Цілі корпорацій та інвесторів у проведенні рейтингів корпоративного управління

Цілі корпорації	Цілі інвесторів
Диференціація компанії в очах ін­весторів, розкриття інформа­ції про дотримання стандартів корпо­ра­тивного управління	Розуміння особливостей функ­ціо­нування компаній і визна­чення відповідних параметрів ризику
Довгострокове залучення но­вих інвесторів, які в разі відсутності в рейтингу могли б і не розглядати можливість інве­сту­ва­ння в дану компанію	Розуміння застосовуваних ке­рів­ником методів урахування інте­ресів усіх акціонерів, ступеня про­зорості компанії
Додаткове інформування інвес­то­рів у процесі залучення капіталу (у рамках первісних розміщень, облі­гаційних випус­ків, позик і т.п.)	Порівняння стандартів корпо­ра­тивного управління в різних компаніях
Створення орієнтиру для удо­сконалювання процедур ко­р­по­ра­тивного управління	Одержання додаткової інфор­мації при прийнятті інвестицій­них рі­шень (стратегічними і по­рт­фель­ними інвесторами)

 

Основними компонентами, за якими здійснюється оціню­вання, є:

1. Структура власності.

Показники:

v Прозорість структури власності.

v Концентрація власності і вплив з боку власників.

1. Відносини з фінансово зацікавленими сторонами.

Показники:

v Регулярність проведення зборів акціонерів, можливість участі в них й одержання відповідної інформації.

v Процедури голосування і регламент ведення зборів акціонерів.

v Права власності (реєстрація і передача, рівність прав власності).

2. Фінансова прозорість і розкриття інформації.

Показники:

v Прийняті стандарти розкриття інформації.

v Своєчасність і доступність інформації, що розкривається.

v Незалежність аудитора, його статус.

4. Структура і методи роботи ради директорів і керівника компанії.

Показники:

v Структура і склад ради директорів.

v Роль і ефективність ради директорів

v Роль і незалежність невиконавчих директорів.

v Політика щодо винагороди, оцінки результатів роботи і посадових переміщень директорів і менеджерів.

Уперше цей рейтинг було використано для оцінки підпри­ємств корпоративного сектору російської економіки, оскільки міжнарод­на спільнота мала сумніви щодо дотримання росій­ськими компа­ніями правил належного корпоративного управління та захисту прав інвесторів.

Проведене обстеження виявило серйозні проблеми в галузі кор­поративного управління в російських компаніях, насамперед за такими напрямками, як розкриття інформації про структуру влас­ності компаній, якість інформації, розкриття інформації про вина­городу членів ради директорів, наявність ефективно працюючих комітетів рад директорів, діяльність незалежних членів рад дирек­торів, прозорість і адекватність вирішення конфлікту інтересів за­цікавлених осіб.

Компанія, що бажає одержати такий рейтинг, повинна укласти угоду з агентством і надати йому можливість для проведення відпо­відного обстеження. Крім інформації, отри­маної безпосередньо від компанії, агентство використовує відкриті джерела і думки аналіти­ків та інвесторів. Така послуга перш за все потрібна корпораціям, які планують запропонувати свої акції закордонним інвесторам.

Інший рейтинг корпоративного управління, відомий як СОRЕ-рейтинг, запропонував російський Інститут корпора-тивного пра­ва і управління (ІКЛУ). Розробка методики прово-дилася фахівця­ми ІКЛУ за участі членів Blue Ribbon Panel — Експертної ради, до якої входять західні та російські фахівці в галузі корпоративного управління, глави найбільших інвести­ційних фондів, експерти Світового банку, Міжнародної фінан­сової корпорації, Європейського банку реконструкції і розвитку.

Оцінка стану корпоративного управління в компанії здійснюється за 200-бальною шкалою, від 1 (найнижчий рівень) до 200 (найвищий рівень) балів, за такими параметрами:

1. Політика компанії в галузі розкриття інформації.

2. Структура акціонерного капіталу.

3. Діяльність ради директорів і менеджменту компанії.

4. Ризики корпоративного управління в компанії (розмивання капі­талу, трансферне ціноутворення, виведення активів, реорга­нізація і т.п.).

5. Права акціонерів.

6. Історія корпоративного управління компанії.

Наведемо матеріали Інституту корпоративного права і управ­ління щодо пояснення методики складання СОRЕ-рей­тингу.

