Криміналістична характеристика крадіжок вантажів із поїздів залізничного транспорту.

Серед крадіжок на залізничному транспорті значний відсоток складають крадіжки вантажів із поїздів. Криміналістична характеристика крадіжок вантажів, що перевозяться залізничним транспортом, включає дані про способи вчинення злочинів, особливості слідоутворення, предмет посягання, особу злочинця. Варто звернути увагу на типові обставини об'єктивного і суб'єктивного характеру, що обумовлюють вибір злочинцем відповідної поведінки. До об'єктивних обставин відносять: тип вагона (контейнера чи інших видів рухомого складу)[8], його розташування в поїзді, напрямок руху, характер предмета злочинного посягання, його якісні й кількісні ознаки, місцезнаходження, умови охорони, знаряддя вчинення злочину, час і місце крадіжки.

Особливо впливають на вибір способу крадіжки вантажів недоліки в роботі транспорту, які використовують злочинці у своїх корисливих цілях. Це недотримання правил пломбування, що створює умови для проникнення до вантажу; конструктивна недосконалість замикаючих пристроїв; неправильне завантаження (розвантаження) контейнерів (наприклад, із перекосом, унаслідок чого відкривається доступ до вантажу); перевезення контейнерів у піввагонах (це дозволяє чинити крадіжки, утруднює своєчасне виявлення їх ознак); перевезення вантажів у несправних вагонах, контейнерах, у нетранспортабельній тарі, у вагонах, технічно непридатних для перевезення певного виду вантажів; перевищення швидкості розпуску вагонів на сортувальних гірках (унаслідок чого утворюються несправності з доступом до вантажу); стоянки вантажних поїздів на роз'їздах, у вагонних пунктах, біля вхідних світлофорів станцій; затримки відправлення зі станцій сформованих і оглянутих поїздів; окреме перевезення вантажів і документів на них; неналежне забезпечення таємниці перевізних документів, порушення правил складання комерційних актів і актів загальної форми; недоліки в організації та діяльності відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті, недотримання вимог, викладених у «Положенні про відомчу воєнізовану охорону на залізничному транспорті», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 1994 р. № 7 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 1998 р. № 1813, і «Положенні про порядок охорони вантажів та об'єктів на залізничному транспорті України», узгодженому з Начальником управління внутрішніх справ на транспорті МВС України 18 серпня 1997 р. і затвердженому наказом Української залізниці від 20 серп­ня 1997 р. № 208-у.

До суб'єктивних чинників, що визначають вибір способу крадіжки вантажів, належать: відношення злочинця до роботи транспорту, наявність злочинних зв'язків і склад учасників злочинної групи, мотив і мета вчинення злочину, професіональний і злочинний досвід злодія, знання правил перевезення вантажів, організація роботи різноманітних служб залізничного транспорту (комерційної, вантажної, вагонного господарства, руху тощо), технічного процесу роботи станції, навички, звички, вміння, риси характеру, фізіологічні властивості і моральні якості.

У даний час крадіжки вантажу здебільшого вчиняються під час операцій, які здійснюються під час руху поїзда при комерційному огляді, технічному чи іншому обслуговуванні вагонів, усуненні комерційного браку та інших несправностей, сортуванні вагонів.

За місцем злочину вони диференціюються приблизно в рівних частках на крадіжки, що вчиняються на станціях, на роз'їздах, на перегонах (біля прохідного, вхідного світлофора чи інших місцях).

Залежно від місця зберігання вантажу способи проникнення до нього різноманітні. На сьогодні замість пломбування різних видів вагонів і навішування закруток використовується цілком новий запірно-пломбувальний пристрій (ЗПП) «Варта-Універсал М», який встановлюється на всі види рухомих поїздів при відправленні вантажу не тільки по території України, а й у всі країни СНД, до Латвії, Литви, Естонії, Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії, Словаччини та Чехії. Запірно-пломбувальний пристрій виготовляється Вінницькими дорожньо-механічними майстернями Південно-Західної залізниці.

Проте найпоширенішим способом крадіжки вантажу є проникнення в ізотермічні вагони (через двері шляхом віджиму кришок або злому решіток вентиляційних люків чи контейнерів), у цистерни (шляхом злому завантажувальних люків) і контейнери (через двері шляхом зриву замикаючого пристрою або через прорублені чи просвердлені отвори).

