Розслідування вбивств, пов’язаних із виявленням частин розчленованого трупа

Вбивства з розчленуванням трупа можна класифікувати таким чином: 1) побутові вбивства; 2) сексуальні вбивства: а) пов’язані із згвалтуванням жертви; б) сексуально-садистські; 3) вбивства з метою трансплантації людських органів (тканин); 4) ритуальні вбивства; 5) вбивства з метою канібалізму. Кожній групі властиві свої особливості характеристики злочинців та потерпілих, типові способи вчинення вбивства (і, що особливо важливо - способи розчленування) внаслідок застосування яких утворюються і типові сліди.

Виділяють два види умисного розчленування: 1) дефензивне (захисне) і 2) офензивне (наступальне). Цілями дефензивного розчленування є: а) приховування місця вчинення вбивства, б) полегшення транспортування і приховування трупа, в) перешкодження ідентифікації особи загиблого. При офензивному розчленуванні, навпаки, цілі злочинця полягають у задоволенні своїх бажань (сексуальних, садистських, некрофільних потреб тощо), тобто в самому факті розчленування. Особливість офензивного розчленування полягає в тому, що заходи до приховування трупа і перешкодження встановленню особи вбитого (у більшості випадків) не приймаються.

На початковому етапі важливо чітко виділяти дві характерні ситуації: 1) розчленування не виступає способом приховування злочину (офензивне розчленування); 2) розчленування виступає як спосіб приховування злочину (дефензивне розчленування).^[1]

Ознаки офензивного розчленування: а) надзвичайно недоцільне знівечення тіла: розпорювання живота, відрізання грудей і статевих органів, видобування нутрощів, здирання шкіри з тіла; б) завдання ненормальних ран вмираючій або убитій людині; в) безладність і безцільність знівечення; ознаки незвичайних дій з трупом (залежно від форми сексуального відхилення вбивці); г) розчленування трупа на дуже дрібні частини; д) заподіяння величезної кількості ушкоджень, що може свідчити про садистські схильності або про вчинення вбивства психічно неповноцінною особою.

Ознаками дефензивного розчленування є слідовий комплекс дій, пов'язаних з приховуванням трупа (або його частин).

Типові способи приховування вбивств з подальшим розчленуванням трупа:

1. Дії, пов'язані з приховуванням трупа (частин): а) знівечення трупа: знищення особливих прикмет (родимок, татуювання тощо), зрізання шкіри з пальців рук, спотворення обличчя; б) знищення трупа (його частин) шляхом: спалення; розчинення (з застосуванням різних кислот тощо); розварювання (з додаванням різних хімічних речовин тощо); в) упакування частин трупа: пошуки пакувального матеріалу тощо; г) транспортування частин трупа: вибір маршруту транспортування; місця приховання; ґ) приховування частин трупа: їх закопування; утоплення; розкидання в різних місцях; комбінація вищезазначених способів.

2. Дії щодо приховування знарядь і засобів вбивства (розчленування), а також інших слідів злочину шляхом: а) знищення знарядь вбивства (розчленування); б) укриття знарядь вбивства (розчленування); в) приховування інформації, пов’язаною зі злочином та її носіїв; г) знищення інших матеріальних джерел інформації; ґ) маскування (змінення вигляду, властивостей і ознак окремих слідів і об'єктів або їх стану).

3. Дії по прихованню слідів злочину шляхом створення неправдивої інформації та її носіїв: а) створення неправдивого алібі; б) явно неправдива заява (наприклад, злочинець з власної ініціативи звертається з заявою про розшук родичів, що зникли, розповсюджує чутки щодо їх від'їзду в інше місце тощо); в) явно неправдиві свідчення.

4. Інсценування нещасного випадку або самогубства (як правило, на залізничному транспорті).

Початковий етап розслідування. Початковими слідчими діями даної категорії вбивств є: огляд місця події; призначення судово-медичної експертизи і пред'явлення трупа (його частин) для впізнання. Інші слідчі дії (обшук, допити свідків, призначення різних видів експертиз; допит підозрюваного та ін.), як правило, проводяться на подальшому етапі розслідування.

Огляд місця події. Специфіка і, в той же час, надзвичайні труднощі огляду місця події у справах досліджуваної групи вбивств полягають у тому, що: 1) у переважній більшості місце вчинення вбивства і розчленування трупа не співпадають з місцем їх виявлення; 2) часто частини трупа знаходять через досить тривалий проміжок часу, за який в навколишньому середовищі відбуваються фізичні, хімічні та біологічні зміни, внаслідок яких частини трупа зазнають гнилісних процесів, зазнала змін і обстановка місця події; 3) як правило, виявляються не всі, а лише деякі частини тіла, що також ускладнює встановлення особи загиблого.

