Поняття, види слідчих (розшукових) дій. Підстави і умови провадження слідчих (розшукових) дій.

Серед процесуальних дій особливе значення мають дії, спрямовані на отримання (розшукування, збирання) або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Такі дії іменуються слідчими (розшуковими) і характеризуються певними ознаками, за допомогою яких можна відмежувати їх від інших процесуальних дій. Слідчі (розшукові) дії мають пізнавальну спрямованість, тобто вони завжди спрямовані на отримання, фіксацію або перевірку доказів. Проведення слідчих дій іноді істотно зачіпає права та законні інтереси осіб, у зв’язку із чим деякі з них можуть бути проведені тільки після погодження із прокурором чи дачі згоди на їх проведення слідчого судді. Процесуальний порядок проведення слідчих (розшукових) дій закріплений у кримінальному процесуальному законі та в необхідних випадках їх проведення забезпечується державним примусом.

Значення слідчих дій полягає в тому, що вони є основним способом збирання доказів і звідси - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань.

Закон передбачає проведення таких слідчих дій:

а) допит, у тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб (статті 224-226 КПК), допит у режимі відеоконференції (ст. 232 КПК); б) пред’явлення для впізнання: особи (ст. 228 КПК), речей (ст. 229 КПК), трупа (ст. 230 КПК); в) обшук (статті 233-236 КПК); г) огляд: місця події, місцевості, приміщень, житла чи іншого володіння особи, речей та документів (ст. 237 КПК), трупа (ст. 238 КПК), огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією (ст. 239 КПК), місця вчинення кримінального правопорушення (п. 2 ч. 2 ст. 520 КПК); д) слідчий експеримент (ст. 240 КПК); е) освідування особи (ст. 241 КПК); є) залучення експерта та проведення експертизи (статті 242-243 КПК).

Слідчі (розшукові) дії можна поділити на певні види. Залежно від того, чи підлягають розголошенню відомості про факт та методи їх проведення, вони поділяються на «гласні» та негласні.

Залежно від часу проведення слідчі (розшукові) дії поділяються на невідкладні та інші. Під невідкладними слід розуміти такі слідчі дії, зволікання з провадженням яких може викликати негативні наслідки для провадження, зникнення слідів кримінального правопорушення або особи, якою він був вчинений, предметів, які можуть стати згодом речовими доказами, зміну обстановки.

Залежно від послідовності проведення, слідчі (розшукові) дії можуть бути первинними, подальшими і повторними. Первинними слід визнати ті дії, з яких зазвичай починається провадження і які проводяться до внесення відомостей до ЄРДР або відразу після внесення таких відомостей, до вручення особі повідомлення про підозру.

Решта слідчих (розшукових) дій вважається подальшими. Повторні слідчі (розшукові) дії здійснюються, якщо є обгрунтовані сумніви у правильності проведення первинних слідчих дій, якщо результати первинної слідчої дії суперечать іншим матеріалам кримінального провадження, а також за наявності істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР України, процесуальних норм, які регламентують порядок проведення первинної слідчої дії. Повторні слідчі (розшукові) дії проводяться знову в повному обсязі. Слід також звернути увагу на те, що деякі слідчі дії взагалі не можуть бути проведені повторно (наприклад, пред’явлення для впізнання).

Залежно від обсягу проведення слідчі (розшукові) дії можна поділити на основні та додаткові. Основними є слідчі дії, які проводяться у повному обсязі у встановленому законом порядку. Якщо при проведенні основної слідчої дії залишилися нез’ясованими які-небудь обставини або потрібне уточнення яких-небудь моментів, то проводиться додаткова слідча дія. Різниця між основною і додатковою слідчою (розшуковою) дією полягає в обсязі досліджуваних обставин.

Залежно від обов’язковості проведення слідчих (розшукових) дій вони поділяються на обов’язкові та необов’язкові. Обов’язковість слідчої дії може визначатися прямою вказівкою в законі на необхідність її проведення. Це, наприклад, обов’язкове призначення експертизи для встановлення причин смерті, тяжкості та характеру тілесних ушкоджень або інших обставин (ч. 2 ст. 242 КПК). Обов’язковою є слідча дія, коли прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, доручає слідчому її проведення (п. 4 ч. 2 ст. 36, ч. 4 ст. 40 КПК). Обов’язково має бути проведена слідча дія за дорученням суду, у випадках, передбачених ч. З ст. 333 КПК.

