Зміст, цілі та принципи забезпечення якості університетської освіти

Стандарт вищої освіти – сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання [3,9,18,21,26].

В умовах Болонської системи в Європі:

· існуватимуть європейські стандарти щодо внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості, а також для агенцій із зовнішнього забезпечення якості;

· європейські агенції із забезпечення якості проходитимуть регулярні перевірки, один раз на п’ять років;

· особлива увага приділятиметься реалізації принципу субсидіарності, коли перевірки здійснюються переважно у межах своєї країни;

· буде створений Європейський Реєстр агенцій із забезпечення якості;

· Комітет у справах європейського Реєстру прийматиме рішення про внесення агенцій до реєстру;

· буде створено Європейський Консультативний Форум із забезпечення якості вищої освіти [8,9,18,21,26]..

За умов виконання таких завдань в Європі в освітянському просторі в майбутньому будуть такі зміни, як:

· використання узгоджених стандартів і рекомендацій гарантуватиме більш послідовне забезпечення якості на всьому Європейському просторі вищої освіти;

· вищі навчальні заклади і агенції із забезпечення якості на всьому Європейському просторі вищої освіти матимуть спільні орієнтири щодо забезпечення якості;

· завдяки Реєстру буде легше визначити професійні та надійні агенції;

· процедури визнання кваліфікацій стануть більш надійними;

· зросте довіра до роботи агенцій із забезпечення якості;

· робота Європейського Консультативного Форуму із забезпечення якості вищої освіти сприятиме більш активному обміну досвідом і думками між агенціями та іншими учасниками процесу (включаючи вищі навчальні заклади, студентів і представників ринку праці);

· зростатиме взаємна довіра між закладами освіти і агенціями;

· буде підтримано процес взаємного визнання.

Слід зробити перелік Європейських стандартів забезпечення якості, інструментарій, що всіляко сприятиме інтеграції вищої освіти до Європейського простору, який слід розділити на три групи:

· внутрішнє забезпечення якості у вищих навчальних закладах;

· зовнішнє забезпечення якості вищої освіти;

· забезпечення якості у діяльності агенцій із зовнішнього забезпечення якості.

На трьох організаційних моделях викладено зміст цих стандартів (рис. 1,2,3).

У Берлінському комюніке від 19 вересня 2003 року міністри країн-учасників Болонського процесу доручили Європейській мережі із забезпечення якості вищої освіти (ЄМЗЯ) «Через її членів та у співпраці з Європейською Асоціацією університетів (ЄАУ), Європейською Асоціацією вищих навчальних закладів (ЄАВНЗ) та Європейським студентським міжнародним бюро (ЄСМБ)» розробити «Узгоджені стандарти, процедури та рекомендації із забезпечення якості»; «вивчити можливості створення надійної системи незалежних взаємних перевірок для агенцій та установ із забезпечення якості й/або надання акредитації і звітувати, через Групу підтримки Болонського процесу, перед міністрами у 2005 році про здійснену роботу». Міністри також попросили Європейську мережу із забезпечення якості вищої освіти врахувати «професійну компетентність інших асоціацій та мереж із забезпечення якості» [21,26,31,47,98].

ЄМЗЯ привітала таку можливість зробити вагомий внесок у створення європейського виміру у сфері забезпечення якості, тим самим сприяючи досягненню цілей Болонського процесу.

Упровадження в Україні Болонського процесу та забезпечення якості вищої освіти не є суто європейською проблемою. В усьому світі зростає увага до якості та стандартів, що пояснюється швидким розвитком вищої освіти і водночас здороженням вартості освітніх послуг для держави і людей.

 

 

Рис.1. Європейські стандарти і рекомендації щодо внутрішнього забезпечення якості у вищих навчальних закладах [3,9,18,21,26,98].

		Рис.2. Європейські стандарти зовнішнього забезпечення якості [3,9,18,21,26,98]

	Рис. 3. Європейські стандарти для агенцій із зовнішнього забезпечення якості [3,9,18,21,26,98].

Тому, якщо Європа має намір здійснити свою мету і стати найбільш динамічною і інтелектуальною економікою у світі (Ліссабонська стратегія), то європейська вища освіта буде зобов’язана продемонструвати, що вона серйозно ставиться до якості своїх навчальних програм і дипломів і має бажання запровадити заходи, які і поза її межами з огляду на таку інтернаціоналізацію вищої освіти, потребують відповідної реакції. Відданість усіх тих, хто розробляв ці пропозиції, свідчить про виникнення справжнього європейського виміру у сфері забезпечення якості, що має посилити привабливість всього того, що пропонує Європейський простір вищої освіти.

Фундаментальні принципи виконання якості університетської освіти, в умовах реформи:

а) зацікавленість студентів і роботодавців, а також суспільства загалом у високій якості вищої освіти;

б) ключова важливість автономії закладів і установ, збалансована усвідомленням того, що автономія несе із собою дуже серйозну відповідальність;

в) система зовнішнього забезпечення якості повинна відповідати своїй меті і не ускладнювати роботу навчальних закладів більше, ніж це необхідно для виконання цією системою своїх знань.

Європейська мережа із забезпечення якості вищої освіти, до якої входять більше 15 країн, у тому числі і Україна, характеризується розмаїттям політичних систем, систем вищої освіти, соціокультурних і освітніх традицій, мов, прагнень і сподівань. Саме через це тут неможливо підходити до якості, стандартів і забезпечення якості з позицій одного монолітного рішення для всіх. З огляду на існуючі відмінності, які загально визначаються як одна із славетних рис Європи, у цьому звіті відмітається вузький, жорстко регламентуючий і надмірно деталізований підхід до стандартів. При формулюванні як стандартів, так і рекомендацій перевага надається загальним принципам замість конкретних вимог. Вважається, що такий підхід може бути загально прийнятний на початковому етапі і активно сприятиме зближенню різних професійних спільнот, які складають Європейський простір вищої освіти. Загальні стандарти мають знайти широке сприйняття на національному рівні у більшості країн-учасників Болонського процесу. Однак, узагальнювальний характер принципів зумовлює те, що запропоновані стандарти і рекомендації більше фокусуються на тому, що треба роботи, аніж на тому, як їх досягти.