Конкуренція як спосіб життя й основний стимул розвитку туристичної індустрії

 

Теорія конкуренції була узагальнена Адамом Смітом у праці „Дослідження про природу і причину багатства народів” (1776 р.). Новизна теорії конкуренції А. Сміта полягає в тому, що він вперше:

1) сформулював поняття конкуренції як суперництва того, хтопідвищує ціни (при скороченні пропозиції), і того, хто зменшує ціну (при надлишку пропозиції);

2) сформулював головний принцип конкуренції: принцип „невидимої руки”, відповідно до якого „смикаючи” за ниточки маріонеток-підприємців, „рука”примушує їх діяти відповідно до „ідеального” плану розвитку економіки, безжально витісняє фірми, зайняті виробництвом не потрібної ринку продукції;

3) розробив теоретично дуже тонкий і гнучкий механізм конкуренції, який об'єктивно врівноважує галузеві прибутки, приводить до оптимального розподілу ресурсів між галузями. Тонкість механізму конкуренції полягає у тому, що при скоро­ченні попиту на продукт із найбільшими труднощами стикаються фірми, що випускають неякісну або надмірно дорогу продукцію. Гнучкість механізму конкуренції виявляється в його миттєвій реакції на будь-які зміни у зовнішньому середовищі. Швидко пристосовуються до середвища мобільні фірми;

4) визначив основні умови ефективної конкуренції, враховуючи наявність великої кількості продавців і покупців, вичерпної інформації про ринок, мобільність використовуваних ресурсів, неможливість кожного продавця істотно впливати на зміну ринкової цінипродукту (при збереженні його якості або якості сервісу); розробив модель посилення і розвитку конкуренції, довів, що в умовах ринкових відносин можливе максимальне задоволенняпотреб споживачів і якнайкраще використання ресурсів у масштабі суспільства в цілому. Щоб глибше зрозуміти суть конкуренції, наведемо її визначення, сформульоване деякими авторами.

„Конкуренція - це прагнення якнайкраще задовольнити критерії доступу до рідкісних благ”,- вважає сучасний американський економіст П. Хайне.

Найт Ф. визначає конкуренцію як ситуацію, в якій конкуруючих одиниць багато і вони незалежні.

Шумпетер Й. визначав конкуренцію як суперництво старого з новим, з інноваціями.

Нобелівський лауреат з економіки 1974 р., австрійський вчений Фрідріх А. фон Хайєк відзначає, що конкуренція – процес, за допомогою якого люди набувають знань і передають їх.

Конкуренція – процес доведення правоти меншості – нова­торів.

Вона надає сили ефективності, змінює звички, закликає до біль­шої уважності, що цілком марно в безконкурентних умовах.

Конкурентів ми сприймаємо з роздратуванням, бо вони заважа­ють нам спокійно жити.

У книзі „Міжнародна конкуренція” Портер М. підкреслює, що конкуренція динамічний процес і такий, що розвивається, безпе­рервно змінний ландшафт, на якому зʼявляються нові товари, нові колії маркетингу, нові виробничі процеси і нові ринкові сегменти.

Азоєв Г. Л. під конкуренцією розуміє суперництво на будь-яко­му терені між окремими юридичними або фізичними особами (кон­курентами), зацікавленими в досягненні однієї і тієї ж мети.

Юданов А. Ю. стверджує, що ринкова конкуренція - боротьба фірм за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться ними на доступних сегментах ринку. Водночас Юданов А. Ю. вважає, що досі у світі відсутнє єдине поняття „конкуренція”.

Виокремлюють три трактування конкуренції:

• поведінкова;

• структурна;

• функціональна.

Поведінкове трактування конкуренції – боротьба за гроші по­купця шляхом задоволення його потреб.

Структурне трактування конкуренції – аналіз структури ринку для визначення ступеня свободи продавця і покупця на ринку (форми ринку) і способу виходу з нього.

Функціональне трактування конкуренції – суперництво старо­го з новим, з інноваціями, коли приховане стає явним. Аналіз структури і змісту формулювань і трактувань поняття –„конкуренція” дозволяє зробити такі висновки:

1.поняття «конкуренція», запропоновані різними авторами, не повною мірою відповідають вимогам системності і комплексності, тобто вони характеризують тільки один з багатьох аспектів конкуренції, встановлених А. Смітом і самими авторами, кожний у своїй сфері дослідження;

2.різноманіття підходів до формулювання поняття: один автор під конкуренцією розуміє суперництво (боротьбу) фірм, тобто юридичних осіб, інший - суперництво фізичних осіб, третій - наявність на ринку достатньої кількості продавців і покупців, четвертий - ситуацію, п'ятий - прагнення, шостий - процес і т. ін.;

3.наведені поняття не охоплюють цілком конкуренцію серед будь-яких соціальних, виробничих чи біологічних систем;

4.поняття не відображають конкуренцію як єдність статики і динаміки суперництва, виживання систем у наперед заданих або невизначених умовах;

5.поняття не пов'язані із законодавством.

