Забезпечення відшкодування матеріального збитку.

Мета даної тактичної операції полягає в розшуку майна, що цілком забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної винним під час учинення розкрадання, а також у забезпеченні цілості майна для повернення його в рахунок погашення матеріального збитку за цивільним позовом або можливої конфіскації як додаткового заходу покарання за вироком суду.

План цієї тактичної операції включає такі слідчі, організаційні та оперативно-розшукові заходи:

1. Встановлення способу життя підозрюваних (обвинувачених), його зв'язків у період учинення розкрадання, а також після порушення кримінальної справи.

2. Встановлення наявності у підозрюваних (обвинувачених) майна, нажитого злочинним шляхом, а також його месцезнаходження.

3. Запити в усі установи, де офіційно може зберігатися майно підозрюваного (обвинуваченого), або ведеться облік прав на це майно (внески в банках, у страхових компаніях, житлово-будівельних кооперативах та ін.).

4. Допит підозрюваних (обвинувачуваних) з метою одержання показань про наявність майна і місце його знаходження.

5. Допит членів сім'ї, родичів, сусідів, товаришів по службі з зазначеною метою.

6. Обшук за місцем проживання підозрюваного (обвинуваченого), службового (робочого) місця, а також інших місць можливого зберігання майна.

7. Накладення арешту на виявлене майно (статті 29, 125, 126 КПК України).

8. Виявлення осіб, що приховують майно підозрюваного (обвинуваченого).

9. Обшук за місцем проживання цих осіб та у інших місцях.

10. Проведення повторного обшуку (з урахуванням недоліків первісного обшуку і виявлення додаткових фактичних даних, які було отримано в процесі розслідування).

11. Забезпечення цілості описаного майна від псування, підміни (здача на збереження, опечатування, фотографування та ін.).

Аналіз слідчої практики дозволяє констатувати той факт, що слідчі органи не завжди достатньо скрупульозно ставляться до проведення даної тактичної операції, припускаються помилок, що призводять до непоправних результатів (утрачається майно, грошові цінності, дорогоцінності та ін.).

Аналіз інформації, що накопичується в органах держінспекції, прямо пов'язаний з проблемою боротьби з латентними розкраданнями, які здійснюються за участю посадових і матеріально-відповідальних осіб. Слідча і судова практика у справах про розкрадання, пов'язаних із технологією виробництва продукції, показує, що багато розкрадань у значних розмірах вчиняються посадовими особами протягом тривалого часу, у зв'язку з чим значний період часу вони залишаються прихованими.

При розслідуванні розкрадань на м'ясопереробних підприємствах використовуються всі способи доказування, передбачені кримінально-процесуальним законодавством. Слідчі дії, що проводяться під час такого розслідування мають деякі особливості. У цьому зв'язку більше уваги приділяється огляду, допиту, виїмці.

Об'єктами огляду у справах про розкрадання м'ясопродуктів є приміщення м'ясопереробного підприємства та інших установ (зі співробітниками яких існує злочинний зв'язок): виробничі цехи, дільниці, складські, підсобні, службові кабінети, робочі місця передбачуваних розкрадачів, а також ділянки місцевості: територія подвір'я, місце затримки, спіймання на місці злочину та ін. У приміщеннях, на місцевості при проведенні огляду виявляються матеріальні сліди злочинної діяльності (неврахована м'ясна продукція, підроблені документи та ін.).

Під час огляду місця події слідчому необхідно при фіксації загальної обстановки приділяти значну увагу встановленню наявності або відсутності використовуваного обладнання і документів у приміщенні підприємства; розмірам його площі, лишки якої пристосовуються для збереження викраденого, для розміщення невраховуваного за документами обладнання; умовам збереження м'ясопродуктів (вологість, температурний режим та ін.).

Серед об'єктів, що оглядаються у справах про розкрадання на м'ясопереробних підприємствах можуть виступати власне м'ясо (м'ясні туші, напівтуші, блоки), напівфабрикати, ковбасні вироби, сировина, що входить до складу виготовлених виробів, тара, упаковка, виробниче та лабораторне обладнання, ваговимірювальні прилади, гроші та інші матеріальні цінності. За обставин, зазначених у статтях 78, 79 КПК України, деякі з вищеназванних предметів згодом визнаються речовими доказами.

