Розслідування вбивств, пов’язаних з інсценуваннями

Криміналістична характеристика злочинів. У цьому виді вбивств спосіб вчинення і спосіб приховування, як правило, об'єднані, тому що приховування здійснюється одночасно або з дуже малим розривом у часі. Іноді злочин інсценується створенням неправдивих слідів або інших обставин, але той факт, що вчинені дії заздалегідь обдумані, підготовлені і реалізуються майже одночасно зі злочином, а іноді і до його вчинення, дозволяє розглядати їх як єдиний спосіб злочинів.

Найпоширенішими способами вчинення вбивств, що інсценуються іншими видами смерті потерпілого є: а) інсценування падіння з висоти; б) інсценування необережного поводження зі зброєю; в) інсценування смерті від утоплення; г) інсценування смерті від впливу вогню при пожежі; ґ) інсценування смерті від необережного поводження з електричним струмом; д) інсценування смерті від транспортної (автомобільної або залізничної) травми; е) інсценування смерті в результаті порушення техніки безпеки на підприємстві та ін. Дати вичерпний перелік усіх засобів приховування смерті особи як наслідку вбивства інсценуванням практично неможливо, бо варіанти, що обираються злочинцем, мають безліч варіацій.

Убивство, що інсценується нещасним випадком падіння з висоти. Звичайно ознаками, що свідчать про інсценування події, є тім'яні ушкодження на трупі, заподіяні в результаті нанесення ударів тупими предметами, що відрізняються своїми характеристиками від ушкоджень, викликаних падінням з висоти. Крім названих ознак, існують інші, що спростовують версію нещасного випадку, комплекси ознак, що вказують на інсценування.

Одним із видів інсценування вбивства в результаті необережного поводження зі зброєю є заява підозрюваного про те, що потерпілий завдав собі смертельного поранення в результаті невмілого, необережного поводження зі зброєю. За таких обставин в усіх випадках можуть бути виявлені ознаки інсценування шляхом визначення відстані, на якому був зроблений постріл, та інших ознак, які визначаються судово-балістичною експертизою, зокрема можливості мимовільного пострілу при падінні зброї або пострілу без натискання на спусковий гачок. Таким саме чином може бути викрите інсценування самогубства, при розслідуванні якого значна роль належить судово-балістичній експертизі (проведення розрахунків щодо можливості потерпілого самому зробити постріл) та дактилоскопічній експертизі, що детально досліджує наявність і розташування відбитків пальців на воронованих частинах зброї потерпілого і належність таких потерпілій або підозрюваній особі.

У практиці розслідування вбивств мають місце випадки, коли інсценується смерть від утоплення. Обставини утоплення описуються підозрюваною особою достатньо докладно і на перший погляд правдиво. Проте в процесі огляду місця події і трупа встановлюються дані, що спростовують показання свідків. Так, зокрема, при вимірі глибини річки, озера в місці, що зазначено, глибина виявляється незначною і загиблий міг легко виплисти. Більше того, навіть зовнішній огляд трупа свідчить про наявність ран і ушкоджень (слідів удару, проникаючих поранень), що не могли утворитися при утопленні. При проведенні судово-медичної експертизи нерідко з'ясується те, що потерпілий був кинутий у воду, будучи мертвим. Таким чином, версія про інсценування утоплення може бути підтверджена.

При вчиненні убивства достатньо часто використовують подальший за цим злочином підпал, вважаючи, що пожежа знищить не тільки всі сліди, але й труп. Дійсно, значне число слідів перебування злочинців на місці події, як і слідів вчиненого вбивства, втрачається в результаті впливу вогню. Проте аналіз обставин, пов'язаних із пожежею, виявлення трупів, що дозволяють встановити їх особу, ретельний аналіз залишених та вилучених у результаті проведення експертиз слідів, дає в розпорядження слідчого комплекс доказів, що свідчать про подію і механізмі її здійснення. У цьому відношенні особливо важлива інформація надходить від судово-медичного та інших експертів. Так, дослідженням може бути встановлено, що наявні травми від впливу вогню є посмертними, характер поранень не пов'язаний із пожежею, осередком пожежі є паливно-мастильні матеріали, поміщені в різних місцях приміщення та ін. Усі ці ознаки, що мають характер негативних обставин, вказують на наявність інсценування і спростовують інші виниклі версії.

