Розслідування привласнень худоби, птиці і продукції тваринництва

Привласнення худоби, птиці та продукції тваринництва в сільськогосподарських підприємствах найчастіше відбуваються як за рахунок надлишків, які спеціально створюються різноманітними способами шляхом зловживання своїм службовим становищем, так і шляхом привласнення або розтрати, що згодом маску­ються складанням підроблених документів.

Способи привласнень худоби, птиці та продукції тваринництва можливо класифікувати за різноманітними підставами:

1. Привласнення худоби або птиці шляхом неповного оприбуткування приплоду, молодняка.

Порядок оприбуткування приплоду і молодняка регулюється в даний час «Інструкцією по обліку молодняка тварин, птиці та тварин на відгодівлі» (додаток до наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України від 15 січня 1997 р. № 7):

При одержанні приплоду телят, поросят, ягнят (крім каракульських), лошат, нових сімей бджіл тощо завідувач ферми, зоотехнік або бригадир складають у двох примірниках "Акт на оприбуткування приплоду тварин" (сільгоспоблік, ф. № 95). Дані акта повинні щодня записуватися в "Книгу обліку руху тварин і птиці" (сільгоспоблік, ф. № 34), а також використовуються для ведення зоотехнічного обліку і нарахування заробітної платні працівникам ферми. Обидва примірники акта повинні передаватися в бухгалтерію: один – наступного дня після його складання, а другий – наприкінці місяця разом із "Звітом про рух худоби і птиці на фермі" (сільгоспоблік, ф. № 102) після того, як на підставі нього будуть зроблені записи в регістрах зоотехнічного обліку.

Записи в акті здійснюють індивідуально за кожною одиницею приплоду великої рогатої худоби і коней, за іншими тваринами – в цілому із зазначенням статі. У каракульскому вівчарстві дані про перебіг окоту за кожною отарою за минулу добу бригадир (обліковець) і бонітер повинні записувати в "Акт про перебіг окоту овець" (сільгоспоблік, ф. № 103), який складають у двох примірниках. Порядкова нумерація актів ведеться по кожній отарі з початку року.

У спеціалізованих птахівницьких господарствах і птахофермах для прийому отриманих (виведених) пташенят застосовують "Акт виводу і сортування добового молодняку птиці" (сільгоспоблік, ф. № 106). Його складає начальник цеху інкубації або зоотехнік у день виводу пташенят. У цьому акті визначають відсоток виходу і якість виведених пташенят із кожної партії закладених яєць.

Начальник цеху інкубації на підставі відповідних документів складає і подає в бухгалтерію "Звіт про процеси інкубації" (сільгоспоблік, ф. № 105). Звіт підписують начальник цеху й оператор та затверджує керівник підприємства.

Відпуск пташенят із цеху інкубації в цех вирощування здійснюється за "Накладними внутрішньогосподарського призначення" (сільгоспоблік, ф. № 87). На кожну партію птиці, направлену в забійний цех, виписується окрема накладна. На отриманий приплід пушних звірів та кролів на фермах складається "Накопичувальний акт на оприбуткування приплоду" (сільгоспоблік, ф. № 96), у якому визначають кількість знайденого в кожному гнізді молодняка (живого і мертвого). Оприбуткуванню підлягає тільки живий приплід, виявлений при реєстрації. Накопичувальний акт складає завідувач ферми, зоотехнік або бригадир в момент розкриття гнізд. Дані актів переносять в регістри зоотехнічного обліку і використовують для підрахунку заробітної платні працівникам ферми. Накопичувальні акти подають у бухгалтерію разом із "Звітом про рух худоби і птиці на фермі" (сільгоспоблік, ф. № 102).

Особливості механізму привласнень приплоду при зазначеній системі обліку приплоду такі: в актах оприбуткування тварин, що складаються в момент появи приплоду, посадовими особами (завідувачем ферми, бригадиром, скотарем, птахівницею, зоотехніком, ветеринаром або особою, що прийняла приплід) не відображається цілком приплід, кількість народженого молодняка занижується або приплід приховується взагалі і такі акти не складаються, а привласнення маскується складанням фіктивних документів щодо народження мертвого плоду тощо. Невраховані тварини (птиця) вирощуються на фермі (у череді) без відображення їх в обліку з метою наступного привласнення або за рахунок цих неврахованих тварин вилучаються інші, більш дорослі тварини (птиця), які реалізуються через підприємства переробної промисловості (м'ясокомбінати), заготівельні організації, куди вилучена худоба (птиця) здається від імені приватних осіб - співучасників привласнення або надходить безпо­середньо в торговельних підприємств.

2. Складання підроблених актів про загибель, падіж, вибракування і вимушений продаж або вимушене забиття худоби, птиц і.

Даний спосіб привласнення має два різновиди – складання підроблених актів про забій або загибель приплоду і привласнення молодняка на відгодівлі і дорослих тварин. На кожний випадок забою, вимушеної прирізки або загибелі від стихійного лиха тварин складається "Акт на вибуття худоби і птиці" (сільгоспоблік, ф. № 100). У акті повинні бути докладно зазначені причини й обставини вибуття тварин і птиці, а також можливе використання продукції (у їжу, на годівлю худобі або підлягає знищенню).