З урахуванням розглянутих трактувань, конкуренція - це про­цес управління зі своїми конкурентними перевагами для отри­мання перемоги або досягнення інших цілей в боротьбі з конку­рентами за задоволення об'єктивних або суб'єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах. Конкуренція є рушійною силою розвитку суб'єктів і об'єктів управління, су­спільства в цілому.

„Управління” в понятті „конкуренція” - це: знаходження; розробка; підтримка; використання; розвиток; відмирання конкурентної переваги.

Конкурентні переваги суб'єктів можуть бути спадковими, кон­структивними, технологічними, інформаційними, кваліфіка­ційни­ми, управлінськими, природно-кліматичними і ін.

Конкурентною перевагою в туристичній індустрії є фактор се­редовища, який не піддається безпосередньому контролю з боку туристичного підприємства, однак суттєво впливає на поведінку споживачів.

Маркетинг має досить суттєвий вплив на мотивацію і поведінку споживачів. Тому конкуренція туристичного продук­ту досягається за умов, якщо пропонований туристичний продукт є засобом задо­волення потреб клієнта.

Готуючи маркетингову програму, необхідно віднайти взає­мозв'язок між пропонованими туристичними послугами й групами споживачів, для яких характерний той чи інший тип життя. Таким чином, характер і механізм впливу різноманітних факторів марке­тингу на поведінку споживачів туристичних послуг дає можли­вість визначити ймовірну реакцію клієнтів на всі пропозиції туристичного підприємства. Визначення потреби кожної турис­тичної фірми в необхідній інформації - це важке завдання і його вирішення залежить від досвіду та функцій керівника, а також його повноважень у прийнятті управлінських рішень. Ці засади за­безпечують можливість конкуренто­спроможності туристичному продукту.

Потреби можуть бути: обʼєктивними (заданими природою або суспільством) або суб'єктивними (заданими суб'єктом управління або твариною); первинними або вищими; минулими, сьогоднішні­ми і майбутніми; глобальними або особистими; негативними або позитивними; індивідуальними або суспіль­ними і т. д.

Потреба – брак будь-чого, обʼєктивно необхідного для під­тримки життєдіяльності й розвитку організму, людської особис­тості чи групи, суспільства в цілому. На ринку потреби виявляють­ся у вигляді платоспроможного попиту.

На сучасному етапі світового розвитку конкуренція як рушійна сила змушує виробників товарів та туристичних підприємств, що надають послуги, постійно віднаходити нові шляхи підвищення їх­ньої якості, зниження ціни, підвищення якості сервісу.

За ступенем інтенсивності конкуренція може бути:

• привабливою, коли в даному сегменті суб'єкт якості задо­вольняє свої потреби або одержує прибутки більші, ніж у попередньому сегменті;

• помірною, коли дії суб'єкта конкуренції підтримують конку­рентне середовище в даному сегменті ринку;

• запеклою для об'єкта конкуренції, коли суб'єкт поглинає, знищує або витісняє об'єкт з даного сегмента;

• запеклою для суб'єкта конкуренції, коли об'єкт (конкурент) поглинає, знищує або виганяє суб'єкт з даного сегмента.

Методи конкуренції турпродукту:

1) на основі критерію підвищення якості послуг (нецінова);

2) на основі критерію підвищення якості сервісу послуг;

3) на основі зниження ціни (цінова);

4) на основі використання всіх конкурентних переваг об'єкта і суб'єкта (інтегральна).

Конкуренція може відбуватися на таких рівнях:

• місцевому (в групі, відділі, організації, підприємстві і т. п.);

• регіональному (районі, місті, області і т. п.);

• національному (в країні);

• міжнаціональному (в декількох країнах);

• глобальному (у світовому масштабі).

Фактори, що впливають на конкурентну боротьбу:

1) розмір ринку - чим він ширший, тим сильніша конкуренція;

2) темпи зростання ринку – швидке зростання полегшує проникнення на ринок;

3) потужності – зайві потужності приводять до падіння цін;

4) перешкоди для входу або виходу з ринку – бар'єри, що захищають позицію фірми, їхня відсутність робить ринки вразливими для проникнення туди неконкурентоспроможних новачків;

5) ціна;

6) рівень стандартизації товарів (послуг) - покупці мають перевагу, оскільки їм легше зорієнтуватися при виборі товару чи послуги;

7) мобільні технологічні модулі;

8) вимоги до розмірів необхідних капітальних вкладень - жорсткі вимоги підвищують ризик, створюють додаткові бар'єри входу виходу;

9) вертикальна інтеграція підвищує вимоги до розмірів капіталу, призводить до значних відмінностей у конкуренто–спроможності і витратах на виробництво (надання послуг) інтегрованих, частково інтегрованих і неінтегрованих фірм;

10) економія на масштабі - збільшує частку ринку, необхідну для досягнення конкурентоспроможності товару (послуги);

11) швидке оновлення асортименту продукції (послуг), що випускається.

