Головні принципи, призначення і мета стандартів: рекомендації щодо їх використання в умовах Болонської системи

Доручення міністрів розробити узгоджені стандарти, процедури і рекомендації щодо забезпечення якості порушило цілу низку важливих питань. «Забезпечення якості» - це загальний термін у галузі вищої освіти, який можна тлумачити по-різному, але неможливо вживати одну дефініцію, щоб описати всі контексти. Подібним чином, слово «стандарт» вживається по-різному в різних частинах Європи, від визначення вузьких регуляторних вимог до більш узагальненого позначення зразкової практики. Це слово також має різні значення в різних національних системах вищої освіти.

Розроблені стандарти і рекомендації стосуються лише трьох рівнів вищої освіти (бакалавр, магістр, доктор філософії), що визначені Болонською Декларацією, і не належать до сфери наукових досліджень і загального управління освітнім закладом [18,21,26,98,127,131].

Щодо європейських стандартів і рекомендацій внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості вищої освіти в університетах України, то вони стосуються ключових питань у сфері якості та стандартів. Вони створені для використання вищими навчальними закладами та агенціями із забезпечення якості, що діють в європейському просторі вищої освіти.

Призначення цих стандартів і рекомендацій – надати допомогу і визначити орієнтири як для вищих навчальних закладів під час розробки своїх власних систем забезпечення якості, так і для агенцій, які здійснюють незалежні перевірки. Крім того, ці стандарти і рекомендації роблять свій внесок у створення спільної основи для діяльності як закладів освіти, так і агенцій із забезпечення якості. Проте в цьому немає жодного наміру нав’язати певну практику або розглянути запропоновані стандарти і рекомендації як такі, що жорстко регламентують і є незмінними.

У деяких країнах, що входять до ЄМЗЯ, міністерство освіти (або подібна за функціями установа) відповідає за деякі сфери, на які розповсюджуються ці стандарти і рекомендації. Там, де це має місце, міністерство (або подібна за функціями установа) повинно гарантувати наявність відповідного механізму забезпечення якості, який підлягає незалежним перевіркам.

Ці стандарти і рекомендації ґрунтуються на деяких основних принципах внутрішнього і зовнішнього забезпечення якості вищої освіти у Європейському просторі вищої освіти, а саме:

· вищі навчальні заклади несуть основну відповідальність за якість наданих ними освітніх послуг і за те, як ця якість забезпечується;

· інтереси суспільства щодо якості і стандартів вищої освіти мають бути захищені;

· потрібно розвивати і вдосконалювати якість навчальних програм в інтересах студентів та інших бенефеціарів вищої освіти на Європейському просторі вищої освіти;

· мають існувати ефективні та надійні організаційні структури, в межах яких ці академічні програми здійснюються та підтримуються;

· важливими є прозорість та використання зовнішньої фахової допомоги в процесах забезпечення якості;

· створення культури якості у вищих навчальних закладах має дістати всіляку підтримку;

· необхідно розробити процеси, за допомогою яких вищі навчальні заклади зможуть демонструвати свою відкритість та підзвітність, включаючи підзвітність за державні і приватні інвестиції;

· забезпечення якості, що гарантує відкритість та підзвітність, повністю сумісне із процесами забезпечення якості для підвищення ефективності роботи закладу;

· заклади освіти мають демонструвати свою якість як на національному, так і на міжнародному рівні;

· процеси, які застосовуються, не повинні обмежувати різноманіття та стримувати нововведення [18,21,26,82,98,112].

Призначення стандартів і рекомендацій:

· покращувати освіту, яку студенти здобувають у вищих навчальних закладах Європейського простору вищої освіти;

· допомагати вищим навчальним закладам забезпечувати і підвищувати якість своєї діяльності через якість стверджувати свої права на автономію;

· визначити основу діяльності агенцій із забезпечення якості вищої освіти;

· зробити зовнішнє забезпечення якості більш прозорим і зрозумілим для всіх, хто бере в цьому участь.

