Поняття, форми і завдання слідчого експерименту

Слідчий експеримент є окремою слідчою (розшуковою) дією, яка полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки, які могли відбутися за певних умов тих або інших подій та яким саме чи­ном (ст.240 КПК України).

Проведення цієї слідчої (розшукової) дії пов’язано зі здійсненням дослідів, результати яких і є тими фактичними даними, що дозволять дійти висновку про обставини, що мають значення для розкриття злочину.

Слідчий експеримент схожий з науковим експериментом. І слід­чий, і науковий експерименти дають змогу вивчати факти шляхом проведення дослідів. Однак слідчий експеримент має власні відмінні риси:

1) його застосування потребує певних процесуальних умов;

2) він відтворює явище не повністю, а лише деякі умови, за яких від­бувалися події або мали місце факти, що цікавлять слідчого.

Слідчий експеримент має своїм завданням встановлення того, могла чи не могла відбутися подія або дія у певних умовах. Крім того, слідчий експеримент не завжди пов’язаний з місцем події, він може бути проведений залежно від його мети не на місці події. Слід­чий експеримент супроводжується проведенням дослідів, що істот­но відрізняє його від огляду і виділяє у самостійну слідчу (розшуко­ву) дію.

Слідчий експеримент відрізняється від експертизи; незважаючи на їхню зовнішню схожість, експертиза потребує застосування спе­ціальних знань, у той час як слідчий експеримент у процесі його проведення не вимагає цього.

Залежно від мети слідчого експерименту розрізняють його види. Важко перелічити всі відомі у практиці розслідування види слідчого експерименту, тому зупинимося тільки на тих видах, які трапляють­ся найчастіше.

1. Слідчий експеримент д ля перевірки можливості бачити у даних умовах. Завдання такого експерименту іноді полягає у встановлен­ні можливості не лише бачити, а й розрізняти деталі та особливос­ті об’єктів у певних умовах.

2. Слідчий експеримент для перевірки можливості чути в конкрет­них умовах. У деяких випадках при проведенні слідчого експери­менту на відкритій місцевості важливо встановити силу та напря­мок вітру в момент події злочину, а також наскільки суттєво ці чинники впливають на можливість почути.

3. Слідчий експеримент для перевірки можливості проникнути крізь певний отвір та вийняти через нього ті чи інші предмети. Таким експериментом повинна бути встановлена як об’єктивна можли­вість вчинення дій (проникнення, витягування), так і суб’єктивна здатність на це певної особи або осіб. Важливо з’ясувати, чи може предмет певної конфігурації та об’єму пройти крізь даний отвір, а також чи може вказана особа проникнути через виявлений пролом.

4. Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу. При проведенні такого експерименту головним чинником є час, оскільки викликає сумнів не сам факт можливості вчинення певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені.

5. Слідчий експеримент для перевірки можливості настання певних наслідків даних дій (розгоряння, поламки та ін.). Такі експеримен­ти слід проводити у випадках, коли ці питання не вимагають екс­пертного дослідження і застосування спеціальних знань.

6. Слідчий експеримент для встановлення спеціальних та професій­них навичок особи. Такі експерименти рекомендують проводити тоді, коли підозрюваний або свідок стверджує, що він володіє можливістю виконати ту чи іншу роботу. У разі заперечення ним цього, проводити слідчий експеримент не рекомендується.

7. Слідчий експеримент для встановлення, як саме відбулась подія.

Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх випадках. Неприпустимо проведення експериментів, які:

1) принижують гідність людини;

2) загрожують життю або здоров’ю учасників експерименту або ін­ших осіб;

3) загрожують майну або можуть призвести до значних матеріаль­них збитків.

Перш ніж проводити слідчий експеримент, до нього необхідно старанно підготуватися, а саме:

1) визначити мету експерименту, для чого слід вивчити матеріали справи та всі обставини, виходячи з яких проводиться слідчий експеримент;

2) визначити умови, в яких повинен бути проведений слідчий екс­перимент (встановити, як, де, коли і у якій послідовності слід про­водити досліди; скільки їх необхідно провести, як забезпечити освітлення при проведенні експерименту на перевірку видимості тощо);

3) визначити учасників експерименту (свідків, підозрюваних, кіль­кість понятих та ін.). Якщо досліди проводяться у різних при­міщеннях, а учасники експерименту поділяються на групи, то рекомендується запрошувати більше двох понятих. Понятих слід підбирати завчасно. Необхідно пам’ятати, що роль понятих при проведенні слідчого експерименту полягає в тому, що вони посвідчують можливість якоїсь події або дії у певних умовах. Тому, підбираючи понятих, необхідно враховувати їх суб’єктивніякості – зір, слух;

