Розслідування вбивств при відсутності трупа

Кримінальні справи по таких злочинах порушуються здебільшого за заявою зацікавлених осіб або організацій у зв'язку зі зникненням громадянина. Відсутність трупа й обгрунтоване припущення про вчинення вбивства зосереджує діяльність слідчого на встановленні фактів і пошуку слідів, що дозволяють дійти висновку про вчинення вбивства. У зв'язку з відсутністю трупа у слідчих органів відсутня інформація щодо місця і часу вчинення злочину, а також щодо способу його вчинення і приховування.

Спосіб учинення злочину в більшості випадків нерозривно пов'язаний зі способом його приховування й у кінцевому рахунку обумовлений ним. Маючи намір щодо приховування вбивства, злочинець часто вибірково підходить до обрання способу його вчинення з тим, щоб при певних обставинах можна було надійно сховати сліди злочину. Детермінуючою ознакою способу вчинення такого роду вбивств є місце убивства, яка характеризується певною відокремленістю, що дозволяє заподіяти смерть особі непомітно для оточуючих, у противному випадку злочинний намір не буде доведений до кінця, а отже убивство може бути розкрито.

При вчиненні убивства злочинець чинить дії, обов'язкові для його приховання. Залежно від переслідуваної цілі дії по прихованню можна розділити на такі: 1) приховування події злочину, як-то приховання трупа шляхом поховання, знищення, розчленовування, понівечення; 2) приховування слідів злочину (знищення, заховування); 3) приховання злочинного характеру події (інсценування, фальсифікація, маскування, недонесення про подію злочини); 4) приховання участі злочинця в злочині (приховання слідів злочину на злочинці - слідів крові, опору, мікрочастинок), а також слідів на місці злочину; 5) створення неправдивого алібі вживанням певних заходів, що свідчать про відсутність можливості вчинити злочин і непричетність до нього.

У цьому відношенні, при розслідуванні такого роду вбивств, велике значення мають так звані побічні докази, у тому числі і «докази поведінки». До останніх можна віднести такі: зміна поведінки у підозрюваного як до, так і після зникнення громадянина, що може вказувати на можливу причетність до убивства. Останнє може виражатися в таких діях: а) поширення винним неправдивих відомостей про причини виїзду потерпілого з місця його постійного проживання; б) спонукання свідків до дачі неправдивих показань про перебування винного у певний час разом із ними; в) обман свідків щодо часу перебування винного разом із ними (обгрунтування і підготування алібі); г) порушення винним звичайного способу життя; д) надмірна інформованість винного (підозрюваного) щодо події злочину, зникнення потерпілих, можливих мотивів зникнення (так звана винна поінформованість, тобто наявності відомостей такого характеру, які могли бути відомі тільки вбивці); е) поширення відомостей про психічну неповноцінність зниклого.

Детермінуючим впливом на спосіб приховування убивств при відсутності трупа є ознаки зв'язку між злочинцем і жертвою. Злочинець пов'язаний із жертвою певними стосунками (родинними, приятельськими, службовими, злочинними) бажає надійно приховати вчинене діяння, справедливо вважаючи, що виявлення факту вбивства може спричинити викриття його участі в убивстві. Тому найбільш типовими для такого роду убивств є спосіб приховання нібито «назавжди». Злочинець при цьому думає, що ним розпочатий комплекс дій щодо приховування, який виключає виявлення трупа, і це уявлення, внаслідок безкарності, сприяє формуванню психологічного стану заспокоєності. Схема розумової діяльності вбивці в цьому випадку є достатньо складної, тому що об'єднує множину складових - з одного боку рішення завдань щодо надійного прихованню, з іншого боку - імітація мислення осіб, що розслідують убивство, а також зацікавлених осіб - родичів, друзів, знайомих. Друга категорія осіб при аналізі події злочину зосереджує свою увагу на так званих негативних обставинах, що суперечать звичайній, природній логіці розвитку події, і нерідко їх виявляє, про що свідчить значне число розкритих злочинів. Тому вбивця, продумує всі можливі варіанти виявлення таких промахів, намагається передбачити все, щоб забезпечити найбільше природну картину версії, яку він висуває як версію «пропав без вісті». Проте, навіть при неабиякому рефлексивному мисленні злочинця (програванні розумової моделі інших осіб), він припускає помилки, аналіз яких призводить до думки про причетність останнього до вбивства.