При створенні методики складання рейтингу корпо­ративного управління розробники виходили з необхідності оціню­вати сукупність відносин (зв'язків), що склалися між акціонерами, членами ради директорів і правлінням компанії, між різними групами акціо­нерів, а також між усіма зацікав­леними особами з приводу управ­ління компанією. Щоб резуль­тати оцінки компанії були зрозумілі широкому колу користу­вачів як російських, так і іноземних, в ос­нову методики покла­дені Принципи корпоративного управління ОЄСР, що є ага­льновизнаними стандартами в досліджуваній галузі.

При складанні методики велика увага надавалася питан­ням дотримання компанією законодавства. Однак оскільки фор­мальна «імітація» виконання встановлених норм не означає гарантії сум­лінного дотримання прав акціонерів, при розра­хунку рейтингу враховувалися дії компанії, що вписуються в рамки законодавства, але по суті обмежують права інвесторів. Крім того, додатково розглядаються заходи, здійснювані компа­нією з метою підвищен­ня стандартів свого корпоративного управління.

Окрім загального рейтингу, передбачено складання субрейтингів із різних аспектів корпоративного управління (розк­риття інфо­рмації; структура акціонерного капіталу; рада директорів і вико­навчі органи управління; основні права акціо­нерів; відсутність ризиків; історія корпоративного управління).

Основним принципом корпоративного управління є розкриття інформації, що є інструментом виміру «прозорості» компанії. У да­ній групі розглядаються питання, пов'язані з виконанням компані­єю вимог законодавства до розкриття інформації на ринку цінних паперів і з наданням додаткової інформації на добровільній основі з метою більш повного інфор­мування зацікавлених осіб про свою діяльність. Представлена емітентом інформація повинна бути достат­ньою, щоб інвестор міг скласти уявлення про діяльність компанії.

При розрахунку рейтингу досліджуються питання, що стосу­ються розкриття додаткової інформації на добровільній основі з метою більш повного інформування про свою діяль­ність зацікав­лених осіб. Досліджуються періодичність проведення засідань ради директорів, участь у го­лосуванні всіх членів ради директорів, питання, розглянуті на за­сіданнях. На підставі статуту й інших документів, що регламенту­ють діяльність виконавчих органів управління, аналізуються пи­тання, віднесені до їхньої компетенції.

Корпоративне управління повинне забезпечувати захист прав акціонерів, рівне ставлення до всіх акціонерів, у тому числі дрібних та іноземних. У методиці оцінюється, чи забезпечує корпо­ративне управління компанії захист основних прав акціонерів, визначених у базових Принципах корпоративного управління ОЕСР, зокрема права голосу (участь у загальних зборах акціонерів), а також пра­ва на отримання дивідендів.

Щоб скласти уявлення про політику компанії стосовно акціо­нерів, вивчаються статут та інші внутрішні документи компанії, відкриті для акціонерів. На основі опитувань аналітиків, що про­фесійно займаються дослідженням діяльності компанії, з'ясовуєть­ся, чи існують штучні бар'єри для участі акціонерів у загальних зборах. Ряд питань стосується практики виплати дивідендів.

У окремому розділі оцінюються ризики «розмивання» частки акціонерів у статутному капіталі, трансферного ціноут­ворення, виведення активів, банкрутства, реорганізації, можли­вості зміни корпоративної структури компанії, а також ризики, пов'язані з уча­стю в акціонерних товариствах держави як акціонера. Спеціально розглядаються питання можливості «розми­вання» частки акціоне­рів у результаті емісії. Для цього встановлюється, до чиєї компетенції віднесені питання збіль­шення статутного капіталу.

Щоб оцінити ступінь ризикованості компанії для акціо­нерів, аналізується можливість прийняття її органами управ­ління рішень в інтересах якої-небудь однієї групи афілійованих осіб. Для цього встановлюється, чи є в статуті корпорації положення про необхід­ність розкриття членами ради директорів інформації про можли­вий конфлікт інтересів.

Участь держави як акціонера несе в собі визначені ризики для інших акціонерів компанії. Це пов'язано з немож­ливістю вплива­ти на політику держави стосовно її власності, неефективністю, які були оцінені за рейтингом ІКПУ (Росте­леком, Сибнафтою, Мосенерго), отримали бали у діапазоні від 82 до 97 (41,1 % - 48,3 % від максимально можливої кількості балів). Такі низькі результати пов'язані з негативною оцінкою розкриття інформації про структу­ру акціонерного капіталу, діяльність рад директорів і менеджмен­ту, ризиків.