Серед основних криміналістично значущих об'єктів при огляді місця події у справах про вбивства з розчленуванням трупа необхідно виділити: а) ділянку місцевості або приміщення, де локалізовано подію; б) частини (частину) розчленованого трупа; в) сліди вчинення вбивства і розчленування тіла; г) сліди перебування на місці події злочинця або інших осіб; ґ) сліди автотранспортних та інших засобів, що використовувалися злочинцем для транспортування частин трупа; д) речі і предмети, кинуті або випадково забуті злочинцем; е) пакувальний матеріал; є) мікрооб’єкти, які могли попасти на предмети обстановки, упаковку і частини трупа.

Специфіка огляду місця події у справах про вбивства з розчленуванням трупа полягає в тому, що місць події при одній події може бути декілька: місце вбивства, місце розчленування (іноді вони не співпадають) і місце виявлення частин трупа. Виходячи з цього першочерговими питаннями, які необхідно вирішити слідчому, є:

1. Яким способом доставлені частини тіла на місце їх виявлення?

2. Звідки, яким шляхом доставлені частини трупа?

Особливу увагу при цьому слід приділяти: а) аналізу окремих слідів на місці події; б) встановленню між ними взаємозв'язків; в) виявленню ознак, що характеризують спосіб вчинення вбивства з розчленуванням трупа; г) встановленню чи виступало розчленування як спосіб приховування, чи злочинець не здійснював подібних дій у зв'язку з тим, що розчленування тіла жертви переважало при вчиненні вбивства, що у свою чергу дозволить прослідкувати взаємозв'язки за лінією «злочинець-жертва».

В ситуації, коли місце події не є місцем злочину особливу увагу слід приділяти пошуку, фіксації і вилученню слідів, які свідчать про перебування злочинця на місці події (сліди рук, ніг, взуття, транспортних засобів, особистих речей, недопалків та ін.). При цьому особливого значення набуває огляд шляхів підходу і відходу злочинця для встановлення, звідки з'явився і в якому напрямку він зник. Огляд на шляхах відходу сміттєвих урн, баків, чагарників, кущів тощо в ряді випадків дозволяє виявити предмети, які можуть стати речовими доказами у справі. При виявленні на місці події залишених можливим злочинцем недопалків, гребінців та інших предметів необхідно направляти їх до судово-медичної лабораторії з метою дослідження слини, жиропота, що дозволяє встановити групу крові їх власника. Особливу увагу слід приділити виявленню, фіксації і вилученню мікрооб’єктів.

Виявлення та фіксація цих слідів дозволяють встановити: 1) спосіб транспортування трупа, рід і вид транспорту; 2) напрямок, у якому рухалися злочинці до і після транспортування частин трупа; 3) кількість осіб, що брали участь у переміщуванні частин трупа; 4) вид, розмір, індивідуальні особливості взуття цих осіб, зріст і ходу кожного з них.

В ситуації, коли злочинець не знаходився на місці виявлення розчленованих частин (частини трупа відправлялися багажем, підкидалися злочинцем в товарні поїзди, що йшли в протилежних напрямах, тощо), основне інформаційне навантаження (важлива доказова інформація про подію злочину) зосереджене у виявлених частинах трупа і матеріалі, що використовується для їх упаковки (якщо такий є), а не в матеріальній обстановці місця виявлення розчленованих частин. Тому особливе значення необхідно приділяти дослідженню і скрупульозному опису в протоколі кожної частини розчленованого трупа, пакувального матеріалу і виявлених на них слідах. Важливу інформацію про місце вчинення злочину можуть нести мікрооб’єкти грунтового і рослинного походження.

Перш ніж перейти до огляду власне частин трупа, потрібно: 1) ретельно зафіксувати всі ушкодження, що є на них (опис в протоколі, фото- і відеозйомка); 2) описати розташування виявлених частин тіла щодо інших об'єктів місця події; 3) провести дослідження ложа розчленованого трупа, а також предметів, що знаходяться на частинах трупа і біля них, а при необхідності вилучення частин трупа разом з ложем; 4) при можливості (якщо виявлені кисті рук) труп дактилоскопувати з метою ідентифікації вбитого за дактилоскопічною картотекою, а згодом і за слідами рук, які він міг залишити за життя. Якщо внаслідок різних причин (гнилісні зміни, мацерація) важко отримати якісні відбитки пальців, дактилоскопіювання здійснюється в лабораторних умовах, а папілярні візерунки відновлюються за спеціально розробленими методиками.