Це свого роду прикрі недогляди, невідповідності різноманітного роду: щодо обстановки, наявності одягу, якого не повинно бути, розпочатих дій щодо невиправданого ремонту, від'їзду, надмірного створення враження про страждання, звертання до багатьох правоохоронних органів із приводу зникнення особи, представлення документів (листів, телеграм) від імені зниклого, котрий нібито виїхав в інші регіони тощо.

Така діяльність може викликати сумнів у її щирості і викликати підозру про причетність особи до вбивства. Саме такі дії спричиняють за собою перевірки, призначення експертиз, у процесі яких установлюється, що листи виходять від убивці, а не від потерпілого, що потерпілий ніколи і нікуди не їздив і що сліди вбивства варто шукати в місцях його можливого вчинення, частіше за все в місці проживання злочинця.

Важливе місце в криміналістичній характеристиці даної категорії злочинів займає положення про наявність закономірних зв'язків (залежностей) між її елементами. Такі зв'язки позначаються як однозначні і ймовірні. Однозначний зв'язок припускає категоричне існування визначених елементів. Так, приховання трупа жертви нібито назавжди однозначно свідчить про причетність до вбивства особи, що знаходиться у певному зв'язку з жертвою. Проте найчастіше закономірні зв'язки мають ймовірний характер, зокрема такі зв'язки існують між місцем учинення вбивства і способом приховання трупа. Так, якщо вбивство вчинене в садибі, то труп частіше всього приховується в будинку або на території садиби. Якщо ж убивство вчинене в багатоповерховому будинку, то способом приховування, як правило є розчленовування трупа з наступним транспортуванням частин та їх приховуванням у різноманітних місцях. Дані про зв'язки між елементами криміналістичної характеристики сприяють правильному аналізу й оцінці слідчої ситуації і висуванню слідчих версій.

Початкові слідчі дії. На початковому етапі розслідування винятково важливим є допит заявника й осіб, близьких зниклого. При проведенні допитів необхідно детально встановити: а) обставини зникнення особи й осіб, які мають інформацією про зникнення особи; б) прикмети й анкетні дані зниклого; в) докладні відомості про одяг, взуття, документах, цінності та гроші, а також інші предмети, що були або могли бути при зниклому, хто про це знав; г) дані про спосіб життя зниклої особи, про його розпорядок дня; про його зв'язки і взаємовідносини з навколишніми; ґ) що зробив допитуваний для розшуку зниклого; д) яка думка допитуваного з приводу зникнення особи, чим він це обгрунтовує, якщо він припускає, що скоєно вбивство, хто міг його вчинити, які мотиви вбивства; е) дані про поведінку допитуваного й інших осіб після зникнення особи.

При допиті акцентується увага на виявленні суперечностей у показаннях особи, встановленні негативних обставин, доказів поведінки допитуваного й інших осіб, які свідчать про причетність їх до зникнення особи.

Огляд і обшук передбачуваного місця вбивства. Як передбачуване місце події огляду підлягає місце проживання зниклої особи, останнє місце її перебування, а також її робоче місце. Огляд необхідно проводити в усіх випадках зникнення особи. Не є винятком випадки, коли не є підозри у відношенні осіб, які оточували загиблого, і немає даних вважати, що якісь сліди навмисно знищені або замасковані.

Окремі завдання слідчого при огляді - це ті, на які слідчий повинен одержати відповіді під час огляду, як-от: а) чи є місце огляду місцем учинення злочину, місцем приховання трупа потерпілого або місцем, що містить сліди злочину; б) яким способом учинено вбивство, який спосіб його приховування і які шляхи видалення трупа потерпілого з місця злочину; в) скільки було виконавців злочину; г) які зміни були внесені в обстановку місця події; ґ) скільки часу злочинець знаходився на місці події; д) час, коли було скоєно вбивство; е) які предмети були вилучені злочинцем із місця події; є) які предмети залишив злочинець на місці злочину; ж) які сліди з місця події могли залишитися на злочинці, на його одязі, або тілі, на знаряддях злочину, взятих ним предметах; з) хто міг бути свідком скоєного злочину.

