Матриця розподілу функцій підприємства

Функція Управління

К е р і в н и к п і д р о з д і л у

ГП

ДП

ЗВ

ЗК

ГБ

СР

ЮК

ЕП

ПО

ІМ

ІП

ДС

1. Управління стратегією розвитку підприємства

2. Організація системи і процесів управління

3. Управління персоналом

4. Управління соціальним розвитком

5. Управління економічним розвитком

6. Управління фінансами і бух обліком

7. Управління технічним розвитком

8. Управління капітальним будівництвом і ремонтом

9. Управління підготовкою виробництва

10. Управління основним виробництвом

11. Управління допоміжним виробництвом

12. Управління якістю продукції

13. Управління працею і заробітною платою

14. Управління охороною праці та технікою безпеки

15. Управління матеріально-технічним постачанням

16. Управління маркетингом і збутом продукції

17. Управління механізацією виробництва

18. Управління транспортом

19. Управління обслуговуючим господарством

20. Управління зовнішньоекономічною діяльністю

Керівництво ТОВ:

ГП - голова правління;

ДП - директор підприємства;

3В - заступник директора по виробництву;

ЗК - заступник директора по комерції.

Функціональні підрозділи:

ГБ - головний бухгалтер; ПО - програміст-оператор;

СР - секретар-референт. ІМ - інженер з маркетингу;

ЮК - юрисконсульт-кадровик: ІП- інженер з постачання;

ЕП - економіст з планування; ДС - диспетчер.

 

Розподіл функцій управління здійснюється у вигляді матриці. Її рядками є основні функції керування, за реалізацію яких відповідає керівник чи фахівці. Умовні позначки операцій:

М - постановка мети управління:

К-керівництво, прийняття рішення, твердження;

П - підготовка рішення, складання, розрахунок, розробка;

Р - розгляд,узгодження:

В - виконання, доведення;

У - участь, надання допомоги, інформування;

“-” - неучасть у виконанні функції.

По кожній функції управління операції М, К, П, В вказуються тільки один раз. А Р та У можуть вказуватися в рядку кілька разів. В одній графі можна вказувати не більше двох операцій.

 

 

Таблиця 17.

Схема рольової структури управління товариством з обмеженою відповідальністю

 

Ролі	Учасники гри
1. Творчі
генератор ідей
експерт
ерудит
2. Комунікативні
лідер
координатор
зв’язковий
3. Поведінкові
оптиміст
нігіліст
догматик

 

 

Додаток до таблиці 17

Назва ролі	Зміст ролі
1. Творчі ролі
Генератор ідей	Висуває принципові ідеї, визначає ключові проблеми, пропонує альтернативи рішення, визначає шляхи і засоби реалізації ідей
Компілятор ідей	Доводить фундаментальні ідеї до прикладного вирішення, має здібності поєднання різних ідей, розробляє технологію використання висунутих ідей на практиці
Ерудит	Носій енциклопедичних знань
Експерт	Має здібності оцінити доцільність тієї чи іншої ідеї і дати правильну пораду по ходу обговорення
Ентузіаст	Особистим прикладом і чарівністю заражає групу вірою в успіх загальної справи, спонукає інших працювати сумлінно
Критик	Піддає критичному аналізу хід і результати роботи групи, дає критичну і часто негативну оцінку висунутих ідей
Організатор	Організовує роботу групи, погоджує в процесі “мозкового штурму” роботу окремих членів групи з позиції досягнення кінцевої мети
2. Комунікативні ролі
Лідер	Людина, що володіє в групі високим особистим і професійним авторитетом, впливає на поводження групи в цілому й окремих її членів
Діловод	Виконує важливу рутинну роботу з фіксації ідей, довідок, думок і складання підсумкового звіту групи
Зв’язковий	Зв’язує на неформальній міжособистісній основі членів групи, що іноді конфліктують між собою, забезпечує зовнішній взаємозв’язок групи
“Сторож”	Розподіляє і контролює потоки інформації, оцінюючи важливість чи другорядність повідомлень і доводить їх до лідера
Координатор	Здійснює ув’язування дій окремих членів групи з погляду досягнення кінцевої мети в контакті з лідером
Провідник	Людина, що добре знає географію й історію району, структуру організації й забезпечує зв’язок грипи із зовнішнім середовищем
3. Поведінкові ролі
Оптиміст	Завжди упевнений в успіху загальної справи, знаходить шляхи виходу з кризових ситуацій, заражає своїм позитивним поводженням
Нігіліст	Завжди не упевнений в успіху загальної справи, має критичну точку зору, найчастіше відмінну від загальноприйнятої, виглядає “чорною вороною”
Конформіст	Відповідає загальноприйнятим нормам поводження, пасивно погоджується з рішенням групи, представляючи “мовчазну більшість”
Догматик	Завзято тримається відомих норм, стоїть до останнього у своїй думці, не погоджуючись з раціональним рішенням групи
Коментатор	Фіксує і коментує події, що відбуваються в житті людей, у світі, на роботі, у спорті і побуті
Кляузник (ябеда)	Збирає і сприяє поширенню слухів, часто не перевірених і помилкових. В усьому бачить особисту образу і готовий писати скарги в усі інстанції
Борець за правду	Є носієм і виразником суспільної моралі, філософії підприємства, прав людини. Може грати як прогресивну, так і регресивну роль
Громадський працівник	Захоплений суспільною роботою, нерідко придумує і виконує “починання” і “заходи” в робочий час. До своїх обов’язків по службі відноситься опосередковано.
“Важливий птах”	Напускає на себе загадковий важливий образ, даючи зрозуміти, що він багато чого знає й у нього є “рука”
“Казанська сирота”	Шукає співчуття у оточуючих, скаржачись на своє тяжке положення і нерозуміння в колективі і серед керівництва
“Йорж”	Звичайно перебуває у роздратованому стані, відштовхуючи від себе друзів і наживаючи ворогів, конфліктує з керівництвом і колегами
“Собі на розумі”	Займається переважно особистими справами на роботі (читає лекції, пише дисертацію, облаштовує квартири і дачі та ін.), при цьому використовуючи своє службове становище
Ледар	Не виявляє ніякої активності в праці, займається другорядними справами (спить, читає газети, курить, ходить по відділах), веде пусті розмови
“Наполеон”	Славолюбна людина, зазвичай, що прагне зайняти керівне крісло, любить розповідати про свої успіхи та досягнення

