Конкуренція,монополія,олігополія.

Конкуренція (лат: сопсиrrепtіа — змагання) — відносини суперництва, боротьби між власниками економічних ресурсів (капіталу, робочої сили, землі та ін.) за ефективне їх використання, враховуючи економічні закони, з метою отримання найбільших прибутків та інших форм доходів.

Вільна конкуренція — це стан ринкового середовища, для якого характерні велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-споживачів, вільний доступ як товаровиробників до будь-якого виду діяльності, так і споживачів до будь-якого товару чи послуги.

Форми конкуренції прийнято класифікувати за такими основними критеріями:станом ринку; видами та методами конкурентної боротьби.

1. За станом ринку виокремлюють чисту і досконалу конкуренції.

Чиста конкуренція. Це конкуренція між багатьма продавцями і покупцями з приводу купівлі-продажу однорідних товарів (наприклад, ринок сільгосппродукції).

Досконала конкуренція. Це конкуренція за відсутності зовнішніх втручань у відносини між агентами ринку.

2. За видами конкурентної боротьби виокремлюють внутрігалузеву і міжгалузеву конкуренції. Внутрігалузева конкуренція — це боротьба товаровиробників однієї галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку.

Міжгалузева конкуренція — це боротьба товаровиробників різних галузей економіки за найприбутковіші сфери, найвигідніші умови застосування капіталу з метою одержання рівновеликого прибутку на авансований рівновеликий капітал.

3. За методами боротьби конкуренцію поділяють на цінову, нецінову та нечесну. Цінова конкуренція — це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту. Нецінова конкуренція — це боротьба між товаровиробниками шляхом досягнення вищої якості продукції, поліпшення умов продажу (за незмінних цін), технічного рівня, технологічної довершеності виробництва та задоволення специфічних інтересів споживачів. Нечесна конкуренція — це нецивілізована форма конкурентної боротьби, яка проявляється в порушенні суб'єктами ринкових відносин правил, норм та етики конкуренції.

Монополія (грец. топоs — один; роlео — продаю) — це захоплення економічними суб'єктами частини або всього ринкового простору для певного товару і встановлення на ньому свого панування у вигляді монопольної ціни.Монополії класифікують за такими ознаками:

1. Місцем у торгових угодах і виокремлюють монополію і монопсонію. 2. Масштабами охоплення ринку певного товару монополії та монопсонії бувають чистими й абсолютними.3. Характером і причинами виникнення серед монополій виокремлюють природні, легальні та штучні.Олігополія (грец. оlіgos — небагато; роlеo — продаю) — це тип ринкової структури з недосконалою конкуренцією, за якої обмежена кількість підприємств (до 10) монополізують виробництво основної маси товарів.Особливістю олігополістичної моделі є залежність цінової поведінки кожної фірми від поведінки конкурента.

 

 

Ринок і держава.

Злиття ринку з державою виявляється у втручанні останньої в процес суспільного відтворення на внутрідержавному рівні й у сфері світової економіки. Основними ознаками державно-ринкової моделі розвитку в сучасній економіці є:

1. Розширення сфери функціонування державної власності, що обумовлене її державно-монополістичним характером і підприємницьким змістом, мілітаризацією економіки, наростанням диспропорцій у економіці через панування монополій

2. Привласнення і перерозподіл державою значної частини національного доходу (НД

3. Державне регулювання економіки реалізується як система економічних заходів уряду з метою вирішення життєво важливих для ринку проблем.

Сегментація ринку.

Сегментація ринку — це систематичний процес поділу розмаїття ринку, виділення його частин або сегментів, що спрямоване на посилення конкурентних переваг підприємств за рахунок реалізації їхніх економічних інтересів. За допомогою сегментації із загальної кількості потенційних споживачів формуються певні групи (ринкові сегменти), кожна з яких пропонує свій специфічний попит на ринку.

