Привласнення продуктів тваринництва, що вчиняються за рахунок їх неповного оприбуткування.

Завідувачі тваринницьких ферм, вступаючи у змову з представниками органу управління сільськогосподарського підприємства, працівниками бухгал­терії, з метою привласнення створюють невраховані резерви м'яса забитих тварин і птиці, яєць, молока, настригу вовни, овчин, шкур забитих тварин та інших продуктів, які отримують при переробці продукції тваринництва.

Продукція, що вилучається, реалізується через підприємства торгівлі, підприємства переробної промисловості, заготівельні організації, куди вона здається від імені приватних осіб (співучасників привласнення), а отримані гроші діляться між учасниками привласнення. Продукція може бути також реалізована приватним особам або використана злочинцями для особистого споживання.

З цією ціллю завідувачі ферм, які є матеріально-відповідальними особами, неповністю відображають у первинних документах надходження продук­ції (молока – у «Журналі обліку надою молока», яєць, продуктів забою худоби і птиці – у «Щоденнику надходження яєць, м'яса та інших продуктів», вовни – у «Акті настригу і приймання вовни».

Отримавши первинні матеріали про привласнення худоби, птиці або продукції тваринництва і вивчивши їх, ознайомившись з порядком оформлення документів про загибель тварин – рапортів, повідомлень, доповідних, актів про загибель, слідчий приступає до складання плану розслідування, одночасно визначаючи коло можливих співучасників привласнення і проводить невідкладні слідчі дії.

Невідкладними слідчими діями за справами зазначеної категорії є: виїмка актів про загибель тварин та інших документів, що відображають рух худоби по господарству, слідчі огляди місць поховання худоби (скотомогильників), місць вимушеного забою, місць збереження туш, обшуки за місцем проживання підозрюваних осіб, у місцях можливої реалізації м`ясопродуктів тощо. Після цього слід проводити допити посадових осіб, призначати судові експертизи та проводити інші необхідні слідчі дії.

Для визначення причетних до вчинення привласнення осіб слідчий повин­ен ознайомитися з існуючим на даному сільськогосподарському підприємстві порядком здійснення контролю за збереженістю тварин, птиці, визначити коло посадових осіб, у чиї обов'язки входить:

перевірка чисельності тварин та їх зважування при визначенні приросту, прийомі і відпустці;

проведення контролю за своєчасним і правильним веденням обліку поголів'я на фермах;

проведення інвентаризації з метою недопущення втрат поголів'я і маси;

установлення переліку осіб (завідувачі ферм, бригадири, старші робітники ферм та ін.), які відповідають за приймання і відпуск тварин, їх зважування, правильне і своєчасне оформлення цих операцій, а також цілість закріплених за ними тварин;

затвердження переліку посадових осіб, яким надане право підписувати документи на переміщення тварин у господарстві, а також видавати дозвіл (підписувати пропуск) на їхній вивіз за територію сільськогосподарського підприємства;

Після витребування і вивчення первинних матеріалів та ознайомлення з порядком оформлення актів про вибуття худоби й затвердження актів про загибель худоби слідчий під час слідчого огляду документів перевіряє прави­льність усіх даних, відображених у акті про вибуття худоби, в акті про загибель худоби. З цією метою він перевіряє, наскільки документ правильний за формою і по суті, а також встановлює, хто даний акт складав. Акт, складений особою, якій таке право не надане, вважається недійсним.

Проводячи розслідування, слідчий повинний звіряти акти про вибуття з записами в книгах обліку. Зокрема, акти про загибель тварин повинні зіставлятися з такими документами: а) з актами про вибуття тварин; б) з протоколами засідання правління господарства; в) з протоколами загальних зборів господарства; г) з журналами реєстрації амбулаторного прийому зооветеринарного пункту та історіями хвороби.

Одночасно слідчий повинний вивчити зміст відповідних облікових книг, що ведуться бухгалтерією господарства: «Інвентарної книги тварин за породами», «Книги обліку продуктів і матеріалів», у яких враховуються м'ясо, що надійшло на зберігання, вовна, шкури забитих і загиблих тварин і відобража­ю­ться дані про вибуття худоби. Необхідні для розслідування відомості слідчий також може знайти у «Книзі обліку поголів'я худоби», у «Книзі обліку поголів'я овець і кіз», у «Книзі обліку вирощування молодняка і тварин, відгодівлі і нагулу худоби». Зазначені книги ведуться бригадиром або обліковцем ферми.

