Переваги та недоліки корпоративної форми бізнесу

 

№ п/п	Переваги	Недоліки
1.	Можливість залуче­н­ня великого капіта­лу	Обовʼязкове розкриття інфор­мації і, внаслідок цього, менша конфіденційність діяльності, бі­льш ретельне ставлення до роботи з фінансово-бухгалтер­ською документацією.
2.	Можливiсть запро­вад­ження складних тех.–нологiй i випуску бi­льш якiсних товарів, наслiдком чого є сприяння підвищенню добробуту суспіль­ства	Можливість втрати контролю за управлінням корпорацією, якщо пакет акцій знаходиться в одних руках
3.	Забезпечення можли–востi переливання ка­пiталу з однiєї галузi або сфери суспiльства в іншу	Збільшення адміністративних зобовʼязань при прийнятті управлінських рішень
4.	Зниження ризику втрати свого майна у випадку невдач кор.­порацiї	Перешкода вкладенням при–бутку в довгострокові проекти в зв'язку з мотивацією акціо–нерів на одержання дивідендів

Продовження таблиці 1

5.	Розподiл прибутку мiж великою кількіс­тю учасників, що сприяє формуванню середнього класу і підвищенню рівня добробуту суспіль­ства.	Збільшення додаткових витрат на аудиторську перевірку, ко­нсультації фахівців, юристів, рекламу і публікації про діяль­ність корпорації
6.	Передбачення для усіх власників стабі­льної і надійної фор­ми діяльності з пра­вом виходу зі складу акціонерного това­риства шляхом продажу своїх акцій

 

Як бачимо, до визначення поняття „корпоративне управління” існують різноманітні підходи і кожен із них вносить щось нове у трактування цього складного поняття. Проте, незважаючи на численність трактувань, чітко виділяється основний вагомий чинник, який впливає на успішну діяльність корпоративного підприємства – можливість доступу до інвестиційних ресурсів. Водночас корпоративне підприємство не може розраховувати на довіру інвесторів та надходження зовнішнього фінансування, якщо воно не вживає заходів щодо впровадження ефективного корпоративного управління: належ­ного захисту прав інвесторів, надійних механізмів управ­ління й контролю, відкритості та прозорості у своїй діяльності. Корпо­ративне управління належить до внутрішніх засобів забезпе­чення діяльності корпорацій контролю над ними. Належний рівень корпоративного управління допомагає забезпечити ефективне використання компаніями їх капіталу. Відповідна сис­тема корпоративного управління сприяє тому, щоб корпо­рація враховувала інтереси широкого кола зацікавлених осіб, а також товариств, у яких вона здійснює свою діяльність, за без­печувала підзвітність органів управління як самої компанії, так і її акціонерів. Це, у свою чергу, сприяє забезпеченню того, аби корпорація працювала на благо всього суспільства, допомагає під­тримувати довіру інвесторів, залучати довгостроковий ка­пітал. Розвʼязання проблеми ефективності корпоративного управ­ління необхідне, оскільки це забезпечить досягнення потріб­них темпів економічного зростання і прибутковості, реалізації потенціалу конкурентного середовища, підвищення продуктив­ності праці й ефективності виробництва в цілому.

На сьогодні корпоративний сектор становить близько поло­вини від загальної кількості підприємств і відіграє провідну роль у соціально-економічному розвитку країни.

 

1.3. Об’єкти, субʼєкти та функції

Корпоративного управління

 

Обʼєктами корпоративного управління обовʼязково є акціонерні товариства, а також та частина товариств з обме­женою відповідальністю, в яких управління відокремлене від влас­ності. Слід мати на увазі, що не всі господарські товариства належать до корпоративних. Однозначно до корпоративних не належать приватні підприємства, а також такі товариства, як повне та командитне, оскільки тут немає жорсткого розмежу­вання власників та управлінців (менеджерів) і не існує обмеже­ної відповідальності. Дискусійною залишається роль товариств із додатковою відповідальністю, віднесення їх до обʼєднань капіталів і в цілому до корпорацій. Крім того, своєрідними обʼєктами управління є державні підприємства, які в деяких випадках і видах мають риси, притаманні корпораціям.

Обʼєктами корпоративного управління виступають також корпоративні права у господарських товариствах.

У широкому розумінні корпоративні права являють собою право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої особи, отримання інформації про діяльність цієї особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства. Зрозуміло, що корпоративні права є загальним обʼєктом управління, але вони не існують без корпорації як цілісного суб'єкта господарювання – юридичної особи.

Якщо в системі корпоративного управління за базовий еле­мент брати всі корпоративні права, то доцільно виходячи з цьо­го визначити також його субʼєкти. Насамперед субʼєктами кор­поративного управління виступають безпосередні власники корпоративних прав. Такими сьогодні є громадяни, юридичні осо­би, держава. Ці субʼєкти є власниками корпоративних прав і здійснюють регулювання їх руху.