При проведенні огляду пошуки повинні бути в першу чергу спрямовані на виявлення слідів крові й інших слідів біологічного походження, які утворюються на місці вчинення або приховування вбивства. Сліди крові можуть знаходитися на нижніх частинах меблів, під матеріалом оббивки стільців, крісел, канап, на стінах, за шафами, сервантами, ковдрами, у щілинах між мостинами, між плінтусом і підлогою. Особливу увагу слід приділяти місцям, де переклеєні шпалери, перефарбована підлога, забілені стіни і стеля, очищеним ковдрам, запраним гардинам, фільтрам-відстійникам раковин і ванн, а також верхнім частинам унітаза. Щодо наявності слідів крові оглядається одяг і взуття, які знаходяться в місці огляду і належать як потерпілому, так і іншим особам, що мешкають разом із ним.

Іншими слідами, що можуть бути виявлені на місці події, можуть бути частини кісток, металеві коронки, сережки, шпильки, пучки волосся - виявлені в золі з топок печей, розташованих на місці події.

У важкодоступних місцях, під шафами, комодами й іншими об'ємними і важкими предметами слідчий може виявити стріляні гільзи, клаптики пижа, особисті предмети, випадково загублені злочинцем. Сліди пострілу можуть бути у вигляді відщепів дерева, вм'ятин у дерев'яних поверхнях і в стінах, а також у вигляді кіптяви на віконних фіранках і павутинні, у кутках кімнати.

У зв'язку з відсутністю інформації про спосіб учинення злочину, слідчому необхідно оглянути всі можливі предмети, що міг використати злочинець як знаряддя вчинення вбивства. Для цього повинні бути оглянуті наявні в господарстві ножі, сокири - для обробки м'яса, для заготівлі дров, столярна сокира, молотки, стамески, викрутки. При підозрі, що труп потерпілого був розчленований, уважно оглядаються місця, де можливо було зроблене розчленовування - ліжко, канапа, ванна кімната, зручні місця в надвірних будівлях, а також знаряддя розчленовування, серед яких, крім ножів і сокир, може бути пилка.

Як знаряддя злочину злочинець міг використати сильнодіючі лікарські препарати, різноманітні отрути. Всі названі препарати при виявленні вилучаються для проведення, після перебування трупа, експертиз, на предмет віднесення їх до знарядь убивства потерпілого. Підлягають огляду і виїмці виявлені в місці огляду ємкості з кислотою або з-під кислоти. Це робиться для перевірки можливості знищення злочинцем трупа потерпілого після вчинення убивства.

Звертається увага на відсутність у місці огляду значної суми грошей, цінних речей і предметів, зникнення яких пов'язують зі зникненням потерпілого. За обставин, коли немає підстав вважати, що до убивства потерпілого причетні близькі йому особи і родичі, відсутність названих предметів може вказати на місця, де могло бути скоєне вбивство, і на конкретних осіб, які могли його вчинити.

При огляді передбачуваного місця події, коли є достатні дані вважати, що воно є місцем вчинення або місцем приховання злочину, усі виявлені сліди злочину або дії злочинця будуть «негативними обставинами». Це твердження можна вважати справедливим тоді, коли за заявою родичів і близьких потерпілих осіб, останній безвісти зник, а відшукання слідів убивства і засобів їх приховання буде спростовувати їхню версію, буде негативною обставиною стосовно їхнього твердження.