При огляді кожної частини розчленованого трупа слідчим за допомогою фахівця послідовно виявляються і підлягають опису зовнішні ознаки частин, що оглядаються. Якщо виявлена голова трупа, то вона описується за методом словесного портрету. Максимально повно і чітко фіксуються в протоколі загальні (стать, приблизний вік, зріст та ін.), індивідуальні (особливості будови частин тіла, особливі прикмети: татуювання, шрами, рубці, родимки, фізичні недоліки тощо) та професійні (розташування мозолів і ороговіння епідерміса, стирання шара шкіри, наявність на шкірі мікрочастинок, нігтьовий вміст та ін.) ознаки особи вбитого. Фахівець в галузі судової медицини при зовнішньому огляді частин трупа на місці їх виявлення зобов'язаний встановити і повідомити слідчому для занесення в протокол наявність ранніх і пізніх трупних явищ, міру їх вираженості. Слід звернути увагу на наявність і характер ушкоджень, їх локалізацію, поверхні і краї відчленувань. Локалізація і кількість ушкоджень (що особливо важливо при висуненні версій про різновид вбивства) може вказувати на психічні особливості суб'єкта злочину, характер поранень і слідів розчленування - на стать, вік і фізичну силу особи, що вчинила вбивство. При огляді частин трупа, витягнутих з води, крім фіксації тілесних ушкоджень, звертається увага на наявність явищ мацерації.

Особливу увагу необхідно приділяти дослідженню пакувального матеріалу (якщо він є). Описуються його загальні й індивідуальні ознаки, а також ознаки всіх інших предметів, що використовуються для упаковки розчленованих частин. Слід також звернути увагу на спосіб зав'язування вузлів на упаковці, який багато в чому залежить від звички людини, зумовленої професійними навичками та іншими особливостями. Дослідження вузлів і упаковок може мати важливе значення для встановлення професії й особи людини, яка їх виготовляла.

На основі даних зовнішнього огляду частин трупа і місця їх виявлення, лікар-фахівець в галузі судової медицини в усній формі може відповісти слідчому на питання: 1) яка приблизно давність настання смерті, давність розчленування; 2) яка можлива причина смерті; 3) які сліди-нашарування є на частинах трупа, пакувальному матеріалі і місці їх виявлення; 4) чи є місце виявлення частин трупа місцем вчинення вбивства і розчленування трупа; 5) які є ушкодження на частинах трупа і яким приблизно знаряддям вони вчинені; 6) що є знаряддям розчленування; 7) чи є знаряддя вчинення вбивства знаряддям розчленування. Залежно від конкретної ситуації, судово-медичний експерт може відповісти й на інші питання, якщо вони не вимагають складних додаткових досліджень. Висловлювання судово-медичного експерта, основані лише на результатах зовнішнього огляду трупа, носять лише передбачуваний характер і ні в якій мірі не повинні розглядатися як експертний висновок, який дається тільки після повної судово-медичної експертизи розчленованого трупа.

В огляді місця події можуть брати участь не тільки фахівці в галузі судової медицини і криміналістики, але й інших галузей знань, необхідність залучення яких визначається слідчим, виходячи з особливостей конкретної події.

Призначення та проведення судово-медичної експертизи. Після огляду і опису на місці події, частини розчленованого трупа підлягають судово-медичному дослідженню, яке провадиться на початковому етапі розслідування. Об'єктом судово-медичної експертизи можуть бути як окремі частини трупа, так і весь розчленований труп. Призначення такої експертизи у справах про вбивства з розчленуванням трупа є обов'язковим (ст. 76 КПК України), а проведення її доцільне в обласному бюро судово-медичної експертизи з залученням при необхідності різних фахівців: стоматологів, гінекологів, анатомів та інших. У виявлення бракуючих частини трупа, в кожному випадку призначають судово–медичну експертизу. Величезне значення для успіху судово-медичної експертизи має особиста участь слідчого в її проведенні (зокрема, при розтині трупа).

На початковому етапі проведення судово-медичної експертизи у випадках, якщо частини трупа були виявлені в пакувальному матеріалі, останній підлягає ретельному огляду з подальшим описом і фотографуванням його ознак. Після цього пакувальний матеріал або його частини, останки одягу вилучаються, висушуються і передаються під розписку слідчому. Далі перераховуються, детально описуються, вимірюються і фотографуються частини трупа. Повинні бути вказані особливості кожної з них, загальний їх стан, характер і міра вираженості посмертних змін. Так само уважно оглядаються ушкодження як в місцях відчленувань, так і на різних відрізках досліджуваних частин. При дослідженні декількох частин трупа необхідно описати кожну частину окремо, особливу увагу приділяючи виявленню і фіксації індивідуальних прикмет: татуювань, шрамів, рубців, різного роду патологічних змін, а також інших особливих ознак.