 

Семінарсько-практичне заняття №5

Тема 7. Управління поведінкою персоналу

Питання та завдання для підготовки до заняття і перевірки знань

 

1. Взаємозалежність оплати праці та мотивації працівників.

2. Створення та розвиток колективу. Розробка програми створення колективу.

3. Виконання практичного завдання “Мотивація”

Основні поняття

1. Лідерство – це здатність впливати на групи людей, щоб спонукати їх до праці для досягнення поставлених цілей.

2. Управління – це процес впливу на колективи людей з метою ефективної координації їх дій у виробництві.

3. Менеджер – це людина, яка направляє роботу інших і несе персональну відповідальність за її результати.

4. Соціальна група – відносно стійка сукупність людей, яка має спільні інтереси, цінності і норми поведінки, які складаються в межах історично визначеного суспільства. Розрізняють великі, середні та малі соціальні групи, а також формальні і неформальні.

5. Колектив – середня соціальна група, яка об’єднує людей, які зайняті вирішенням конкретних задач, заснована на спільності інтересів, принципів співробітництва, поєднання індивідуальних і колективних інтересів, і яка працює на одному підприємстві чи в одній організації.

6. Мотивація – це процес спонукання людини до діяльності для досягнення цілей.

7. Мотив – це те, що викликає певні дії людини.

8. Стимул – спонукання до дії чи причина поведінки.

9. Матеріальні потреби – це сукупність матеріальних благ, які мають матеріальну форму і виступають у якості головного спонукального мотиву трудової діяльності людини.

10. Споживач – це людина, яка споживає продукти виробництва і сфери послуг для відтворення життєдіяльності.

11. Споживчий кошик – це сума витрат, споживчий мінімум, не­обхідний для підтримки життєвого рівня певної категорії спожи­вачів у розрахунку на одну людину.

12. Грошові доходи населення включають оплату за працю всіх категорій населення: пенсії, допомоги, стипендії та інші соціальні трансферти; надходження від продажу продуктів сільського господарства: прибутки від власності у вигляді процентів за внески, цінні папери, дивіденди; доходи осіб, зайнятих підприємницькою діяль­ністю, а також страхові відшкодування, ссуди, прибутки від продажу іноземної валюти й інше.

13. Грошові витрати населення включають витрати населення на придбання товарів і оплату послуг, обов’язкові платежі і різно­манітні внески, приріст заощаджень у внесках і цінних паперах.

14. Прожитковий мінімум населення розраховується з урахуванням його статево-вікового складу, виходячи із витрат на продукти хар­чування в об’ємі мінімальних розмірів їх споживання, витрат на комунальні послуги, а також податків і обов’язкових платежів, виходячи із структури витрат на них у 10 % найменш забезпечених сімей (у США=1000 доларів).

15. Якість трудового життя – це важлива умова росту продук­тивності праці, що повинна базуватися на рості матеріальних пот­реб і концепції всебічного розвитку особистості.

16. Тарифний розряд включає приблизно рівні за складністю чи важливістю види робіт, відповідно до результатів їх оцінки.

17. Тарифні ставки визначаються за допомогою лінії оплати, яка у графічній формі показує, за якими тарифними ставками в даний час оплачують види робіт, що знаходяться в одному й тому ж розряді.

18. Заробітна плата представляє собою ціну робочої сили, що відповідає вартості предметів споживання і послуг, які забезпечують відтворення робочої сили, задовольняючи матеріальні і духовні потреби працівника та членів його сім’ї.

19. Структура оплати праці працівника включає в себе основну і додаткову заробітну плату, винагороду та премію за кінцевий результат і матеріальну допомогу.

20. Посадовий оклад – величина заробітної плати (тижневої, місячної, річної), що виражена в грошовій формі і відповідає певному робочому місцю (посаді) в організації.

21. Тарифна система представляє собою сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюються регулювання заробітної плати різних категорій персоналу. Основними елементами тарифної системи є тарифні ставки, кваліфікаційні розряди, посадові оклади і кваліфікаційні категорії.

22. Відрядна оплата праці передбачає оплату виходячи із фактично виконаного об’єму робіт у натуральних одиницях (одиницях продукції) і встановлених нормативів заробітної плати на одиницю готової продукції (розцінок).

23. Погодинна оплата праці використовується, коли неможливо пронормувати затрати праці, і базується на установлених годинних тарифних ставках (посадових окладах для службовців) та фактично відпрацьованому часі працівників.

24. Преміювання праці є додатковою формою винагороди персоналу із прибутку, який виплачується у випадку досягнення планових кінцевих результатів підприємством у цілому чи його підрозділом.

Візуальне супроводження

Таблиця 18