Досить рідкісним видом інсценування смерті від ураження електричним струмом є заява про смерть особи, що настала в результаті необережного поводження з електричними приладами або іншими джерелами електричної енергії. При цьому також існують ознаки інсценування, незважаючи на ретельне підготування інсценування і створення такої моделі події, що представляється бездоганною. Ознаками, характерними для інсценування в таких випадках, є розташування електроміток на місцях, які не пов'язані з випадковим доторком до джерела електроенергії, також відсутність слідів замикання, як наслідку тривалого впливу на особу електричного струму, розташування трупа відносно джерела електроенергії, наявність на трупі слідів насильства або слідів опору при боротьбі. Викриття інсценування в подібних випадках досить складне і потребує не тільки залучення спеціальних знань, але й ретельного аналізу всіх обставин, що можуть мати відношення до події злочину.

У практиці розслідування мають місце випадки інсценування смерті, що наступає в результаті автомобільної або залізничної травми. При розслідуванні таких подій основними слідчими діями, що сприяють виявленню інсценування, є огляд місця події і трупа, а також призначення судово-медичної експертизи. Як правило, вже в процесі огляду трупа на місці події, судово-медичний експерт установлює посмертний характер ушкоджень, заподіяних транспортними засобами. Слідчий звертає увагу слідчого на локалізацію травм, які не відповідають їх звичайному розташуванню, що виникає при наїзді, а відповідають розташуванню ушкоджень, характерних для горизонтального положення тіла жертви, тобто тому, що потерпілий був покладений на трасу або рейки залізничної полотна. Такі обставини сприяють формуванню версії про інсценування нещасливого випадку.

Одним із видів вбивства є інсценування самогубства, у тому числі з застосуванням вогнепальної зброї, шляхом утоплення, повішення. Щодо кожного з видів інсценування мають місце ознаки, що дозволяють будувати версії про інсценування події. Так, зокрема, викриттю інсценування смерті шляхом самогубства з вогнепальної зброї можуть сприяти такі ознаки: а) відсутність опіку, попадання порошинок, що не згоріли, відсутність так званої штанцмарки - відбитка дулового зрізу на тілі або одязі потерпілого як свідчення пострілу впритул; б) наявність великої відстані між слідами пострілу і зброєю, що нібито знаходилася в руці постраждалого; в) невідповідність положення зброї і пози трупа, що свідчить про те, що постріл зроблений іншою особою; г) відсутність стріляної гільзи на місці події, як свідчення непотрібного знищення речового доказу (використання патронів невідповідного калібру); ґ) наявність двох пострілів, кожний із який був смертельним та ін.

Поряд із дуже важливими даними, одержуваними в результаті проведення судово-медичної експертизи, вагомими є дані, одержані в результаті ретельного огляду місця події за участю судового баліста і судово-медичного експерта, що сприяють правильній інтерпретації слідів, їх взаємному розташуванню (сліди крові), місця розташування зброї відносно трупа, слідів пострілу та ін. Різновидом інсценування є інсценування самогубства шляхом повішення. Ознаками інсценування в цьому випадку можуть бути різні обставини, що суперечать заявам осіб про самогубство. Слід зазначити, що в окремих випадках інсценування повішення підготовляється дуже старанно, придумується злочинцем весь механізм події з тим, щоб створити правдоподібну картину події. Злочинець підготовляє не тільки окремі сліди матеріального характеру (мотузка, передсмертні листи), але й ідеальні сліди - розповсюджуючи чутки про бажання потерпілого піти з життя. Типовими ознаками інсценування самогубства є виявлення негативних обставин, що порушують уявлення про природний розвиток події. До таких обставин звичайно відносяться: відсутність належної відстані між підставкою для ніг і трупом; відсутність грязьових нашарувань на взутті або ногах повішеного при тому, що навколишня поверхня покрита грязюкою; наявність слідів боротьби або опору, що виражаються в подряпинах навколо шиї, а також на руках жертви; наявність странгуляційної борозни посмертного походження; давність написання передсмертної записки або її написання іншою особою з імітацією почерку потерпілого та ін. Аналіз названих обставин, окремі з яких можуть бути явними і прихованими, є підставою для висування версій про інсценування самогубства.

