Розслідування розкрадань, вчинених на вантажному автомобільному транспорті

Ефективність і повнота розслідування справ про розкрадання на авто­мо­більному транспорті при вантажних перевезеннях, особливо на початковому етапі, багато в чому залежить від знання слідчим порядку приймання, перевезення і видачі вантажів, документообігу, прав і обов'язків автотран­спорт­них підприємств, посадових інструкцій для водіїв, експедиторів тощо. Паралельно з початковими слідчими діями і організаційними заходами, а при необхідності впродовж усього розслідування, слідчому необхідно ознайомитися з діяльністю автотранспортних підприємств та пов'язаних з ними договірними відносинами підприємств, залізничних станцій, вузлів, портів тощо. Тактика ознайомлення визначається матеріалами, що послужили підставою до порушення справи. Якщо справа порушена за матеріалами ревізії, вивчення діяльності автотранспортного підприємства необхідно починати з бесіди з ревізором, диспетчером, начальником відділу експлуатації, головним бухгалтером, начальником економічного відділу. Під час відібрання пояснень і допитів цих осіб, якщо справа порушена, слідчий повинний з'ясувати порядок одержання, навантаження, перевезення вантажів і завдання їх клієнтам водієм-експедитором, ознайо­митися з формами документації, що заповнюється.

Якщо нестача вантажів сталася при одержанні їх з товарної станції залізниці або при виявленні нестачі на шляху проходження до адресата, необхідно ознайомитися з порядком видачі та завантаження вантажів на станції, з порядком здійснення контролю при вивозі. Необхідні відомості можна одержати шляхом опитувань і допитів спеціалістів, матеріально-відповідальних осіб, диспетчерів, працівників охорони. Слід ознайомитися з типовими формами документів, що заповнюються при перевезеннях, інструкціями з їх застосування, нормативними актами, що регламентують порядок перевезень.

Необхідність у вивченні спеціальних нормативних актів виникає при розслідуванні складних справ про злочини, вчинені водіями-експедиторами у змові з комірниками підприємств і вагарями залізничних станцій. Зокрема, слід ознайомитись зі «Статутом залізниць», «Інструкцією з актово-претензійної роботи» та іншими нормативними документами, що регламентують порядок і правила складання комерційних актів.

У зв’язку з цим слід мати на увазі, що будь-яка передача, у тому числі реалізація товару, здійснювана з використанням автомобільного транспорту, повинна супровод­жува­тися оформленням товарно-транспортної накладної. Відповідно до «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку при їх переміщенні, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажів і обліку виконаної роботи.

До учасників транспортного процесу відносять: вантажовідправни­ка, вантажоодержувача, замовника і перевізника. Вантажовідправник – це будь-яка фізична або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення. Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товаро-транспортних документів і розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Замовник – вантажовідправник або вантажоодержувач, що уклав із перевізником договір про перевезення вантажів. Перевізник - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі або за свій рахунок.

Для розкриття даного виду розкрадань велике значення має аналіз документів, якими оформлюються здавання й одержання вантажів, тому що в них відображаються сліди злочину у всіх примірниках документів. Тому слідчому необхідно знати порядок офор­млен­ня документів і процедуру їх проходження. Основними документами, на підставі яких відбуваються зазначені операції, є товарно-транспортна накладна і дорожній лист.

Якщо кримінальна справа порушена на підставі оперативно-розшукових матеріалів і злочинці не знають про це, ознайомлення з діяльністю спеціалі­зова­ного автотранспортного підприємства або організацій відправників і одержувачів вантажів необхідно проводити таким чином, щоб зберегти фактор раптовості з тим, щоб запобігти знищенню документів та інших слідів злочину.

Ознайомлення з діяльністю підприємств відбувається не тільки на початково­му етапі розслідування, але і протягом усього слідства, тому що це необхідно і для з'ясовування питань, пов'язаних з умовами, що сприяли злочину. Напрямки та обсяг визначається, виходячи з конкретної слідчої ситуації, що складається до початку розслідування. У ході ознайомлення перш за все з'ясовується структура, виробничі зв'язки, документообіг підприємства. Велике значення для розслі­ду­ван­ня має знання слідчим способів вчинення таких злочинів і пов’язаного з ними предмета посягання.