Способи вчинення крадіжок можна класифікувати таким чином:

1. Способи крадіжок із вагонів:

а) злом запірно-пломбувального пристрою;

б) злом стінки вагона;

в) через вентиляційний люк.

2. Способи крадіжок з тари — у вагонах (контейнерах) і поза ними:

а) пробивання отвору «кутом» під етикеткою;

б) злом тари.

3. Способи крадіжок з контейнерів:

а) злом запірно-пломбувального пристрою, використання недосконалості центральної його частини;

б) злом «з плеча»;

в) злом зачинених отворів, обкантування на ребрі;

г) злом шляхом «струшування».

4. Способи крадіжок із цистерн:

а) шляхом зливу за допомогою шлангів із верхнього завантажувального люка цистерни;

б) шляхом зливу з нижнього завантажувального люка цистерни.

5. Способи створення умов для крадіжок на залізничному транспорті (за співучастю працівників транспорту):

а) переформування поїзда;

б) відчеплення на ремонт;

в) відчеплення «помилково»;

г) відчеплення для складання комерційного акта.

Предметом злочинного посягання на матеріальні цінності донедавна на залізничному транспорті були продовольчі товари й сільгосппродукти, промислові товари, запасні частини автосільгосптехніки, деталі, інструменти. У даний час у зв'язку з точним визначенням переліку зазначених матеріалів, супроводжуваних на шляху проходження відомчою воєнізованою охороною, значно змінився предмет посягання і зараз значний відсоток крадіжок вантажів припадає на бензин, паливно-мастильні матеріали, паливо, кольорові метали, оскільки вони не включені до зазначеного переліку охоронюваних вантажів.

Узагальнення практики показує, що близько 60 % крадіжок учиняються працівниками залізниці. Інші суб'єкти злочину (12 %) — особи, які тимчасово залучаються для роботи, пов'язаної з розвантаженням вагонів, працівники автотранспортних підприємств, особи, які раніше працювали на залізничному транспорті або підтримують зв'язок з працівниками залізниці.

Обставини, що підлягають з'ясуванню у справах про крадіжки вантажів із поїздів залізничного транспорту.

Перелік обставин, що підлягають з'ясуванню по розглядуваній категорії справ:

а) чи мала місце крадіжка, який вантаж і в якій кількості викрадено, його вартість;

б) де й коли вчинено крадіжку, чи співпадає місце виявлення крадіжки з місцем його вчинення;

в) яким способом учинено крадіжку, за допомогою якого знаряддя, які способи були застосовані з метою приховування злочину;

г) яким способом транспортовано викрадене;

ґ) кому і яким способом збувалося викрадене;

д) ким учинено крадіжку, а якщо злодіїв декілька, то яка роль кожного із них;

е) заходи, що забезпечують відшкодування матеріального збитку;

є) які обставини сприяли вчиненню цього злочину і які заходи треба вжити для їх усунення.

Визначення обсягу викраденого вантажу провадиться шляхом зіставлення наявного обсягу вантажу з даними, зазначеними у відповідних залізничних документах, складених при відправленні. При виявленні недостачі необхідно встановити і природу її виникнення.

Установивши факт недостачі вантажу, слід визначити місце вчинення крадіжки. У ряді випадків місце вчинення крадіжки і місце її виявлення не збігаються і часто знаходяться на значній відстані одне від одного.

На початковому етапі розслідування слід точно встановити місце крадіжки, для чого потрібні ретельне проведення огляду місця події і детальне вивчення операцій із вантажем від станції відправлення до станції виявлення крадіжки.

При виявленні способів учинення крадіжок і використання їх для встановлення злочинців необхідно враховувати обставини, що вказують на те, що ця крадіжка могла бути вчинена або сторонніми особами, або тільки за участю осіб, відповідальних за збереження вантажу, або тих, хто за родом роботи мав до нього доступ. Розкриттю злочину може сприяти вивчення слідчим можливих шляхів винесення або вивезення викраденого: за участю охорони, без участі охорони за підробленими документами, з використанням особистого або стороннього транспорту, засобами транспортно-експедиційної контори тощо.

Вивчення шляхів збуту викраденого, особливо в значних розмірах, може сприяти встановленню осіб, причетних до крадіжки і до скупки краденого. Зазвичай скупники краденого працюють або мешкають поблизу місця вчинення злочину.