Акт складається в день вибуття (забою, прирізки та ін.) комісією в складі зоотехніка, ветеринарного лікаря, завідувача фермою (бригадира) і особи, за якою була закріплена тварина. Після оформлення акт передається керівнику підприємства на затвердження. Якщо шкура тварини має товарну цінність і може бути реалізована, про це в акті робиться відповідна позначка, у випадках, коли шкіра не використовується, в акті відзначається, що труп тварини утилізовано разом зі шкурою. Після затвердження акта виконують запис про вибуття поголів'я в "Книзі обліку руху тварин і птиці" (сільгоспоблік, ф. № 34) і його разом зі "Звітом про рух худоби і птиці на фермі" (сільгоспоблік, ф. № 102) передають у бухгалтерію.

У випадку загибелі поголів'я з вини конкретних осіб його вартість стягується з них у встановленому порядку. Відправка на забійний пункт усієї продукції окоту з товарною шкурою (ягнята для забою на шкуру, мертвонароджені, випоротки, змушено прирізані до бонітовання і після нього) оформлюють "Накладними внутрішньогосподарського призначення" (сільгоспоблік, ф. № 87) у трьох примірниках, один з яких залишається в отарі.

Для обліку кількості каракулю, отриманого окремими бригадами, на ягнят, що відправляються на забійний пункт, прикріплюють бирки із зазначенням номера бригади. При забої бирка переноситься на зняту шкуру. Такі ж бирки прикріплюють і на відправлені на забійний пункт каракульські шкури ягнят, забитих в отарі. Загибель суягних вівцематок засвідчують також у "Акті про хід окоту овець" (сільгоспоблік, ф. № 109) і в "Акті на вибуття тварин і птиці" (сільгоспоблік, ф. № 100), у розділі "Використання" котрого обов'язково відзначають кількість і якість отриманих шкур від випоротків. Одночасно з цим отримані випоротки (з товарною і нетоварною шкурою) відображаютья в "Акті про хід окоту овець" (сільгоспоблік, ф. № 103).

Усю продукцію окоту каракульских овець, що надійшла протягом дня на забійний пункт, записують окремим рядком з кожною накладною у відповідні графи "Акта на вибуття тварин і птиці" (сільгоспоблік, ф. № 100). Тут же показують вихід шкур, нетоварних шкур, тушок і сичугів, отриманих від переробки (забою).

Наприкінці робочого дня "Акт на вибуття тварин і птиці" підписують усі члени комісії, призначеної керівництвом сільськогос­подарського підприємства на період окоту для якісного прийняття продукції забійним пунктом. Наприкінці акту матеріально-відповідальна по забійному пункту особа розписується про прийняття продукції на відповідальне зберігання для наступного відправлення на склад сільськогосподарського підприємства або для продажу.

З метою привласнення посадові особи (завідувач фермою, бригадир, ветеринарний лікар, представники органів управління підприємством складають підроблені акти на вибуття тварин або птиці, у яких відображають кількість нібито загиблих від епізоотій або вимушено забитих тварин. Вибуття також може виправдовуватися вимушеним продажем, нещасним випадком, винищуванням хижаками, крадіжкою сторонніми особами тощо. Різновидом даного способу є внесення змін в текст акту про справжні втрати тварин шляхом приписування або внесення певного числа худоби або птиці, фактично вилучених.

3. Придбання на стороні малоцінної безпородної худоби замість привласнених дорогих породистих тварин.

Тварини, придбані в інших сільськогосподарських підприємствах, племінних об'єднаннях тощо, оприбутковуються на підставі товарно-транспортних накладних та рахунків-фактур; при придбанні племінних тварин заповнюється також "Племінне свідоцтво". Тварини, що надходять у порядку безоплатної передачі від інших підприємств або організацій як внесок, що відображає їх пайову участь у підприємстві, приймають на облік на підставі рахунків-фактур і "Товарно-транспортних накладних на відправку-прийом тварин і птиці" (спеціалізована ф. № 1-сг, тварин.).

Сільськогосподарські підприємства здійснюють закупівлю худоби у громадян (відповідно до договору) із постановкою тварин на дорощування і відгодівлю для одержання додаткового приросту ваги, а також надають допомогу населенню в реалізації тварин шляхом прийому від громадян і наступного продажу заготівельним організаціям. Прийом худоби від населення (відповідно до договору) з метою постановки на дорощування і відгодівлю проводить комісія у складі керівника підрозділу, завідувача ферми, зоотехніка, ветеринара та особи, якій будуть передані тварини для подальшого вирощування або відгодівлі. Зоотехнічний і ветеринарний персонал оглядає в присутності особи, що здає тварин, кожну тварину, визначає її вгодованість і живу масу і складає "Акт на купівлю тварин у населення" (сільгоспоблік, ф. № 956), що затверджує керівник сільськогосподарського підприємства. Один примірник акту передається особі, що здала тварин. При постановці на вирощування і відгодівлю тварині присвоюють інвентарний номер. Головний бухгалтер перевіряє правильність розрахунку вартості куплених тварин у "Акті на закупівлю худоби в населення", виписує видатковий касовий ордер і передає його разом з актом у касу для оплати. Молодняк тварин, а також інша худоба, куплена колективними господарствами в населення, стає їхньою власністю і враховується на фермі й у бухгалтерії господарства на загальних підставах.