Способи привласнень, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем на вантажному автомобільному транспорті можна поділити на дві групи: 1) злочини, що вчиняються з використанням документів на право одержання, перевезення і здавання вантажів, і 2) злочини, що вчиняються без використання вказаних документів, завдяки вільному доступу водіїв-експедиторів та інших осіб до вантажів у зв’язку з виконанням ними службових обов'язків.

Предметом злочинного посягання на вантажному автомобільному транспорті є матеріальні цінності (вантажі, пальне), грошові кошти.

Найпоширенішими способами корисливих посягань на вантажі, що вчиняються з використанням документів на право їх одержання, перевезення і здавання, є:

1) посягання, що вчиняються шляхом підробки товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, штампів і підписів вантажоодержувача;

2) посягання з використанням попередньо викрадених документів на одержання вантажів із зазначеними в них вигаданими прізвищами водіїв і номерами автомобілів;

3) посягання при завезенні і вивезенні з підприємства за змовою з комірниками або іншими особами, шляхом безтоварного оприбуткування вантажу з прихованням нестачі за рахунок створених на підприємстві неврахованих надлишків сировини або готової продукції.

Деякі посягання вчиняються без приховання факту нестачі.

Оскільки розглядаються привласнення товарно-матеріальних цінностей, які вчиняються матеріально-відповідальними і службовими особами з використан­ням перевізних документів, слід мати на увазі, що матеріальну відповідальність за перевезений вантаж на автотранспорті несуть водії-експедитори.

Загальним у розслідуванні привласнень вантажів, вчинених зазна­че­ни­ми способами, є встановлення таких обставин:

чи дійсно вантаж у кількості, вказаній у накладній, був отриманий даним водієм і чи йому належить підпис у накладній;

чи дійсно вантаж, зазначений у накладній, не був доставлений клієнту; кому належить підпис(штамп), що засвідчує одержання вантажу;

чи значиться даний вантаж оприбуткованим за документами;

чи не був списаним вантаж у витрати на складі, з якого його відпустили водію;

чи була у водія змова про з клієнтом про привласнення;

якщо вантаж не був доставлений клієнту, то куди він був доставлений і як реалізований;

яким способом було приховано вилучення;

які умови сприяли його вчиненню та ін.

З'ясовування цих обставин необхідно проводити шляхом допитів осіб, які брали участь у відправленні, навантаженні, перевезенні і здаванні вантажу (комірника, водія, вантажників, диспетчера, вантажоодержувача та ін.), а також шляхом перевірки перевізних документів і пояснень матеріально-відповідальних осіб.

Для вирішення питання про порушення кримінальної справи необхідність у проведенні перевірочних заходів виникає не у всіх випадках, певні приводи містять у собі явні ознаки злочину (затримання з викраденим вантажем, вивезення вантажу у тайниках автомобіля, ушкодження пломб і контейнерів, дані про фальсифікацію вантажу в дорозі, підробки в документах тощо).

Звичайно попередня перевірка проводиться при надходженні актів ревізії, проведеної без участі матеріально відповідальних осіб, або у випадках незгоди цих осіб з висновками ревізорів, необхідності призна­чен­ня повторної ревізії, застосуванні зустрічної перевірки документів тощо. Необхідність у перевірці виникає також при надходженні матеріалів і заяв, в яких повідомлення про вчинений злочин носить неконкретний характер і не містить у собі конкретних фактів і посилань на підтверджуючі їх дані.

Початкові слідчі дії в цих ситуаціях залежать від характеру матеріалів, що надійшли до слідчого, і мають бути спрямовані на:

своєчасне виявлення і перевірку доказів, що можуть бути знищені або змінені;

забезпечення виявлення усіх документів;

вжиття заходів попередження ухилення злочинців від слідства;

вжиття заходів до розшуку вилученого і забезпечення відшкодування матеріальних збитків.