Мета стандартів і рекомендацій:

· стимулювати розвиток вищих навчальних закладів, що підтримують активну дослідницьку та освітню діяльність;

· стати джерелом допомоги для вищих навчальних закладів та інших відповідних установ у створенні своєї власної культури забезпечення якості;

· інформувати вищі навчальні заклади, студентів, працедавців та інші зацікавлені сторони про процеси, що відбуваються у вищій освіті, та про результати у цій галузі, а також підвищувати рівень їхніх очікувань;

· сприяти створенню спільної системи поглядів щодо надання вищої освіти та забезпечення її якості в межах Європейського простору вищої освіти.

Стандарти і рекомендації, запропоновані в цьому звіті, передбачають важливу роль для зовнішнього забезпечення якості, форми якого є різними залежно від освітньої системи. Це можуть біти різні типи оцінювання закладу в цілому; оцінювання навчальних програм або програм з окремих предметів; акредитація на рівні навчальної дисципліни, повного курсу або закладу в цілому; а також комбінація різних типів перевірки. Загальна ефективність різних форм зовнішнього оцінювання значною мірою залежить від наявності чітко виписаної стратегії внутрішнього забезпечення якості, що має конкретні цілі, а також від застосування освітніми закладами механізмів і методів, які забезпечують досягнення зазначених цілей [3,9,18,21,26,98].

Зовнішні агенції можуть здійснювати оцінку якості освіти з деяких причин, включаючи:

· захист національних академічних стандартів вищої освіти;

· акредитацію програм та/або закладів;

· захист користувачів;

· забезпечення громадськості перевіреною інформацією (якісною і кількісною) про програми навчання та освітні заклади;

· удосконалення та підвищення якості.

Діяльність європейських агенцій із забезпечення якості відбиватиме юридичні, соціальні та культурні вимоги того середовища, в якому вони діють. Європейські стандарти, що стосуються забезпечення якості самих агенцій із забезпечення якості, подано у Частині 3 цього розділу.

Процеси, які здійснюють агенції із зовнішнього забезпечення якості, будуть залежати від їхніх цілей і запланованих результатів. Процедури, що їх застосовують агенції, які зосереджуються на підвищенні якості, можуть відрізнятись від тих, які передбачають, у першу чергу, серйозний «захист споживача». Стандарти відбивають зразковий досвід зовнішнього забезпечення якості з усієї Європи, але вони не дають детальних вказівок щодо того, що саме треба перевіряти, чи як треба здійснювати зовнішню перевірку. То є сферою національної автономії, хоча обмін інформацією між агенціями та установами влади вже призводить до появи подібних елементів.

Можна назвати окремі загальні принципи зразкового досвіду, на яких грунтуються процеси зовнішнього забезпечення якості:

· необхідно поважати автономію закладу;

· процеси зовнішнього забезпечення якості мають, у першу чергу, служити інтересам студентів та інших зацікавлених сторін, наприклад, представників ринку праці;

· необхідно, у разі можливості, використовувати результати власної діяльності закладів із внутрішнього забезпечення якості.

Причини, з яких агенції здійснюють оцінку якості освіти

Політика закладу і процедури забезпечення якості вищої освіти в Україні передбачає, перш за все, те, що навчальні заклади повинні визначити політику і пов’язані з нею процедури, які б забезпечували якість і стандарти їхніх навчальних програм та дипломів. Вони також мають відкрито заявити про свої наміри створити таку атмосферу і практику, які б визнавали важливість якості та її забезпечення. З цією метою навчальні заклади мають розробити і втіливати стратегію постійного підвищення якості.

