Тактика слідчих дій: процесуальна регламентація, тактичні правила і прийоми, етапи проведення

В літературі існують декілька класифікацій слідчих дій відповідно до різних підстав. Так, залежно від об'єкта, на який спрямована пізнавальна суть слідчих дій, останні поділяють на речові, за допомогою яких одержують інформацію з матеріальних джерел, та особові дії, які пов'язані з одержанням інформації з ідеальних джерел. Звідси й докази поділяють на речові та особові.

За місцем та значенням в процесі розслідування слідчі дії поділяють на першочергові, послідуючі та невідкладні.

Провадження слідчої дії складається з чотирьох етапів: 1) підготовка до проведення, 2) власне проведення, 3) фіксація ходу й результатів, 4) оцінка результатів.

Підготовка до проведення: оцінюється слідча ситуація, що склалась, вибираються відповідні тактичні прийоми та технічні засоби, створюються умови для успішного проведення слідчої дії.

Власне проведення: застосовуються тактичні прийоми й технічні засоби з метою виявлення, фіксації та дослідження джерел доказової інформації.

Фіксація ходу й результатів: відображуються застосовані прийоми та засоби, а також поведінка учасників. Місце, час проведення та одержані результати.

Оцінка результатів: одержані результати оцінюють з позиції вірогідності отриманої інформації визначають їх місце і значенню в системі доказів.

Збирання і перевірка доказів на стадії досудового розслідування відбувається шляхом здійснення тільки тих процесуальних слідчих дій, перелік і порядок яких зазначені в КПК України.

Також слідчі дії класифікують на:

а) вербальні:

допит, пред'явлення для впізнання, очна ставка тощо, здійснюються з метою отримання особистої інформації у її носіїв шляхом мовного спілкування, також здійснюється фіксація рукописно, схемами, малюнками, язиком жестів и міміки. При проведенні цих дій вирішуються завдання:

- отримання вихідних даних;

- перевірка наявної в справі інформації;

- уточнення, конкретизація, доповнення наявної в справі інформації;

- встановлення протиріч в показах однієї і тієї самої особи (різних осіб, а також раніше допитаних з одного і того питання);

- фіксація зібраних відомостей;

- виявлення и викриття брехні;

- ідентифікація та впізнання;

- перевірка слідчих версій.

б) невербальні:

- слідчий огляд, обшук, призначення та проведення експертиз, інші дії при проведенні яких мовний спосіб збору інформації поступається місцем іншим прийомам та методам.

Слідчі дії також поділяють і за іншими підставами. Так розгляд кожної дії у вигляді специфічної діяльності, свого роду підсистеми іншої, більш широкої системи різновиду діяльності, яким є досудове розслідування по кримінальній справі.

ЕТАПИ ТА ВИДИ СЛІДЧИХ ДІЙ

Виходячи з викладеного система слідчих дій в більш повному вигляді складається з трьох етапів:

- початковий;

- проміжний;

- заключний.

Які в свою чергу поділяються на під етапи.

Початковий етап складається з двох видів діяльності по підготовці слідчої дії. До нього входять етапи попередньої та додаткової підготовчої діяльності. Перший вид підготовчої діяльності здійснюється до того, як слідчий вступає в процес безпосередньої взаємодії з об'єктом (мова йде про підготовку на робочому місці слідчого, що часто не збігається з місцем розшуку об'єкта).

Що стосується додаткової підготовки дії, то вона здійснюється на місці його провадження. Починаючись у момент вступу слідчого в контакт із об'єктом тактичного впливу, вона триває аж до початку безпосереднього провадження.

Проміжний етап - предметна взаємодія слідчого з допитуємим, обумовлена цілями і завданнями даної дії. Завершується слідча дія етапом, у межах якого протікає післяпроваджувальна діяльність. На цьому етапі закінчується процес інформаційної взаємодії слідчого й об'єкта (проводиться упакування вилучених предметів, бесіда слідчого з допитаною особою про можливий виклик для додаткового допиту, що планується очна ставка з його участю.)

