Розслідування розкрадань, вчинених на підприємствах торгівлі

Розслідування службових посягань на майно підприємств торгівлі має особливості, пов'язані зі специфікою виконуваних цими підприємствами функцій. Торгівля, як важлива галузь народного господарства, являє собою поєднуючу ланку між виробництвом і споживанням. Взаємовідносини між торговельними та виробничими підприємствами будуються на договірній основі. Оперування товарними цінностями та коштами як всередині торговельного підприємства, так і в його зовнішніх зв'язках з промисловими, сільськогосподарськими, транспортними підприємствами регламентуються Законами України «Про підприємництво», «Про захист прав споживачів», «Про підприємства в Україні», «Про споживчу кооперацію», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також «Порядком заняття торговельною діяльністю і правилами торговельного обслуговування населення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 108, іншими нормативними актами, серед яких слід відзначити постанову Кабінету Міністрів України «Про оптові продовольчі ринки» від 9 червня 1999 р., № 997, «Правила роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння» затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 р., № 460.

У торговому обігу знаходяться значні матеріальні цінності та кошти, які в деяких випадках стають предметом посягання злочинців. Значна кількість цих злочинів учиняється на підприємствах роздрібної торгівлі (магазини, намети, кіоски, лотки, автомагазини), а також у сфері оптової торгівлі (оптові бази, склади, склади-холодильники, склади-магазини), у заготівельних пунктах і приміщеннях споживкооперації.

У сучасних умовах магазини поділяються: за товарною спеціалізацією – продовольчі, непродовольчі, змішані; за товарним асортиментом – спеціалізовані, неспеціалізовані, універмаги, універсами, будинки торгівлі, торговельні центри (комплекси); за формою торгівлі – звичайного типу, самообслуговування, торгівля за зразками, торгівля за попереднім замовленням, дрібнооптові (для відпускання товарів дитячим, лікувальним та іншим закритим закладам за безготівковим розрахунком), фірмова торгівля. Залежно від форми власності підприємства торгівлі можуть бути приватними, що належать суб'єктам підприємницької діяльності – приватним підприємцям, колективними (у вигляді відкритого акціонерного товариства, торгового будинку, товариства з обмеженою відповідальністю) і державними.

Розслідування злочинів у вказаній галузі вимагає знання структури підприємств торгівлі, номенклатури документів, що містять данні про рух матеріальних цінностей та коштів всередині цих підприємств, між ними, постачальниками і споживачами, особливостей процесу ціноутворення, калькуляції та ін. Необхідно враховувати й існуючу різницю у функціонуванні підприємств торгівлі колективної і державної форм власності, роздрібної та оптової.

При розслідуванні злочинів на підприємствах торгівлі слід враховувати їх відомчу належність. Згідно з Указом Президента України «Про зміни у структурі центральних органів влади» від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 питання торговельної діяльності перебувають у віданні Міністерства економіки, у рамках якого створене Управління з питань торговельної діяльності.

Із елементів криміналістичної характеристики таких злочинів найбільшу значимість мають: 1) безпосередній предмет злочинного посягання (товарно-матеріальні цінності або кошти); 2) особливості місця, умов та обставин вчинення злочину (форма власності, вид підприємства торгівлі та його структури, підрозділ; характер торговельних операцій; система обліку та звітності, збереження й рух коштів і матеріальних цінностей, обіг документів, оформлення й рух виробничо-господарських, бухгалтерських, статистичних та інших документів; вид товарів, що реалізуються або використовуються; 3) особливості способів підготовки злочину, їх вчинення і приховування; 4) дані про особу злочинця, зокрема ті, що впливають на формування і здійснення злочинних намірів, створення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками; 5) наслідки злочинних дій, що проявляються під час приготування, вчинення, приховування злочину й детерміновані застосовуваними злочинними способами, при їх поведінці в побуті, у спілкуванні на роботі тощо.

