Криміналістична характеристика навмисного заподіяння шкоди здоров'ю

Навмисне заподіяння шкоди здоров'ю – поняття, котре об'єднує ряд злочинів, які різняться між собою за формою провини, за обставинами вчинення і за ступенем тяжкості наслідків, що наступили. Кримінальне законодавство України передбачає відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження або якщо воно поєднане з іншими злочинами (ст. 121, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 345, ч. 3 ст. 346, ч. 3 ст. 350, ч. 3 ст. 377, ч. 3 ст. 398 КК України); умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання (ст.123 КК України); умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 124 КК України); умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 346, ч. 2 ст. 350, ч. 2 ст. 377, ч. 2 ст. 398 КК України); умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 346, ч. 2 ст. 350, ч. 2 ст. 377, ч. 2 ст. 398 КК України).

Криміналістична характеристика цього виду злочинів включає: способи вчинення злочину; способи приховування; дані про особу злочинця; дані про особу потерпілого; ціль і мотив посягання; обставини, які сприяють вчиненню злочину.

Тілесні ушкодження - це протиправне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що виражається в порушенні цілісності або фізіологічної функції органів і тканин людського тіла. Тілесне ушкодження є посяганням на здоров'я іншої людини. Заподіяння самому собі тілесного ушкодження, за загальним правилом не є злочином і кримінальна відповідальність наступає лише у випадках, коли воно є способом вчинення іншого злочину (наприклад, ст. 409 КК України).

За ступенем тяжкості тілесні ушкодження в КК України поділені на три види: а) тяжкі; б) середньої тяжкості; в) легкі тілесні ушкодження. Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень провадиться на основі «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України 17 січня 1995 року.

До числа тяжких відноситься тілесне ушкодження, яке небезпечне для життя у момент заподіяння. Небезпечними для життя є ушкодження, що самі по собі загрожують життю потерпілого в момент заподіяння або при звичайному їх перебігу закінчуються смертю. Наслідок заподіяного ушкодження не може впливати на визнання його тяжким. Так, своєчасна медична допомога, яка сприяла до швидкому і повному видужанню потерпілого, не виключає відповідальності за ст. 121 КК України, якщо ушкодження були небезпечні для життя в момент їхній заподіяння. Спосіб заподіяння тілесного ушкодження, а також використані засоби не є критерієм віднесення тілесного ушкодження до небезпечного для життя. Ця особливість повинна визначатися лише характером самого ушкодження.

Тяжким признається тілесне ушкодження, що спричинило втрату якогось органа або втрату його функцій. Під органом варто розуміти частину людського організму, що виконує одну або декілька функцій, що мають істотне значення для життєдіяльності всього організму, як-от: а) утрата руки, ноги - це відділення їх від тулуба або втрата ними функцій (параліч або інший стан, що виключає їхню діяльність). Мається на увазі як відділення від тулуба всієї руки або ноги, так і ампутація їх на рівні не нижче ліктьового або колінного суглоба. Всі інші випадки розглядаються як утрата частини конечності й оцінюються за ознакою стійкої втрати працездатності; б) утрата зору - це повна стійка сліпота на обидва ока або такий стан, коли наявне зниження зору до можливості рахування пальців на відстані 2 м і менше (гострота зору 0,04 і нижче). Втрата зору на одне око спричиняє стійку втрату працездатності на більш ніж одну третину і за цією ознакою відноситься до тяжких тілесних ушкоджень; в) утрата слуху - це повна стійка глухота на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмови на відстані 3-5 см від вушної раковини. Втрата слуху на одне вухо спричиняє стійку втрату працездатності на менш ніж одну третину і за цією ознакою відноситься до середньої тяжкості тілесному ушкодження; г) утрата здатності мовлення - це невиліковна утрата висловлюватися членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих. Від утрати здатності мовлення варто відрізняти випадки втрати голосу (коли людина може висловлюватися лише пошепки). При такій утраті вид тілесного ушкодження визначається ступенем утрати працездатності; д) втрата репродуктивної здатності - що означає втрату здатності до злягання, запліднення, зачаття і дітородіння.

До тяжких тілесних ушкоджень відноситься душевна хвороба, що може бути наслідком як фізичної, так і психічної травми, інфекції, отруєння тощо. Поняттям «душевна хвороба» охоплюється будь-яке психічне захворювання, незалежно від його тяжкості, тривалості або невиліковності.

Тілесне ушкодження є тяжким коли воно спричинило інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину. Під іншим розладом здоров'я мається на увазі ушкодження, що не підпадає ні під одну із зазначених у ст. 121 КК України ознак тяжкого тілесного ушкодження. Вирішальне значення тут має стійка втрата працездатності не менше ніж на одну третину, що законодавець пов'язує лише з «іншим розладом здоров'я» і який не характеризує інші ознаки тяжкого тілесного ушкодження.

