Частина 3. Методика розслідування злочинів

ЧАСТИНА 3. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

Глава 17. Загальні положення криміналістичної методики

Сутність методики розслідування злочинів

Методика розслідування окремих видів злочинів (або криміналістична методика) є важливим розділом науки криміналістики. Криміналістична методика – це система наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і здійснення розслідування та запобігання окремих видів злочинів. У системі криміналістичних знань вона являє собою синтезуючий рівень, який об'єднує положення криміналістичної техніки і криміналістичної тактики в їх переломленні до умов розслідування певного виду злочину.

У теорії криміналістики необхідно розрізняти поняття методу і методики. Під методами маються на увазі способи практичного здійснення чого-небудь, досягнення певних результатів (їх комплекси), спрямовані на збирання, дослідження й оцінку доказів з метою встановлення істини по кримінальній справі. Методика – це сукупність методів (їх система), у якій вони взаємозалежні між собою і підпорядковані певній меті розслідування злочинів.

Будь-який злочин є унікальним і індивідуальним. Не існує тотожних злочинів. Водночас, кожна одинична подія – це прояв однотипних (однопорядкових) подій, який характеризується наявністю не тільки індивідуальних ознак, але і типових, що мають відношення до групи, роду або виду. У методиці розслідування окремих видів злочинів об'єднуючим початком виступають видові особливості складів злочинів, найбільш характерні засоби їх учинення. Науковою підставою криміналістичної методики є наявність спільності ознак у структурі кожного виду злочинів.

Поняття криміналістичної методики може розглядатися в трьох основних напрямках:

1) як розділ криміналістики;

2) як методика розслідування певного виду або різновиду злочину (окремі криміналістичні методики) – методика розслідування убивств, згвалтувань, крадіжок, вимагань, розбоїв тощо;

3) як переломлення методики видової до конкретного злочину (у практичному аспекті).

Методика розслідування окремих видів злочинів має відповідний зміст. У структурі криміналістичної методики розрізняють дві частини:

1) загальні положення;

2) окремі методики.

Загальні положення методики охоплюють проблеми предмета криміналістичної методики, принципів формування її наукових рекомендацій, основ їх побудови і розробки, критеріїв ефективності використання. Зміст криміналістичної методики охоплює загальні питання організації розкриття і розслідування злочинів, проблеми взаємодії слідчого з оперативно-розшуковими працівниками та спеціалістами, основи криміналістичної класифікації і характеристики злочинів. У загальних положеннях методики приділяється увага ситуаційному підходові в розслідуванні злочинів, поняттю і видам слідчих ситуацій, проблемі прийняття тактичних рішень, реалізації тактичних операцій.

У структурі методики розслідування окремих видів злочинів важливе значення мають окремі криміналістичні методики. По суті вони охоплюють основний зміст методики.

Окрема методика розслідування – це система взаємозалежних і взаємообумовлених дій. Тому її завданням є розробка типових систем (алгоритмів) дій слідчого, що сприяють обранню оптимальної лінії поведінки в процесі розслідування певного виду злочину. Окрема криміналістична методика – це комплекс порад типізованого характеру, що є найбільш ефективним при розслідуванні того або іншого виду (роду) злочинів: крадіжок, вимагань, убивств, бандитизму та ін. Вона містить у собі типові комплекси слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, передбачає послідовність їх проведення.

При всьому різноманітті окремих методик у них є типові елементи. Система таких елементів утворює структуру окремих методик. До такого можуть бути віднесені:

1) криміналістична характеристика злочинів даного виду;

2) обставини, що підлягають встановленню по справі;

3) особливості виявлення ознак того або іншого виду злочинів;

4) дії в стадії порушення кримінальної справи;

5) початковий етап розслідування; тактика початкових слідчих дій і оперативно-розшукових заходів;

6) наступний етап розслідування; тактика наступних дій та інших заходів;

7) профілактичні дії слідчого.

Криміналістична методика при розробці відповідних рекомендацій широко використовує кримінально-правові, кримінологічні і кримінально-процесуальні дані. Інформаційними джерелами криміналістичної методики є: наукові положення теорії криміналістики, дані інших наук, результати узагальненого досвіду судово-слідчих органів, норми відповідних законодавчих та інших нормативних актів.

У методиці розслідування окремих видів злочинів виявляються такі залежності криміналістичної методики:

1) від видових ознак злочину;

2) від суб'єкта злочину;

3) від ретроспективної спрямованості характеру розслідування;

4) від ситуаційної обумовленості розслідування;

5) від рівня розвитку технічних і тактико-криміналістичних засобів.