Визначення обсягу викраденого і вжиття заходів по відшкодуванню матеріального збитку є одним з основних завдань розслідування. У поданих матеріалах службового розслідування, як правило, вказуються обсяг і вартість викраденого. Під час розслідування ці дані перевіряються шляхом ревізії або судової експертизи. Крім того, при визначенні розміру збитку необхідно враховувати, що злочинці пошкоджують вагони, контейнери, тару тощо, в результаті чого відбувається втрата вантажу, його псування, що при визначенні заподіяного крадіжкою збитку з урахуванням вартості супутнього збитку повинно бути покладено на винних.

Початковою слідчою дією по аналізованій категорії справ, як правило, є огляд місця події, який проводиться іноді до порушення кримінальної справи (ст. 190 КПК України). Особливості огляду обумовлені специфікою об'єктів, що підлягають огляду, і роботи транспорту. Об'єктами огляду є вагони, ізотермічні вагони, піввагони, платформи, цистерни, контейнери та ін. Як уже зазначалося, місце виявлення вагона (цистерни) з ознаками крадіжки в більшості випадків не збігається з місцем події. У такому випадку необхідно вивчити маршрут прямування вагона, обставини стоянки, технічної і документальної перевірок поїзда на проміжних станціях, проходження його через певні перегони і потім з урахуванням цих даних визначити найбільш імовірне місце вчинення злочину. Особливість огляду місця події полягає в тому, що огляду підлягає багато територіально роз'єднаних об'єктів.

З метою своєчасного і швидкого огляду найбільш імовірних місць учинення злочину оперативні працівники негайно виїжджають по маршруту або дають доручення транспортним органам міліції про здійснення огляду місця події на території станції, де поїзд мав стоянку, на сортувальній, де міг бути кинутий викрадений вантаж. Роздільні огляди повинні відповідати запропонованим процесуальним і криміналістичним вимогам, що пред'являються до таких дій, для чого має бути забезпечений оперативний контакт між відділами транспортної міліції. Обов'язково враховується, що простій залізничного транспорту призводить до великих матеріальних витрат і затримки вантажу на шляху проходження.

Для проведення кваліфікованого огляду слідчому треба знати призначення й будову різних вагонів, у тому числі ізотермічних, платформ, цистерн, контейнерів та інших об'єктів.

Варто враховувати, що криті вагони призначені для перевезення тарних, штучних, насипних або інших вантажів, що потребують запобігання атмосферного впливу. Вагон має двоє дверей із зовнішніми запорами, чотири бічних люки — по два з кожного боку, і чотири верхніх люки з внутрішніми запорами. Для механізованого завантаження насипних вантажів випускаються чотиривісні вагони з дверми, що самостійно закриваються: при розвантаженні спочатку відчиняється спеціальний люк, через який вантаж висипається в міждверну порожнину, а вже потім через двері.

Піввагони використовуються для перевезення вугілля, руди, будівельних матеріалів та інших вантажів. Вони мають високі борти і торцеві двері, у дні піввагона знаходяться розвантажувальні люки, що закриваються відкидними металевими кришками із запірними пристроями. На внутрішніх стінках є лісові скоби, необхідні при перевезенні лісу та інших штабельних вантажів.

Ізотермічні вагони призначені для перевезення вантажів, що швидко псуються. Двері й кузов цих вагонів мають подвійну обшивку з теплоізолюючих матеріалів, що забезпечує герметичність, а охолоджувальна система дозволяє підтримувати певну температуру. Усі ізотермічні вагони за будовою кузова поділяються на три види: з дерев'яним кузовом і дерев'яною обшивкою; з металевим каркасом і дерев'яною внутрішньою обшивкою; суцільнометалеві. У даний час випуск ізотермічних вагонів перших двох типів припинено через невдалу конструкцію, хоча в експлуатації вони ще знаходяться.

Платформи використовуються для перевезення великовагових, довгомірних і громіздких вантажів, а також контейнерів. Вони мають відкидні металеві й дерев'яні борти із запірними пристроями й обладнані торцевими та бічними стоїчними гніздами. За кількістю осей платформи поділяються на двовісні вантажопідйомністю 18 і 20 тонн та чотиривісні вантажопідйомністю 50 і 60 тонн.