Сегментація ринку передбачає систематизацію цього процесу, що означає цілеспрямованість, послідовність, спланованість і постійну поновлюваність.

1. Цілеспрямованість процесу сегментації означає, що його спрямовано на виділення ринкових сегментів, а не на процес розподілу ринку на певні групи чи страти.

2. Послідовність передбачає здійснення сегментації відповідно до встановлених етапів, застосування пов'язаних між собою методів.

3. Спланованість сегментації зумовлена тим, що її проведення передбачає залучення певного комплексу матеріально-технічних та людських ресурсів.

4. Постійна поновлюваність сегментації ринку означає, що вона не є статичною, такою, що розробляється один раз на декілька років, а має поновлюватися.

 

Ринок землі та нерухомості.

Земля як фактор вир-ва відіграє в с/г провідну роль. Здатність її відтворювати продукт залежно від родючості є найважливішим чинником, що впливає на ефект-ть с/г в-ва. Проте інтенсивне вик-ня землі може призвести до зниження родючості. Отже, запорукою успіху є проведення заходів щодо її підвищення. Незважаючи на техн прогрес в аграр секторі, тут застосовується, порівняно з інш галузями ек-ки, більше живої праці внаслідок досить високої трудомісткості вир процесів. Це зумовлює ефект-ть у цій галузі відносно невеликих підп-в. Розміри капіталів порівняно з промисловістю тут менші, тому в с/г країн ринк ек-ки значну частину продукції виробляють сімейні фермерські гос-ва.

На індивідуальну вартість продукту впливають різна родючість землі, а також близькість до ринків збуту. Це стає важливою передумовою появи специфічної частини чистого доходу - ренти.

З рентою пов'язана ціна землі. Вона визначається як капіталізо-вана рента, тобто грошовий капітал, що забезпечує його власни-кові той самий доход, але у формі не ренти, а суми відсотка на вкладення у банк. Ціну землі розраховують за формулою

де R - рента; S - норма позикового відсотка.
Звідси ціна на землю залежить від розміру земельної ренти і позикового відсотка.
Ринок нерухомості формується для торгівлі землею та іншими природними угіддями, а також будь-якими об’єктами, що на ній розташовані та пов’язані з нею (будівлі, споруди тощо). Суб’єктами цього ринку є фізичні та юридичні особи, які можуть купувати об’єкти нерухомості як для особистого (квартира, будинок), так і для виробничого призначення (приміщення для офісу, земля для сільськогосподарського виробництва тощо) та формувати запаси виробничих ресурсів

 

 

Ринок товарів та послуг.

Ринок товарів і послуг. Історично виник найпершим, обслуговує масового споживача, є свідченням стабільності та життєздатності економіки. Існує споживчий ринок товарів і послуг, що характеризує взаємозв’язок виробництва і особистого споживання та ринок товарів і послуг виробничого призначення (ринок засобів виробництва), що пов'язаний з забезпеченням безперервності відтворення виробничих процесів. Споживчий ринок функціонує для задоволення фізіологічних і соціальних потреб людей у матеріальних та духовних благах і наданні послуг. Ринок товарів і послуг виробничого призначення хоча і сформувався пізніше, та поступово набув пріоритетного значення. Він складається із ринку засобів праці (машин, обладнання, устаткування, будівельних споруд, виробничих комунікацій тощо) і ринку предметів праці (матеріалів, сировини, паливних ресурсів тощо).

 

Ринок капіталу.

Є складовою фінансового ринку і здійснює інвестиції у розвиток виробничої і невиробничої сфер економіки. Ринок капіталу має двояке призначення: як фактор виробництва і як ресурс, що приносить дохід позичальнику.

Ринок капіталу як фактор виробництва пов'язаний з попитом і пропозицією виробничих ресурсів, капітальних благ, що використовуються для продукування нових товарів. Ринок капіталу як ресурс, що приносить позичальнику дохід пов'язаний з функціонуванням таких ринків: кредиту, цінних паперів та валюти.