Якщо серед виявлених частин трупа є голова, то її описують за методом словесного портрету. Голова фотографується за правилами сигналетичної фотозйомки, причому окремо проводять фотографування вушних раковин. Особливе місце при дослідженні голови відводиться дослідженню зубного апарату. При судово-медичній експертизі розчленованих частин, зуби є не тільки об'єктом, що доповнює в сукупності з іншими даними відомості про расу, вік та стать їх власника, але й носіями цінних індивідуальних ознак, які нерідко забезпечують можливість ідентифікації особи. При наявності достатньої кількості інформації (наприклад, індивідуальні особливості будови зубів) позитивне ідентифікаційне дослідження може бути здійснене тільки за зубним апаратом без залучення будь-яких інших методів дослідження. Тому до дослідження голови у всіх випадках необхідно залучати стоматолога.

Високу результативність за даними справами показало проведення комплексної, як правило медико-трасологічної експертизи, зокрема для розв'язання питань про ідентифікацію знарядь вбивства і розчленування за слідами на тілі, внутрішніх органах, кістках та хрящах потерпілого.

Медико–трасологічна експертиза здійснюється спільно, як правило, трасологами і судово–медичними експертами. Проведення подібної експертизи особливо необхідне при з'ясуванні питань, які стосуються: механізму утворення різних слідів та ідентифікації слідоутворюючого об'єкта, визначення виду і конкретного примірника знаряддя за слідами–ушкожденнями на кістковій та хрящовому тканинах, одязі загиблого. Висновок медико–трасологічної експертизи про тотожність використаного при вбивстві і розчленуванні трупа знаряддя (знарядь) є одним з найбільш вагомих і переконливих доказів. Однак, крім названих, можуть виникати і питання найрізноманітнішого характеру, для з’ясування яких потрібні не тільки судово–медичні пізнання, але й спеціальні знання в інших галузях науки (біології, токсикології та ін.). Це можуть бути питання щодо: походження волосся і їх регіональної належності, отруйних речовин та ін. Тому слідчий повинен за допомогою судово–медичного експерта і прокурора–криміналіста визначити коло необхідних фахівців і призначити відповідну комплексну експертизу (медико–біологічну, медико–токсикологічну або ін.), виходячи з обставин конкретної справи.

При підготовці судово-медичної експертизи слідчі повинні орієнтуватися на специфіку постановки питань, які можуть дати найбільш важливу інформацію для встановлення особи загиблого, знарядь вбивства (розчленування) та їх розшуку, особи злочинця й інших обставин справи.

Пропонуємо формулювання запитань1:

1. Запитання, що відносяться до події злочину (до об'єктивної сторони діяння):

1.1. Виявлені частини трупа належать людині чи тварині?

1.2. Розчленування вчинено прижиттєво чи після смерті загиблого?

1.3. Чи є ознаки, які вказують на прижиттєві ампутації представлених частин (частини) трупа при хірургічній операції?

1.4.Чи є ознаки, що вказують на посмертне відділення частин (при анатомічному дослідженні в морзі або ж при інших обставинах некримінального характеру)?

1.5. Що могло бути причиною смерті?

1.6. Яка давність настання смерті?

2. Запитання, що пов'язані з ідентичністю представлених об'єктів:

2.1. Чи всі частини трупа подані на експертизу? Якщо не всі, то які відсутні?

2.2. Чи належать виявлені частини трупа до раніше досліджених частин?

2.3. Чи належать представлені частини тіла певній людині?

При вирішенні цього питання повинні бути доставлені для проведення порівняльного експертного дослідження фотознімки цієї людини, її медична документація - рентгенознімки, картка амбулаторного хворого, стоматологічна картка, історія хвороби тощо, заведені в процесі лікування або амбулаторного обстеження.

2.4. Виявлені частини тіла належать одному трупу чи різним?

При ускладненнях у встановленні особи трупа за морфологічними ознаками використовується генотипова ідентифікація (за молекулами ДНК). Висока чутливість даного методу дослідження дозволяє використати його при встановленні належності виявлених частин до одного трупа, особи непізнаного трупа (у порівнянні з ДНК близьких родичів) та ін. При призначенні такої експертизи можуть бути поставлені запитання:

чи належать частини розчленованого трупа одній людині?