Справи даної категорії можуть бути розділені на дві групи: 1) порушені за матеріалами ревізій, інвентаризацій, за матеріалами перевірок податкових та інших контролюючих органів, про які підозрювані особи інформовані; 2) справи, порушені за фактами виявлення ознак злочину або за заявами, листами службових осіб, громадян.

За справами першої групи до початкових слідчих дій відносяться: виїмка, огляд вантажу, автомобіля, документів, призначення експертиз за документами, що можуть мати відношення до вияв­ле­них нестач і підробок. До другої групи відносяться: проведення обшуків у матеріально-відповідальних і підозрюваних осіб і накладення арешту на їх майно і рахунки в забезпечення нанесених збитків.

За такими справами на вантажному автомобільному транспорті прово­дить­ся огляд: документів на вантаж, товарно-транспортних накладних, актів приймання і здавання вантажу, дорожніх листів, чистих бланків підприємств і організацій, виявлених у підозрюваних осіб; розрахунків, різних записів, пов'язаних з перевезеннями вантажів, етикеток від вантажів, талонів на паливно-мастильні матеріали, пломб, штампів, печаток та їх відтисків.

До числа початкових слідчих дій можуть відноситися також допити ревізорів, матеріально-відповідальних осіб і перевірка їх показань стосовно нестач, допити свідків, зазначених в акті ревізії, інших матері­а­лах або показаннях матеріально-відповідальних осіб.

При цьому слідчий повинен встановити, чи мав місце факт нестачі, її розмір і причини виникнення; чи є нестача результатом недбалого, неправильного складання або упорядкування перевізних документів, неправильного підрахун­ку місць або визначення ваги вантажу, несправності тари й упакування, результатом дій природних факторів або нестача утво­ри­ла­ся в результаті вилучення і привласнення вантажу.

Складність у розслідуванні представляють справи про привласнення, вчинені водіями-експедиторами за змовою з клієнтурою підприємств, завідуючими магазинами, вагарями товарних станцій та іншими особами, з якими вони постійно пов'язані при операціях завезення і вивезення вантажів. Така змова виявляється не відразу і справи порушуються за конкретними фактами затримки водіїв при завезенні і продажі викрадених матеріальних цінностей.

При порушенні справи за фактом завезення водієм-експедитором матеріальних цінностей без товарно-транспортних документів або в кількості, що перевищує зазначену в товарно-транспортній накладній, до початкових слідчих дій відносяться: огляд матеріальних цінностей, їх виїмка і здавання відповідальній особі на зберігання, особистий обшук водія, виїмка в нього дорожнього листа й інших доку­мен­тів, коштів, допит водія і працівників магазину (складу), призначен­ня інвентаризації і зняття залишків товарно-матеріальних цінностей в магазині, допит комірника підприємства, що відпустив зазначені цінності, огляд документів про їх відпустку, обшук на квартирі водія та в інших підозрюваних осіб.

При порушенні справи за фактом привласнення вантажу водієм-експедитором з товарної станції до числа початкових дій відносяться: виїмка й огляд документів на одержання і перевезення вантажу, допит вагарів товарної станції, диспетчера транспортно-експедиційної контори і працівників охорони.

При порушенні справ за заявою громадян про продаж водієм-експедитором матеріальних цінностей приватним особам до початкових слідчих дій включають допит заявника; огляд викрадених вантажів за місцем продажу і доставки; обшук і вилучення привласнених цінностей; допит осіб, які купували вилучене майно, про обставини і мету його купівлі, прикмети і відомості про водія та інших осіб, які продали це майно; допит членів сім'ї і сусідів покупця за цими ж питаннями; встановлення особи водія й автомашини, на якій перевозився вантаж тощо.