Отже, корпоративне управління здійснюється окремими гро­мадянами, органами державного регулювання, а також на рівні окремих підприємств – емітентів корпоративних прав. Слід зна­ти, що емітент цінних паперів – це юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Права і обовʼязки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітен­том або його уповноваженою особою одержувачу (покуп­цю) чи його уповноваженій особі. При цьому одержувачами (покупця­ми) таких корпоративних прав стають громадяни, інші юридич­ні особи (підприємства та організації), держава, які з цього мо­менту стають суб'єктами корпоративного управління.

Треба також враховувати, що не кожний емітент і не в кож­ному випадку емітує корпоративні права, оскільки багато видів цінних паперів не є свідченням корпоративних прав. Справа в тому, що корпоративні права є свідченням частки, або паю, у власності підприємства. Тому зрозуміло, що значна кількість цінних паперів, наприклад, облігації, векселі та інші цінні па­пери, випущені під відносини позики, не є свідченням корпора­тивних прав, оскільки вони не є часткою у власності емітента. Обмежені корпоративні права мають привілейовані акції, які не дають права управління акціонерним товариством. Тому мож­на вважати правильним таке твердження: „Кожний власник корпоративних прав є інвестором, але не кожний інвестор є власником корпоративних прав і не є субʼєктом корпоративного управління”.

Отже, субʼєктами корпоративного управління, з одного боку, виступають власники корпоративних прав. Проте вони не є єди­ними, оскільки такими субʼєктами виступають не тільки влас­ники. Річ у тім, що загальні норми управління створює держа­ва, крім того, існує велика й важлива суспільна інституція фінансового посередництва, а також менеджменту, які беруть участь у корпоративному управлінні, регулюючи більш чи менш важливі його напрями. Водночас можна вважати, що учасника­ми управлінських корпоративних відносин є також працівники корпоративних підприємств. Так, у законодавстві багатьох кра­їн, що стосується діяльності корпоративних підприємств, є по­ложення про роль працівників таких підприємств у прийнятті рішень. Норма про участь у голосуванні органів, що представ­ляють трудові колективи, введена в законодавчу базу України стосовно акціонерних товариств.

Тому з погляду регулювання руху корпоративних прав є чітко визначені субʼєкти корпоративного управління: окремі грома­дяни – власники корпоративних прав; власники та менедж­мент окремого підприємства – емітента корпоративних прав, або їх власника (підприємства також можуть бути власни­ками корпоративних прав); державні та недержавні органи, які здійснюють пряме або опосередковане регулювання руху корпо­ративних прав і діяльності підприємств, зокрема господарських товариств, а також є власниками як цілісних майнових об'єктів, так і корпоративних прав.

Особливу роль у наведеному переліку субʼєктів корпора­тив­ного управління відіграє інституція менеджерів. Як правило, у світовій економічній літературі категорія „корпоративне управ­ління” використовується в більш конкретному значенні — як управління корпораціями в інтересах власників. Тому важли­вим моментом, який впливає на вивчення корпоративного уп­равління в загальному плані (як управління корпоративними правами), є те, що складно виділити таку особливість корпора­тивного управляння, як відокремлення функцій управління від власності. Водночас на такій суттєвій особливості корпора­тивно­го управління наголошують фахівці з цієї проблематики. Тому корпоративне управління, яке ми розглядаємо як регулю­вання власниками руху їх корпоративних прав, досить загальне. Воно конкретизується за умови, коли здійснюється відокрем­лення функцій розпорядження від самої власності на корпора­тивні права. Крім того, слід конкретизувати таке відокремлення функцій. У світі існує розвинутий інститут посередництва, зав­дяки якому власник корпоративних прав передає значну части­ну своїх прав в управління професіоналам. Це можуть бути дилерські та брокерські компанії, інші фінансові посередники, які регулюють рух корпоративних прав в інтересах їх власників.

Таким чином, суб'єктами корпоративного управління висту­па­ють: власники корпоративних прав та деякі державні й недер­жавні регулятивні органи; менеджмент; працівники корпора­тивних підприємств, які беруть участь у корпоративному управ­лінні, регулюючи більш чи менш важливі його напрями; фінан­сові по­середники.

Функції корпоративного управління можна розглядати за­лежно від об'єктів управління. Перш за все, функції управлін­ня виникають при управлінні корпоративними правами і мають при цьому певну особливість. По-друге, функції корпоративно­го управління існують при управлінні корпорацією як специ­фічною юридичною особою. По-третє, функції корпоративного управління існують при господарському управлінні корпора­цією як організацією. Це такі функції на виробництві, які вико­нують виробничі підрозділи (управління основним, допоміж­ним виробництвом, маркетингом, фінансами, якістю, нововве­деннями, персоналом та ін.). Це загальні функції управління будь-якою організацією, незалежно від того, є вона корпорацією чи приватним або державним підприємством.