Огляд різноманітного обладнання, ваговимірювальних приладів (ваги, гирі, мензурки та ін.) має на меті ознайомлення з їхнім загальним станом і виявленням різноманітних дефектів, несправностей, що використовуються розкрадачами для створення надлишків сировини, приховання фактів заволодіння майном. Так, дефекти (або навпаки, удосконалення) конструкції автоматів для готування пельменів, пиріжків, сосисок, формувально-дозувального обладнання ведуть до створення непередбаченої економії використовуваної сировини.

Огляд згаданих об'єктів супроводжується вивченням паспортів, документів про ремонт, таврування та ін.

Велике значення для встановлення способу розкрадання, окремих його компонентів має огляд документів. Особливо важливе при цьому виявлення підроблених (фальсифікованих або фіктивних) документів. Їх дослідження здійснюється з використанням способів і методів, рекомендованих техніко-криміналістичним дослідженням документів і судовою бухгалтерією. Ознаки підроблення або фальсифікації відомостей, що містяться в документах і виявляються при цьому, вказують на відповідний їм спосіб підробки.

Ретельно ведеться пошук документів (у тому числі неоприбуткованих бланків), які використовувалися для підготування і приховування злочину: чернеток, копіювального паперу зі слідами записів про злочинні операції; продуктів харчування (на місці затримання, спіймання на місці події), аж до огляду вмісту канцелярських кошиків, де можна виявити шматки документів, запису з розрахунками.

Речовими доказами у справах про розкрадання м'ясної продукції визнаються документи з даними про інтелектуальний і матеріальний підлог. До них можна віднести, у першу чергу, прибутково-видаткові документи, товарні звіти матеріально-відповідальних осіб, документи про операції з установами банків, товарно-транспортні накладні, облікові регістри, чорнові записи, обривки, фотокопії документів, що зазнавали змін або були знищені, кінофільми, відеограми та ін. Деякі з названих документів, як правило, виявляються в процесі оперативно-розшукової діяльності.

Крім цього, об'єктами огляду стають акти інвентаризацій, документальних ревізій, документи про аналіз м'ясної продукції, що випускається, проведених до порушення кримінальної справи, бракеражні, лабораторні журнали, довідки, характеристики, заяви, протоколи зборів, особисті документи обвинувачених, їх страхові поліси, акти представників громадськості, пояснення та ін.

Оглядом вищевказаних документів з використанням загальних рекомендацій щодо його проведення і застосування при цьому техніко-криміналістичних способів і прийомів виявляються ознаки підчищення, дописування, внесення нових записів на місце знищених, допечатування, змальовування та інших підроблень підписів, виявляються інші відомості, що мають значення у справі.

Допит. Існує ряд специфічних моментів, властивих допиту при розслідуванні розкрадань на м'ясопереробних підприємствах.

При наявності інформації і відповідних можливостей насамперед установлюються ті особи, у котрих немає об'єктивних причин приховувати ті або інші обставини, що мають значення для справи: робітники – безпосередні виготовлювачі неврахованої м'ясної продукції, у тому числі вантажники (у виробничих цехах, на складах, у місцях реалізації викраденого), особи які були включені до комісії з фіктивного списання матеріальних цінностей, сторонні особи –покупці, працівники контролюючих органів, ревізори.

Завдання слідчого в цьому випадку полягає у подоланні можливого негативного впливу, створення сприятливої обставки під час проведення допиту, застосування доцільних тактичних прийомів і, головним чином, – обгрунтуванні реального ступеня провини таких осіб і можливості звільнення їх від кримінальної відповідальності при даванні правдивих свідчень, забезпечення їхньої безпеки.

Найбільш повну інформацію про спосіб розкрадання та інші обставини слідчому повідомляють свої розкрадачі – посадові і матеріально-відповідальні особи, співучасники з числа інших категорій працівників м'ясопереробного підприємства, реалізатори, які безпосередньо виконують дії, що складають спосіб розкрадання.

