Криміналістична характеристика контрабанди

За нових ринкових умов, коли економіка України стала «відкритою», а державні кордони «прозорими» і в багатьох місцях «розмитими», поряд з економічними злочинами різко зросла і контрабанда. Вивчення митної та судово-слідчої практики, офіційної статистики дають підстави для висновку про значну поширеність цих злочинів. При цьому необхідно враховувати високий рівень латентності цих кримінальних явищ. За деякими оцінками, виявляється лише один з десяти випадків контрабанди.

Однією з негативних тенденцій боротьби з контрабандою на сучасному етапі є те, що перспективи й можливості судового вирішення кримінальних справ даної категорії залишаються невеликими. Так, за даними Служби безпеки України до суду доходить тільки 25% порушених митними органами кримінальних справ про контрабанду, а отримує покарання — лише десята частина обвинувачених. Тому контрабанда, яку недаремно часто називають «другою найдавнішою професією у світі», на сьогодні набула організованого, витонченого і професійного характеру. Вона стала «галуззю злочинної індустрії» у сфері кримінального бізнесу.

Під контрабандою (італ. contro — проти, bando — урядової постанови) згідно зі ст. 201 КК України визнається переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з прихованням від митного контролю, вчинене у великих розмірах або за попередньою змовою групи осіб, або особою раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Кримінальний кодексі України містить також ст. 305, яка встановлює відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

До основних елементів криміналістичної характеристики контрабанди відносяться: 1) предмет злочинного посягання; 2) спосіб вчинення і приховування злочину; 3) «слідова картина» контрабанди; 4) обстановка вчинення контрабанди; 5) особа злочинця.

Предмет злочинного посягання. Згідно з чинним законодавством предметом контрабанди можуть бути як товари, інші цінності, які знаходяться у вільному обігу, так і предмети, обіг яких обмежено або взагалі вилучено з цивільного обігу (отруйні, сильнодіючі, радіоактивні, наркотичні, вибухові речовини, зброя та боєприпаси тощо).

Аналіз практики боротьби з контрабандою свідчить про те, що в сучасних умовах «асортимент» предметів контрабанди надзвичайно різноманітний і час від часу змінюється залежно від потреб окремих груп населення. Ці потреби детерміновані соціально-економічною обстановкою в країні та соціальними і психологічними властивостями проживаючих у ній громадян. Найчастіше предметами контрабанди виступають: продовольчі і промислові товари, сировина для їх виготовлення, наркотики, ювелірні вироби і дорогоцінні метали, антикваріат, твори мистецтва, зброя, боєприпаси, вибухові, отруйні, сильнодіючі речовини та ін.

Поряд з ростом окремих видів контрабанди простежуються її якісні зміни: контрабандною діяльністю займаються організовані злочинні групи зі стійкими міжнародними зв'язками. У контрабанді наркотичних засобів спостерігається перехід від об'ємних (макова соломка) до менш об'ємних і «важких» наркотиків — опій, екстракт макової соломки, кокаїн тощо. Частіше зустрічаються випадки переміщення синтетичних наркотиків, прекурсорів.

Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їхня вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. У випадках, коли вартість предметів є меншою від зазначеного розміру, відповідальність (за відсутності інших ознак злочину) настає як за порушення митних правил відповідно до МК України.

При визначенні вартості предмета контрабанди необхідно виходити з нормативних актів про ціни і ціноутворення на відповідні предмети. У разі необхідності це питання може бути вирішено на підставі висновку експерта.

Якщо предмет контрабанди вивезено за межі України, реалізовано чи знищено або ж його місцезнаходження не встановлено, при визначенні його вартості можуть бути використані відомості, що є в митних, товарно-супровідних та інших документах (пп. 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах про контрабанду і порушення митних правил» від 26 лютого 1999 р. №2).

Спосіб вчинення контрабанди — це детермінована система дій злочинця по підготовці, виконанню та приховуванню незаконного переміщення контрабанди через митний кордон, а також щодо використання результатів контрабандної діяльності.

Здійснюючи контрабанду, злочинець діє одночасно вільно і невільно: його поведінка детермінована взаємодією суб'єктивних та об'єктивних факторів.

До об'єктивних передусім належать: а) властивості предмета злочинного посягання (кількісні та якісні ознаки); б) засоби пересування контрабандиста через кордон (поїзд, літак, легковий та вантажний автомобіль, морські та річкові судна); в)канали переміщення контрабанди (туризм, обмін делегаціями, транзитний багаж, легальні вантажі тощо); г) обстановка вчинення посягання (місце, час здійснення контрабанди, недосконалість митного законодавства, недоліки в організації та проведенні митного контролю, зміни в митній політиці).