Підставою до порушення кримінальної справи є також фальсифікація пере­ве­­зених вантажів, яка виражається в заниженні якісних і кількісних показників сировини або готової продукції. При виявленні фактів фальсифікації молока, вина та інших рідких вантажів до числа початкових слідчих дій відносяться: вилучення проби продукції і направлення її на відповідну експертизу; аналіз даних про її якісні і кількісні показники, зазначені у документах підпри­ємст­ва (молокозаводу, винзаводу тощо) і товарно-транспортних накладних. У випадку розбіжності між цими документами необхідно допитати осіб, що мали відношення до визначення цих показників, відправлення і перевезення вантажу.

На початковому етапі розслідування зазначеної категорії злочинів велике значення має організаційна діяльність слідчого. Вона полягає в організації інвентаризацій, ревізій, витребуванні документів, організації взаємодії з відповідними службами органів міліції. При розслідуванні складних справ прокурором повинно бути вирішене питання про формування слідчо-оперативних груп.

У розслідуванні складних багатоепізодних злочинів, вчинених організованими групами, слід застосовувати складання схем злочинних зв'язків, взаємовідносин різноманітних органі­за­цій з автогосподарством, участі обвинува­чуваних в окремих епізодах злочину, схем документообігу тощо.

За справами зазначеної категорії значну допомогу в розслідуванні слідчо­му надають оперативно-розшукові органи. Відповідно до ч. 3 ст. 114 КПК України слід­чий за розслідуваними ним справами дає органам дізнання доручення і вказівки про проведення розшукових і слідчих дій. Органи дізнання також сприяють слідчому при провадженні окремих слідчих дій. Найчастіше такі доручення даються тоді, коли виникає необхідність:

розшуку злочинців, що переховуються від слідства, встановлення їх можли­вого місця проживання, організації затримання в місцях їх можливої появи;

встановлення автомашини, на якій було вивезено вилучене майно, особи водія, що вивозив викрадене майно, і осіб, що супроводжували вантаж, у тому випадку, якщо в перевізних документах зазначені вигадані дані про прізвище водія і номері автомашини;

з'ясування способу життя розкрадачів або підозрюваних осіб, їх минулої діяльності, злочинних зв'язків;

розшуку викрадених цінностей;

встановлення місць реалізації вилученого (ринків, комісійних, комерційних та інших магазинів тощо).

При розслідуванні привласнень вантажів, що вчинюються при перевезенні, встановлюються такі обставини:

1. Чи дійсно вантаж у кількості, зазначеній у накладній, був отриманий водієм? Чи належить йому підпис у накладній?

2. Чи дійсно вантаж, що значиться у накладній, не був доставлений клієнту? Кому належать підпис, що засвідчує одержання вантажу, і штамп?

3. Чи значився цей вантаж оприбуткованим за документами клієнта?

4. Чи був списаний вантаж у витрати на базі, що відпустила його водію?

5. Чи була у водія злочинна змова з клієнтом?

6. Якщо вантаж не був доставлений клієнту, то куди він був доставлений і як реалізований?

7. Яким чином було приховано привласнення вантажу?

Розслідування доцільно починати з витребування і вилучення справжніх документів (товарно-транспортної накладної, дорожнього листа) та інших, що мають відношення до вчинення даної операції.

Якщо мова йде не про одиничний, а про багатоепізодний злочин, то для перевірки документів і взаємних розрахунків між клієнтом і автобазою необхідно призначення ревізії. При ревізії доцільно скласти порівняльну відомість, в якій зазначити назву організацій - одержувачів вантажу, дати і номери накладних, за якими був відпущений вантаж з бази для доставки клієнтам, прізвища водіїв, що перевозили вантаж, дані про те, за якими накладними, яку кількість вантажу не було доставлено клієнтам і яких накладних взагалі не виявилося у клієнта.

Необхідно також зробити перевірку грошових розрахунків з організаціями вантажоодержувачів, з'ясувати, за перевезення якого вантажу і на підставі яких документів вони робили оплату.

У випадках заперечення клієнтами одержання вантажу за накладними і надходження від них заяви, що підпис на накладній їм не належить, необхідно призначати почеркознавчу експертизу для встановлення питання про те, ким виконані підписи, що засвідчують одержання вантажу, і цифрові записи в дорожніх листах про час прибуття і відправлення автомашини.