Підлягає обов'язковій перевірці «Книга відвідування зооветперсоналу», в якій зоотехнік і ветлікар фіксують порушення утримання або відгодівлі тварин, захист їх від хвороб, а також відображають рекомендації щодо усунення зафіксованих порушень. Надалі зоотехнік або ветлікар перевіряють, наскільки виконані їх зауваження і роблять у книзі відповідні позначки.

За допомогою даної книги слідчий може встановити, чи були насправді у господарстві зазначені в акті захворювання, стан здоров'я худоби, зазначеної в акті тощо.

Зібравши необхідні відомості і документи, слідчий зіставляє їх між собою і виявляє розбіжності у записах – у випадку, якщо тварина дійсно загинула, записи завжди повинні співпадати. Реальність акта про вибуття тварини повинна бути перевірена також шляхом вивчення руху акту, для чого необхідно з'ясувати, хто його складав, хто реєстрував, хто відправляв і приймав і т.д. Необхідно допитати всіх осіб, що брали участь у оформленні акта, з метою встановлення дійсності фактів загибелі худоби, кількості здохлих голів, час і місце загибелі, часу поховання і місця розташування скотомогильника, осіб, що брали участь у похованні, тощо. У випадках, коли вибуття пояснюється іншими причинами, детально прослідковується весь шлях вибулої тварини паралельно з перевіркою документів, що підтверджують даний факт.

Однією з необхідних слідчих дій при розслідуванні привласнень даної категорії є призначення судово почеркознавчої і технічної експертизи докумен­тів. Якщо в акті про загибель худоби є дані, що викликають сумнів у їх справжності, то слідчий робить ретельний огляд цього акта, результати якого фіксуються у протоколі огляду документа – речовинного доказу.

Практика показує, що при розслідуванні привласнення худоби або птиці під виглядом падежу або вимушеного забою практично завжди виникає необхідність проведення судово-зооветеринарної експертизи. У ході підготовки до її призначення слідчий збирає відомості про вік, стан здоров'я і живу вагу тварин або птиці, щодо яких складено акти про падіж або вимушений забій, що викликають сумнів у їх справжності, а також прибутково-видаткові документи на отриману сировину від забитих тварин. Слідчий зобов'язаний також знайти й оглянути трупи тварин або їх останки. Зібрані відомості передаються експерту при складанні постанови про призначення судово-зооветеринарної експертизи.

При направленні на експертизу частин здохлих або забитих тварин необхідно їх описати в протоколі огляду або в постанові про призначення експертизи. При цьому потрібно зазначити точну назву матеріалу для дослідження, його кількість, стан, місце, звідки було вилучено, засоби відбору, упаковку, умови збереження. Найбільш правильним буде робити відбір матеріалів у присутності відповідних фахівців або після консультації з ними.

Судово-ветеринарна експертиза по справах даної категорії призначається для з'ясовування таких питань:

1. Що стало безпосередньою причиною загибелі тварини;

2. Які зовнішні умови сприяли або могли сприяти настанню смерті;

3. На що хворіла тварина страждала за життя і чи могли ці хвороби обумовити або прискорити смерть;

4. Скільки часу пройшло з моменту загибелі тварини;

5. Чи була надана тварині своєчасна ветеринарна допомога, що могла б запобігти падежу або вимушеному забою худоби;

6. Якому виду тварини належить виявлене м'ясо, кістки тощо;

7. Який вік худоби (за представленими зразками м'яса, кісток та ін.);

8. Яка фактична вага забитої тварини;

9. Чи було придатне м'ясо забитої тварини для вживання в їжу.

Зазначений перелік питань не є вичерпним. При призначенні судово-ветеринарної експертизи слідчий може висувати і додаткові питання, виходячи зі специфіки кожної конкретної справи.

При розслідуванні справ даної категорії майже в усіх випадках необхідно робити огляд місця, де були закопані трупи здохлих тварин. Шляхом розкриття скотомогильника слідчий може перевірити дійсність факту загибелі, час і кількість здохлих тварин. Якщо ж акт про загибель тварин фіктивний, то розкриття скотомогильника може дати докази, що викривають злочинців. У разі потреби слідчому іноді доводиться вдаватися до ексгумації, тобто дослідження поховань трупів худоби в скотомогильнику. Насамперед необхідно з'ясувати, які тварини були поховані, скільки їх, якого вони віку, від чого загинули та чи можуть бути вилучені для подальшого дослідження.