Цистерни призначені для перевезення рідких вантажів. Вони різняться за вантажопідйомністю і конструктивними особливостями, пов'язаними з характером і властивостями вантажу, що перевозиться. Залізничні цистерни являють собою котел, поміщений на ходові частини вагона, зверху якого знаходиться ковпак зі зливним приладом. За своєю конструкцією і принципом дії останні поділяються на прилади верхнього й нижнього зливу. Цистерни для перевезення бензину, спирту, різноманітних кислот і лугів обладнані приладами верхнього зливу, що діють як сифон. Цистерни для перевезення нафти, мазуту, гасу, мастил, бітуму та інших рідких вантажів обладнані приладами нижнього зливу.

Контейнери являють собою кузов, який знімається, різноманітної вантажопідйомності і призначені для перевезення вантажів без спеціальної тари. Залежно від матеріалу, з якого виготовлені контейнери, вони поділяються на дерев'яні, суцільнометалеві й комбіновані, що складаються з металевих і дерев'яних частин. Вони бувають універсальні, призначені для перевезення різноманітних штучних вантажів (мануфактури, трикотажних виробів, взуття, книг тощо), спеціальні, що мають особливі пристрої для перевезення певних вантажів (швидкопсувних, торфу, цементу та ін.). Спеціальні контейнери належать вантажовідправникові, універсальні — Міністерству транспорту. На дверях контейнерів є шпінгалетні замки та спеціальні пристосування для пломбування; контейнер можна запломбувати тільки при замкнених дверях.

Підготовчий етап до здійснення огляду місця події починається з моменту одержання слідчим повідомлення про подію; при цьому він повинен:

1) з'ясувати в заявника або у відповідної посадової особи, що саме відбулося, де, коли, хто виявив злочин, кому про це повідомлено, чи є на місці події представники міліції, залізничної адміністрації, відомчої воєнізованої охорони;

2) ужити заходів до охорони місця події, для чого:

а) попередити всіх, кого це може стосуватися, про неприпустимість вносити будь-які зміни в обстановку місця події, тобто упорядковувати розкидані речі, усувати руйнації тощо;

б) запропонувати забезпечити охорону місця події з тим, щоб ніякі зміни в обстановку не вносилися випадково або навмисно сторонніми особами і щоб ніякі сліди не порушувалися, а також не створювалися нові, для чого на місці події повинні бути спеціальні особи (працівники транспортної міліції, стрільці воєнізованої охорони та ін.), на яких покладено обов'язок не допускати нікого на місце події до прибуття слідчого, не дозволяти що-небудь порушувати, прибирати тощо;

в) дати вказівку про припинення сортування, розвантаження, навантаження або видачі вантажу, а якщо ці операції не розпочато, заборонити їх до прибуття слідчого на місце події та на час огляду;

г) дати вказівку про зберігання слідів події від можливих природних змін;

ґ) заборонити відповідно до встановлених правил відправлення поїзда за призначенням без відчеплення вагона (платформи) з ознаками крадіжки вантажу;

д) перевірити готовність до використання технічних засобів, застосовуваних при огляді: слідчого портфеля, окремих приладів, фотоапарата;

є) вирішити питання про транспорт при необхідності доставки з місця події речових доказів, зразків вантажу, а також про зв'язок із транспортним відділом міліції. При необхідності забезпечити виїзд на місце огляду допоміжних працівників (вантажників) і грузопідйомних засобів;

є) запросити для участі в огляді місця події понятих, спеціалістів, працівників міліції, представників залізничної адміністрації, кінолога та інших осіб. Якщо місце події знаходиться від станції або населеного пункту на значній відстані, понятих варто запросити заздалегідь.

Після прибуття на місце події слідчий, крім виконання загальних рекомендацій щодо тактики проведення огляду, повинен: призупинити розвантаження, навантаження, сортування або видачу вантажу, якщо цього не було зроблено раніше; з'ясувати обставини виявлення крадіжки вантажів, час прибуття поїзда і тривалість стоянки його на станції та біля вхідного світлофора; у якій частині було відкрито вагон (контейнер); ким і який вантаж було вивантажено; де він знаходиться в даний час, для чого опитати осіб, які виявили крадіжку вантажу й очевидців злочину; ознайомитися з перевізними документами.

Отримавши загальне орієнтування щодо події, необхідно визначити межі огляду, для чого зробити огляд території та об'єктів (вагона, контейнера), які підлягають огляду, вирішивши питання про напрямок, послідовність, тактичні прийоми останнього.