До суб'єктивних факторів, які зумовлюють спосіб дії контрабандиста, належать його особисті якості — знання, вміння, навички, звички, злочинний досвід, характерологічний склад, психологічна спрямованість. Крім зазначеного, істотний вплив на вибір способу вчинення цієї категорії злочинів справляють соціальні та інші особливості злочинця — стать, вік, зріст та ін. При цьому істотне значення мають рівень освіти, професійна належність, знання контрабандистом митного законодавства та особливостей митного контролю, наявність зв'язків та знайомств, навичок у виготовленні (пристосуванні) тайників, комунікабельність, організаторські здібності та ін.

Найбільш типовими способами вчинення контрабанди є: а)переміщення поза митним контролем;б) переміщення шляхом приховування від митного контролю.

Переміщення поза митним контролем передбачає ввезення або вивезення товарів та інших предметів через митний кордон України поза визначеними митними органами України місцями (митниці, митні пости) або поза встановленим часом для проведення митного контролю. Цей спосіб найбільш характерний для митниць, розташованих на кордонах України з Російською Федерацією, Білоруссю, Молдовою, і зумовлений, у першу чергу, існуванням «прозорих» кордонів.

Переміщення товарів поза митним контролем найчастіше здійснюється шляхом об'їзду митних постів легковими та вантажними автомобілями. У таких випадках контрабандисти з метою ухилення від митного контролю, як правило, використовують не традиційно існуючі магістралі транспортного руху, а, путівці (польові, степові, міжселищні), об'їзні дороги. При цьому правопорушники заздалегідь готуються до вчинення контрабанди в такий спосіб.

Значно рідше на практиці зустрічається переміщення контрабанди шляхом обходу місць митного контролю пішоходами.

Так, наприклад, в Бориспільському аеропорту злочинець намагався перемістити наркотики за допомогою бортпровідниці шляхом обходу зони митного огляду.

У міжнародній практиці зустрічаються й інші способи ухилення від митного контролю, зокрема, шляхом використання тварин, спеціально виготовлених літальних пристосувань, торпед, трубопроводів тощо.

Приховання від митного контролю предметів контрабанди являє собою будь-який спосіб утаювання, що ускладнює їх виявлення, зокрема: із використанням тайників або інших засобів «фізичного приховування», що утруднюють візуальне виявлення контрабанди; шляхом надання одним предметам вигляду інших; шляхом подання митному органу як підстави для переміщення предметів підроблених документів або таких, які одержані незаконним шляхом, містять неправдиві дані чи є підставою для переміщення інших предметів.

Тайниками слід вважати спеціально виготовлені, обладнані або пристосовані сховища, а також конструктивні ємкості, порожнини транспортних засобів, багажу та інші предмети, що попередньо підлягалися розборці, демонтажу або переобладнанню.

Найбільш поширеними місцями приховування контрабандних предметів у автотранспорті є: шини ходових та запасних коліс; спеціально переобладнані або ж виготовлені паливні та водяні баки; ящики для інструмента з подвійними стінками та днищами; простір за передньою панеллю та декоративною обшивкою кабіни; пустоти між подвійними стінками вантажного приміщення; тайники спеціально обладнані в балках, лонжеронах і шасі автомашини та ін.

На залізничному транспорті як місця для приховування найчастіше використовуються міжстельові простори, туалети, ящики для сміття, опалювальні печі вагонів, ями для постільної білизни, тайники в службових купе, акумуляторні ящики, плафони освітлення, різноманітні ніші, сидіння та спинки диванів, пустоти в столиках, у поручнях, попередньо розряджені вогнегасники та ін.

Під «фізичним» приховуванням слідрозуміти створення умов, за яких візуальне виявлення предметів контрабанди під час митного контролю ускладнене. Залежно від об'єктів митного контролю до інших засобів фізичного приховування, що утруднюють виявлення предметів контрабанди можна віднести, зокрема, приховування безпосередньо на тілі контрабандиста; у тілі людини (у внутрішніх порожнинах та ковтальним способом); безпосередньо в одязі, взутті та особистих речах; в особистому багажі та ручній поклажі; у легальних товарах та вантажах; у транспортних засобах; у міжнародних поштових відправленнях та ін.