На приймання сільськогосподарськими підприємствами худоби, кролів і інших тварин від населення для подальшого продажу і доставлення їх на приймальні пункти складається "Приймально-розрахункова відомість на худобу і птицю, що прийняті сільськогосподарським підприємством від населення для подальшої здачі державі" (сільгоспоблік, ф. № 95а).

Відомість складається в двох примірниках, де відзначаються реквізити здавача і кількість голів прийнятої худоби, їх вгодованість і жива вага. При здачі прийнятої від населення худоби сільськогосподарське підприємство передає м'ясопереробному підприємству два примірники відомості. Після заповнення заготівельною організацією або підприємством м'ясної промисловості даних про живу вагу і вгодованість тварин і суми, що належить кожному здавачу, один примірник відомості залишається в заготівельній організації або на підприємстві м'ясної промисловості, а другий повертається сільськогосподарському підприєм­ству для розрахунків із здавачами худоби.

Худоба, птиця, кролі та інші тварини, прийняті від населення для доставлення їх на приймальні пункти, враховуються сільськогосподарськими підприємствами (окремо від власних) за їх видами з вказівкою кількості голів, живої ваги і вартості, визначуваною заготівельною організацією в приймально-розрахунковій відомості.

Знання документального оформлення зазначених операцій необхідно для встановлення ознак привласнень, пов'язаних з тим, що вирощена худоба приймається з урахуванням живої ваги, а також породистості, класності та може замінюватись на тварин менш цінних порід, що купуються в приватних осіб або обмінюються на інших тварин, корма тощо. Крім того, часто відмічається заниження ваги прийнятих тварин шляхом фальсифікації показань вимірювальних механізмів, виведення їх із ладу тощо.

4. Переведення тварин з однієї групи в іншу.

В усіх випадках переведення молодняку тварин з однієї облікової групи в іншу (включаючи і переведення тварин в основну череду), а також відсадки молодняку пушних звірів і кролів повинен складатися "Акт на переведення тварин із групи в групу" (сільгоспоблік, ф. № 97). Акти заповнює зоотехнік (завідувач ферми) або бригадир у день переведення тварин і птиці тощо, ці документи підписують також працівники, що передали та прийняли худобу і птицю на подальше обслуговування. Ці документи затверджує керівник підприємства.

У зазначених актах на переведення тварин злочинцями вказується неврахований молодняк як дорослі тварини, а дорослі тварини вилучаються і реалізуються прийомами, описаними вище.

5. Привласнення худоби і птиц і на сільськогосподарських підприємствах, які вчиняються без попереднього створення резерву з наступним маскуванням нестачі.

Завідувачі ферм, бригадири, скотарі, птахівники, інші особи, вилу ч аю ч и матеріальні цінності, приховують нестачу шляхом таких зловживань при проведенні інвентаризацій: 1) шляхом перегону тварин з однієї череди в іншу, особливо у великих господарствах, де пасовища займають великі простори й одночасний перерахунок худоби в чередах і отарах важко здійснити; 2) шляхом кількаразового пред'явлення інвентаризаційній комісії тих самих тварин або птиць.

При змові працівників сусідніх тваринницьких ферм для приховання нестачі тварин на одній фермі частина тварин може пересуватись туди на час інвентаризації з інших ферм.

Викрадені тварини і птиця реалізуються приватним особам, або здаються заготівельним організаціям, або забиваються на м'ясо, що реалізується через ринкову мережу, підприємства торгівлі і харчування, присвоюється для особистого споживання.

Різновидом прийомів приховання нестач худоби, що утворилися в результаті привласнення, є маскування нестач у бухгалтерському обліку. З цією метою матеріально-відповідальні особи вступають у змову з працівниками бухгалтерії, що здійснюють облік, які шляхом відповідних бухгалтерських проведень змінюють справжню облікову картину на підприємстві або його тваринницькому підрозділі, списують у видаток більшу кількість тварин, ніж фактично їх вибуло, наприклад, при відправленні худоби на заготівельні пункти, на бойню, на м'ясокомбінати в гуртових відомостях вказується більша кількість тварин, хоч їхня загальна вага відображається правильно, або складаються підроблені документи про обмін худоби, його передачі на відгодівлю або окот в інші підрозділи.

У таких випадках при огляді документів варто звертати увагу на співвідношення кількісних і якісних показників, що перевіряються, також необхідно обов'язкове звірити між собою всі примірники одного видаткового документа.