Велике значення для оптимального й ефективного розслідування має знання слідчим типових способів вчинення таких злочинів. Способи злочинів у сфері торговельної діяльності різноманітні і можуть здійснюватись як однією посадовою або матеріально-відповідальною особою, так і організованими злочинними групами. При цьому частіше такі злочини бувають пов'язані і з іншими видами діянь: випуском або реалізацією недоброякісної продукції (ст. 227 КК України), ухилянням від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК України), фіктивним підприємництвом (ст. 205 КК України), незаконним виготовленням, підробленням, використанням або збутом незаконно виготовлених, одержаних або підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК України), обманом покупців та замовників (ст. 225 КК України), фальсифікацією засобів вимірювання (ст. 226 КК України), змовою про зміну чи фіксування цін або примушуванням до їх зміни чи фіксування (ст. 228 КК України) та ін.

Найпоширенішими способами злочинів на підприємствах торгівлі, що кваліфікуються за ст. 191 КК України, є: привласнення, розтрата грошових коштів або товарно-матеріальних цінностей без вуалювання недостачі («просте привласнення»); привласнення, розтрата коштів або товарно-матеріальних цінностей з наступним приховуванням недостачі при інвентаризації шляхом: а) внесення грошей до каси на період інвентаризації; б) оформлення безтоварних накладних для списання товарів на витрати (на повернення товару постачальникові, відвантаження товарів в інші торгівельні точки); в) несвоєчасного оприходування товарів, що надходять у продаж, (порушення п. 35 «Правил заняття торговельною діяльністю...»); г) пред'явлення членам інвентаризаційної комісії фальсифікованих товарів або їх пакунків; ґ) використання порушень, що допускаються при проведенні інвентаризації; д) пред'явлення фальшивих документів (договорів, розписок) про здачу товару на тимчасове зберігання будь-якій юридичній особі; е) пред'явлення двічі одного і того ж товару; є) пред'явлення товарів, запозичених в інших суб'єктів торгівлі; ж) пред'явлення низькосортного товару під виглядом високосортного, за ціною якого він враховується; з) збільшення в інвентаризаційних відомостях цін на конкретні види товарів; и) змови з членами інвентаризаційної комісії; і) вчинення фальшивих записів у інвентаризаційній відомості та ін.

Під час розслідування важливо встановити способи створення лишків коштів і товарів, які потім реалізуються з наступним привласнення виторгу. Серед таких способів слід виділити: часткове або повне неоприходування товару, що надходить; обман покупців шляхом обважування, обраховування й завищення цін; списання товарів за максимально припустимими нормами природних втрат; списання товару на псування, бій, уцінку та інші втрати (яких насправді не було); використання різниці та зміни в цінах (оптових і роздрібних, регіональних – міських та сільських, при їх заниженні у зв'язку з розпродажем товару); завищення кількості переоціненого товару; використання різниці в цінах на товари одного й того ж найменування залежно від сорту, виробника, торговельних націнок; зловживання в обліку тари (внесення вартості тари, яка входить у вартість товару, що відпускається, в його продажну ціну, а також різноманітні безтоварні операції на здачу тари промисловому підприємству); безтоварні операції на відпускання замовникам певних видів товарів (канцелярських, господарських та ін.); вчинення підробки у товарних накладних; неодноразова реалізація товару за однією й тією ж накладною; порушення при експлуатації реєстраторів розрахункових операцій (пробиття чеків на неповну суму вартості проданих товарів, непроведення розрахункових операцій через електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА), застосування при здійсненні розрахункових операцій незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій, невиконання друкування контрольної стрічки або її незбереження протягом встановленого строку та ін.); недовкладання товару при розфасуванні у стандартну тару та інші.