Приховування шляхом камуфлювання предметів контрабанди — це спосіб маскування, який використовується з метою контрабандного переміщення і полягає в зміні зовнішнього вигляду предметів, їх зовнішніх ознак (форми, стану, упаковки, етикеток тощо). Це може бути розбирання предметів та окреме переміщення його складових частин, надання одним предметам (товарам) вигляду інших тощо. Приміром, зброя, спеціально пристосована для стрільби, може бути закамуфльована під різноманітні предмети побуту — авторучку, запальничку, коробку сигарет. У таких випадках камуфляж є конструктивним оформленням даного виду зброї, при якому істотно змінюються її зовнішні характерні ознаки, які дозволяють віднести зброю до побутових предметів.

Приховання від митного контролю охоплює також дії контрабандиста, що виражаються в пред'явленні митному органу як підстави для переміщення предметів контрабанди: а) підроблених документів;б) документів, отриманих незаконним шляхом; в) документів, що містять неправдиві дані.

Документи, що містять неправдиві дані — це документи, що є справжніми за формою, але містять недостовірні відомості. У таких випадках має місце так звана інтелектуальна підробка (внесення в документи неправдивих відомостей). Для цього, як правило, використовуються митні декларації, в яких зменшується кількість товару, предмети (товари) записуються іншими найменуваннями тощо.

Так, у міжнародному пункті пропуску Тиса (Закарпатська обл.) при догляді двох автомобілів було виявлено 4 тис. коробок сигарет «Мальборо», прихованих за тюками бавовни. Документи були оформлені на бавовну, яка перевозилася в Італію.

Підробка документів виявляється як у частковій зміні первинного змісту справжнього документа (шляхом підчистки, підробки, виправлення тощо), так і в повному виготовленні фальшивого документа від бланка до підписів, печаток та штампів. У даному випадку має місце так звана матеріальна підробка.

Характерним є використання контрабандистами митних декларацій (форма Т-6) з відбитками підробленої особистої номерної печатки інспектора митниці та підробкою його підпису. Нерідко пред’являються декларації з митниць, які не проводять пасажирських операцій; декларації з відбитками печаток митниць старого зразка; справжні декларації із внесеними змінами шляхом підчистки, дописки і тощо.

Приховування від митного контролю з використанням документів, отриманих незаконним шляхом передбачає одержання справжніх документів, що надають право на переміщення предметів через митний кордон особі, яка такого права не має.

на літак «Київ-Тель-Авів» в аеропорту «Бориспіль» К. пред'явив як підставу для переміщення іноземної валюти підроблену митну декларацію, в якій він власноручно виправив суму ввезеної ним в Україну валюти з «400» на «4000» доларів США шляхом дописки цифри «0» та виправлення слова «hundred» на «thouthend».

Приховування від митного контролю з використанням документів, отриманих незаконним шляхом передбачає одержання справжніх документів, що надають право на переміщення предметів через митний кордон особі, яка такого права не має. До таких належать документи, отримані за допомогою хабара, погроз, фізичного примусу, обману. Це може виявлятися в незаконному оформленні працівником митниці вантажної митної декларації без належного митного оформлення вантажу, а також вивезенні за кордон товарів, що підлягають ліцензуванню, за ліцензією, яка отримана за хабар.

Останнім часом широкого поширення набувають способи вчинення контрабанди за участю представників підприємницьких структур;способи контрабанди з використанням фіктивного транзиту; вчинення контрабанди при сприянні осіб, що здійснюють митний контроль. Активно використовуються неіснуючі, фіктивні фірми, здійснюються контрабандні операції з давальницькою сировиною, гуманітарною допомогою, декларуються вантажі не своїм найменуванням, змінюються коди товарів, занижується митна вартість та ін.

Приховування контрабанди - це умисна дія злочинця, що полягає у перешкоджанні встановлення об'єктивної істини про незаконне переміщення через кордон шляхом приховування, знищення, маскування або фальсифікації слідів контрабанди і контрабандиста, спрямовану на повне або часткове ухилення винуватого від кримінальної відповідальності

Знищення за спрямованістю дій по приховуванню контрабандної діяльності можна поділити на: а) знищення слідів контрабанди; б) знищення слідів контрабандиста. Ліквідація слідів може бути повною і виражатися у: спалюванні підроблених документів, що стосуються злочину; знищенні засобів вчинення злочину; стиранні слідів ніг, транспортних засобів на місці переміщення поза митним контролем; стиранні відбитків папілярних візерунків з предметів контрабанди та ін. Часткове знищення слідів виражається в застосуванні контрабандистом речовин (гас, одеколон, тютюн, порошок гірчиці тощо).

Маскування — зміна уявлення в осіб, які виявилися свідками контрабанди, про злочинний характер здійснюваних дій і причетність до них певної особи. Це можуть бути: періодична зміна місця проживання; зміна зовнішнього вигляду особи злочинця (зміна одягу, використання перуки, штучне створення або зміна особливих прикмет); запобіжні заходи щодо прослуховування телефонних розмов; «скромний» спосіб життя контрабандиста та ін.