Глава 18. Розслідування вбивств

 

Глава 19. РОЗСЛІДУВАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ УБИВСТВ

 

Глава 20. Розслідування навмисного заподіяння шкоди здоров'ю

 

Обставини, що підлягають з’ясуванню

При розслідуванні навмисного заподіяння шкоди здоров'ю, яке сталося в наслідок навмисного заподіяння різноманітного ступеня тілесних ушкоджень, необхідно встановлювати такі обставини, що відносяться до події злочину:

а) чи мало місце заподіяння тілесного ушкодження;

б) час і місце вчинення злочину;

в) яке тілесне ушкодження заподіяне, чи не було воно небезпечним для життя у момент завдання;

г) спосіб заподіяння ушкодження;

ґ) знаряддя, яким було заподіяне ушкодження;

д) чи не скоєно діяння в стані необхідної оборони або крайньої необхідності;

е) чи не заподіяне тілесне ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони;

є) чи не мало місце систематичне завдання побоїв або інших насильницьких дій, що носять характер мордування або катування.

Слідчий повинний встановити також:

а) ким заподіяне тілесне ушкодження;

б) тілесне ушкодження заподіяне навмисно чи з необережності;

в) яке становлення винного до дії і до наслідків злочину, чи передбачав він, чи бажав і чи повинен був передбачати настання цих наслідків;

г) мотиви і цілі скоєного злочину;

ґ) чи не заподіяне тілесне ушкодження в стані сильного душевного хвилювання.

При дослідженні обставин, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, й обставин, які характеризують його особу, необхідно з'ясувати:

а) наявність обставин, які пом'якшують і обтяжують відповідальність обвинуваченого, викладених у статтях 66 і 67 КК України;

б) вік, стать, освіту, професію й інші дані про обвинуваченого;

в) наявність судимостей, чи не є обвинувачений особливо небезпечним рецидивістом.

Для визначення тяжкості ушкодження і розміру збитку, заподіяного злочином, слідчий повинен з’ясувати:

1) чи не спричинило тілесне ушкодження:

а) втрати органа або втрати його функцій;

б) душевної хвороби;

в) розлади здоров'я, поєднаного з утратою працездатності;

г) переривання вагітності;

ґ) незгладимого спотворення обличчя;

2) яка ступінь утрати потерпілим працездатності;

3) яка тривалість розладу здоров'я, викликаного заподіянням тілесного ушкодження.

4) якого матеріального збитку зазнав потерпілий у результаті злочину.

 

Глава 21. Розслідування зґвалтувань

Профілактичні дії слідчого при розслідуванні

Розкрадань

Профілактична діяльність слідчого по справах, що розглядаються, полягає у виявленні обставин, що сприяли службовим посяганням на майно, і вжиття заходів щодо їх усунення (статті 23, 23¹ КПК України) шляхом внесення подання у відповідні органи, підприємства, установи, організації, де був вчинений злочин, виступу слідчого в засобах масової інформації та ін.

Для виявлення обставин, що сприяли розкраданню, необхідно враховувати найбільш типові з них:

безгосподарність; недбале ставлення службових і матеріально відповідальних осіб до своїх обов'язків, пов'язаних із забезпеченням цілості майна;

порушення правил обліку матеріальних цінностей і грошових коштів та звітності;

порушення правил контролю (відомчого, контрольно-ревізійного, аудиту);

порушення правил відображення в документах кількісних і якісних показників про матеріальні цінності;

порушення правил списання майна на різноманітні втрати в процесі виробництва, збереження, транспортування, реалізації майна (природні відходи, псування та ін.);

порушення правил транспортування вантажів;

порушення правил упорядкування товарно-грошових документів;

недоліки охорони матеріальних цінностей;

порушення принципу добору працівників за діловими і морально-етичними якостями;

безкарність службових осіб та інших працівників, які припускають порушення, що призводять до злочинних посягань на майно;

порушення принципу оплати праці залежно від її кількості і якості (невиплати, затримання зарплати, незаслужене матеріальне заохочення тощо) та інші;

Встановлення обставин, що сприяли вчиненню злочинів і вжиття запобіжних заходів здійснюється починаючи зі стадії порушення кримінальної справи до закінчення розслідування. При порушенні кримінальної справи повинні бути вжиті заходи щодо запобігання злочину, що готується, або припинення початого.

При плануванні розслідування слідчий враховує типові обставини, що сприяють вчиненню корисливих діянь.

У ході розслідування необхідно виявити не тільки обставини, що сприяють вчиненню злочинів, а й ті, які утрудняють або роблять неможливим їх вчинення. Знання таких обставин сприяє розробці ефективних заходів попередження злочинів. Для більш предметного їх використання слідчий повинний добре знати особливості об'єкта, на якому вчинено злочин, систему обліку, контролю, організації і технології, зв’язки між внутрішніми підрозділами і суміжними структурами та ін.

Обставини, що сприяли вчиненню злочину, встановлюються поряд з іншими обставинами, що підлягають доказуванню (ст. 64 КПК Укоаїни), при цьому можуть виконуватися і окремі слідчі дії, спеціально для з'ясовування таких обставин.

Для встановлення обставин, що сприяли злочину, проводиться допит обвинувачених (підозрюваних) і свідків. Показання про ці обставини можуть дати не тільки ті обвинувачені, що визнають свою вину, а й ті, що її заперечують. У числі свідків можуть бути керівні і обліково-бухгалтерські працівники підприємства, особи, пов'язані з прийомом, відпуском, збереженням, транспортуванням матеріальних цінностей, працівники охорони, рядові працівники та службовці, працівники головних органів установ і організацій, особливо ревізори, члени інвентаризаційних комісій, працівники суміжних або транспортних підприємств (шофери, вантажники, експедитори та ін.), родичі, знайомі обвинуваченого та інші особи.