чи належать виявлені на частинах трупа сперма, кров, інші сліди біологічного походження підозрюваній особі?

чи належать частини деформованого, обгорілого трупа конкретній людині?

Враховуючи можливості генної дактилоскопії (генотипоскопії), призначати її доцільно навіть при наявності однієї частини тіла. У такому випадку необхідно вказати мету призначення експертизи: «Виділення ДНК для можливості подальшої ідентифікації особи або встановлення належності частин (виявлених пізніше) одному трупу». Одночасно вказують при необхідності дослідження і на встановлення статевої належності частини або частин тіла. Використовують можливості генної дактилоскопії і при ідентифікації особи злочинця за слідами біологічного походження, залишених на місці події (крові, слини, сперми, волосся тощо).

3. Запитання, що мають значення для встановлення особи загиблого:

3.1. До якої раси належить потерпіла особа?

3.2. Яка її статева приналежність?

При дослідженні розчленованих частин трупа жіночої статі перед експертом слід ставити питання щодо вчинення статевих актів, згвалтування, різноманітних статевих збочень, встановлення строку вагітності та інші запитання, характерні для статевих злочинів.

3.3. Який вік загиблого?

3.4. Які приблизно зріст, вага, статура, довжина окремих частин тіла загиблого?

3.5. Чи є на частинах тіла індивідуальні (особливі) прикмети, які можуть бути використані для встановлення особи загиблого? Якщо є, то який їх характер і походження?

3.6. Чи є на частинах трупа татуювання? Якщо є, то на яких саме частинах, який їх розмір, зміст і яким способом вони виконані?

3.7. Чи є дані (на частинах трупа, одязі, взутті), які вказують на професію, рід діяльності або звички загиблого?

Важливі відомості, що дозволяють судити про професію вбитого, може дати і паталогоанатомічна «картина розтину трупа», яка дозволяє виявити характерні ознаки професійних захворювань: бериліоз, силікоз, емфізема легенів та інші, типові для тієї або іншої професії.

3.8. Яка групова і статева приналежність крові і тканин розчленованого трупа?

3.9. Якими захворюваннями і фізичними недоліками страждав за життя потерпілий? Якщо страждав, то чи могли вони бути результатом його професійної діяльності?

3.10. Чи є ознаки хірургічних операцій? Якщо так, то які це операції, яка їх давність?

3.11. Чи є на трупі сліди давніх ушкоджень? Якщо такі є, то приблизно коли і чим вони були заподіяні?

4. Запитання щодо способу вчинення, знарядь (засобів) і слідів вчинення вбивства:

4.1. Які ушкодження виявлені при дослідженні частин трупа?

4.2. Які характер, локалізація кількість ушкоджень?

4.3. Одним або декількома предметами (знаряддями) завдавалися ушкодження?

4.4.Чи є прижиттєві тілесні ушкодження? Якщо є, то які ушкодження були завдані прижиттєво і які після смерті?

4.5. Чи відобразилися в прижиттєвих ушкодженнях ознаки знарядь травми (групові, загальні або індивідуальні)?

4.6. Якими предметами або знаряддями прижиттєво завдавалися удари і в які частини тіла?

4.7. Якими предметами або знаряддями були завдані ушкодження, що призвели до смерті потерпілого?

4.8. Чи є ознаки індивідуальних властивостей цих знарядь (предметів)? Якщо є, то як вони відображені на частинах трупа?

4.9. Чи приймав потерпілий алкоголь незадовго до смерті? Якщо так, то в якій мірі сп'яніння він знаходився в момент настання смерті?

4.10. Чи вживав потерпілий незадовго до смерті їжу, яку саме, в якій кількості, і за який час до смерті?

4.11.Чи не заподіяні ушкодження, що призвели смерті потерпілого, представленим знаряддям (зброєю, предметом, речовиною)? Вказати, яким саме.

4.12. Чи немає ознак отруєння, якщо так, то чим викликане?

4.13.Яким конкретно способом, знаряддям або речовиною заподіяні тілесні ушкодження (вогнепальною, холодною зброєю, колючим, ріжучим, тупим або іншим предметом, отруйною речовиною тощо)?

Якщо виявлені частини трупа дозволяють встановити причину смерті, то формулюються запитання в залежності від її передбачуваного виду, пов'язані з послідовністю завдання ушкоджень, боротьбою, взаєморозташуванням та здійсненням цілеспрямованих дій.