Одна з особливостей розслідування розкрадань полягає в тому, що вони пов'язані з виробничою діяльністю м'ясопереробного підприємства, яка охоплює широке коло осіб. Це у свою чергу веде до того, що з одного боку ключові дії розкрадачів відображаються у цілому ряді взаємозалежних документів, що звичайно вказують на виконавців, а з іншого боку – завжди є можливість виявлення свідків. Будучи викритими документами і показаннями свідків, розкрадачі, як правило, не заперечують вчинення ними відповідних протизаконних дій і намагаються дати їм своє пояснення, а в ряді випадків дають правдиві показання щодо тих епізодів розкрадання, у яких підозрюються. При цьому розкрадачі (якщо визнають себе винними в розкраданні), часто приводять у своє виправдання обставини, що пом'якшують відповідальність (учинення злочину внаслідок збігу важких життєвих обставин, під впливом погрози, примусу або в силу матеріальної залежності від співучасників та ін.), або ж заперечують намір на заволодіння майном, корисливий мотив вчиненого злочину. У останньому випадку приводяться різноманітні докази. Розкрадачі виправдовують свої злочинні дії неналежним, запущеним обліком, виробничою необхідністю, порочною практикою господарювання, помилково сприйнятими інтересами підприємства, недосвідченістю і навіть недбалістю, прагненням зробити якнайкраще та ін.

При використанні доказової інформації, одержуваної від однієї групи осіб, що потрапила в «орбіту» розслідування, щодо іншої необхідно враховувати закономірні зв'язки і ступінь впливу розкрадачів на свідків.

Так, можна говорити про дійовість у ряді випадків інформації, яка одержується слідчим від безпосередніх виготовлювачів неврахованої продукції щодо членів ядра злочинної групи. Винятки складають випадки, коли слідчому удається відразу одержати правдиві показання від організаторів розкрадання. Цінну інформацію, що викриває організаторів розкрадання, слідчий часто одержує спочатку від безпосередніх реалізаторів продукції, у відношенні яких справи виділяються в окреме провадження, а потім від інших осіб, що потрапили в поле зору слідства.

Під час допиту з'ясовуються, зокрема, такі питання: яким чином створювалися резерви для розкрадання (як враховані, так і невраховані); як виготовлялася неврахована продукція; яким чином вилучалася викрадана продукція, що належала м'ясопереробному підприємству; як вивозилася з підприємства, яке знаходиться під охороною; яким чином здійснювалося її транспортування в необхідні для розкрадачів місця, як розкрадачі розпоряджалися викраденим майном; як відбувалася реалізація, із використанням яких господарських, фінансових або технологічних операцій здійснювалися приготування до розкрадання, заволодіння, транспортування, реалізація і приховування розкрадання; як розкрадачі здійснювали приховування слідів своїх злочинних дій; як використовувалися при цьому відповідні знаряддя і засоби, як здійснювалися підробки у відповідних документах.

Зрозуміло, що описаний порядок доведення повинен деталізуватися й уточнюватися щодо конкретної слідчої ситуації, а також поширюватися на процес доказування всередині кожної ланки розкрадачів. При цьому важливо правильно визначити і використовувати цей момент у ході розслідування, особливо, коли розкрадачі з метою ухилення від кримінальної відповідальності переходять від тактики підтримки загальної лінії поведінки до давання показань, що викривають один одного, звичайно від тактики невизнання своєї провини і провини співучасників – до визнання провини у вчиненні менш небезпечного діяння або в меншому ступені ніж інші спільники та ін.

Обшук і виїмка. Розслідування розкрадань на м'ясопереробних підприємствах завжди поєднується з необхідністю виїмки документів і предметів.

У досліджуваній категорії справ досить часто проводиться виїмка документів, визнаних надалі речовими доказами. Визначення кількості, конкретного найменування документів, що вилучаються, залежить від способу вчинення розкрадання.

Перед проведенням цієї слідчої дії слідчий повинен вирішити такі питання: а) які документи і за який термін підлягають виїмці; б) як організувати виїмку (яких спеціалістів необхідно залучити до участі); в) де зберігати вилучені документи.

Необхідність проведення цієї слідчої дії як початкової при розслідуванні розкрадань на м'ясопереробних підприємствах визначається тим, що:

докази, що містять в собі документи, які вилучаються, у випадку їх знищення практично нічим не можуть бути поповнені;

дані, що містяться в них, є необхідними для проведення ревізії і різноманітних судових експертиз. Тому у випадках, коли призначення експертиз планується на наступні етапи розслідування, виїмку документів необхідно проводити невідкладно, у крайньому випадку – забезпечити безпеку їх збереження.