Серед західних рейтингових систем найбільш відома система оцінки компанії «Брансвік Варбург», яка розробила шкалу оцінки ризиків компаній за рівнем у них корпоративного управління. Чим вищий ризик, тим більший бал отримує компанія за такими показниками:

1.Нерозкриття інформації про компанію.

2.Розмивання акціонерного капіталу.

3.Банкрутство.

4.Виведення активів через трансферне утворення.

5.Злиття/реструктуризація.

6.Відносини керівництва компанії зі сторонніми акціонерами.

7.Обмеження на придбання у володіння акцій компанії.
8. Якість і надійність реєстратора.

На думку аналітиків «Брансвік Варбург», компанії, що одержа­ли понад 35 балів (з максимально можливих 73), розгляд­даються як ризиковані, а компанії, що одержали менше від 17 балів, вважа­ються відносно безпечними з погляду корпо­ративного управління.

Багато корпорацій створюють власні рейтинги своїх кор­по­ративних партнерів, відстежуючи не тільки фінансовий стан під­приємств, але й стан корпоративного управління в них. Аналіз такої інформації став необхідною частиною ділового парт­нерства, тому що при поділі процесів володіння і управління головними критеріями компанії є не cтільки фінан­сові показники, скільки структура управління компанією і структура її зовнішнього ото­чення, включаючи вплив громад­ськості, держави і місцевих адміні­страцій.

В Україні першим кроком до створення системи оцінки корпо­ративного управління стало прийняття у 2002 році «Реко­мен­дацій з найкращої практики корпоративного управління для акціонер­них товариств України». Цей документ було розро­блено Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку за підтримки проекту FMI\USAID «Міжнародні стандарти бізнесу — Корпора­тивне управління».

Оцінку якості й ефективності корпоративного управління в Україні можна здійснювати за системою порівняння практики кон­кретного товариства з найкращою практикою за такими напрям­ками «Рекомендацій»:

1. Права акціонерів та їх належний захист (вільне розпоряджен­ня акціями, отримання частки прибутку, участь в управлінні това­риством, своєчасне та регулярне отримання інформації, вимоги аудиторської перевірки, однакове ставлення до акціонерів та за­хист інтересів меншості).

2. Розкриття інформації (своєчасне та повне розкриття акціо­нерним товариством регулярної та особливої інформації (фінансовий стан, результати діяльності, значні угоди, ресор­ганізація, власники та управління).

3. Загальні збори акціонерів (права акціонерів щодо загальних зборів, компетенція загальних зборів, інформаційні матеріали, порядок денний, реєстрація, терміни та місце прове­дення, підрахунок голосів тощо).

4. Спостережна рада та її роль (повноваження та виключна компетенція, права та обов'язки членів ради, порядок роботи, ре­гулювання питань діяльності у внутрішніх положеннях, член­ство, склад, внутрішні норми).

5. Угоди товариства (ухвалення значних угод загальними збо­рами, взаємопов'язані угоди, заінтересованість в угодах, прид­бан­ня товариством за власною ініціативою акцій у акціонерів).

Аналіз ефективності корпоративного управління за до­помо­гою рейтингів дозволяє оцінити реальний стан справ у галузі корпора­тивного управління як у компаніях, так і в країнах з ринковою і перехідною економікою. Виявлення позитивних і негативних сто­рін, фінансових і нефінансових ризиків дозволить інвесторам прийма­ти виважені рішення щодо інвестицій, а керів­никам компаній вдо­сконалити організаційну систему управ­ління.

 

 

Контрольні запитання та завдання

1. У чому полягає сутність цільового підходу до оцінки організаційної ефективності кор­порації?

2. Назвіть основні цілі функціонування сучасних корпорацій.

3. На чому зосереджується системний підхід до ефективності організації? Його відміності від цільового підходу.

4. Які критерії визначають внутрішньоорганізаційну ефектив­ність корпорації?

5. Обґрунтуйте критерії оцінки ефективності різних груп учас­ників корпоративних відносин.

6. Назвіть інтереси фінансових і нефінансових інвесторів у си­стемі корпоративного управління.

7. Які ви знаєте основні типи конфліктів у досягненні балансу інтересів зацікавлених осіб?

8. Порівняйте потреби корпорацій і інвесторів у створенні рейтингів корпоративного управління.

9. Які найбільш відомі рейтинги корпоративного управління ви знаєте? Чим вони відрізняються?

10. Які перспективи створення рейтингу корпоративного упра­в­ління в Україні?

РОЗДІЛ 9