Європейська асоціація із забезпечення якості вищої освіти у своїх звітах стверджує, що стратегія, політика і процедури повинні мати офіційний статус і бути доступними для широкого загалу. Вони також повинні передбачати участь студентів і інших зацікавлених сторін у процесі забезпечення якості. На її погляд, офіційно визначені політика і процедури забезпечують загальну структуру, в межах якої вищі навчальні заклади можуть розробляти свою систему забезпечення якості і відслідковувати її ефективність. Політика і процедури також сприяють визнанню з боку громадськості права закладу на автономію. Політика містить заяви про наміри та головні засоби, за допомогою яких вони будуть досягнуті.

Очікується, що програма дій реалізації Болонського процесу включатиме:

· відношення між викладанням та науково-дослідною роботою у закладі;

· стратегію закладу щодо якості і стандартів;

· організацію системи забезпечення якості;

· відповідальність кафедр, шкіл, факультетів та інших організаційних одиниць та осіб за забезпечення якості;

· залучення студентів до забезпечення якості;

· способи втілення політики її моніторингу та перегляду [7,23,114].

Створення та функціонування Європейського простору вищої освіти принципово залежить від того, чи зможуть вищі навчальні заклади України на всіх рівнях своєї організації забезпечити таку ситуацію, коли їхні навчальні програми матимуть чітко визначені результати навчання; від готовності, бажання і здатності персоналу забезпечити викладання та створити такі умови, які б допомогли студентам досягти тих результатів; а також від наявності повного, своєчасного і відчутного визнання внеску у здійснювану роботу тієї частини персоналу, яка демонструє видатну майстерність, прекрасні фахові знання, відданість справі. Як стверджує у своєму звіті Крістіан Тюн, Президент Європейської мережі забезпечення якості вищої освіти: «Усі вищі навчальні заклади повинні прагнути до вдосконалення та покращення освіти, яку вони пропонують студентам своєї і зарубіжних країн».

В умовах Болонського процесу навчальні заклади повинні мати офіційний механізм затвердження, періодичного перегляду та моніторингу своїх навчальних програм і дипломів. Довіра до вищої освіти в Україні з боку студентів та інших зацікавлених сторін виникає та підтримується, скоріш за все, завдяки ефективній діяльності із забезпечення якості освіти, яка гарантує ретельність у розробці навчальних програм, регулярність моніторингу і періодичність перегляду цих програм, забезпечуючи таким чином їхню актуальність та попит на них. На сучасному етапі реформування університетської освіти передбачає, що забезпечення якості програм включатиме:

· розробку та публікацію чітко сформульованих очікуваних навчальних результатів;

· уважне ставлення до побудови освітньо-кваліфікаційної програми – переліку дисциплін та їхньої організації і змісту;

· особливі вимоги до різних форм навчання (наприклад, денної, вечірньої, заочної форм, дистанційного навчання, навчання за допомогою електронних ресурсів), а також до різних типів вищої освіти (наприклад, академічної, професійно-технічної, професійної);

· наявність відповідних навчальних ресурсів;

· формальні процедури затвердження програм органом, який не здійснює викладання за цією програмою;

· моніторинг успішності та досягнень студентів;

· регулярний періодичний перегляд програм (за участі зовнішніх експертів);

· регулярне спілкування з працедавцями, представниками ринку праці та іншими відповідними організаціями;

· участь студентів у діяльності із забезпечення якості [7,23,114].

Оцінювання знань студентів передбачає послідовне використання оприлюднених критеріїв, правил і процедур. Це один з найважливіших елементів вищої освіти. Результати оцінювання мають значний вплив на майбутню кар’єру студентів. Тому важливо, щоб оцінювання завжди проводилося професійно, і при цьому бралися до уваги наявні знання про процеси тестування та екзаменаційні процеси. Оцінювання також надає важливу інформацію навчальним закладам про ефективність викладання та підтримку студентів.