Функції корпоративного управління доцільно розглянути з погляду організаційних, а саме таких, що відображають як за­гальну структуру галузей управління, так і стадії здійснення управління: планування, організація, координація, контроль, мотивація.

Стосовно управління корпоративними правами функція пла­нування виявляється у формуванні їх власником цілей — отри­мання дивідендів чи реальне управління, зростання курсо­вої вартості акції, можливих спекулятивних операцій. Функція організації, яка є базисною, виявляється в самостійному управ­лінні корпоративними правами або передачі їх у довіреність, на­маганні бути присутнім чи відсутнім на зборах власників кор­поративних прав, прийнятті рішень для власників корпоратив­них прав, які дають право певного контролю для здійснення управлінських функцій. Функція координації передбачає уз­годження зв'язків власника корпоративних прав з корпорацією, а також довіреними особами, якщо вони є. Функція контролю в управлінні корпоративними правами виявляється насамперед у власників корпоративних прав, які можуть його здійснювати. Для дрібних власників вона полягає в контролі за отриманням дивідендів, отриманням інформації при кумулятивному голосу­ванні. Функція мотивації в управлінні корпоративними права­ми виявляється в належній оплаті довірених осіб, отриманні дивідендів.

З погляду управління корпорацією функція планування на стадії утворення акціонерного товариства полягає у виборі зас­новників, виборі форми акціонерного товариства (закритого чи відкритого), формуванні місії корпорації. Функція організації в управлінні корпорацією виявляється у формуванні оптималь­ної управлінської структури з контролем оцінки можливостей корпорації, формування специфічних видів діяльності корпорації, в розробці й прийнятті установчих та інших внутрішньокорпоративних документів. Функція коорди­нації в управлінні корпорацією реалізується при координації дій та установчих документів акціонерного товариства із законо-давчою базою та узгодженні дій із державними регулятивними органами, узгодженні дій структурних органів управління, встановленні раціональних зв'язків з постачальниками та спо­живачами, координації відносин з фінансовими посередниками. Функція контролю в управлінні корпорацією виявляється перш за все у встановленні відповідності установчих та внутрі-шньокорпоративних документів правової бази, формуванні ре­ального контрольного пакета акцій або узгодженості дій влас­ників пакетів акцій при голосуванні, встановленні стандартів діяльності корпорації, зіставленні досягнутих результатів зі стандартами, коригуванні діяльності. Функція мотивації в управлінні корпораціями виявляється, перш за все, у прове­денні оптимальної дивідендної політики акціонерного товари­ства, належній оплаті управлінських органів, різних формах стимулювання менеджерів та інших працівників.

Корпоративне управління має спеціальні (конкретні) функції, притаманні лише йому. До таких конкретних управ­лінських функцій належать: проведення первинної та похідних емісій, регулювання руху корпоративних цінних паперів на фондовому ринку, регулювання проведення загаль­них зборів, формування органів управління між загальними зборами та надання їм певних повноважень, робота з фінан­совими посеред­никами, організація депозитарної та реєст­раційної діяльності, організація виплати дивідендів, озна­йомлення акціонерів з інформацією, реорганізація корпорації тощо. Зрозуміло, що вказані вище функції корпоративного управління не є вичерп­ними, але в основному існують у та­ких видах і напрямах.

 

Контрольні запитання та завдання

1.Охарактеризуйте історичний розвиток корпоративного управління.

2.Поясніть особливості історичних форм власності.

3.Обгрунтуйте необхідність вивчення історичних форм власності.

4.Який зміст поняття „корпорація”?

5. Поясніть суть поняття „корпоративне управління”.

6. Що таке „система корпоративного управління”?

7. Зʼясуйте сутність поняття „корпоративні права”.

8.Вкажіть спільне та відмінне в поняттях „корпоративне управління” та „загальний менеджмент”.

11.Назвіть загальноприйняті принципи та напрями розвитку корпоративного управління.

12. Поясніть завдання розвитку корпоративного управління.

13.Охарактеризуйте переваги та недоліки корпоративної форми бізнесу.

14. Назвіть субʼєкти та обʼєкти корпоративного управління.

15. Охарактеризуйте функції корпоративного управління.

РОЗДІЛ 2

ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА ЯК ОБʼЄКТИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

 

2.1. Суть господарських товариств і умови їх виникнення.

2.2. Види господарських товариств.

2.3. Порядок створення господарських товариств.