Криміналістична класифікація і характеристика вбивств

Криміналістична характеристика вбивств Вбивство є злочином проти життя особи і являє собою умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ст. 115 КК). Найважливішим завданням оперативно-розшукових та слідчих органів є швидке розкриття таких злочинів, встановлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню. Складність розслідування вбивств зумовлена відсутністю, як правило, свідків, великою кількістю версій розслідування, характером речових доказів, а у деяких випадках інсценуванням обставин події злочину.

Ефективному розслідуванню злочинів сприяє з’ясування даних, що складають криміналістичну характеристику вбивств, тобто сукупності криміналістично значущих елементів, які допомагають найбільш швидкому розслідуванню. До елементів криміналістичної характеристики вбивств належать:

1) спосіб вчинення; 2) спосіб приховування; 3) місце, час та обстановка;

4) «слідова картина»; 5) особа злочинця; 6) особа потерпілого.

Так, при розгляді першого елемента характеристики — способу вчинення злочину — важливо з’ясувати, як саме вбивство було вчинено — в умовах неочевидності або очевидності. З’ясування цієї обставини впливає на планування та організацію розслідування. У першому випадку факт вчинення вбивства неочевидний, і особа, яка вчинила цей злочин, невідома. Завданням розслідування є встановлення особи злочинця, обставин вчинення злочину та особи потерпілого.

Вбивство, вчинене в умовах очевидності, характеризується тим, що особа злочинця відома, злочин вчинено в присутності інших осіб. Завданням розслідування є встановлення обставин злочину, виявлення речових доказів, встановлення особи потерпілого і мотивів убивства.

Розглянемо основні елементи криміналістичної характеристики вбивств.

Спосіб вчинення. Такі способи надзвичайно різноманітні: застосування вогнепальної і холодної зброї, удавлення зашморгом, дія високої температури, утоплення та ін. Спосіб вчинення часто вказує на особу злочинця і дозволяє висувати версії як щодо вбивці, так і щодо мотивів учинення злочину. Спосіб вчинення злочину орієнтує слідчого на комплекс слідів і речових доказів, що можуть бути виявлені у процесі розслідування. Крім того, спосіб вчинення може сприяти встановленню особи потерпілого (мається на увазі характер попередніх стосунків потерпілого зі злочинцем).

Спосіб приховування. Найбільш традиційними способами приховування є: знищення слідів злочину; приховування чи знищення знарядь і засобів; інсценування вбивства під нещасний випадок чи самогубство; знищення трупа (спалювання, утоплення, розчленування, закопування); спотворення трупа з метою приховування особи потерпілого. Як правило, такі дії пов’язані з бажанням вбивці уникнути відповідальності, приховати свою причетність до злочину.

Час, місце та обстановка події злочину. Звичайно злочинець обирає час, коли немає свідків, коли потерпілий один у будинку чи в офісі або в іншому місці, нерідко вечірній або нічний. Місце вчинення вбивства — це найчастіше безлюдна місцевість чи квартира, в якій потерпілий може бути один. Також це може бути транспорт (автомобільний чи залізничний), зруйновані будинки або такі, що будуються, інші місця, куди з різних обставин потрапляє потерпілий. Місце злочину, як і обстановка, є надзвичайно важливим джерелом інформації, бо воно містить велику кількість слідів і речових доказів, що визначають напрям розслідування і висунення слідчих версій.

«Слідова картина» події (сліди злочину). «Слідову картину» утворюють обставини і сліди події злочину. Виявлення їх, аналіз, встановлення причинних зв’язків дозволяють побудувати картину події, сформувати уявні або дійсні моделі злочину, механізм його вчинення. Дослiдження таких слідів і речових доказів може вказати на особу злочинця, особу потерпілого та обставини події, виявити негативні обставини, сліди приховання злочину.