Однією з підготовчих дій слідчого на місці події є ознайомлення з перевізними документами. Усі основні дії по прийому, відправленню, видачі вантажів, а також операцій з ними (перевантаження, сортування тощо) на шляху прямування відбиваються в тих чи інших документах, складених працівниками залізничного транспорту або у відповідних випадках вантажовідправником чи вантажоодержувачем, у зв'язку з чим слідчий повинен знати документацію, пов'язану з перевезеннями вантажів і вміти нею скористатися при розкритті злочину.

Основними документами є залізнична накладна, вагонний лист, натурний лист, дорожня відомість, книга прийому вантажу до відправлення, книга прибуття й розвантаження вантажу, акт загальної форми, комерційний акт, специфікація та стрічка виміру швидкості локомотива[9]. Залізнична накладна — перевізний документ, що супроводжує вантаж на всьому шляху його прямування з моменту прийому вантажу від відправника до видачі одержувачеві. У ній містяться всі необхідні реквізити договору перевезення, вона складається на ім'я конкретного одержувача. У накладній вказуються умови перевезення вантажу, його рід, кількість місць, характер упаковки, найменування відправника й одержувача. Порівнюючи кількість місць і вагу вантажу із записами в накладній, можна визначити рід і кількість викраденого вантажу. У накладній можуть бути відмітки про складання попутних комерційних актів, що також має значення для встановлення місця вчинення крадіжки.

Вагонний лист є описом вантажу, який перевозиться в даному вагоні. У ньому містяться номери накладних, найменування вантажу, станцій, вагонів, прізвища працівників, які обробляли даний вантаж. Вагонний лист зазвичай складається вагарями станції в одному примірнику, а на збірні вагони — у трьох примірниках під копіювальний папір. Перший примірник разом із підшитими документами прямує до станції призначення або сортування вантажу, другий додається до звіту, а третій залишається на станції. На шляху прямування вагонний лист пред'являється при розвантаженні, а також у випадку складання комерційного акта про крадіжки, недостачі або псування вантажу. По записах у ньому слідчий може отримати такі дані, як час підготування до розвантаження, назва, вага, кількість місць, марки й рід упаковки всіх вантажів, що перевозилися в даному вагоні, станції відправлення й призначення, хто є відправником і одержувачем, номери накладних, відомості про пломби, накладені на цей вагон, прізвище вагаря, який склав даний вагонний лист, і старшого вагаря, який перевіряв правильність складання вагонного листа.

Натурний лист — поїзний документ, що складається технічним конторником, підписаний ним і черговим помічником начальника станції формування поїзда. Цей документ прямує до станції призначення поїзда, містить перелік вагонів у складі поїзда, за ним провадяться прийом і здача поїзда, підбір, прийом і здача вантажних документів.

Слідчий по записах у натурному листі може встановити номери всіх вагонів у поїзді, вид вагона (критий, цистерна, платформа), чи був він опломбований, рід і вагу вантажу в кожному вагоні, станцію призначення, прізвище головного кондуктора, якщо він супроводжував поїзд. Натурний лист знаходиться в технічній конторі станції.

Дорожня відомість — перевізний документ, що складається в товарній конторі станції на бланку суворої звітності. Бланк дорожньої відомості складається з чотирьох частин, розташованих на двох аркушах паперу таким чином, щоб вони могли бути одночасно заповнені під копіювальний папір. Верхня частина аркуша становить власне дорожню відомість і талон до неї, нижня — корінець дорожньої відомості та квитанції про прийом вантажу до перевезення. Усі чотири частини мають однаковий порядковий номер і після заповнення відрізаються. Перша частина — це дорожня відомість, яка супроводжує вантаж разом із накладною до станції призначення, корінець і талон слугують для обліку й контролю. Квитанція видається відправникові як свідчення того, що вантаж прийнято до перевезення. На зворотному боці дорожньої відомості містяться дані, де робляться штемпельні позначки про те, на якій станції здійснювалося перевантаження або сортування, перехід із залізниці на залізницю із зазначенням дати проходження стикової станції. Дорожня відомість вилученню не підлягає. Вона копіюється.

