Порівняльна характеристика форм інтеграції підприємств

Наймену-вання	Термін дії	Порівняльні параметри
Правова форма	Мета обʼєднання	Ступінь делегування повноважень	Ступінь самостійності учасників
Асоціація	За рішенням учасників	Договірне обʼєднання	Постійна координа-ція госпо­да­рської діяльності	Не втруча­ється у виро­бничу та ко­мерційну ді­яльність уча­сників	Самостійні, мають право вести свою виробничо-господарську діяльність

Продовження таблиці 4

Корпорація	За рішенням учасників	Договірне обʼєднання	Консоліда ція вироб­ничих, наукових та комер­ційних інтересів	Окремі пов­новаження централізованого регу­лювання ді­яльності ко­жного з уча­сників деле­гуються об’єднанню	Самостійні, у межах повно­важень, які не делеговані корпорації
Консор­ціум	За рішенням учасників	Статутне обʼєднання	Реалізація спільних підприєм-ницьких проектів	Централізоване вирішення стратегічних питань господарської діяльності	Повна фінан­сова залежні­сть від одно­го або групи підприємств
Фінансово-промисло­ва група	За рішенням уряду на певний період	Тимчасове договірне об’єднання	Одержан­ ня прибу­ тку в резу­льтаті ре­алізації де­ржавних программ розвитку пріоритет-них галу­зей та стру­ктурної перебудо­ ви еконо­міки	Делегування головному підприємству представлен­ня інтересів ФПГ в Украї­ні та за її межами	Самостійні
Холдинг	На час во-лодіння ма­теринсь-кою компа­нією конт­рольним пакетом акцій одно­го або декі­лькох гос­подарських суб’єктів	За визна­ченням за­новників	Установлення контро­ лю над управлін ням дочір­ніх підп­риємств, одержання найбільшої частки до­ходу від господар­ської діяль­ності	Вирішує найважливіші статутні питання дочірніх фірм	Самостійні у вирішенні по­точних пи­тань госпо­дарської дія­льності

У той час, коли світова економіка інституційно розви­вається в руслі транснаціоналізації, в Україні процес створення транснаціональних ПФГ ще не набув належних масштабів. За час дії Закону «Про промислово-фінансові групи в Україні» не створено жодної з таких груп. Водночас досвід Росії засвідчує, що транснаціональні корпорації формувалися там на базі ФПГ із залученням до них (за принципом доцільності) підприємств з країн СНД. Створенню ФПГ у Росії приділяється значна увага на рівні законодавчої та виконавчої влади. Завдяки цілеспря­мованій державній політиці щодо побудови корпоративно-коопераційного каркаса економіки було створено 83 ФПГ, серед них 9 міждержавних та 5 транснаціональних. Цей досвід треба уважно вивчати і застосовувати в Україні.

Окремий вид об’єднань підприємств: транснаціональні корпорації (ТНК). Це дуже важливі суб’єкти господарської інтеграції національних економік в епоху глобалізації. У результаті дедалі більшої «прозорості» державних кордонів, розширення зон стороннього впливу в економічних просторах країн та посилення їх загальної виробничої взаємозалежності роль корпоративних структур, які реалізують зовнішньо­економічні зв’язки країн, стає стратегічною. Цим значною мірою визначаються національні промислові потенціали та параметри національних народногосподарських комплексів.

Залучення іноземних інвестицій у вигляді сучасних технологій, ноу-хау, управлінського досвіду, власниками яких у сучасному світовому господарстві є переважно транс­національні корпорації, а також використання транс­націо­нальної торговельної мережі для успішного виходу підприємств на світові ринки мають велике значення для розвитку націо­нального господарства майже всіх країн світу. Ключовим фактором реінтеграції пострадянського економічного простору, яка відповідатиме стратегічним інтересам України та всіх країн СНД, має стати формування на добровільних та взаємовигідних засадах системи транснаціональних корпорацій, зорієнтованих на реалізацію промислових і соціальних пріоритетів держав співдружності, на інтенсифікацію міжнародної торгівлі та створення спільних товарних та фінансових ринків. Перспек­тивні на сьогодні такі напрями:

1) використання ТНК як головних суб’єктів реалізації перспективних міждержавних економічних програм;

2) створення великими підприємствами-експортерами сис- теми дочірніх структур (що спеціалізуються на складанні, ремонті, сервісі, торговельно-маркетингових операціях тощо) у країнах співдружності;

3) формування транснаціональних (міждержавних) ФПГ на високорентабельних напрямах виробничо-торговельної кооперації, що створюють можливості залучення зацікавлених банківських структур;

4) розгортання мережі спільних підприємств у зонах прикордонної співпраці держав СНД;

5) визначення спільних у межах співдружності зон економічних інтересів (за тими чи іншими сегментами ринків, збереження обсягів спільних виробництв і взаємних поставок тощо) та забезпечення відповідної цільової концентрації фінан­сово-промислового потенціалу зацікавлених держав у формі різного роду корпоративних об’єднань. Розвиток корпора­тивного сектору в Україні безпосередньо пов’язаний з постій­ним удосконаленням механізму захисту інвесторів та системи виконавчого права.

Різка активізація діяльності щодо забезпечення прав інвес­торів (включаючи інфраструктурні заходи) потрібна для віднов­­лення інвестиційної привабливості країни в умовах економічної кризи та перерозподілу прав власності. Але реального ефекту можна досягти тільки в комплексі з іншими антикризовими заходами макроекономічного та інституційного характеру.

 

Контрольнi запитання та завдання

1. Які форми інтеграції підприємств викорис­товують у сучасному бізнесі?

2. Назвіть характерні ознаки інтегрованих корпоративних структур.

3. Які особливості притаманні системі управ­ління в асоціації, концерні, консорціумі, холдингових компаніях?

4. Охарактеризуйте етапи розвитку корпоративних об’єднань в Україні.

5. Назвіть види корпоративних об’єднань в Україні.

6. Охарактеризуйте законодавчу базу регулювання діяльності корпоративних об’єднань в Україні.

7. Назвіть особливості корпоративного сектору України.

8. Розкрийте зміст етапів процесу розвитку корпоративних відносин в Україні.

9. Виділіть особливості національної моделі корпоративного управління.

10. Визначте перспективні напрями розвитку національної мо­делі корпоративного управління.

 

 

РОЗДІЛ 6