Очікується, що процедури оцінювання студентів:

· будуть розроблені як такі, що здатні визначити, якою мірою будуть досягнуті заплановані навчальні результати та інші цілі програми;

· відповідатимуть своєму призначенню, тобто забезпечуватимуть діагностичний, поточний або підсумковий контролю;

· матимуть чіткі й оприлюднені критерії виставлення оцінок;

· здійснюватимуться особами, які розуміють роль оцінювання у набутті студентами знань і вмінь, пов’язаних з їхньою майбутньою кваліфікацією;

· братимуть до уваги всі можливі наслідки екзаменаційних правил;

· матимуть чіткі правила, що регулюють випадки відсутності студента через хворобу чи інші поважні обставини;

· гарантуватимуть належну безпеку процесу тестування і його відповідність до задекларованих навчальним закладом процедур;

· підлягатимуть адміністративним перевіркам, що встановлюватимуть точність здійснення виписаних процедур.

Крім того, студенти мають бути чітко поінформовані про стратегію оцінювання, яка застосовується щодо їхньої навчальної програми; про те, які іспити чи інші методи оцінювання будуть застосовані до них; чого від них очікують; а також про те, які критерії будуть використані при оцінюванні їхньої успішності.

Викладачі університетів - найважливіший навчальний ресурс, доступний для більшості студентів. Важливо, щоб викладачі прекрасно знали і розуміли свій предмет; мали необхідні вміння і досвід для того, щоб ефективно передавати студентам свої знання і розуміння предмета в різних ситуаціях навчання; а також щоб вони мали доступ до інформації про те, як інші оцінюють їхню роботу. Навчальні заклади повинні використовувати такі процедури відбору та призначення на посаду, які дозволяють переконатися у тому, що новий викладач обов’язково має щонайменше базовий рівень компетентності. Для викладачів повинні створюватись умови і можливості для вдосконалення фахової майстерності, а також атмосфера, в якій вони цінують свої професійні вміння. Навчальні заклади мають надавати слабким викладачам можливість удосконалити свої професійні вмінні до прийнятного рівня, але також мати механізми усунення з посад тих викладачів, які продовжують демонструвати свою професійну непридатність.

Навчальні заклади повинні гарантувати, що наявні ресурси, які забезпечують навчальний процес, є достатніми і відповідають змісту тих програм, які пропонує заклад. Окрім своїх викладачів, студенти покладаються на цілий спектр ресурсів, які допомагають у навчанні. Ці ресурси включають як бібліотеки і комп’ютери, так і індивідуальну допомогу різних консультантів. Навчальні ресурси та інші механізми підтримки повинні бути легкодоступними для студентів, розробленими з урахуванням їхніх потреб і здатними реагувати на відгуки тих, хто ними користується. Заклади повинні постійно відслідковувати, переглядати і вдосконалювати ефективність служб підтримки, доступних для студентів.

Навчальні заклади повинні гарантувати, що вони збирають, аналізують і використовують відповідну інформацію для ефективного управління своїми навчальними програмами та іншою діяльністю.

Самопізнання – це відправна точка для ефективного забезпечення якості. Важливо. щоб навчальні заклади володіли засобами збору й аналізу інформації про свою власну діяльність. Без цього вони не знатимуть, що працює добре, а що потребує уваги, або ж про результати інноваційної діяльності. Інформаційна система, яка забезпечує моніторинг якості і відповідає потребам конкретного навчального закладу, залежатиме до певної міри від місцевих умов, а де очікується, що вона щонайменше відбиватиме:

· досягнення студентів та показники їхньої успішності;

· можливості випускників влаштуватися на роботу та результати працевлаштування;

· задоволення студентів навчальними програмами, які вони виконують;

· ефективність роботи викладачів;

· характер студентського складу;

· наявні навчальні ресурси та їхню цінність;

· ключові показники діяльності цього навчального закладу.

Навчальним закладам варто також порівнювати себе із подібними закладами, що діють на теренах Європейського простору вищої освіти та поза його межами. Це дозволяє скласти більш повне уявлення і дізнатись про інші засоби поліпшення якості діяльності закладу.