Заключний етап - провидиться діяльність спрямована на створення належних умов, які забезпечують досягнення цілей наміченої дії. Він починається після того, як побудувавши, проаналізувавши й оцінивши уявну модель сформованої ситуації, слідчий, у провадженні якого перебуває кримінальна справа або інша уповноважена на те посадова особа (прокурор що проводить нагляд за слідством, керівник слідчого підрозділу й ін.) ухвалюють рішення щодо проведення відповідної дії. Аналіз уявної моделі ситуації дозволяє визначити наявність пошуково-пізнавальної проблеми, для вирішення якої потрібне проведення якої-небудь дії або комплексу дій. В останньому випадку визначається послідовність проведення дій і приймається рішення про те, яка дія є першочерговою.

Види слідчих дій:

- слідчий огляд та освідування;- допит та очна ставка;- обшук;- затримання та арешт;- пред'явлення для впізнання;

- слідчий експеримент;- використання спеціальних знань під час розслідування злочинів.

Загальні засади організації розслідування

Повнота, всебічність та об'єктивність розслідування злочинів залежать від чіткої організації і планування процесу розслідування кримінальної справи. Швидке й повне розкриття злочинів є одним із головних завдань слідства, немаловажну роль тут відіграє правильна організація роботи кожного слідчого.

Діяльність по розкриттю злочинів досить складна. Вона не мислима без чіткої організації й планування. Плановість розслідування є одним з найважливіших загальних положень методики розслідування злочинів.

Планування - метод, організації розслідування.

Організувати розслідування означає:

- розробити погоджений план застосування сил та засобів місцевих правоохоронних органів (слідчого апарату, міліції, прокуратури) на випадок небезпечних, надзвичайних подій. У цьому плані передбачається формування слідчих груп, бригад, технічних засобів тощо;

- у справах, порушених за оперативними матеріалами, розробити спільно зі слідчим план реалізації матеріалів;

- налагодити належну взаємодію слідчого з оперативними працівниками, експертами, громадськістю, які залучаються до розслідування (розкриття) злочину;

- забезпечити кваліфіковане керівництво слідчо-оперативною групою (СОГ), бригадою;

- чітко визначити розподіл обов'язків між членами СОГ;

- організувати регулярні оперативні наради СОГ з метою обговорення результатів і наступних завдань розслідування;

- налагодити систематичний обмін інформацією;

- спланувати роботу слідчого з урахуванням усіх справ, які є у його провадженні;

- забезпечити технічну забезпеченість СОГ відповідними засобами;

- забезпечити чітке виконання плану розслідування;

- підібрати необхідний нормативний матеріал та забезпечити не-розголошення даних досудового слідства;

- забезпечити діяльність членів СОГ за умов дотримання наукової організації праці та управління.

Організація розслідування ґрунтується на положеннях НОП (наукової організації праці). Щодо слідчого це стосується режиму та умов його роботи з метою їх оптимізації, вдосконалення нормування праці, обладнання робочих місць, оргтехніки, канцелярського та секретарського обслуговування.

Планування розслідування по кримінальній справі в цілому, тактичних операцій і окремих слідчих дій

Планом розслідування кримінальної справи про злочин є система організаційних, процесу­альних і тактичних рішень, які передбачають порядок, терміни, способи, засоби, конкретних виконавців процесуальних та непро-цесуальних дій. При плануванні розслідування злочину багато що залежить від тактичних прийомів. Відповідними тактичними при­йомами з організації планомірного розслідування кримінальної справи про злочин, розробленими на основі наукової організації праці, є:

1) планування досудового слідства кримінальної справи про злочин;

2) мобілізація і розставлення сил;

3) взаємодія слідчих дій і оперативно-розшукових заходів;

4) організація дослідження обставин, що підлягають доказуван­ню в кримінальній справі;

5) організація дослідження матеріальної обстановки.

