Зародж та осн етапи розвитку екон теор як науки

Зародж та осн етапи розвитку екон теор як науки

У сучасн. умовах економіку можна розглядати у трьох значеннях: 1) народне госп певної країни; 2) сукупність екон відносин між людьми у сфері виробн., розпод, обміну і спожив продукції, утворюючи певну економічну систему; 3) економ наука, що вивч нар госп в цілому, галузі господарства району.

Народне госп є предметом вивч економічної науки.

Економічна наука - сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизац об’єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економ дійсності.

Перші спроби вивчення екон процесів були зробл у старод Греції та Римі.

Етапи розв екон науки:

Меркантилізм. Представн цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням грошей (зол і срібних). Представн: Монкретьєн, Манн, Юм.

Фізіократи. Джерелом багатства вваж працю у с/г. Представн: Кене, Тюрго, Мірабо, Норе.

Клас політ економія. Засновники: Сміт, Рікардо, Петті. Вони зосередж увагу на аналізі економ явищ і закономірностей розв всіх сфер виробн. Вони започатков трудову теорію вартості. Ринок розгл як саморегул систему.

Марксизм. Засновники: Маркс, Енгельс. Дослідж капіталістичне суспільство з позиції робітничого класу. Вони продовж дослідж трудову теор вартості, запропонували концепції дод вартості, грошей, прод праці, відтворення, екон криз, земел ренти.

Маржиналізм – теорія яка пояснює екон процеси і явища використовуючи концепцію граничних величин. Дослідж грунт на таких поняттях як «гран корисність», «гран продуктивн», «гран витрати». Представн: Менгер, Візер, Джевонс.

Сучасні напрямки.

Неокласицизм. Заперечує необх втруч держави в економіку, розгул ринок як саморег сист. Засновн: Маршалл, Пігу.

Монетаризм – теорія яка приписує грош масі, яка знаходь в обігу, роль визначального фактору.

Кейнсіанство. Обгрунтов необх активного втруч держави в регулюв економіки через кредитно-бюджетну політику. Засновн: Кейнс.

Інституціоналізм. Розгл економіку як сист в якій відносини між господ суб’єктами склад під впливом багатьох факторів. Обєктами вивчення є «інститути» (держава, корпорації, профспілки, звичаї…)

Неоклас синтез. Представн обгрунт принцип поєдн ринков і держ регул екон процесів, наголош про необх руху до змішаної економіки.

 

Предмет екон теорії та евол його визначення різними школами.

Предмет екон теор надзвич складний і тому не можна коротко дати визначення її предмета. В різні часи давали різне визнач.

Давньогрецькі та давньоримські мислителі визначали його як вчення про закони домашнього господарства, домоводства.

Меркантилізми, фізіократи і класична політ економія говорили, що це наука про створ, примнож, розподіл багатства нації.

Марксисти зазначали, що це наука про виробничі відносини і закони, що управл виробн., розпод, обміном та спожив благ.

Сучасні західні економісти визнач економ теорію як науку про:

- сферу дій людей, яка повяз зі створ і викор матеріальних основ добробуту;

- діяльність людей у процесі вибору обмеж ресурсів для виробн. різних товарів;

- ефективне викор обмеж ресурсів для задов. потреб людини.

 

Узагальнивши, можна сказати:

Економічна теорія – суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економ суб’єктів, спрямов на ефективне господарюв в умовах обмеж ресурсів, з метою задов. безмежних потреб.

 

Методи економічної теорії.

Метод - це спосіб дослідження, спосіб вивчення, засіб для відкриття істини. В економіці використовуються різноманітні методи, форми і способи наукового пізнання.

Питання про методи економічної теорії - це питання про те, як, яким чином вивчаються економічні явища і процеси. Необхідно розрізняти дві групи методів: загальні і локальні.

Загальні методи виражають наявність загальних підходів до наукового освоєння економічної дійсності в цілому, дають загальну філософсько-методологічну базу, світоглядний, методологічний стержень дослідження економіки. Ці методи можна визначити і як методологічні підходи, і як напрями економічної методології.

Локальні методи представляють собою конкретні інструменти, прийоми, засоби з допомогою яких досліджуються ті чи інші сторони і аспекти економічної системи. Серед них необхідно виділити як специфічні методи, які пов'язані з тою чи іншою методологією, так і універсальні методи, які можуть використовуватись при реалізації будь-якої методології. До останніх відносяться: аналіз і синтез, наукова абстракція, індукція і дедукція і т.д.

Метод наукової абстракції набуває великого значення саме в економічній теорії. Суспільне життя неможливо вивчати в лабораторних умовах. Наукова абстракція є уявне виділення найбільш суттєвих сторін досліджуваного явища і відхилення від несуттєвих сторін, властивостей, явищ. Абстрактне мислення породжує метод аналізу і синтезу.

Аналіз економічних явищ передбачає розчленування явища на окремі елементи і дослідження кожного елементу як необхідної складової частини цілого. Синтез передбачає, що явище в першу чергу вивчається як таке, яке складається з різних частин, а потім досліджується поєднання елементів в єдине ціле і робиться загальний висновок.