5. Запитання щодо розчленування:

5.1.Яким знаряддям (предметом) і яким способом проводилося розчленування?

5.2. Розчленування провадилося одним або декількома знаряддями (предметами)? Якщо розчленування здійснювалося декількома знаряддями, то яка послідовність їх застосування?

5.3. Чи є на частинах трупа ознаки (групові, загальні та окремі) використаного при розчленуванні знаряддя (предмета) і як вони відобразилися на представлених для дослідження фрагментах трупа?

5.4. Чи мало знаряддя (предмет) розчленування індивідуальні ознаками? Які ці ознаки і чим вони представлені на частинах трупа?

5.5. Чи є в слідах розчленування ознаки неодноразового застосування знарядь розчленування?

5.6. Який був механізм вчинення розчленування (порядок, напрямки, сила дії, взаєморозташування жертви і злочинця)?

5.7. Чи є часовий проміжок між вчиненням убивства і розчленуванням трупа? Якщо так, то яка його тривалість? Яка давність відчленування різних частин?

5.8. Чи є дані, які вказують на те, що вбивство і розчленування провадилося одним і тим же знаряддям (знаряддями)? Якщо так, то які спільні властивості цих знарядь (групові, загальні, окремі) відбилися на досліджуваних частинах трупа?

5.9. Чи розчленування не могло бути вчинено знаряддям, представленим на дослідження?

6. Запитання, що мають значення для встановлення способу приховання:

6.1. Чи зазнавали частини трупа якого-небудь впливу з метою їх подальшого знищення злочинцем? Якщо так, то якого (термічного, хімічного)?

6.2. Якщо на частини тіла впливали термічні агенти, то які саме і яка їх температура?

6.3. За який час міг бути спалений труп?

6.4. Скільки часу необхідно для спалення трупа паливом (указати яким), що застосовувалося злочинцем?

6.5. Яка була температура в топці (осередку пожежі), в якій спалювалися частини трупа?

6.6. Чи не зазнавали частини розчленованого трупа вимочування в рідині, чи не пов'язані ці ознаки з перебуванням трупа у вологому середовищі?

6.7. Чи є на частинах трупа ознаки, які вказують на знищення особливих прикмет (татуювань, родимок тощо)? Чи є інші дані, що свідчать про приховування вчиненого вбивства? Якщо так, то які саме?

6.8. Яким шляхом переміщалися частини трупа після їх розчленування?

6.9. Чи є ознаки тимчасового захоронення трупа до його розчленування?

6.10. Чи не був труп заморожений?

6.11. Який час частини трупа знаходилися в даному місці (на повітрі, в землі, у воді)?

6.12. Який час пройшов з моменту залишення їх злочинцем і до виявлення?

7. Запитання, пов'язані з встановленням особи передбачуваного злочинця:

7.1. Чи є ознаки, що дозволяють передбачити, що вбивство, як і подальше розчленування трупа (в конкретному випадку) вчинила одна людина або для цього необхідно була участь декількох осіб?

7.2.Чи не була особа, що скоїла вбивство і розчленувала труп, лівшею?

7.3. Чи є ознаки, які вказують на фізичні властивості особи, що вчинила злочин?

7.4. Чи не свідчить характер розчленування трупа про певні професійні знання і навички в якій-небудь галузі медицини або про інші професійні навички, які використовувалися особою при розчленуванні трупа?

У рамках судово–медичної експертизи може бути призначена і судово–стоматологічна експертиза. Для її проведення необхідні спеціальні знання в галузі стоматології і криміналістичної ідентифікації. Для проведенні такої експертизи доцільне залучити судового медика, а до огляду зубів і виготовлення з них зліпків як фахівець, залучається лікар–стоматолог. Різні тканини або виділення організму (експертиза речових доказів): кров, сперму, волосся, слину, м'які тканини, внутрішні органи, кістки, клітини організму людини - досліджують в біологічних відділеннях судово–медичних лабораторій. Ці об'єкти вилучає і направляє на судово–медичну експертизу речових доказів експерт, що проводив судово–медичне дослідження розчленованих частин.

При дослідженні волосся експертним шляхом можуть бути вирішені питання щодо його походження, групової, регіональної та статевої належності. Не можна відмовлятися і від спроби встановлення групової належності навіть об'єктів, які зазнали впливу високої температури. Слід також ставити запитання:

1. Який спосіб відділення волосся (було вирване, випало, зрізане тощо)?

2. Якщо волосся зрізане, то чи є які–небудь ознаки, що дозволяють передбачити, яким предметом воно відділене?