Поряд із інсценуванням самогубства шляхом повішення мають місце інсценування самогубства, вчинені за допомогою застосування холодної зброї. При огляді місця події і трупа при наявності таких заяв, можуть бути виявлені ознаки, що вказують на інсценування. До таких ознак можна віднести: а) наявність на руках загиблого порізів, що можуть бути слідами опору; б) наявність на холодній зброї слідів пальців рук, що належать іншій особі; в) наявність ушкоджень, яких, за їх локалізацією, потерпілий не міг завдати собі сам; г) наявність двох ушкоджень, кожне з яких за висновком судово-медичного експерта є смертельним; ґ) наявність слідів, що свідчать явно про опір потерпілого; д) відсутність на руках потерпілого бризок крові, які обов'язково повинні бути у випадках нанесення собі самому ушкоджень холодною зброєю. Приведене не вичерпує всіх ознак, які є підставою для висування версій про інсценування.

У системі криміналістичної характеристики одним із важливих елементів є комплекс слідів, властивий певній категорії злочинів. Виняткова індивідуальність кожного злочину, обумовлена способом його вчинення і приховування, дозволяє виділити в них те спільне, що властиве тому або іншому виду. При цьому характеру слідів, матеріальних або ідеальних за своїм змістом, властива певна типовість, зумовлена видом злочину, механізмом його вчинення і приховування, особистими якостями злочинця. І в цьому зв'язку сліди, що утворюються, складають певну картину події, її модель, що має більшу або меншу ступінь ймовірності та іменовану в криміналістиці як «слідова картина». Такий комплекс, що синтезує, є підставою для його наступного аналізу, мозаїчного упорядкування загальної картини, зумовленої характером оцінки його причинного відношення і доказового значення для висування слідчих версій. Тут значна роль належить тій суб'єктивній оцінці об'єктивно існуючої картини, що і створює уявлення про подію злочину, його характер, взаємозв'язок і взаємозумовленість слідів.

При розслідуванні вбивств типова слідова картина характеризується наявністю трупа або його частин, слідів крові, наявністю або слідами, які присутні в усіх злочинах – слідами взуття (ніг), слідами рук, мікрослідами, проте, при розслідуванні злочинів цієї категорії типова для розслідування вбивств слідова картина порушується і не виглядає звичайною логічною схемою вчинення убивства, що властива іншим його різновидам. Злочинець у цих випадках акцентує свої дії не на вчиненні вбивства, а на способі його приховування, який відрізняється від інших способів, де приховування припускає знищення тих або інших слідів, знищення знарядь вбивства, приховування словесної інформації. Тут приховування переростає нібито у свою протилежність - створення слідів, що порушують природну картину події, випадають із її послідовності, спотворюють традиційне уявлення про їх наявність або відсутність.

Своєрідність створення слідів, що порушують або спотворюють звичну логіку слідової картини не завжди може бути виявлена, тому що злочинець, добре продумуючи картину злочину, намагається створити видимість природності в розвитку події, що нерідко сприяє неправильній оцінці слідів або всієї слідової картини і неправильному формуванню слідчої версії. При цьому інсценування може стосуватися як окремих слідів, фрагментів обстановки, так і всієї події злочину, що інсценується як зникнення особи при підозрі в убивстві. Розмаїття і характер інсценування залежить від багатьох чинників, але насамперед від інтелектуальної схеми її створення, побудованої злочинцем.