4) передбачити, які матеріали, засоби, знаряддя будуть при цьому використані;

5) слідчий повинен підготувати слідчу валізу;

6) перед проведенням слідчого експерименту, як і перед проведен­ням інших слідчих дій, рекомендується складати його план. У разі, якщо експеримент є складним, доцільно складати письмовий план його проведення. Спеціальної форми плану експерименту не існує, однак у план доцільно внести такі обставини:

а) місце і час проведення експерименту;

б) кількість учасників та розташування їх;

в) сутність дослідів, їх послідовність і роль учасників експери­менту при проведенні кожного досліду.

У разі потреби при складанні плану, особливо щодо проведення дослідів, слід проконсультуватися з фахівцями – судово-медичним експертом, криміналістом, які можуть дати цінні вказівки з відтво­рення обстановки експерименту і характеру проведення дослідів. Під час підготовки до експерименту слідчому доцільно побувати на місці майбутнього експерименту, щоб краще орієнтуватися у навко­лишній обстановці при його проведенні.

У процесі підготовки до слідчого експерименту слідчому необ­хідно вирішити, чи роз’яснювати завдання експерименту та обста­вини справи учасникам експерименту або ж робити цього не слід. Як правило, мета експерименту і обставини справи повідомляють­ся учасникам слідчого експерименту. Однак у деяких випадках такі роз’яснення є недоцільними (наприклад, якщо метою експерименту є перевірка обсягу виконаних робіт за один день. Таке повідомлення може вплинути на темп і якість робіт та дати по суті неправильні результати експерименту).

У процесі підготовки до експерименту необхідно вирішити пи­тання про засоби зв’язку між окремими групами його учасників. За­собами зв’язку, за допомогою яких встановлюють початок здійснен­ня досліду та його закінчення, можуть бути телефон, сигнали, що подані прапорцями, свистками, руками.

Методика слідчого експерименту передбачає виконання та дотри­мання правил його проведення – процесуальних та тактичних. До процесуальних правил належать такі:

1) при проведенні слідчого експерименту обов’язковою є участь по­нятих; як уже зазначалося, їх кількість визначається характером дослідів та розташуванням учасників експерименту;

2) необхідною є участь фахівців у випадках, коли їхні спеціальні зна­ння можуть бути використані для слідчого експерименту, а також для визначення місця розташування учасників експерименту або їхніх поз – у разі визначення пози потерпілого при пораненні та ін.;

3) доцільною є присутність при проведенні експерименту осіб, по­казання яких перевіряються; якщо слідчим експериментом пере­віряється можливість певних осіб бачити або чути щось, участь їх в експерименті є обов’язковою;

4) про перебіг і результати проведення слідчого експерименту скла­дається протокол.

Тактичні правила проведення слідчого експерименту такі:

1) слідчий експеримент слід проводити в умовах і обстановці, макси­мально наближених до тих, в яких відбулася подія. З цією метою використовуються протокол місця події, фотознімки, креслення, показання свідків і підозрюваних;

2) слідчий експеримент бажано проводити на тому самому місці, де відбулась подія, яку перевіряють. Тут важливо відзначити, що коли факт, який перевіряють, тісно пов’язаний з місцем дійсної події або з умовами цього місця, то слідчий експеримент, як пра­вило, проводиться на цьому самому місці;

3) слідчий експеримент має проводитися у такий час, коли відбулась подія, яку перевіряють, з метою створення аналогічних умов чут­ності (особливо у місті), видимості, що забезпечує об’єктивність результатів експерименту;

4) для проведення слідчого експерименту слід використовувати не ті самі знаряддя, які застосовувалися при події злочину, а їх макети;

5) після слідчого експерименту учасників треба розташувати саме так, як вони про це повідомили, а понятих поставити в місце про­ведення дослідів та на точки спостереження;

6) досліди необхідно повторювати декілька разів, змінюючи умови експерименту. Повторення дослідів дозволить виключити випад­кові результати та достовірно з’ясувати певний факт. Не рекомен­дується здійснювати досліди слідчому або понятим. Для цього повинні бути запрошені спеціальні особи (статисти), а слідчий та поняті мають спостерігати за проведенням дослідів. Слідчий ре­гулює черговість проведення дослідів та визначає специфіку кож­ного з них.