Книга прийому вантажу до відправлення ведеться вагарем станції. По кожному прийнятому до відправлення вантажу в книзі записуються найменування відправника, одержувача, станції призначення вантажу, кількість місць, вага, рід, обсяг вантажу, номер вагона, номер накладної та інші відомості. Важливою особливістю цієї книги є остання нумерація кожного прийнятого вантажу, порядковий номер ставиться перед записом кожного відправлення. Цей же номер ставиться в накладній у графі «Знаки і марки», входить до складу залізничного маркірування, яке наноситься на вантажні місця. У кожному пункті прийому вантажу, якщо цей пункт обслуговується окремим вагарем, ведеться своя книга. Кожному пункту прийому присвоюється певна нумерація, з тим щоб номери не повторювалися в різних пунктах. Слідчий за цією книгою може встановити, чи було прийнято вантаж до перевезення, коли й куди його відправлено, а також інші дані.

У книгу прибуття й розвантаження вантажу записуються всі перевізні документи після прибуття вантажу на станцію призначення; у ній указуються порядковий номер, за яким кожний вантаж записується в книгу, вага, номер вагона і накладної станції відправлення, найменування одержувача вантажу. По мірі видачі вантажу в цій книзі у відповідних графах відмічається хто й коли видав і одержав вантаж, за якими документами і яким транспортом вивезено вантаж із території станції. По ній слідчий може перевірити, чи прибув даний вантаж на станцію призначення і чи видано його одержувачеві.

Акт загальної форми складається працівниками залізничного транспорту при виявленні того або іншого дефекту вагона (контейнера). У ньому відбиваються дані про пошкодження дверей, запірних пристроїв, люків вагонів (контейнерів), про проломи стін, підлоги, даху, про несправності стельових і бічних люків. Акти загальної форми дають можливість установити, де, коли і хто саме виявив комерційну несправність.

Комерційний акт складається залізничною адміністрацією у випадках, передбачених ст. 129 Статуту залізниць України, як-от:

а) виявлення невідповідності найменування, маси або кількості місць вантажу в натурі з даними перевантажувальних документів. При цьому комерційний акт складається при виявленні як недостачі, так і надлишків вантажу;

б) виявлення вантажу, багажу або вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу або вантажобагажу;

в) наявності псування або пошкодження вантажу, багажу або вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу або вантажобагажу. У всіх інших випадках, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу або вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються акти загальної форми[10].

Комерційний акт складається у трьох примірниках на бланку встановленої форми з друкарською нумерацією, перший з яких направляється до вантажної служби залізниці, другий видається одержувачеві, а третій зберігається у справах станції. Якщо комерційний акт складається на станції відправника або на шляху проходження поїзда, копія акта додається до накладної і прямує з нею до станції призначення.

До комерційного акта додаються: вагонний лист, що є доказом того, що вантаж перевозився в даному вагоні і з тими ЗПП, що позначені у вагонному листі; копії фактур-рахунків або інших документів, за якими провадилася перевірка; розшукове листування, якщо акт було складено на станції призначення; технічний акт про виявлені несправності вагона або контейнера і копія акта попутної станції, якщо на станції призначення складено новий комерційний акт.

Дані в комерційному акті вказуються на підставі перевізних документів, відважувань, книги переважувань на вагонних вагах та ін. У випадках, коли різниця у вазі вантажу не перевищує норму природної втрати

 

й норму розбіжності в показаннях ваг або норму точності зважування вантажу, комерційний акт не складається.

Комерційний акт має важливе значення для провадження розслідування, бо часто він є первинним документом, на підставі якого слідчий має у своєму розпорядженні дані про недостачу вантажу у вагоні, контейнері, тому його необхідно прилучати до кримінальної справи. Комерційні акти знаходяться в бюро розшуку вантажу станції. Вони підписуються начальником станції, вагарем і вантажоодержувачем, а якщо останній був відсутнім при перевірці вантажу, то не менше ніж двома іншими особами, які були присутніми при перевірці. Комерційний акт необхідно відрізняти від акта загальної форми, що складається при виявленні дефекту вагона, контейнера, якщо немає підстав сумніватися в цілісності вантажу.

Таким чином, вивчення перевізних та інших документів перед здійсненням огляду місця події по справах про крадіжки вантажів із поїзда залізничного транспорту має важливе значення, тому що ознайомившись із ними слідчий може встановити сукупність фактичних даних про місце, час вчинення крадіжки, предмет викраденого, його кількість і вартість, знання яких під час огляду місця події дозволяє йому висувати слідчі версії.