Одним з елементів криміналістичної характеристики убивств, що приховуються інсценування, є особа злочинця. Її неординарність проявляється в різних способах інсценування, характер яких зумовлений особистісними властивостями і соціальними рисами особистості: освітою, професією, статтю, моральними засадами, особливостями психіки. У цій категорії злочинів особа злочинця виступає як власник свого роду розумових задач, вирішення яких відрізняється більшою або меншою складністю. Вирішення таких задач важке не тільки за своїм характером, але і за діапазоном осіб, у відношенні яких здійснюється переконання в істинності події. Ця обставина обумовлює в більшості випадків помилки і недогляди злочинця. Діяльність убивці, який інсценує яку-небудь іншу подію, що спричинила смерть людини, планується. Спочатку злочинець планує майбутній злочин, створюючи свого роду його модель, продумуючи множину деталей інсценування, а далі його здійснює відповідно до задуманого. При цьому може відбуватися корекція задуманого, обумовлена як чинниками зовнішнього порядку, так і його уточненням у зв'язку зі зміною намірів способу вчинення злочину, способів його імітації, створенням додаткових ознак імітаційного змісту.

Характерними рисами особи злочинця відносно вбивств, прихованих інсценуваннями, є жорстокість, витонченість у способах вчинення злочину, лицемірство при створенні обстановки втрати близької людини, холоднокровність, властива злочинцю, що добре продумав механізм вчинення і приховування злочину, цинізм - як імітація поведінки особи, яка засмучена тим, що сталося. Особі злочинця притаманний певний інтелектуальний потенціал, великий або скромний, що дозволяє обирати відповідно до своїх намірів способи інсценування і методи їх здійснення. Для характеристики особи злочинця, який вчинив вбивство, що приховується інсценуванням, важливе значення має такий елемент приховування, як удавана поведінка, що має в більшості випадків доказовий характер.

Елементом криміналістичної характеристики цього виду злочинів є особа потерпілого. У таких злочинах майже однозначно особа злочинця та особа потерпілого знаходилися в такій залежності, що відразу вказує на особу злочинця як особу особливо зацікавлену в смерті іншого. Наявність приятельських, сімейних, інтимних зв'язків при виявленні таких злочинів майже в усіх випадках вказує на причетність певного кола осіб, а в деяких випадках на конкретну особу, до вчинення злочину. У цьому разі зв'язок між жертвою і злочинцем піднімається до рівня деякої закономірності, у якій момент інсценування є головною ознакою, що виявляє особу злочинця.

Щодо названої категорії злочинів, коло осіб, що вчинили злочин достатньо вузький і для висування версії про особистість вбивці достатньо двох основних чинників при розслідуванні: виявлення ознак інсценування і встановлення характеру стосунків з колом близьких або сторонніх осіб. Як правило, ці дані вказують напрям розслідування.

Саме причетність до злочину, що може бути очевидною, внаслідок зацікавленості особи, конфліктних стосунків з потерпілим, помсти, ревнощів, меркантильних розумінь, змушує злочинця шукати будь-які засоби інсценування, обираючи з них найбільш правдоподібні, що не викликають підозри в його причетності. Тому виявлення ознак інсценування руйнує схему події, яку моделює злочинець і це для нього є найбільш небезпечним щодо викриття.

Жертва злочину може обиратися з різних міркувань і в цьому відношенні мотивами вбивства, як відзначалося раніше, можуть бути ненависть, помста, ревнощі, прагнення позбутися від осіб, які перешкоджають бажанню улаштувати по-іншому своє життя, меркантильні розуміння, також просування службовими сходами, можливість офіційного виїзду за кордон та ін. Всі можливі варіанти, що зумовлюють мотиви вчинення вбивств важко перерахувати, тому що вони визначаються суб'єктивною спрямованістю особи злочинця. Проте в процесі побудови версії про зв'язок жертви зі злочинцем вони мають першорядне значення.

У характеристиці позиції потерпілих при розслідуванні таких злочинів може мати місце віктимна поведінка останніх, що виражається в образах, зухвалій поведінці, ігноруванні спілкування, образливих жестах, іноді навмисному показному мовчанні, що сприяє формуванню злочинних намірів.

Початкові слідчі дії. Огляд місця події. Показником інсценування злочину взагалі й вбивства, зокрема, є виявлення в процесі огляду місця події негативних обставин, їх наявність також є підставою для швидкого та ефективного розслідування.