Також тяжкими тілесними ушкодженнями є такі, що призвели до переривання вагітності, незалежно від її строку, за умов, що між цими ушкодженнями(ям) і перериванням вагітності є прямий причинний зв’язок.

Тяжке тілесне ушкодження, що виявилося в невиправному знівеченні обличчя, має місце тоді, коли ушкодження обличчя, будучи неусуваним, надає обличчю відразливого, потворного зовнішнього вигляду. При цьому обов'язкова одночасна наявність двох ознак: незгладимість ушкодження і спотворення особи. Спотворення є невиправним якщо воно не може бути усунуте за допомогою звичайних методів лікування. Для установлення факту невиправності ушкодження на обличчі призначається судово-медична експертиза, що встановлює характер і ступінь тяжкості самого тілесного ушкодження і визначає, чи є воно невиправним. Наявне чи не наявне знівечення обличчя встановлюється слідчим виходячи з узвичаєних уявлень про людську зовнішність. Випадки знівечення інших частин людського тіла даним поняття не охоплюються.

Заподіяння тяжкого тілесного ушкодження способом, що має характер особливого мучення, заподіює потерпілому надто сильні страждання, свідчить про надзвичайну жорстокість, нелюдськість винного.

Судово-медична експертиза не дає відповіді на питання, чи заподіяні ушкодження способом який носить характер особливого мучення. Рішення цього питання відноситься до компетенції слідчого.

Навмисне тяжке тілесне ушкодження, яке наступило внаслідок систематичних, хоча б і не тяжких тілесних ушкоджень, має місце тоді, коли періодично заподіяні тілесні ушкодження (кожне з який не є тяжким) у кінцевому рахунку заподіює шкоду здоров'ю, що підпадає під ознаки тяжкого тілесного ушкодження. При цьому у відношенні тяжкого тілесного ушкодження, що наступило, повинно бути встановлене навмисна вина.

Відповідальність за навмисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого наступила смерть потерпілого, припускає, що заподіяне тілесне ушкодження було тяжким і стало причиною його смерті.

Навмисне середньої тяжкості тілесне ушкодження - це ушкодження, котре не небезпечне для життя в момент заподіяння, але спричинило тривале порушення функцій якогось органа або інший тривалий розлад здоров'я. При цьому поняттям «тривале» охоплюються окремі випадки як тимчасової, так і стійкої втрати працездатності. Відповідно до Правил під тривалим порушенням функцій органів або тривалого розладу здоров'я варто розуміти ушкодження, що викликають тимчасову втрату працездатності тривалістю понад три тижні (більш 21 дня) або стійку втрату працездатності менше однієї третини (від 10 до 33%).

Одним із видів злочинного заподіяння шкоди здоров'ю є навмисне заподіяння тілесного ушкодження особою, що знаходиться в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. У ході розслідування названих злочинів необхідно установлювати факт перебування особи в стані сильного душевного хвилювання.

При провадженні досудового слідства важливе значення має установлення факту застосування різноманітних знарядь для вчинення даних злочинів. Застосування визначених знарядь призводить до утворення специфічних слідів, що дозволяють визначати вид і характер використаних знарядь, механізм і час утворення ушкоджень, характер дій здійснених потерпілим після завдання йому тілесних ушкоджень. У випадку опору жертви злочинцю механізм заподіяння і характер завданих йому травм обумовлюють утворення на тілі й одязі злочинця слідів і ушкоджень, які необхідно використовувати при висуненні версій по розшуку злочинця і його викриття. Про наявність тілесних ушкоджень у підозрюваного з'ясовується у лікувальних закладах, куди останній звертався за наданням йому медичної допомоги.

Обраний злочинцем спосіб учинення злочину (завдання ушкоджень тупим твердим предметом, колючо-ріжучим предметом, що рубає, вогнепальною зброєю, скиданням з висоти, залишення в холодний час без одягу тощо), його поводження в процесі спілкування з жертвою допоможуть слідчому створити психологічний портрет злочинця, який необхідно використовувати при його розшуку, а також відповісти на ряд специфічних питань, таких як визначення обставин і часу заподіяння тілесних ушкоджень; установлення свідчень, що характеризують фізичні дані і фахові навички злочинця (сила, лівша, засіб нанесення ушкоджень та ін.); психічної повноцінності останнього.

Важливим у розслідуванні даних злочинів є встановлення відомостей про поводження жертви до вчинення злочину. Дані про те, що потерпілий був ініціатором і призвідником бійки, сварки; легковажність його поводження в незнайомій компанії і зловживання спиртними напоями - будуть свідчити про віктимність його поведінки. Знання характеру потерпілого, можливих його діях у конкретній ситуації допоможе слідчому встановити коло можливих знайомств, осіб, з якими у останнього могли бути неприязні стосунки, які-небудь приводи для зведення рахунків.