Можна виділити ряд негативних обставин, що можуть мати місце на передбачуваному місці події:

перебування в місці огляду предметів одягу потерпілого, предметів побуту й особистих документів, без яких він не міг покинути місце проживання, і які знаходилися б при ньому, якби він був живий;

здійснення в місці огляду, після зникнення потерпілого, ремонту помешкання, коли в цьому не було необхідності або в той час коли цього ніхто не робить (наприклад, взимку або в нічний час);

перестановка меблів, переміщення килимів, інші зміни в місці огляду, що значно погіршує загальний вигляд квартири;

перенесення з одного місця на інше надвірних будівель, асфальтування і бетонування доріжок і підлоги, розбиття квіткових клумб - і все це в той час, коли в цьому не було потреби.

Під час огляду зусилля слідчого повинні бути спрямовані на встановлення і вилучення відбитків пальців рук потерпілого. У деяких випадках сліди рук можуть бути виявлені і на шорсткуватих поверхнях (на штукатурці, шпалерах, накрохмалених комірцях тощо). Відомі випадки виявлення потожирових відбитків пальців, придатних для ідентифікації, на глазурованій шкурці сиру, на консервних банках і на яєчній шкаралупі.

Виявлення слідів крові при огляді передбачуваного місця події має певні труднощі. До моменту огляду вони, як правило, вже замиті, затерті, зафарбовані або заклеєні шпалерами, газетами. Згодом цвіт плям крові стає буро-коричневим, майже чорним із зеленуватим відтінком (загниваюча кров). Зміна кольору крові залежить також від характеру поверхні, на якій знаходиться слід. Тому в процесі огляду увага звертається на всі підозрілі плями, незважаючи на те, що їх колір не подібний до звичайного кольору крові. Кваліфікований огляд місця події потребує застосування засобів криміналістичної техніки. Для виявлення слідів органічних і неорганічних речовин необхідно застосовувати ультрафіолетовий освітлювач, а також люмінол. Якщо сліди крові візуально важко виявити, поверхню оглядають у косопадаючому світлі в ультрафіолетових променях. При дослідженні в ультрафіолетових променях свіжі сліди крові мають темно-коричневий колір, а старі – оранжево-червоний. Для виявлення замитих плям крові також застосовують огляд в ультрафіолетових променях.

У випадках, коли виявлення плям крові становить особливі труднощі, застосовуються попередні проби на наявність слідів крові.

Якщо в процесі огляду з'явилися підстави вважати, що проживаючі в місці огляду особи причетні до вбивства зниклого, то одночасно з оглядом необхідно зробити і обшук. Мета обшуку - виявити труп зниклого; сліди злочину; знаряддя вбивства або розчленовування трупа; речі і предмети, які зниклий повинний був узяти із собою за версією заявника (паспорт, окуляри, палицю тощо); фотографії, записні книжки, його листування за останній період часу.

Розшук зниклої особи. Специфіка розслідування вбивств при відсутності трупа полягає в тому, що поряд із версією про вбивство особи паралельно перевіряється версія про те, що вона жива і ведеться її розшук.

Для розшуку зниклої особи необхідно розіслати запити, навести довідки, використовувати всі засоби процесуального й оперативно-пошукового характеру, необхідні для вирішення даного завдання.

Слід надіслати запити у відділи внутрішніх справ за місцем народження зниклого й у ті населені пункти, де він раніше проживав, де в нього є рідні, друзі або куди він збирався переїжджати; крім того, потрібно запросити лікувальні заклади - чи не перебував він там на лікуванні; навести довідки і відповідні органи МВС - чи не заарештований він; у відношенні дітей треба навести довідки в дитбудинках, приймачах-розподільниках, інспекціях по справах неповнолітніх; у відношенні людей похилого віку - у будинках для інвалідів і старих.

Суттєву допомогу у розшуку особи може мати звернення до населення через засоби масової інформації, із повідомленням необхідних вихідних даних.

Розшук трупа зниклого включає проведення перевірки за картотекою невпізнаних трупів, виявлених після зникнення особи.

Призначення і виробництво експертиз. При розслідуванні «вбивств без трупа» призначається низка експертиз із метою одержання доказів стосовно способу вчинення злочину, способу приховування, а також доказів винності певних осіб у вчиненні злочину. Основна маса подібних експертиз виконується після виявлення трупа потерпілого. Проте ряд експертиз призначається до встановлення місцезнаходження трупа.