Найпоширенішими по цій категорії кримінальних справ є такі слідчі ситуації:

1. Відомо вагон, із якого вчинено крадіжку (вагон прибув у комерційному відношенні справним, ознаки крадіжки виявлено під час розвантаження вантажу, недостача вантажу). У даній слідчій ситуації невідомі місце, час, спосіб учинення кра­діжки, особа злочинця. Викраденої продукції не виявлено.

2. Відомо вагон, із якого вчинено крадіжку, спосіб учинення останньої. Ознаки злочину виявлено на проміжній станції у зв'язку з наявністю комерційного браку (зірвано пломби, порушено запірно-пломбувальний пристрій, зірвано закрутку або розкрито люк тощо), проте не виявлено викраденої продукції і не встановлено місце, час учинення крадіжки та особу злочинця.

3. Відомо вагон, із якого вчинено крадіжку, місце і спосіб вчинення злочину. Невідомі час учинення злочину та особа злочинця. Викраденої продукції не виявлено.

4. Відомо вагон, із якого вчинено крадіжку, місце і спосіб її вчинення. Викрадена продукція знайдена заявником у лісопосадці (яру, покинутій будівлі та ін.) Невідомі час учинення злочину та особа злочинця.

5. Відомо місце вчинення крадіжки. Ознаки злочину виявлено у зв'язку з виявленням викраденої продукції; залишаються невідомими час і спосіб учинення крадіжки, особа злочинця, вагон, із якого здійснено крадіжку.

6. Відомо вагон, із якого вчинено крадіжку й особа, яка реалізує викрадене. Злочин виявлено у зв'язку з виявленням викраденої продукції в особи, яка її реалізує. Невідомі: місце, час, спосіб учинення крадіжки, особа злочинця.

При розслідуванні розглядуваних злочинів не виникає складності у встановленні предмета крадіжки і способу її вчинення; складніше встановлювати місце здійснення крадіжки й особу злочинця.

Програма дій слідчого в різноманітних слідчих ситуаціях залежатиме від вирішення тих чи інших обставин. Так, ситуація, пов'язана з виявленням недостачі вантажу, надзвичайно складна, тому що виникнення недостачі може мати різноманітні причини. Крім крадіжки, недостача може статися як результат неправильного визначення кількості місць і маси вантажу, недовантаження його частини, не пов'язаного з крадіжкою, несправності вагона, тари, упаковки, неправильного або недбалого оформлення перевізних документів, роз'єднання документів і вантажу. Про те, що недостача сталася внаслідок учинення крадіжки, можуть свідчити такі ознаки, як відсутність пломб, закруток і ЗПП на вагонах, контейнерах, їх пошкодження, проломи та інші пошкодження стін, даху, підлоги вагону, контейнера, решіток і кишень для льоду у вагоні-холодильнику, решіток вентиляційного люка в критих вагонах, сліди відтискання дверей і люків вагона, пошкодження чи злом тари (упаковки), виявлення сторонніх предметів замість вантажу та ін.

Інформація про крадіжку в даній ситуації може бути отримана від приймальників поїздів, прийомоздавачів, працівників охорони, вантажників та інших осіб. Підлягають огляду перевізні документи: акт загальної форми, комерційний акт, акт технічного стану вагона, накладна й дорожня відомості, вагонний і натурний листи, виписки з книг прийому вантажу до відправлення, прибуття вантажу, розвантаження, огляду місця події.

Встановлення місця вчинення крадіжки вантажу вбачається особливо складним, тому що іноді до виявлення злочину поїзд проходить певну відстань, пов'язано з місцем і часом виявлення злочину. Крадіжка може бути виявлена під час стоянки поїзда в парках станції.

При виявленні ознак крадіжки під час розвантаження необхідно з'ясувати, хто мав доступ до вантажу після його підготовки до відправлення. Якщо встановлюється, що доступ мав місце, то найімовірніше, що злочин учинено на шляху прямування поїзда. І навпаки, відсутність цього факту свідчитиме, що крадіжка здійснена або до закриття, або після злому запірно-пломбувального пристрою.

Установивши факт доступу до вантажу на шляху прямування поїзда, дуже важливо визначити, чи пов'язано це з наявною недостачею. Відсутність такого зв'язку свідчитиме, що крадіжка вчинена або до закриття вагона запірно-пломбувальним пристроєм, або після злому вагона. Сам факт проникнення у вагон ще не свідчить про крадіжку.