Під час огляду місця злочину може бути зафіксоване недбале збереження матеріальних цінностей, невлаштованість складів, комор, холодильників для забезпечення збереження майна, непридатність огорожі, блокуючих і сигналізаційних пристроїв, недоліки конструкції парканів, місця збереження продукції, товарів та ін.

При огляді предметів може бути встановлено, що лекала, вимірювальні прилади і пристрої не відповідають стандартам, лабораторне устаткування не забезпечує правильного визначення якісних показників сировини, продукції та ін.

Важливе значення може мати огляд документів: бухгалтерських книг, наказів, протоколів зборів, нарад, заяв і скарг робітників і сторонніх осіб, рекламації, актів ревізії і перевірок, особистих документів та ін.

Істотна роль у встановленні обставин, що сприяли вчиненню розкрадань, належить судовим експертизам (економічній, технологічній, товарознавчій, криміналістичній та ін.). Провадження експертизи дає можливість виявити такі обставини, для встановлення яких необхідні спеціальні знання, а також запропонувати обгрунтовані профілактичні заходи. У постанові про призначення експертизи в певних випадках слідчий повинний ставити питання, необхідні для з'ясовування умов, що сприяли злочину (чи правильно застосовувалися норми витрати сировини, чи дотримувалися правил приймання виконаних робіт тощо).

Для виявлення обставин, що сприяли вчиненню таких злочинів, можуть бути використані й інші процесуальні дії (обшук, слідчий експеримент, перевірка показань на місці, очна ставка).

Ефективним засобом виявлення обставин, що сприяли вчиненню злочинів є ревізія, проведена за вимогою слідчого (ст. 66 КПК України). У вимозі про проведення ревізії повинно бути спеціально передбачене встановлення таких недоліків і порушень у виробничій і господарсько-фінансовій діяльності підприємств, установ, організацій, окремих службових осіб, що сприяли службовим посяганням на майно.

Викриття на місці злочину.

Проведення тактичної операції «Викриття на місці злочину» залежить від одержання достовірної процесуальної та оперативно-розшукової інформації про час і місце вчинення розкрадачами злочинних дій. Виходячи з конкретної ситуації, визначаються час і місце початку, проведення та завершення тактичної операції. Так, при наявності відомостей про те, що з м'ясопереробного підприємства у певний час буде вивозитися викрадена продукція для наступної її реалізації в іншому місці, варто вивчити доцільність проведення початку операції в період транспортування продукції або в момент одержання її реалізатором. Може бути проведення декількох операцій одночасно в декількох місцях, наприклад, при виробництві неврахованої продукції, де відбувається порушення технологічного процесу виробництва, і в місці, де реалізується раніше виготовлена неврахована продукція.

Початок тактичної операції «Викриття на місці злочину» можна приурочити до таких моментів: вивоз, винос із підприємства; доставка м'ясних виробів розкрадачам до дому; продаж продукту без відповідного документального оформлення; підробка або знищення документів; увезення продукції в точку реалізації; розподіл коштів; вручення належної частки одним з учасників розкрадання іншому.

Для проведення тактичної операції, як правило, створюється група у складі слідчих, оперативно-розшукових працівників, працівників міліції. До проведення організаційних заходів і участі в слідчих діях залучаються спеціалісти (бухгалтери, технологи, експерти, криміналісти та ін.). Кожний із них у межах можливих обов'язків докладно інструктується.

Проведення тактичних операцій потребує розробки спеціальних планів, скоординованих із загальним планом проведення комплексу початкових слідчих, організаційних і оперативно-розшукових заходів. План тактичної операції «Викриття на місці злочину» включає такі слідчі й організаційні дії, а також оперативно-розшукові заходи:

1) встановлення спостереження за поводженням запідозрених осіб (під час відвантаження, на шляху прямування з викраденим, під час реалізації тощо);

2) виявлення реалізаторів викраденого, споживачів та інших очевидців (відібрання в них пояснень);

3) припинення злочинної діяльності (зупинення транспорту, що перевозить викрадені м'ясні продукти, припинення продажу, реалізації; підробки, знищення документів; фіксація факту передачі коштів тощо);

4) проведення слідчого огляду транспорту, яким перевезена викрадена м'ясна продукція, огляд місця реалізації, зупинення транспорту, місць проведення інших злочинних дій; огляд документів, коштів, пакувального матеріалу, м'ясних продуктів, напівфабрикатів та ін.;

5) вилучення документів, коштів, викраденої продукції; затримання; допи затриманих осіб;

6) відібрання пояснень у інших осіб;

7) особистий обшук підозрюваних (при порушенні справи).

Вищезазначені дії і заходи не є вичерпними і варіюються залежно від ситуації, що складається.

Валютних цінностей

ЧАСТИНА 3. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