Метод індукції і дедукції. Індукція - це виведення економічних закономірностей і принципів із фактів реального життя на основі сходження від одиничного до загального. Дедукція - це шлях від загального до одиничного.

До особливих прийомів дослідження відноситься емпіричний метод, який ґрунтується на фактах реальної дійсності і власному досвіді дослідника.

В економічній теорії широко використовується принцип поєднання історичного і логічного. Вивчення історії допомагає зрозуміти внутрішню логіку предмету, а знання внутрішніх структур суспільства надає історії наукового характеру. Єдність історичного і логічного - методологічний принцип, який допомагає концентрувати увагу науки на посиленні аргументації, обґрунтованості висновків. Логіку дослідження необхідно постійно контролювати історичним зіставленням, а факти історії - розташовувати в логічній послідовності.

Сучасна економічна теорія широко використовує математичні, графічні і статистичні методи.

Такі основні методи і прийоми організації наукового аналізу і пошуку оптимальних вирішень економічних процесів і явищ.

 

Економічні категорії і економічні закони. Пізнання та використання екон законів.

Економ категорії – це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узаг вигляді вираж суттєві властив екон явищ і процесів.

Економ закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, постійно повторювані причинно-наслідкові взаємозв’язки і залежності екон процесів і явищ. Закони вираж сутність економ відносин.

Система екон законів бувають:

Всезагальні: функціонують у всіх економічних системах.

Загальні: функціон у кількох екон системах, де існують для них відповідні економічні умови.

Специфічні: функціон лише у межах однієї економічної системи.

Стадійні: функціон на окремих стадіях даної економ сист.

 

Економічні принципи- теоретичні узагальнення, що мають певні допущення, усереднення, які відображ заг тенденції розв екон сист.

 

Існує дві форми пізнання та використ економ законів.

Емпірична. Коли люди, не знаючи сутності економ законів, використ їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практ діяльності.

Наукова. Коли люди, пізнавши і розкривши сутність економ законів, використ їх свідомо, а отже більш ефективно у своїй економ діяльності.

 

Соціальні наслідки інфляції

-знижує життєвий рівень усіх верств насел., особливо тих, які мають сталий дохід

- посилює безробіття

- знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту.

Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає здійснення тактичних (короткострокових) заходів щодо зниження рівня наявної інфляції та стратегічних (довгострокових) заходів, спрямованих на недопущення інфляції у тривалій перспективі.

До основних заходів антиінфляційної державної політики належать:

— обмеження емісії грошей;

— подолання дефіциту державного бюджету;

— стимулювання нагромаджень та інвестицій;

— скорочення ставок податків;

—стимулювання розвитку середнього й малого бізнесу;

— збільшення безготівкового обігу;

— регулювання валютного курсу;

 

 

Ф-ції і структура ринку.

Ринок — система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання

різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

До функцій ринку належать:

Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи

соціальне розшарування суспільства за доходами.

Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП.

Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси — виробництво, обмін, розподіл і споживання.

Функція санації. Ринок очищає економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші.

Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.

Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що — ні,

Функція інтеграції. Ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле.

Структура ринку за різними критеріями:

в) за територіальною ознакою:

— місцевий;

— регіональний;

— національний;

— світовий;

д) стосовно способу формування:

— стихійний;

— організований.

а) за об'єктами обміну:

=> товарний ринок, який набуває форм:

— ринку послуг;

— ринку споживчих товарів;

— ринку науково-технічних розробок та інформації;

=> ринок ресурсів, який набуває форм:

— ринку землі та нерухомості;

— ринку капіталу;

— ринку праці;

=> фінансовий ринок, що набуває форм:

— грошового ринку;

— ринку цінних паперів;

— валютного ринку;

б) залежно від умов, в яких діють суб'єкти господарювання:

— регульований (держава законодавчо обмежує економічну свободу окремих суб'єктів господарювання, формуючи та

захищаючи конкурентне середовище);

— вільний (поліполістичний) ринок (багато продавців,багато покупців, товари однорідні, вхід і вихід на ринок вільний, інформація доступна);

— монополізований (олігополія, монополія) (один продавець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений);

— монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок і вихід);

г) стосовно відповідності чинному законодавству:

— легальний (дозволений законом і відкритий для оподаткування);

— тіньовий (не зареєстрований, ухиляння від сплати податків);

 

 

Їх конкурентної сили

— досконала (чиста) — це така ринкова ситуація, за якої чисельні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден із них не в змозі контролювати ринкову ціну.;

— недосконала:

Абсолютна монополія — це така ситуація, за якої на ринку є лише один продавець і безліч

покупців, які не мають вибору, а тому змушені купувати необхідний товар за запропонованою ціною.,

монополістична конкуренція — це така ситуація на ринку, коли велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію, тобто вона базується на

диференціації продукції.,

олігополія – це модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів.

Роль

Конкуренція виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукаючи виробника запроваджувати науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію, організацію праці тощо.

Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

 

Економічні функції держави

Функцій держави щодо впливу на економіку багато, однак їх можна звести до:

• забезпечення правової бази, розробка правил функціонування ринкової економіки;

• захист конкуренції, підтримка її та обмеження монополізму;

• визначення мети й пріоритетів макроекономічного розвитку;

• перерозподіл доходу і багатства з ціллю реалізації соціальної справедливості, усунення надмірних відмінностей у рівні доходів;

• корегування розподілу ресурсів з метою змін в структурі виробництва та національного продукту;

• виробництво, фінансування суспільних благ та послуг;

• регулювання зовнішньоекономічних відносин та валютного ринку;

• стабілізація економіки з ціллю забезпечення повної зайнятості, стабільності економічного зростання та ін.

В цілому ж економічні функції держави можна звести до чотирьох:

• підтримка позитивних рис ринку;

• виправлення, послаблення негативних наслідків ринкових механізмів;

• виробництво суспільних благ і послуг, яких ринок не виробляє;

• розробка "правил гри" для функціонування економіки.

Держава надає правовий статус приватним підприємствам, визначає права приватної власності і гарантування дотримання угод, контрактів; встановлює "правила гри", що регулюють відносини між підприємствами, постачальниками ресурсів і споживачами; правила поведінки, якими повинні керуватись виробники в своїх відносинах із споживачами.

Монополізм в економіці обмежує обсяг продукції, дозволяє монополіям встановлювати монопольно високі ціни заради своїх прибутків на шкоду суспільству; ціни і прибутки монополій, які перевищують конкурентні, прямо суперечать інтересам споживачів; ресурси монополіями розподіляються таким чином, що вони задовольняють потреби не суспільства в цілому, а окремих монополістичних об'єднань. Тому держава своїми методами добивається обмеження монополізму та не допущення недобросовісної конкуренції.

Держава бере на себе завдання зменшити нерівність доходів суспільства. Це вона намагається зробити шляхом податкової політики; виплати так званих трансфертних платежів (пенсії, допомоги по безробіттю, хворим та інвалідам); коригування цін та заробітної плати тощо.

Стабілізуюча функція держави зводиться до її впливу на такі явища, притаманні ринковій економіці, як економічна криза (циклічність розвитку), безробіття та інфляція. Антициклічна діяльність уряду зводиться до її інвестиційної та структурної політики, діяльність щодо забезпечення повної зайнятості трудових ресурсів передбачає збільшення власних видатків держави на суспільні блага та послуги, а також скорочення тарифів з ціллю стимулювання видатків приватного сектору. Антиінфляційні заходи зводяться до скорочення власних витрат держави, підвищення податків з ціллю скорочення витрат приватного сектору, а також відповідною монетарною політикою.

Зародж та осн етапи розвитку екон теор як науки

У сучасн. умовах економіку можна розглядати у трьох значеннях: 1) народне госп певної країни; 2) сукупність екон відносин між людьми у сфері виробн., розпод, обміну і спожив продукції, утворюючи певну економічну систему; 3) економ наука, що вивч нар госп в цілому, галузі господарства району.

Народне госп є предметом вивч економічної науки.

Економічна наука - сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизац об’єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економ дійсності.

Перші спроби вивчення екон процесів були зробл у старод Греції та Римі.

Етапи розв екон науки:

Меркантилізм. Представн цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням грошей (зол і срібних). Представн: Монкретьєн, Манн, Юм.

Фізіократи. Джерелом багатства вваж працю у с/г. Представн: Кене, Тюрго, Мірабо, Норе.

Клас політ економія. Засновники: Сміт, Рікардо, Петті. Вони зосередж увагу на аналізі економ явищ і закономірностей розв всіх сфер виробн. Вони започатков трудову теорію вартості. Ринок розгл як саморегул систему.

Марксизм. Засновники: Маркс, Енгельс. Дослідж капіталістичне суспільство з позиції робітничого класу. Вони продовж дослідж трудову теор вартості, запропонували концепції дод вартості, грошей, прод праці, відтворення, екон криз, земел ренти.

Маржиналізм – теорія яка пояснює екон процеси і явища використовуючи концепцію граничних величин. Дослідж грунт на таких поняттях як «гран корисність», «гран продуктивн», «гран витрати». Представн: Менгер, Візер, Джевонс.

Сучасні напрямки.

Неокласицизм. Заперечує необх втруч держави в економіку, розгул ринок як саморег сист. Засновн: Маршалл, Пігу.

Монетаризм – теорія яка приписує грош масі, яка знаходь в обігу, роль визначального фактору.

Кейнсіанство. Обгрунтов необх активного втруч держави в регулюв економіки через кредитно-бюджетну політику. Засновн: Кейнс.

Інституціоналізм. Розгл економіку як сист в якій відносини між господ суб’єктами склад під впливом багатьох факторів. Обєктами вивчення є «інститути» (держава, корпорації, профспілки, звичаї…)

Неоклас синтез. Представн обгрунт принцип поєдн ринков і держ регул екон процесів, наголош про необх руху до змішаної економіки.