При встановленні місця викрадення вантажу необхідно вивчити обстановку місця виявлення крадіжки, оглянути детально запірно-пломбувальні пристрої, пломби, закрутки, перевірити перевізні та інші залізничні документи, допитати свідків.

За обстановкою місця виявлення злочину іноді можна достатньо точно визначити, де відбулася крадіжка, особливо якщо вдається виявити викрадену продукцію, її тару, етикетки, знаряддя злому тощо. Дослідження таких слідів і наявність їхнього зв'язку з джерелом крадіжки свідчитимуть, що місце вчинення останньої збігається з місцем виявлення злочину. Підтвердженням того, що ці місця збігаються, можуть бути виявлені під час огляду слідів недавнього перебування злочинця.

Про місце вчинення крадіжки можна судити також по предметах, випадково забутих або викинутих злочинцем, по різноманітного роду ґрунтових або іншого виду нашаруваннях. Серед загублених і викинутих предметів можуть бути обривки газет, квитки, ярлики, пачки з-під сигарет, недопалки, інші предмети, що мають значення для встановлення не тільки місця, а й часу вчинення злочину.

Предмети, що використовувалися злочинцем як засоби приховування слідів злочину — шматки фанери, фарба тощо, або тара від них, за допомогою яких латали проломини або затуляли розпили, часто залишають на місці події. За допомогою трасологічної експертизи матеріалів і речовин можна встановити зв'язок їх з предметами, знайденими на місці події, і в такий спосіб установити місце крадіжки вантажів.

Велику роль у встановленні місця викрадення вантажу відіграє перевірка супроводжуючих вантаж залізничних документів. Особливого значення набуває розшифрування стрічок, що фіксують швидкість поїзда, адже за допомогою техніка-розшифровувача можна відповісти на запитання: на яких ділянках дороги мали місце порушення встановлених швидкостей руху, припинення руху стоп-краном або екстрене гальмування. Допитавши розшифровувача, можна одержати корисну інформацію про місце вчинення крадіжки. Він же може повідомити і про причини зупинки поїзда. Для визначення місця викрадення вантажу може мати значення вивчення за допомогою спеціаліста графіків виконання руху, за якими можна встановити час відправлення, прибуття і прямування поїздів через станції ділянки, види робіт, що виконувалися на певних станціях.

У ситуації, коли ознаки крадіжки вантажу (відсутність пломби, пошкодження запірно-пломбувального пристрою) виявляються під час комерційного огляду поїзда після прибуття на станцію, сліди злочину потрібно шукати на станції, де він виявлений. Проте варто мати на увазі, що ці ознаки злочину можуть інсценуватися заздалегідь, наприклад, під час завантаження вагона, а на наступних станціях злочин­ці зривають замикаючий пристрій.

На початковому етапі розслідування слідча ситуація найчастіше характеризується тим, що злочинець, який учинив крадіжку, невідомий. Якщо з моменту вчинення злочину до повідомлення про нього минув незначний час, то в основному застосовують тактику виявлення злочинця по «гарячих слідах» із використанням методу його розшуку за ознаками зовнішності. Якщо ж з моменту крадіжки пройшов значний час, то розшук злочинця здійснюється по слідах, залишених останнім на місці події (сліди рук, ніг, транспортних засобів, знарядь злому, предмети, що, можливо, нале­жали йому, та ін.). Дослідження цих слідів, як правило, дає позитивні результати.

Особливу складність у розслідуванні крадіжок вантажів з поїзда являє собою ситуація, коли немає ні даних про особу злочинця, ні слідів, що дозволяють вести розшук. У цій ситуації варто використовувати дані криміналістичної характеристики, узагальнений досвід про особливості цього виду злочину, різноманітні елементи яких взаємозалежні і є носіями інформації одне про одного. Тому встановлення злочинця можливе за предметом крадіжки, способом ЇЇ вчинення, знаряддям, застосовува­ним злочинцем, та за іншими обставинами.

Предмет посягання стосовно виявлення злочинця становить особливий інтерес, тому що вказує на вік, професійні навички, спосіб життя та поведінку.

Кількість викраденого свідчить про число учасників крадіжки, а використання при її вчиненні технічних засобів обмеженого користування — про відношення злочинця до них.