До таких експертиз відноситься дактилоскопічна експертиза. З її допомогою можна виділити з числа виявлених слідів папілярні візерунки, залишені в місці огляду зниклим. Важливість результатів дактилоскопічної експертизи полягає у тому, що після виявлення трупа потерпілого, ідентифікаційні дослідження щодо встановлення його особи можливі, головним чином, за слідам пальців.

У справах названої категорії можуть бути призначені судово-почеркознавча та судово-авторознавча експертизи. Ці експертизи необхідно призначати у випадках, коли для підтвердження обставин вибуття потерпілого з місця проживання іншими особами подаються листи, записки або телеграми від його імені, отримані після зникнення.

Важливі докази можуть бути здобуті в результаті проведення матеріалознавчих експертиз. При розслідуванні «вбивств без трупа» основне завдання, яке вирішує слідчий - експертним шляхом визначити природу, механізм утворення слідів і мікрочастинок. Крім цього, за мікрочастинками встановлюються знаряддя вчинення злочину, а також факт і час використання їх певною особою. У даному випадку досліджуються залишені на гаданих знаряддях злочину частки волокон верхнього одягу потерпілого, а також частки речовини, характерні для одягу або вмісту кишень підозрюваного. При розслідуванні вбивств при відсутності трупа, може здійснюватися експертне дослідження грунту, частки якого виявлені при проведенні оглядів і обшуків (наприклад, виявлені частини грунту на лопаті). Дані дослідження проводяться з метою встановлення місця вчинення злочину або місця приховання трупа потерпілого. З метою встановлення причетності до злочину конкретних осіб на експертизу направляється їхній одяг, взуття й інші предмети.

У процесі розслідування зазначених убивств може мати місце ситуація, коли при проведенні оглядів і обшуків у місцях або в осіб, причетних до події злочину, виявляються сліди дії вогнепальної зброї або зброя зі слідами пострілу. У такому випадку судово-балістична експертиза має відповісти на питання щодо механізму утворення слідів, родових й індивідуальних ознак зброї, придатності зброї до стрільби та ін. Висновок експертів може сприяти як розшуку зброї, так і одержанню доказів причетності певної особи до вчинення злочину.

Експертному дослідженню підлягають виявлені при огляді й обшуку ємності з кислотою і сліди кислоти щодо використання її злочинцем для приховування трупа потерпілого. При призначенні судово-хімічної експертизи на розв’язання експертом необхідно поставити питання про можливість використання виявленої кислоти для знищення трупа потерпілого, а також про наявність залишків розчиненого трупа у виявлених слідах. Висновок експерта, у сукупності з інформацією, отриманою під час проведення слідчих дій, буде підтверджувати або спростовувати факт приховання трупа потерпілого шляхом розчинення в кислоті.

До виявлення трупа потерпілого може бути проведена судово-медична експертиза підозрюваного. Приводом до експертного дослідження є наявність на підозрюваній особі ушкоджень, отриманих при сумнівних обставинах (наприклад, слідів укусу людини). Відповіді на питання про механізм утворення ушкоджень і часу їх нанесення можуть бути побічними доказами причетності підозрюваного до вбивства потерпілого.

Експертному дослідженню підлягають усі знайдені при огляді предмети зі слідами біологічного походження: сліди крові, вилучені зішкрібанням або убиранням на тампони, а також пучки волосся й осколки кісток, знайдені в золі з печей.

Для встановлення особи невпізнаного трупа, а також для встановлення належності наявних слідів біологічного походження, вирішальне значення може мати генна експертиза. Суть її полягає у встановленні індивідуальних особливостей будови молекул ДНК. У залежності від особливостей будови ДНК набирається більш ніж достатня кількість генетичних елементів для ідентифікації людини за будовою її ДНК. Висока чутливість методу дослідження, дозволяє використовувати його при встановленні належності виявлених частин одному трупу, особи невпізнаного трупа (у порівнянні з ДНК близьких родичів), джерела походження мікрооб’єктів біологічної природи (зокрема, діатомових водоростей, мікрофлори ротової порожнини та ін.).