Способи таких злочинів на підприємствах торгівлі обумовлюють особливості методики розслідування. У випадках, коли встановлюються факти привласнення, розтрати коштів або товарно-матеріальних цінностей, насамперед, необхідно з'ясувати: чи мав місце в дійсності факт нестачі; які його розміри і час виникнення; яка причина нестачі – чи є вона результатом привласнення або інших причин; прийоми її приховування; хто з матеріально-відповідальних і посадових осіб відповідальний за виявлену нестачу, їх роль у цьому; з яких причин недостача не була викрита своєчасно і хто повинен нести за це відповідальність; які обставини могли сприяти виникненню й приховуванню нестачі.

Для вирішення зазначених питань проводяться такі дії: допит матеріально-відповідальних осіб; допит членів інвентаризаційної комісії, ревізорів, працівників бухгалтерії, які здійснюють облік, а також осіб, які брали участь у складанні актів на списання товарів у видаток (на бій, псування, природні втрати тощо); огляд документів, що відбивають прихід, видаток, перевезення й списання товарно-матеріальних цінностей і коштів, інвентаризаційні відомості, товарні й касові звіти того підприємства торгівлі, діяльність якого перевіряється слідчим, з метою виявлення недотримання порядку заповнення документів, виявлення у них підробок, виправлень; огляд і порівняльний аналіз документів даного підприємства торгівлі з документами постачальників, одержувачів товарів (підприємств, складів, баз), банку, що оформлювали операції, які перевіряються й які пов'язані з нею, для виявлення завуальованих злочинних операцій, що здійснювалися шляхом неправильних бухгалтерських проведень, перерахувань, виписки безтоварних накладних; допит свідків, які мають відношення до складання досліджуваних документів або до здійснення операцій, відображених у них, а також тих, хто може дати свідчення про спосіб життя запідозрених осіб, чи їх злочинні зв'язки (знайомих, сусідів за місцем проживання, товаришів по службі); обшуки за місцем проживання й роботи, особисті обшуки підозрюваних осіб з метою виявлення цінностей, здобутих злочинним шляхом, грошей, викраденого майна, офіційних документів, особистих нотаток, листування, які зможуть вказати на походження недостачі як наслідку розкрадання; огляд комор, підсобних приміщень, де зберігаються товари, для перевірки пояснень, згідно з якими недостача є наслідком недбайливого зберігання товарно-матеріальних цінностей; призначення судово-бухгалтерської експертизи для встановлення розміру матеріальної шкоди, розподіл матеріальної відповідальності між окремими обвинуваченими за цінності, яких не вистачає; призначення судової товарознавчої експертизи для виявлення розмірів втрат, природного зменшення, псування тощо.

При розслідуванні злочинів, здійснених способами, пов'язаними зі створенням неврахованих лишків товарів і коштів на підприємствах торгівлі, слідчий з'ясовує:

які причини виявленого лишку товарів; за рахунок чого в даному торговельному підприємстві могли бути створені невраховані лишки товарів, зокрема: чи правильно приймаються від постачальника й відпускаються споживачеві товари, як вони списуються на природні втрати, псування, відходи, збитки; чи не було фактів обмірювання, обважування та іншого обману покупців; хто з матеріально-відповідальних осіб може бути причетний до створення неврахованих лишків товарів; як вони реалізовувалися (через кіоск, крамницю, підприємство тощо); яким чином вилучалися гроші, виручені від реалізації неврахованих лишків (через касу, заготівельників, за допомогою лоточников); чому на даному підприємстві торгівлі можливе створення неврахованих лишків товарів (відсутність контролю з боку перевіряючих, перевищення норми природного зменшення тощо).

З метою з'ясовування названих питань необхідно провести такі дії: при здійсненні ревізії зробити контрольне звірення фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей; призначити судову товарознавчу експертизу для встановлення, до якого сорту належить товар, чи відповідають сортність, ціна, артикул і маркування товару указаним на ярликах даним та у прибутково-видаткових документах, чи вірно правильно проведене уцінення товарів та ін.; призначити судово-технологічну експертизу для визначення правильності списання товарів на природні втрати, витрати при зберіганні товарів протягом визначеного часу за тих чи інших умов; провести обшук у приміщеннях підприємства торгівлі, у необхідних випадках – особисті обшуки осіб, запідозрених у розкраданні, для виявлення грошей та інших цінностей, здобутих злочинним шляхом, записів про фактичну кількість реалізованих товарів; провести порівняння суми виторгу, зафіксованої в книзі обліку розрахункових операцій, із кількістю використаних чеків, з метою з'ясування питання про обставини вилучення грошей, отриманих від реалізації неврахованих лишків товарів.