Виїмці насамперед підлягають:

виробничі та матеріальні звіти посадових осіб, що працюють у цеху, де виготовлялася неврахована продукція;

товарно-транспортні документи на перевезення м'ясної продукції, а також журнал реєстрації виїзду транспортних засобів з території підприємства;

книга обліку видаткових документів у бухгалтерії;

документація ветеринарного контролю та гуртові відомості;

відважувальні накладні на надходження в цех сировини, відважування закладання сировини для виробництва ковбасних виробів, а також журнал закладання сировини, кишфабрикатів і допоміжних матеріалів;

лабораторний журнал про якість виготовленої сировини;

«технічні умови» на виріб, що виготовляється позаобліково.

У процесі розслідування розкрадань на м'ясопереробних підприємствах слідчий, як правило, зіштовхується з великою розманітністю бухгалтерських документів, оперує ними в міру виявлення нових обставин, на підставі їх аналізу встановлює епізоди розкрадання, що раніше не були відомі. Злочинці розуміють цінність цих документів як доказів, і нерідко намагаються вчинити у них підроблення, знищити такі документи.

Під час проведення початкових слідчих дій слідчий повинен провести не тільки виїмку документів, а й отримати зразки сировини для експертного дослідження.

З метою експертного дослідження слідчому доцільно вилучати всі сировинні компоненти погіршеної якості, напівфабрикати і готові м'ясні вироби, як і рекомендується в теорії товарознавчої експертизи. Проте стандартам різноманітного рівня (державним, галузевим – держстандарт, ОСТ, РСТ та ін.) для оцінки якості всієї партії продукції передбачений відбір з останньої вибірки, результати дослідження якої поширюються на всю партію. Зазначена частина продукції, що вилучається і досліджується одержала найменування (на практиці й у літературі «зразки (проби)»). Ця обставина, певне, і стала однїєю з підстав для вказівок щодо можливості вилучення частини різноманітних товарів відповідно до вимог ст.199 КПК України.

При виїмці проб харчових і м'ясних продуктів необхідно забезпечити суворе дотримання встановленого порядку їх відбору, безсумнівність походження і необхідне для дослідження за масою та обсягом.

Вилучені проби м'ясних виробів необхідно відразу направляти на дослідження, а якщо така можливість відсутня, то вжити спеціальних заходів, що запобігають їх псуванню. Основний з них – це необхідність збереження м'ясних виробів при температурі від - 1 до -10 градусів за Цельсієм, відносній вологості повітря 50-80 %.

У протоколі виїмки повинні знайти відображення ознаки, які достатньою мірою індивідуалізують предмети, дані щодо умов та часу вилучення проб, їх кількості, упакування.

Як початкова слідча дія у справах досліджуваної категорії практично завжди проводилися обшуки. Предметами пошуку при розслідуванні розкрадань м'ясних продуктів звичайно є:

1. Викрадені м'ясні продукти. Справжні документи обліку і звітності, вилучені з офіційних справ м'ясопереробних підприємств. Підроблені документи обліку і звітності, виготовлені для використання в злочинних цілях.

2. Чорнові записи посадових і матеріально-відповідальних осіб (учасників і неучасників розкрадання), неофіційна «чорнова бухгалтерія», накладні внутрішнього обліку з відомостями щодо фактично відпущеної та прийнятої кількості м'ясної сировини, рецептури, що реально використовувалася; про справжню кількість виготовленої продукції, яка відпускалася споживачеві; про те, хто є учасником розкрадання і яку частку викраденого одержує; коли і ким проводиться розрахунок; щодо осіб, що які відношення до розкрадання; про месцезнаходження викраденого, коштів та ін.

3. Цінності, гроші, здобуті злочинним шляхом, ощадні книжки, страхові поліси, акції та інші цінні папери тощо.

4.Особисті листи і щотижневики з викладом відомостей, що стосуються злочинної діяльності і характеризують особу учасників розкрадання; фотознімки, відеоплівки, що свідчать про знайомство підозрюваних (обвинувачених) або підтримання дружніх взаємин.

5.Матеріали, що полегшують розшук розкрадача, який переховується.

6.Прилади і обладнання, пристосовані для розкрадання.

Виявлені та вилучені у процесі обшуку вищезазначені предмети сприяють доказуванню багатьох суттєвих обставин у справі. Особливого значення результати обшуку набувають для відшкодування матеріального збитку.