Необов’язковими є слідчі (розшукові) дії, непроведения яких не може вплинути на якість досудового розслідування. Вони визначаються самим слідчим на підставі його внутрішнього переконання залежно від обставин кримінального провадження.

Залежно від обмеження конституційних прав осіб слідчі (розшукові) дії поділяються на такі, що пов’язані із тимчасовим обмеженням окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина; слідчі (розшукові) дії, не пов’язані із таким обмеженням; слідчі (розшукові) дії, які можуть бути пов’язані із тимчасовим обмеженням конституційних прав і свобод.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, встановлених Конституцією України. Основним Законом держави передбачається можливість тимчасового обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, закріплених у статтях 30, 31, 32 під час кримінального провадження. Це можуть бути огляд та обшук житла чи іншого володіння особи (ст. 30 Конституції України, статті 233, 234, 237 КПК), накладення арешту на кореспонденцію, її огляд і виїмка, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 31 Конституції України, статті 261-263 КПК).

Обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина під час проведення вказаних слідчих (розшукових) дій допускається лише за вмотивованим рішенням слідчого судді (крім випадку, передбаченого ч. З ст. 30 Конституції України, ч. 3 ст. 233 КПК) і мають винятковий та тимчасовий характер.

Можливе тимчасове обмеження конституційних прав при проведенні освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого, коли при відмові в добровільному освідуванні ця слідча дія проводиться примусово (ч. З ст. 241 КПК). Решта слідчих дій (допит, слідчий експеримент, пред’явлення для впізнання та ін.) за умови дотримання вимог закону при їх проведенні не пов’язані з обмеженням конституційних прав осіб.

За наявності розпочатого досудового розслідування слідчі (розшукові) дії можна поділити на ті, що відповідно до закону можуть бути проведені до внесення відомостей до ЄРДР (це єдина слідча дія - огляд місця події (ч. З ст. 214 КПК)) та слідчі дії, що проводяться тільки після внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування.

За процесуальною формою слідчі (розшукові) дії можуть поділятися на такі, що проводяться:

1) за постановою слідчого або прокурора (допит, впізнання у режимі відеоконференції (ч. 2 ст. 232 КПК); обшук особи, яка перебуває в житлі під час проведення там обшуку (ч. 5 ст. 236 КПК); залучення експерта та проведення експертизи (ч. 1 ст. 242, 367 ч. 1 ст. 243 КПК)) та без неї (допит (ст. 224 КПК), огляд та слідчий експеримент, за винятком проведення цих слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи (ч. 1 ст. 237, ч. 5 ст. 240 КПК), пред’явлення для впізнання (статті 228-230 КПК));

2) за постановою прокурора: освідування особи (ч. 2 ст. 241 КПК);

3) за згодою прокурора (згода потрібна на проведення слідчих (розшукових) дій, які проводяться за ухвалою слідчого судді): допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні (ч. 1 ст. 225 КПК); обшук (ч. З ст. 234); огляд житла чи іншого володіння особи (ч. 2 ст. 237 КПК); слідчий експеримент, що проводиться у житлі чи іншому володінні особи (ч. 5 ст. 240 КПК);

4) за ухвалою слідчого судді: допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні (ч. 1 ст. 225 КПК); обшук (ч. 2 ст. 234 КПК), огляд житла чи іншого володіння особи (ч. 2 ст. 237 КПК); слідчий експеримент, що проводиться у житлі чи іншому володінні особи (ч. 5 ст. 240 КПК);

5) за участю понятих (обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи, пред’явлення особи, трупа чи речей для впізнання, огляд трупа, в тому числі і пов’язаний із ексгумацією, слідчий експеримент, освідування особи (ч. 7 ст. 223 КПК)) і без них (допит, огляд місцевості, речей та документів, залучення експерта та проведення експертизи).

Залежно від прийомів отримання інформації слідчі (розшукові) дії можна поділити на вербальні, невербальні та змішані. Вербальними є слідчі дії, у результаті яких одержується словесна інформація. До них можна віднести всі види допитів. Невербальними називають такі слідчі (розшукові) дії, у результаті яких слідчий отримує інформацію, що міститься в об’єктах матеріального світу і виражається в предметно-просторових ознаках, таких як форма, колір, обсяг тощо. До невербальних слідчих дій можна віднести огляд, освідування, обшук. Решта слідчих дій є змішаними, у ході яких отримується інформація як словесна, так і та, що міститься в об’єктах матеріального світу.