3. Яка давність відділення волосся?

4. Чи зазнавало волосся якого–небудь хімічному впливу (хімічна завивка, косметична обробка, фарбування, знебарвлення)?

5. Яка давність стрижки, пофарбування чи знебарвлення волосся?

6. Чи є на представленому волоссі ознаки яких–небудь захворювань волосся (вузлувата ламкість, мікози та ін.)?

7. Чи може характер забруднень свідчити про професійну приналежність потерпілого (підозрюваного)?

8. Чи однакове волосся з волоссям підозрюваного (потерпілого)?

У піднігтевому вмісті, на знаряддях убивства (розчленування) можуть бути виявлені різні клітини організму, частки тканин злочинця або потерпілого. У таких випадках перед експертом (цитологом) можуть бути поставлені запитання:

1. Чи є (в піднігтевому вмісті злочинця або потерпілого, на інших об'єктах) клітини шкіри або інших органів людини?

2. Яка їх органотканева, групова, статева приналежність?

3. Чи можуть вони походити від конкретної особи?

При дослідженні інших виділень людського організму (сечі, слини, поту тощо), основним питанням є встановлення їх походження від конкретної особи (потерпілого, підозрюваного).

Пред’явлення для впізнання. Вже до моменту порушення кримінальної справи (при огляді місця події) слідчий повинен виконати ряд так званих передідентифікаційних дій, спрямованих на встановлення особи: фотографування частин трупа, пакувального матеріалу, одягу, дактилоскопування (якщо є така можливість). Після повного судово-медичного дослідження розчленованого трупа у випадках, якщо до цього моменту труп не впізнано, слідчий зобов'язаний забезпечити виконання нового комплексу передідентифікаційних дій, що забезпечують більш глибоку перевірку з встановлення особи невідомого: 1) туалет трупа або реставрацію; 2) фотографування; 3) зняття посмертної гіпсової маски; 4) взяття проби трупної крові для визначення її групи й інших особливостей; 5) вилучення зразків волосся і вмісту з-під нігтів; 6) вилучення протезів; 7) складання впізнавальної карти трупа. У випадках, якщо шкіряний покрив зберігся, а голова трупа змінена вираженими посмертними явищами за рахунок роздуття або зміни кольору м'яких тканин голови в незначній мірі, здійснюється зовнішня обробка шкіряного покрову обличчя (туалет трупа). При більш глибоких посмертних процесах або при значно виражених травмах обличчя внаслідок механічних ушкоджень доцільно провести реставрацію м'яких тканин голови.

Основні ж положення тактичного характеру, які необхідно пам'ятати слідчому, зводяться до такого:

1. Туалет і реставрація голови трупа проводяться тільки (!) судово-медичним експертом.

2. Проведення процедури туалету або реставрації голови трупа можливе тільки після її судово-медичного дослідження.

3. Відразу ж після проведення туалету (реставрації) голови в обов'язковому порядку проводиться її фотографування за правилами упізнавальної зйомки.

Від того, наскільки чітко, правильно і повно будуть організовані та проведені передідентифікаційні заходи, серед яких не випадково важливу роль відіграє туалет і реставрація голови трупа, в чималій мірі залежить і успішне проведення пред'явлення трупа (голови) для впізнання.

Слід пам’ятати, що при пред'явленні для впізнання розчленованих частин (частини) трупа, за винятком голови або обличчя трупа, впізнання може бути лише в формі встановлення схожості, а не тотожності. Дані впізнання вимагають ретельного контролю шляхом проведення слідчих, експертних і оперативно-розшукових дій, направлених на подальшу ідентифікацію особи загиблого. З цією метою призначається ряд судових експертиз (судово-портретна, дактилоскопічна, товарознавча та ін.). Перелік же заходів, направлених на встановлення невпізнаного трупа зводиться, як правило, до звичайних прийомів зіставлення за:

фотознімком голови непізнаного трупа і безвісти зниклої особи (метод аплікації). Зараз вже є програми для виконання операцій з поєднання прижиттєвого зображення і зображень черепа не методом фотосуміщення, а засобом комп'ютерної графіки;

групою крові, яка встановлюється за біологічними виділеннями з трупа і безвісти зниклої особи (відомості, що зафіксовані у військово-облікових документах, лікарнях, донорських пунктах тощо);

зразками волосся, вилученого за місцем проживання безвісти зниклого;

прижиттєвими і посмертними рентгенограмами;

різного роду захворюваннями, встановленими при судово-медичному дослідженні частин трупа і за амбулаторними картками, які вилучаються в медичних установах, де особа перебувала на лікуванні або надаються родичами вбитого.