У більшості випадків для перевірки показань обвинувачених або свідків про умови поховання трупів тварин необхідно робити перевірку показань на місці. Результатом даної слідчої дії нерідко стає викриття обвинувачуваних в дачі неправдивих показань, а також в їх змові між собою.

Як і по інших справах про посадові привласнення, так і по справах даної категорії необхідно робити обшуки у осіб, обвинувачуваних у привласненні худоби. При обшуку за даними справами можуть бути виявлені заготовлені бланки актів про загибель худоби, довідки, протоколи скресання, різноманітні чорнові записи, облікові дані, худоба, м'ясо, кістки, останки тварин тощо.

Одночасно з проведенням обшуку слідчий зобов'язаний вжити усіх заходів до забезпечення відшкодування спричиненої господарству шкоди.

Важливе значення має правильне встановлення кола осіб, яких необхідно допитати в як свідків, і визначення питань, які підлягають з'ясуванню при цьому. Перелік осіб, які підлягають допиту за справами про привласнення худоби, замасковане фіктивними актами про падіж тварин, такий: 1) керівник господарства (директор, голова правління); 2) головний бухгалтер або бухгалтер господарства; 3) голова сільської ради або місцевої райдерж­адміністрації; 4) голова або члени ревізійної комісії господарства; 5) ветеринарні працівники господарства; 6) бригадир тваринницької бригади, пастухи, чабани; 7) особи, що підписали акт про загибель або вимушений забій худоби.

Зазначених осіб допитують по суті наступних питань:

1. Керівник господарства: а) чи дотримувався порядок оформлення акта про загибель худоби в даному господарстві; б) чи здійснювалася перевірка дійсності фактів, зазначених в акті, якщо здійснювалася, то які її результати; в) як здійснюється контроль за роботою ферм і тваринницьких бригад; г) чи були раніше випадки незатвердження актів про загибель худоби, як неналежно оформлених, і в чому це виявлялося; ґ) який порядок списання загиблої або вимушено забитої худоби з балансу господарства.

2. Головний бухгалтер або бухгалтер господарства, голова сільської ради або місцевої райдерж­адміністрації – за цими ж питаннями.

3. Голова або члени ревізійної комісії господарства: а) коли в останнє здійснювалася перевірка наявності, утримання й охорони худоби і які її результати; б) чи здійснювалася перевірка актів про вибуття худоби і які її результати; в) чи брали вони участь у засіданні правління господар­ства під час обговорення питання про списання здохлої худоби з балансу господарства, якщо так, то які були прийняті рішення та за чиєю пропозицією; г) чи були виявлені випадки, коли надходження або вибуття худоби не було оформлено письмовим розпорядженням правління і які були вжиті заходи;

4. Ветеринарні працівники господарства: а) який загальний стан тваринництва в даному господарстві; б) які були випадки захворювань тварин; в) чи зверталися до них обвинувачені за наданням допомоги тваринам, зазначеним у акті як здохлі або вимушено забиті, а якщо зверталися, то коли і яка була зроблена допомога; ґ) чи не було випадків непідпи­­сання акта, якщо так, то чому.

5. Бригадир тваринницької бригади, пастухи, чабани: а) коли і скільки загинуло тварин з їх череди; б) як і ким оформлювались акти про загибель або вимушений забій худоби; в) чи не було випадків передачі худоби з їх череди іншим особам, якщо були, то за чиїм розпорядженням, усним чи письмове, кому саме передавалась худоба і чим вони можуть підтвердити дійсну передачу худоби; г) якщо на передачу худоби було письмове розпорядження, то чи збереглося воно тощо.

6. Особи, що підписали акт про загибель або вимушений забій худоби – опитуються за всіма пунктами, які відображені в акті.

При розслідуванні привласнень худоби шляхом складання підроблених актів про загибель або вимушений забій слідчий поряд з описаними застосовує й інші прийоми в залежності від специфіки конкретної справи. Проте в будь-якому випадку необхідно старанно перевіряти відповідну документацію, допитувати безпосередніх укладачів актів і свідків з числа посадових осіб господарства, проводити дослідження скотомогильників, призначати судово-зооветеринарні, криміналістичні, судово-біологічні, судово-бухгалтерські експертизи.