 

Ринок людського ресурсу.

Це ринок, що має визначальну роль у формуванні високо конкурентної економіки, обумовленої зростанням ролі інтелектуального капіталу та інноваційної праці у суспільному відтворенні. Ринок людського ресурсу висуває підвищені вимоги не тільки до фізичного, психічного та соціального здоров’я нації, але особливо до інтелектуального та освітньо-кваліфікаційного рівня сукупного працівника. До цього ринку відносять також і інші показники цивілізованості держави, що мають конкурентний попит на ринку: відсутність дискримінації за гендерними, географічними та національними ознаками, прогрес фізичного та соціально-психологічного стану економічно-активного населення, тривалість життя та стан здоров’я населення, що обумовлені економічними, екологічними та іншими чинниками, стан суспільного здоров’я та системи його забезпечення, структура зайнятості населення, в томучислі частка працюючих у невиробничих галузях, науці й науковому обслуговуванню, фінансовій діяльності тощо. Серед факторів, що впливають на відтворення людського ресурсу, слід відзначити:

- обсяг виробництва та доходів населення;

- вплив держави на подолання нерівності доходів та якість життя населення;

- доступність систем освіти й охорони здоров'я;

- обсяг інвестицій у людський ресурс нації.

 

Ринок інновацій.

Це ринок, що пов'язаний з реалізацією інноваційного попиту через інноваційну пропозицію на конкурентних засадах для зростання науково-технологічного рівня виробництва. Ринок інновацій має суб’єкти, об’єкти та рушійні сили розвитку.

Суб’єкти ринку інновацій – це виробники і споживачі інноваційних продуктів, якими є фізичні та юридичні особи сфери виробництва товарів і надання послуг, державні та приватні підприємства, регіональні та місцеві органи управління та регулювання.

Об’єкти ринку інновацій – це предмети творчої праці, новітні технічні засоби, методи, форми організації виробництва, технології, види продукції, інформація, що є об’єктами купівлі-продажу.

Рушійними силами розвитку ринку інновацій є об’єктивні і суб’єктивні чинники, що спонукають суб’єктів ринкових відносин мати постійну зацікавленість у залученні нововведень, оновленні продуктів та послуг, що за своїми споживчими параметрами суттєво перевищують існуючі аналоги і можуть стати фундаментом для подальшої модифікації.

 

 

Міжнародні ринки.

Міжнародні ринки є сукупністю тих ринків, що вийшли за національні межі. Формування міжнародних ринків відбувається вже після становлення ринків національних, які, взаємодіючи між собою, пов’язуються системою міжнародних економічних відносин. В сучасних умовах міжнародні ринки все більше набувають рис цілісності і перетворюються в глобальний ринок.

 

94)Становлення глобального ринку.

Джерела становлення глобального ринку мають в своїй основі такі причини: порівняльні переваги; економію на масштабі в сфері виробництва; переваги за рахунок диференціації продукту; надання ринковій інформації і технологіям характеру суспільного блага.

Порівняльні переваги є класичним фактором глобальної конкуренції коли підприємства мають значні переваги у вартості чи якості факторів виробництва продукту, стають його конкурентними виробниками, а експорт спрямовують в інші країни.

Економія на масштабі в сфері виробництва пов’язана з отриманням потенційних переваг у витратах за рахунок централізації виробництва і глобальної конкуренції, що перевищують розмір національного ринку, а також необхідного розвитку експорту між країнами. Диференціація продукту особливо в галузях з передовими технологіями надає виробникам перевагу в репутації і довірі. Надання ринковій інформації і технологіям характеру суспільного блага пов’язано з тим, що технологічні інновації, незалежно від початкових інвестицій, є ресурсом, що може потім багаторазово і безкоштовно використовуватися, а значить стає суспільно доступним. Глобальна конкуренція надає також джерела інформації про технологічні досягнення і сприяє підвищенню технологічної конкурентоспроможності підприємства.