В галузі міжнародного туризму доцільно виділити на-ступні групи факторів, аналіз яких дозволяє зробити висновок про ступінь конкурентоспроможності країни в галузі турис-тичного бізнесу:

1. Соціальна та політична ситуація в країні. Цей фактор стає сьогодні доволі актуальним. Зауважимо, що вересневі події в США 2001 року та війна в Іраці дещо змінили географію туристичних потоків. Вперше за останні 50 років туристична галузь зазнала зниження туристських прибуттів в 2001 році на 1,3%, що змусило говорити про кризу світового туристичного ринку. Проте, вона була спричинена не лише подіями в США, а й загальним погіршенням світової економіки, пов’язаним з економічною ситуацією в США, Німеччині та Японії. Аналіз розвитку галузі дозволяє прогнозувати її пер-спективи на найближчі роки доволі оптимістично.

2. Клімат та географічне розташування. Цей конкурентний фактор також має першочергове значення для сфери туризму. Саме він зумовлює спеціалізацію країни на певному ту-ристичному напрямі. Так, наприклад, Іспанія є популярним літнім курортом, а Австрія приваблює переважну кількість ту-ристів взимку. Крім того, в деяких країнах є регіони з унікаль-ним кліматом, що дозволяє їм розвивати оздоровчий туризм. Володіння таким особливим туристично-рекреаційним ресур-сом дозволяє певним державам монополізувати його викорис-тання.

3. Історико-культурні пам’ятки. Ресурси такого роду в різних країнах світу є унікальними і займають монопольне по-ложення серед туристичних цінностей, зумовлюючи високі ціни на відвідування певних місцевостей.

4. Інфраструктура (транспорт, розміщення). Сьогодні країни, які прагнуть бути конкурентоспроможними на світо-вому туристичному ринку, намагаються активно розвивати свої готельні мережі. На жаль, при класифікації готелів в різних країнах використовуються різноманітні системи, яких на сьогодні існує більше тридцяти. Введенню єдиної кла-сифікації готелів в світі заважає ряд факторів, пов’язаних з культурно-історичним розвитком держав, які здійснюють ту-ристичну діяльність, їх національними особливостями, відмінностями в критеріях оцінки якості обслуговування та ін.

5. Асортимент туристичних послуг. Кожній країні при плануванні розвитку та підвищення конкурентоспроможності ту-истичної галузі доцільно звертати належну увагу на систематизацію видів туризму, що дає можливість з більшою точністю визначити місце туристичної галузі серед інших галузей економіки, розрахувати вклад, який може забезпечити туризм у виробництві ВВП, тобто більш цілеспрямовано підходи­­ти до створення ефективних систем управління економікою в цілому та туризмом зокрема. Переваги застосування такої систематизації полягають по-перше, в можливості розробки цільових і регіональних програм з використанням елементів національної культури, для рівномірного розвитку територій, захисту екосистем, ефективного стимулювання традиційних місцевих промислів, вирішення проблем підвищення життєвого рівня населення; по-друге, в визначенні напрямів розвитку туризму, що дає можливість раціонально спланувати політику його розвит-ку та визначити види туристичного бізнесу, які є пріоритетни-ми і конкурентними в кожній конкретній країні. Необхідно відмітити, що переважна більшість країн має можливість розви-вати декілька туристичних напрямів.

 

5. Вартість відпочинку. Слід виділити групу факторів, які здійснюють вплив на ціну подорожі в різні країни світу. До них відносяться: рівень економічного розвитку країни, ступінь розвиненості індустрії гостинності, наявність зручних транс-портних шляхів та ін.

6. Політика розвитку туристичної галузі. Кожна країна використовує свою політику підвищення конкурентоспро-можності туристичної індустрії, яка переслідує як економічні, так і неекономічні цілі. До економічних доцільно віднести за-гальне економічне зростання, розвиток галузі, збільшення прибутків від туристичної діяльності. Неекономічні поляга-ють в досягненні свободи пересування людей, відродженні природної і культурної спадщини та ін. Економічна політика заохочує розвиток туризму, застосовуючи спеціальні бюд-жетні, грошові і фіскальні заходи. Бюджетні заходи містять державне фінансування з бюджету, спеціально складеного для туризму, і, зазвичай, мають наступні форми:

■ позики по дуже низьких процентних ставках, призна-чені для інвестування проектів великих туристських інфраструктур;

■ субсидії, призначені для заохочення пріоритетних на-прямків розвитку туризму.

Крім економічної політики, розвиток туризму заохо-чується і за допомогою соціальної політики, що проводиться державою, до якої відноситься регулювання тривалості робо-чого дня, відпусток, професійної підготовки. Наприклад, вве-дення у Франції п’ятитижневої оплачуваної відпустки впли-нуло на розвиток туризму в країні..

Закон конкуренції – це закон, відповідно до якого в світі відбу­вається об'єктивний процес підвищення якості продукції і послуг, зниження їхньої питомої ціни. Закон конкуренції – об'єктивний процес „вимивання” з ринку неякісної дорогої послуги.

Антимонопольне законодавство регламентує норми, що обмежу­ють монополістичну діяльність, принципи ведення конкурентної боротьби на ринку, повноваження державних органів по нагляду за дотриманням відповідних правових норм.