Привласнення інших матеріальних цінностей та коштів. У сільськогоспо­дарських підприємствах безпосереднім предметом привласнення часто висту­пає не тільки основна сільгосппродукція, але і такі матеріальні цінності, як: корми, паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, гербіциди, інвентар, технічні засоби, сільськогосподарська техніка, устаткування і запасні частини до неї, будівельні матеріали й інші матеріально-технічні ресурси та кошти.

Основним способом привласнень зазначених матеріальних цінностей є списання їх у видаток за підробленими документами на потреби господарства з наступною реалізацією стороннім особам і організаціям або використанням у процесі випуску неврахованої сільськогосподарської продукції.

При розслідуванні привласнень кормів за рахунок їх неповного згодовування тваринам або птиці слідчому необхідно з'ясувати таке: 1) як враховувалося надходження і витрати кормів на фермах; 2) чи своєчасно оформлялося це документами встановленої форми; 3) чи відповідав видаток кормів нормам видачі; 4) чи відповідає кількість тварин кількості кормів, що видаються відповідно до документів на відпуск; 5) коло осіб, відповідальних за видачу, облік і списання кормів.

Для вирішення зазначених питань проводиться огляд кормових відомостей, під час якого зіставляються усі примірники відомостей з метою встановлення розбіжностей у відомостях про кількість відпущених кормів у примірниках відомостей, що знаходяться на фермі й у комірника складу, що відпускав корми. Дані, що містяться у кормових відомостях, зіставляються також із відомостями про фактичне поголів'я худоби, що містяться в інших документах підприємства. Крім цього, важливу роль має допит осіб, відповідальних за видачу, приймання, транспортування, облік кормів. Особливу увагу слідчий повинний звертати на наявність суперечностей у їх показаннях.

При встановленні джерела привласнень інших матеріальних цінностей слідчий повинний установити: 1) як враховувалися надходження і витрати матеріальних цінностей на складах та інших об'єктах (будівельних майданчиках) господарства; 2) чи не було фактів не оприбуткування (повного або часткового) цінностей, що надійшли; 3) чи не списувалися у витрати матеріальні цінності понад встановлені норми; 4) чи відповідали фактичні витрати матеріальних цінностей документальним даним; 5) чи не мали місця факти маскування нестач матеріальних цінностей у бухгалтерському обліку: а) чи не списувалися матері­аль­ні цінності у витрати без достатніх підстав (без підтвердження первинними документами); б) чи не приховувалися нестачі матеріальних цінностей різнома­ніт­ними необґрунтованими бухгалтерськими проводками; 6) якщо подібні факти мали місце, встановити осіб, відповідальних за їх вчинення.

Привласнення коштів у сільськогосподарських підприємствах здійсню­ють­ся також такими способами:

1. Привласнення коштів, здійснювані шляхом складання підроблених документів на видачу зарплати.

Бухгалтер і касир сільськогосподарського підприємства складають підроблені відомості на видачу зарплати працівникам підприємства, підроблені відомості на видачу зарплати робітникам, зайнятим на збиранні врожаю, будівництві, або іншим, найнятим на тимчасові роботи, робітникам. Підроблюючи від імені одержувачів підписи у відомостях, вони привласнюють отримані кошти. Відомості на сплату можуть бути підробленими цілком, коли у них вказуються особи, що фактично не виконували ніяких робіт, а іноді й вигадані особи, або підробленими частково, коли зарплата нараховується особам, що працювали, але в більшій сумі, ніж їм призначено. У цих випадках підписи від імені одержувачів можуть бути і справжніми, тобто одержувачі розписувалися у відомості за великі суми на прохання злочинців, які пояснюють, що надмірно нараховані гроші витрачені на колективні потреби (представницькі й інші витрати), або вступаючи у змову з одержувачами, отримували певну суму за певний відсоток від суми перевищення. Іноді злочинці користуються неуважністю одержувачів, які не перевіряють фактично нарахованих їм сум, іноді суми, належні до виплати, не вписуються у відомості до моменту видачі зарплати, і вказуються пізніше. Перевитрата фонду заробітної плати, що утворилася, вуалюється у звітних документах.