Фальсифікація — підроблення, перекручення та розповсюдження фальшивої інформації та її носіїв. Зазначені дії можуть виражатися у повному чи частковому підробленні митних та інших документів, атрибутів митного забезпечення, товарів, супроводжувальної документації; в обмові співучасників у здійсненні контрабанди. Комбінованим способом фальсифікації є повне алібі контрабандиста.

Приховування — це залишення органів дізнання (слідства) у невіданні стосовно тих чи інших обставин розслідуваної контрабанди. Це може бути замовчування або відмова від давання правдивих свідчень, приховування контрабандистом засобів злочину та ін.

Аналіз слідчої практики показує, що невід'ємною частиною способу вчинення контрабанди є використання результатів злочинної діяльності. За кримінальним правом контрабанда вважається закінченою з моменту фактичного переміщення предмета посягання через митний кордон, за наявності однієї з ознак, зазначених у законі. При ввезенні товарів (предметів, речовин) на митну територію України — з моменту фактичного перетину кордону, а при вивезені — з моменту подання митної декларації або іншої дії, безпосередньо спрямованої на реалізацію наміру ввезти або вивезти предмети.

У криміналістичному аспекті істотно важливим є те, що і після вищезазначеного моменту закінчення контрабанди злочинна діяльність продовжується. Вона виражається у використанні результатів контрабандної діяльності. Це можуть бути дії, наприклад, по реалізації контрабандних товарів та отриманню прибутку або ж використання предметів контрабанди для власних потреб (автомобіля як засобу для пересування, меблів, електро-, радіоапаратури тощо).

Способи реалізації і використання предметів контрабанди зумовлені особливостями особи злочинця та властивостями товарів (предметів, речовин). Цей товар в основному реалізується: безпосередньо контрабандистом, за допомогою посередників (перекупщиків), через комісійні чи комерційні структури, через родичів або знайомих. Практика показує, що більшість товарів збувається за місцем проживання правопорушника.

Проміжною ланкою використання результатів контрабанди є способи транспортування та зберігання товарів, що є важливим джерелом криміналістичної інформації. Аналізуючи діяльність злочинців по транспортуванню до місця зберігання контрабандного вантажу, а також безпосереднє його зберігання, органи дізнання (слідства) часто виявляють ознаки порушення митного законодавства. Місцями зберігання предметів контрабанди можуть бути квартири, гаражі, склади (власні, знайомих, родичів або орендовані). Часто для зберігання та реалізації контрабандних підакцизних товарів комерційні структури використовують порожні склади на підприємствах.

«Слідова картина» контрабанди. При переміщення контрабанди поза митним контролем за допомогою автотранспортних засобів «слідова картина» припускає наявність різних матеріальних слідів транспортних засобів: сліди хитання і ковзання, гальмування і пробуксовки коліс; сліди тиску, утворені в результаті руху гусеничного транспорту; площинні сліди ковзання від переміщення полозів. Залишаються у даному випадку також сліди неходових частин транспортного засобу і сліди, залишені виступаючими вузлами і деталями, відокремленими від транспортного засобу,: а) сліди тертя, ковзання, зроблені бампером, радіатором, заднім мостом тощо; б) частинки, деталей чи рідин (осколки від скла фари, плями мастила чи гальмової рідини); в) сліди переміщуваного вантажу (цукор, зерно, рис, гречка, хімікати) та ін.

При використанні тайників та інших засобів фізичного приховування, що утруднюють виявлення предметів контрабанди привертають до себе увагу такі сліди, як: а) дефекти швів, з’єднань частин покриття підлоги кузова (фургона) автомобіля, металевих та пластмасових деталей різних вузлів транспортних засобів; в) сліди на поверхні попільничок; г) сліди свердління, розрізу, розпилу, нашарування при зварюванні, сліди металізації; ґ) сліди стружки при виготовленні тайників у дерев'яних частинах транспортного засобу. Певний інтерес можуть викликати сліди фарбування деяких місць, нові частини в транспортному засобі, сильне забруднення вузлів і механізмів, наявність нових дверних петель, вилучення або додаткове встановлення деталей у вузлах, заміна кріпильних деталей тощо.