Особа злочинця. Соціальний і психологічний портрет вбивці має різноманітні риси залежно від того, чи є злочин умисним або вчинений з необережності. Злочинець, який вчинив убивство навмисно, характеризується негативно, має такі якості, як агресивність, жорстокість, егоїзм, цинізм, зневага до чужих інтересів, розпущеність тощо. Серед злочинців цієї категорії переважають наркомани, сексуальні психопати, особи з психічними відхиленнями. У випадках необережних убивств злочинці, як правило, не мають таких якостей. Дії злочинця на місці події дозволяють дійти висновків щодо його обережності, продуманості дій, наявності фахових навичок, сили, жорстокості та ін.

Особа потерпілого. Особа потерпілого нерідко вказує на особу злочинця (зв’язки потерпілого зі злочинцем, характер їхніх стосунків, мотиви вчиненого злочину). Тому вивчення особи потерілого дозволяє висунути версії щодо вбивці, мотивів учинення злочину, в окремих випадках щодо віктимної поведінки потерпілого.

Криміналістичну класифікацію вбивств доцільно здійснити по наступних елементах.

1. За учасниками:

•вчинені одноосібно;•групою осіб (за попередньою змовою, що випадково утворилася, організованою);

•вчинені за замовленням організаторів або підбурювачів найманими вбивцями;

•серійним убивцею;•особами, знайомими потерпілому («своїми») або особами, не знайомими потерпілому («чужими»);

•особами чоловічої або жіночої статі;•дорослими або неповнолітніми особами.

2. За психічним станом на момент убивства:

•у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння,•у стані сильного щиросердечного хвилювання,

•психічно хворими особами.

3. За мотивами й цілями:

•з хуліганських спонукань;•у зв'язку з виконанням потерпілим своїх службових або громадських обов'язків;

•з метою приховання іншого злочину;•на сексуальному ґрунті;•з помсти; ревнощів;

•з особистої ворожості (з метою усунення страждань, явного або мнимого негативного впливу потерпілого на винну особу і її оточення);•з користі (поєднане з розбійним нападом;•з метою одержання прав на майно потерпілого, відсоток акцій;

•усунення конкурента;•з метою позбутися від боргових зобов'язань;•для одержання винагороди за вчинене вбивство).

4. За ознаками, що характеризують потерпілого:

•дорослий, неповнолітній, малолітній, немовля; жіночої або чоловічої статі; по своєму соціальному статусу, ролі в житті суспільства й держави.

5. За способом підготовки вбивства:

1) з відповідною підготовкою;2) без підготовки.

6. За способом вчинення:

1) без застосування знарядь злочину: шляхом заподіяння тілесних ушкоджень руками й ногами, удушення руками, утоплення, скидання з висоти;2) із застосуванням знарядь:

•випадкових (побутового характеру, предмети, які виявилися під рукою – металеві вироби, камені, цегли та ін.);

•спеціально пристосованих (попередньо загострені металеві предмети, прути, кастети, булави, петлі-зашморги й т.п.);

•колючо-ріжучих знарядь різного характеру: кухонні, мисливські ножі; ножі, спеціально виготовлені кустарним або заводським способом для нанесення тілесних ушкоджень (кинджали, шаблі, фінські ножі й т.п.);

•вогнепальної зброї (кустарного, переробленого, мисливського, спортивного, бойового);

•вибухових речовин і підривних пристроїв;

3) шляхом хімічного впливу: удушення газами; отруєння отрутними й сильнодіючими речовинами; радіоактивне опромінення; занурення в активні розчини;

4) термічного впливу: спалювання; короткого впливу високих і низьких температур.

7. За обстановкою і способом приховування:

•в умовах очевидності й неочевидності; •без маскування й з маскуванням.

Останні можуть відбуватися: з маскуванням слідів свого перебування; із прихованням слідів, що вказують на мотиви, мету, спосіб, знаряддя злочину; особистість потерпілого (знівечення, приховання або знищення трупа); інсценування.

По місцю приховання можна класифікувати в такий спосіб: місце виявлення трупа й місце вчинення вбивства збігаються чи ні; убивство вчинене за місцем проживання вбивці, потерпілого, місцем роботи когось із них або третіх осіб; у населеному пункті; у приміщенні або на відкритій місцевості (у лісі, полі, скверах, парках і т.п.); на транспорті.