Негативні обставини - поняття, що характеризує сукупність слідів, ознак відхилення від звичайної послідовності події. Негативні обставини в процесі розслідування є моментом, який сприяє виявленню суперечностей у послідовності дій, що виявляються при встановленні причинних зв'язків між дією і результатом. Тому слідчому рекомендують особливо старанно оцінювати усі виявлені сліди, установлюючи причинний зв'язок між діями і результатами, у вигляді слідів і інших проявів.

Негативні обставини являють собою наявність слідів у випадках, коли хід дій не припускає цих слідів у даному місці, або їх відсутність у випадках, коли такі сліди повинні бути неодмінним слідством дій. Правильне тлумачення та оцінка негативних обставин, з'ясування причини створення слідів або причини їх відсутності сприяє точному розумінню обставин події злочину, конструюванню версій і слугує для перевірки показань свідків і обвинувачених.

За характером, а також за засобом виявлення, негативні обставини (їх ознаки відзначені у викладенні способів вчинення злочину) можна поділити на дві групи: негативні обставини - матеріально-фіксовані сліди і негативні обставини - дії. У свою чергу негативні обставини-сліди поділяються на наявність слідів та їх відсутність, у випадках, коли вони обов'язково повинні бути. Так, наявність странгуляційної борозни посмертного характеру при заяві про самогубство особи є негативною обставиною - наявністю слідів, яких не повинно бути. Відсутність слідів крові при численних пораненнях є негативною обставиною - відсутність слідів, що за названих обставин повинні бути.

Існує дві основні форми інсценування злочину: 1) із зміною матеріальної обстановки або слідів події (матеріальне інсценування); 2) без таких змін (вербальне інсценування).

Матеріальна інсценування здійснюється:

а) заміною всієї обстановки місця події іншою, відповідною інсценованій події на основі уявлень винного про інсценовану подію;

б) заміною окремих елементів іншими або видаленням окремих об'єктів із місця інсценування;

в) зміною розташування об'єктів, їх просторових зв'язків, стану, створенням видимості інших дій учасників події, що підпорядковуються іншим мотивам і спонукальним причинам.

Вербальне інсценування полягає в неправдивих повідомленнях про подію, супроводжуваних пред'явленням неправдивих підтверджень цих повідомлень.

Типовим прикладом такої інсценівки служить заява про нібито безвісне зникнення людини з демонстрацією наявних за місцем його проживання документів, предметів одягу, без яких він не міг поїхати у відрядження або до кого-небудь з рідних чи знайомих.

Певне значення із числа негативних обставин, що сприяють викриттю інсценування, належить так званим "доказам поведінки", які виступають як дії (бездіяльність) винного або інших осіб, їх стану (у тому числі і психофізіологічні реакції), поінформованість про подію, у вигляді так званої винної поінформованості.

Допит. Однією з початкових слідчих дій, яку проводять у процесі розслідування вбивств, прихованих інсценуванням, є допит підозрюваного. Такий допит, як правило, здійснюється відразу після огляду місця події. Проведення допиту після огляду місця події обумовлено виявленням негативних обставин, наявність яких припускає негайне з'ясовування їх характеру, місця і часу появи. Тактика допиту таких осіб здійснюється за правилами системи прийомів, спрямованих на викриття неправди в показаннях і на її викриття. Специфікою допиту в цих випадках є акцентування запитань щодо виявлених негативних обставин, поряд із детальним з'ясуванням усіх даних, що стосуються до того чи іншого виду інсценування. У систему прийомів допиту як підозрюваного так і обвинуваченого входять: а) постановка додаткових запитань; б) постановка детальних запитань; в) постановка уточнювальних запитань; г) пред'явлення речових доказів; ґ) оголошення показань інших осіб; д) ознайомлення з протоколом огляду місця події; є) оголошення висновку експерта; ж) оголошення результатів слідчого експерименту.