При розслідуванні злочинів, пов'язаних із проведенням безтоварних операцій, необхідно з'ясувати: чи всі товари, що значаться відпущеними оптовим торговельним підприємством у роздрібну торговельну мережу, установам, організаціям, фактично туди потрапили; з якою метою здійснювалися безтоварні операції (для приховання нестачі, що утворилася, для збування неврахованих лишків); яким чином за документами приховувалася безтоварна операція і створений внаслідок її здійснення лишок; хто з посадових і матеріально-відповідальних осіб причетний до проведеної безтоварної операції.

Для розкриття подібних розкрадань необхідно здійснити такі дії: проаналізувати прибутково-видаткові документи, рахунки-фактури, дорожні листки, товарно-транспортні накладні; допит працівників крамниці, підсобних працівників, водіїв, працівників бухгалтерії, складу підприємства, які відпускали й одержували товар, з питань: чи відпускався товар, на який виписувалася видаткова накладна, вивозився він з даного підприємства торгівлі, оприходувався в місці його призначення; допит осіб, які брали участь у підробці безтоварних документів, про обставини здійснення операції, що перевіряється; провести документальну ревізію для встановлення фактів проведення безтоварної операції.

Для виявлення фактів реалізації неврахованих товарів треба з'ясувати такі питання, що мають суттєве значення для справи: чи надходили й реалізовувалися на підприємстві торгівлі невраховані товари та які саме; звідки надходили невраховані товари; яким транспортом вони доставлялися; як оформлялася за документами їх доставка; протягом якого часу вони реалізовувалися; як вилучалися готівкові кошти, отримані від реалізації неврахованих товарів; яка сума реалізації; як розподілялися між учасниками злочину суми викраденого; які обставини могли сприяти реалізації неврахованих товарів.

Для вирішення зазначених питань проводяться такі слідчі дії: огляд товару, його маркування для встановлення виробника при відсутності цих даних; призначення судової товарознавчої і криміналістичної експертизи для встановлення підприємств, на яких були випущені невраховані товари; огляд і порівняння документів про відпуск з конкретного підприємства певного виду товарів підприємству торгівлі, яке перевіряється (доручень, рахунків, перепусток, товарно-транспортних накладних тощо) з метою з'ясовування, чи немає на підприємстві лишків подібної продукції і чи оприходувалася вся кількість відпущених товарів на даному підприємстві торгівлі; огляд документів, пов'язаних з відпусканням продукції, її транспортуванням, оприходуванням товарів на підприємстві торгівлі, для виявлення зміни текстів, підчисток, заміни справжніх документів на фальшиві і встановлення відхилень від порядку заповнення бланків документів, допущених з метою приховування надходжень і реалізації неврахованого товару; призначення технічної експертизи документів, що мають ознаки підробки; обшук у приміщеннях підприємства торгівлі, у підозрюваного за місцем його проживання для виявлення цінностей, здобутих злочинним шляхом, документів, записів, що свідчать про реалізацію неврахованих товарів через підприємства торгівлі; огляд касового апарату за участю спеціаліста для встановлення технічних порушень порядку застосування ЕККА; допит працівників підприємства торгівлі, водіїв, експедиторів, які доставляли товари, про порядок відпуску, реалізації товарів, оформлення документів, вивозу й доставки товарів, а також знайомих, родичів, сусідів про спосіб життя підозрюваних, їх знайомства та інші питання, що виникають у процесі розслідування.