Важливість зазначених тактичних прийомів з організації плано­мірного розслідування злочину цілком об'єктивна. Адже організа­ція розслідування є вагомою складовою в обсязі належних прав і обов'язків слідчого - повноважень, зміст яких становить вирішен­ня питань найоптимальнішої організаційно-управлінської форми розслідування, розподілу обов'язків між слідчими слідчої групи та їх виконання.

Тобто, організація розслідування кримінальної справи про зло­чин - це застосування суб'єктами криміналістичної діяльності тактичних прийомів щодо планомірного досудового слідства, кри­мінальної справи про злочин, які розроблені на основі науково організованої методики праці, взаємодії слідчих і оперативно-роз­шукових дій, дослідження матеріальної обстановки.

Належна організація розслідування кримінальної справи про злочин упорядковує слідчу ситуацію. Організаційно-процесуаль­ною, упорядкованою слідчою ситуацією є різновидність складної слідчої ситуації, що характеризується специфічним співвідношен­ням суттєвих організаційно-управлінських та кримінально-процесуальних труднощів у ході досудового слідства кримінальної спра­ви про злочин, браком об'єктивних ресурсів і суб'єктивних мож­ливостей слідчого для їх подолання.

Планування розслідування як практичний прийом застосо­вується в організації слідства у справі в цілому і у провадженні окремих слідчих дій є в основних рисах єдиним для цілого і для частини розслідування. Тобто, планування розслідування в кримі­нальній справі про злочин має суцільний характер. Планування слідства є передбаченням роботи з відповідними розрахунками та організаційним забезпеченням її оптимального виконання стосов­но мети, затрати часу і засобів.

Отже, планування розслідування, в широкому розумінні - це скла­дова проблема організації досудового слідства кримінальної справи про злочин, що являє собою визначену законодавством процесуальну форму, а також: відповідні шляхи, засоби і способи.

Планування розслідування злочину може бути письмовим і умовно письмовим (комп'ютерний набір). Письмові плани є тіль­ки технічною частиною планування. План має бути науково обґрунтованим дієвим та ефективним. Відповідно до принципів наукової організації праці планування розслідування кримінальної справи про злочин має віддзеркалювати:

1) загальну мету і проміжні завдання;

2) етапи діяльності;

3) конкретні дії на кожному етапі, необхідні для вирішення зав­дань і досягнення мети кримінального судочинства;

4) засоби й умови, які передбачаються для цих дій;

5) терміни і місце виконання;:

6) склад учасників кожної дії;

7) мобілізацію і розставлення сил, розподіл обов'язків у кож­ній дії;

8) контроль і облік виконання;

9) підведення підсумків.

Письмове планування може бути сітковим, концентрованим ка­лендарним. Сіткове планування є методом планування суб'єкта криміналістичної діяльності у складній, багатоепізодній кримі­нальній справі про злочин, завдання якого полягає у складанні за допомогою умовних схематичних позначень сіткового графіка з указівкою повного переліку запланованих робіт, з урахуванням ча­су, необхідного для їх проведення.

Концентрованим календарним плануванням є метод плануван­ня, що дозволяє узгодити проведення всіх слідчих дій і заходів у кримінальних справах про злочин шляхом чіткого їх провадження з урахуванням основних положень досудового слідства (його стро­ків) та запобіжних заходів.

Сіткове, концентроване календарне, комплексне чи інші пла­нування (шахматне) можуть зазнавати істотних і неістотних змін з урахуванням слідчої ситуації, що склалася на певному етапі роз­слідування кримінальної справи про злочин. Це означає, що кож­ний письмовий план розслідування кримінальної справи про зло­чин на відповідному етапі виходить з її складності (один, декілька епізодів), сукупності тих обставин, що підлягають доказуванню, і є ситуативним. Отже, ситуативний план розслідування злочину потрібно складати з урахуванням умов і обставин, що постали пе­ред слідчим. Ситуативний план розслідування злочину є одним з видів сіткового та концентрованого календарного планування.