Оскільки інсценування події злочину завжди пов'язане з неправдою в показаннях, останню можна виявити такими прийомами:

виявлення суперечностей іншим даним у справі. Найчастіше це розбіжність показань із результатами огляду місця події, свідченнями інших осіб;

наявністю внутрішніх суперечностей у самих показаннях;

описом подій, особливо віддалених у часі, з надмірною точністю;

збігом у дрібних деталях показань декількох допитуваних, що звичайно свідчить про змову;

різним поясненням тих самих обставин на різних допитах;

наполегливим кількаразовим повторенням допитуваним за власною ініціативою яких-небудь тверджень;

відхиленням від відповіді на прямі запитання, спробою показати, що запитання слідчого незрозумілі;

допущенням обмовки;

наявністю висловів і категорій, не відповідних рівню освіти і розвитку допитуваного, які свідчать, що він говорить із чужих слів;

приховуванням фактів, що за відомостями слідчого добре відомі допитуваному.

При допиті як підозрюваного, так і обвинуваченого важливо звертати увагу на так звану винну поінформованість, яка полягає в повідомленні допитуваним таких обставин злочину, що можуть бути відомі тільки особі, яка вчинила злочин. Ця особа має такий рівень інформації і такої її спрямованості, що повною мірою викриває його. Винна поінформованість може бути встановлена тільки в тому випадку, якщо слідчий добре підготувався до допиту, знає всі обставини і точно аналізує показання. Винну поінформованість можна виявити, вдаючись до постановки детальних запитань стосовно моментів спростовання підозри. Винна поінформованість найчастіше виражається в так званих обмовках - випадковому повідомленні тих відомостей, які особа хотіла приховати, проте при емоційній напрузі, що супроводжує її під час допиту, мимоволі видає.

Призначення і провадження експертиз. При розслідуванні злочинів даної категорії можуть бути призначені найрізноманітніші експертизи. Серед них: судово-медична, судово-хімічна, судово-біологічна, судово-балістична. Відповідно до характеру злочину - повішення, отруєння, автотранспортна подія, виробнича травма, що спричинила смерть, перед судово-медичним експертом ставиться комплекс запитань, серед яких головними є: причина смерті; чи була смерть насильницькою; яким способом і за яких обставинах заподіяна смерть. Судово-медичний експерт може вказати при цьому на ряд обставин, що свідчать про інсценування події злочину (посмертний характер странгуляційної борозни, травм, заподіяних рухомим транспортом та ін.). В окремих випадках висновок судово-медичного експерта суперечить матеріалам розслідування, підказуючи його інший напрямок. При таких обставинах може мати місце призначення повторної або комплексної судової експертизи.

У практиці розслідування вбивств, прихованих інсценуванням, знаходить застосування судово-балістична експертиза, за допомогою якої в ряді випадків може бути викрито інсценування. Перелік запитань може змінюватись залежно від ситуації події і версій, що виникають у слідчого.

Поряд із названими видами судових експертиз, можуть бути проведені: судово-хімічна експертиза у випадках, коли отруєння інсценується під природну смерть; судово-ботанічна та судово-біологічна, що сприяє викриттю смерті і часу її настання по квітковому пилку і розвитку мікроорганізмів та ін.

Висування версій і організація розслідування. Висування версій при розслідуванні вбивств, прихованих інсценуванням, має певну специфіку і відрізняється від процесу висування версій при розслідуванні інших різновидів убивств. Ця обставина пояснюється насамперед тим, що в процесі розслідування слідчий виявляє суперечності, які не укладаються в звичайну логічну схему дій злочинця і тому викликають підозри щодо інсценування події, орієнтують слідчого на іншу інтерпретацію виявлених доказів, а отже на пошук інших підстав для висування слідчих версій.

При виявленні ознак інсценування вбивства в розумовій схемі слідчого, що висуває версії про подію злочину, існує паралельно як би дві події - одна з них являє реально підготовлену картину події, інша - виникає при виявленні інсценування. При цьому необхідно встановити, яка з них є дійсною, а яка помилковою. За подібних обставин за допомогу приходить дослідження логіки розвитку події, що характеризується наявністю закономірно виникаючих слідів, причинно обумовлених речових доказів, показань свідків, що пояснюють механізм події. На противагу так званій позитивній логіці розвитку подій можуть бути виявлені суперечності, які порушують уявлення слідчого про природний розвиток події, що випадають із логічного ланцюга взаємозалежних ознак злочинних дій та викликають підозру в правильному сприйнятті події злочину. При цьому, моментом, що розриває ланцюг логічних уявлень, є виявлення негативних обставин, що своїм видом і характером відразу вказують на помилковість колишніх уявлень про подію, спрямовуючи мислення слідчого в інше русло, підказуючи шлях виявлення істини.