Як правило, при незаконному переміщенні контрабандних предметів із прихованням від митного контролю найчастіше правопорушника видає його незвична поведінка: людина неприродно себе поводить, хвилюється, нервується або ж знаходитися в неприродно-збудженому стані. Іноді пасажир надмірно створює видимість «відвертості», поводиться услужливо, улесливо або ж, навпаки, це проявляється у підвищеній роздратованості, нервозності. Деякі контрабандисти яскраво проявляють свої побоювання й страх викриття виразом обличчя, мімікою, жестами, невпевненістю у відповідях тощо.

При вчиненні контрабанди шляхом фальсифікації митних та інших документів найбільш розповсюдженими є: 1) сліди підробки митних документів шляхом підчистки, дописки, травлення, заміни частин документів; 2) сліди підробки відтисків, печаток і штампів. Досить розповсюдженим є випадки придбання правопорушником у невідомих осіб незаповнених бланків митної декларації з відтиском підроблених печаток і штампів митниці.

Обстановка вчинення контрабанди. Найбільш характерним місцем вчинення контрабанди є зона митного контролю. Це, як правило, приміщення митниці, купе вагона, борт літака, оглядовий майданчик для автомобілів, борт морського чи річкового судна, спеціально відведені місця для проведення митного контролю, оглядові бокси, а також місця нелегального переходу державного кордону та ін.

Вибір часу вчинення контрабанди зумовлений певними закономірностями. Якщо час вчинення контрабанди не зв'язаний з розкладом транспорту, то злочинці, як правило, намагаються вибрати другу половину ночі або кінець зміни митного наряду, що пов'язано зі стомленістю в цей період часу та послабленням уваги працівників митниці. Узагальнення практики показує, що найчастіше контрабанда вчиняється вночі, рідше – вдень. Інколи контрабандисти планують вчинення контрабанди у вихідні, святкові чи передсвяткові дні або ж у погану погоду.

Особа злочинця. Узагальнення практики показало, що контрабанда належить до розряду «чоловічих злочинів», оскільки переважна їх кількість вчинюється (на 2001 р.) чоловіками (71,8%). Проте останнім часом намітилася тенденція зміни такого становища в плані збільшення кількості осіб жіночої статі, які вчинили контрабанду. При цьому характерною є «спеціалізація» контрабандистів за статевою належністю. У більшості випадків жінки вчиняють контрабанду ювелірних виробів, валюти, наркотиків із прихованням від митного контролю шляхом використання місць, що утрудняють їх виявлення: статевих органів, нижньої білизни, сумочок, спеціально пристосованих панчіх, заколок у волоссі, одягу та взуття. Разом з тим, дуже рідко зустрічаються випадки вчинення жінками контрабанди зброї, боєприпасів, радіоактивних, вибухових речовин, а також приховування з використанням виготовлених тайників, що більш характерно для чоловіків.

За принципом громадянства засуджені за контрабанду у більшості громадяни України (67,4%). Спостерігається тенденція зростання злочинів, вчинених громадянами СНД, зокрема, Росії, Казахстану, Узбекистану, Грузії, Литви та ін. Помітне місце займають іноземні громадяни, що вчинили контрабанду — Польщі, Румунії, Індії, Китаю, В'єтнаму, Монголії та ін. Для іноземних громадян характерні факти вчинення контрабанди особами, які навчаються у вищих навчальних закладах України.

Вивчення даних, що характеризують осіб, які вчиняють контрабанду шляхом приховування від митного контролю, дозволяє виділити ознаки злочинців, за якими можна визначити інформаційний портрет контрабандиста (ІПК) з урахуванням предметної спеціалізації та статевої належності.

Сучасний контрабандист — чоловік (71,8%): вік — до 40 років (85,9%), має середню або вищу освіту (91%), ніде не працює (54%), знає специфіку митного контролю та способи вчинення і приховування контрабанди, комунікабельний, енергійний, готовий піти на ризик, вчинює контрабанду переважно з корисливою спрямованістю (96%); при проходженні митного контролю, як правило, виявляє себе неприродною поведінкою, непевністю у відповідях, рухах, емоційною збудженістю та ін.

Сучасна жінка-контрабандистка (28,2%): вік — до 40 років (74,8%), має середню або вищу освіту (87,4%), заміжня (84,5%), має одну дитину і більше (78,7%), переважно переміщує через кордон іноземну валюту — (63%), продовольчі і промислові товари (15%), наркотики (9%), ювелірні вироби (5%), інше — (8%); старанно приховує контрабанду в одязі, взутті, нижній білизні, заколці для волосся, сумочках, серед інших предметів, у статевому органі, анальному отворі та ін.; часто приваблива, добре одягнена, як правило, під час проходження митного контролю виявляє знервованість, дратівливість, нечіткість та невпевненість у відповідях тощо.