На початковому етапі розслідування до числа типових можна віднести наступні слідчі ситуації:

1. Не встановлено особу потерпілого і відсутні відомості про підозрюваного.

2. Встановлено особу трупа, але відсутні дані щодо підозрюваної особи.

3. Слідчий має в своєму розпорядженні дані про особу, яка вчинила злочин, але відсутня інформація про потерпілого (особу останнього не встановлено).

4. Встановлено особу розчленованого трупа і слідчий має в своєму розпорядженні досить повні дані про особу, яка вчинила вбивство.

Істотну роль у виборі найбільш правильного напряму розслідування на основі належної оцінки і аналізу конкретної слідчої ситуації відіграють висунені слідчі версії, які сприяють більш чіткому визначенню кола питань, що з'ясовуються, і відповідно визначенню найбільш оптимального комплексу слідчих та інших дій. Зупинимося детальніше на особливостях побудови слідчих версій в зазначених слідчих ситуаціях.

Ситуація 1. Незважаючи на, здавалося б, очевидний характер події (вбивство і розчленування трупа), в цій ситуації не можна виключати висунення і перевірку загальних версій, що переслідують мету вивчити суть місця події[2].

Тільки після аналізу всієї отриманої інформації і підтвердження версії про те, що мало місце вбивство і злочинне розчленування трупа, можуть висуватися загальні версії стосовно характеру вчиненого злочинного діяння. Побудова подібних версій дозволяє пояснити подію злочину при мінімальних початкових даних і отримати найзагальніше уявлення про вбивства, що розглядаються. Можуть конструюватися такі типові версії: а) має місце побутове вбивство; б) вчинено сексуальне (сексуально–садистське) вбивство; в) ритуальне вбивство; г) вбивство з метою трансплантації людських органів (тканин); д) вбивство з метою канібалізму.

Зазначені версії висуваються з урахуванням фактичних даних, отриманих при проведенні невідкладних початкових слідчих дій, а також оперативно–розшуковим шляхом. Одним з основних джерел такої інформації, безумовно, є обстановка на місці події, іншими словами, «слідова картина», що склалася внаслідок дій злочинця. Залежно від слідчої ситуації, що склалася, конструювання версій доцільно здійснювати у двох основних напрямках:

1. Стосовно особи загиблого.

2. За суб'єктом злочину і можливими напрямками його пошуку.

Побудова слідчих версій щодо особи загиблого. Встановлення особи загиблого – ключова ланка при розслідуванні злочинів подібного роду. Побудова версій щодо вбитого (див. ситуація 1 та ситуація 3) здійснюється залежно від того, чи є в розпорядженні слідчого дані, що дозволяють встановити особу невпізнаного трупа. Якщо такі відомості відсутні, то побудова версій можлива після проведення тактичної операції «Пошук відсутніх (яких не вистачає) частин трупа». При наявності ідентифікаційних характеристик загиблого, побудову версій доцільно здійснювати з урахуванням класифікації за наступними ознаках загального характеру:

1) належність убитого до категорій осіб, що перебувають на криміналістичних обліках в органах внутрішніх справ: а) раніше судимих; б) зареєстрованих в картотеці безвісти зниклих (якщо є заява);

2) відношення загиблого до місцевості: а) убитою є особа, що проживала в близько розташованих районах міста; б) загиблий проживав далеко від місця, де були виявлені його останки; в) убитий є приїжджим з іншої місцевості. При цьому загиблий:

мав які-небудь контакти з місцевим населенням;

нікому в даній місцевості невідомий.

Насамперед перевіряються загальні версії про факти зникнення, що мали місце до моменту виявлення трупа, після чого конструюються і перевіряються конкретні версії про загиблого. Якщо внаслідок їх перевірки не встановлена особа загиблого[3], те висуваються загальні версії у другому напрямку (за відношенням загиблого до місцевості). У цих випадках версійна діяльність слідчого набуває пошукового характеру. Побудова і перевірка версій саме за цією підставою в таких ситуаціях уявляється найбільш перспективною.

Негативний результат при перевірці версії про те, що загиблий є місцевим жителем, нарівні з даними, отриманими при огляді місця події, дозволяє висувати версії про те, що загиблий – приїжджий, нікому в цій місцевості невідомий.

Побудова слідчих версій щодо злочинця. Побудова слідчих версій щодо суб'єкта злочину в ситуаціях, коли останній невідомий, можлива: 1) з використанням даних, отриманих внаслідок на