Типовими версіями при виявленні ознак інсценування при розслідуванні вбивств є:

1) щодо події: має місце вбивство; самогубство; природна смерть; нещасливий випадок;

2) щодо особи злочинця: близька особа; стороння особа;

3) щодо мотиву: із ревнощів; користі; інших спонукань;

4) щодо способу вчинення вбивства: використання вогнепальної, холодної зброї; отруєння; утоплення; удушення; інші способи;

5) щодо способу приховування: шляхом отруєння; повішення; утоплення; вибуху газу; ураження електричним струмом; необережного поводження з вогнепальною зброєю; падіння з висоти; випадкового падіння на твердий або гострий предмет та ін.

При плануванні і здійсненні організації розслідування вбивств, прихованих інсценуванням, найбільш ефективним є провадження тактичних операцій, що об'єднують декілька дій, проведення яких спрямоване на вирішення певного слідчого завдання. Серед таких завдань, відповідно до висунутих версій, головними є: 1) встановлення злочинця; 2) виявлення доказів підготування інсценування; 3) встановлення мотивів вчинення злочину; 4) встановлення способу вчинення і приховування злочину.

Визначення часу і характеру тактичної операції не повинно бути жорстким, ці показники можуть видозмінюватися залежно від ситуації.

Перша тактична операція – встановлення злочинця – містить у собі: а) огляд місця події і трупа, що припускає виявлення негативних обставин; б) затримання підозрюваного; в) допит підозрюваного; г) допит свідків; ґ) проведення оперативних заходів для встановлення можливих свідків і з'ясування характеру взаємовідносин між підозрюваним і убитим.

Друга тактична операція – виявлення доказів підготування інсценування містить у собі: а) допит можливих свідків з питань створення відповідної інформації про убитого, його наміри поїхати, покінчити життя самогубством та ін.; б) допит підозрюваного про характер взаємовідносин між ним і потерпілим, а також з питань підшукання необхідних способів для реалізації інсценування злочинного задуму; в) встановлення місць придбання знарядь і засобів, необхідних для вчинення вбивства, шляхом проведення оперативних заходів; г) допит осіб, у яких купувалася (діставалася) зброя або інші засоби, згодом використані для вчинення злочину.

Третя тактична операція - встановлення мотивів вчинення злочину – містить у собі такі слідчі та оперативно-розшукові дії: а) допит підозрюваного про мотиви вчинення злочину (позбутися турботи про хворого або старезного; позбутися від дружини (чоловіка) і дитини з метою придбання свободи дій – вступу в інший шлюб, ведення розгульного способу життя, одержання спадщини, одержання житла, заміщення посади, що звільнилася, тощо); б) допит свідків про наміри підозрюваного, поведінку і дії, що передували вчиненню злочину - бесіди про свої бажання, наміри, обставини, що заважають їх здійсненню тощо; в) провадження обшуків з метою виявлення знарядь злочину, а також даних, що свідчать про їх підготування (виявлення боєприпасів для стрільби, зброї, мотузкових матеріалів для інсценування самогубства, передсмертних листів); г) допити осіб, із якими підозрюваний був у найбільш близьких стосунках і з якими могло бути пов'язане здійснення злочинних намірів (коханці, співучасники).

Четверта тактична операція – встановлення способу вчинення і приховування злочину – містить у собі наступні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи: а) огляд місця події і трупа з метою з'ясування способу вчинення злочину і механізму його здійснення; б) призначення судових експертиз, у тому числі судово-медичної, судово-хімічної, судово-балістичної та ін. з метою визначення причини смерті та виявлення тих чи інших негативних обставин; в) встановлення способу створення інсценування як способу приховування злочину шляхом огляду місця події, допиту підозрюваного і зіставлення їх результатів; г) провадження обшуків на квартирах підозрюваного і можливих співучасників з метою виявлення доказів інсценування злочину.