Негласні слідчі (розшукові) дії

Негласні слідчі (розшукові) дії є різновидом слідчих (розшуко­вих) дій, та регулюються у загальному порядку, передбаченому КПК України, законними та підзаконними актами.

Факт проведення негласних слідчих (розшукових) дій не підлягає розголошенню, за винятком умов, передбачених статтею 253 КПК України. При цьому слід підкреслити, що методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій не підлягають розголошенню не за яких умов.

Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться для встановлення відомостей про злочин та осіб, які їх вчинили, якщо їх неможливо отримати в інший спосіб. Фактично всі негласні слідчі (розшукові) дії, крім установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (стаття 268 КПК України), проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Глава 21 КПК України містить вичерпний перелік негласних (слідчих) (розшукових) дій, до яких відносяться:

Види негласних слідчих (розшукових) дій

1.11.1. Негласні слідчі (розшукові) дії, які проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

1.11.2. Аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України) полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо.

1.11.3. Накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК України) полягає в забороні установам зв'язку та фінансовим установам вручення кореспонденції адресату без відповідної вказівки слідчого, прокурора.

1.11.4. Огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262 КПК України) полягає в негласному відкритті й огляді затриманої кореспонденції, на яку накладено арешт, її виїмці або знятті копії чи отриманні зразків, нанесенні на виявлені речі і документи спеціальних позначок, обладнанні їх технічними засобами контролю, заміні речей і речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи заборонені у вільному обігу, на їх безпечні аналоги.

1.11.5. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж полягає в негласному проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою, а також одержанні, перетворенні і фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв'язку (знаки, сигнали, письмовий текст, зображення, звуки, повідомлення будь-якого виду).

1.11.5.1. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж поділяється на:

- контроль за телефонними розмовами, що полягає в негласному проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, спостереження, відбору та фіксації змісту телефонних розмов, іншої інформації та сигналів (SMS, MMS, факсимільний зв'язок, модемний зв'язок тощо), які передаються телефонним каналом зв'язку, що контролюється;

- зняття інформації з каналів зв'язку, що полягає в негласному одержанні, перетворенні і фіксації із застосуванням технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, у відповідній формі різних видів сигналів, які передаються каналами зв'язку мережі Інтернет, інших мереж передачі даних, що контролюються.

1.11.6. Зняття інформації з електронних інформаційних систем без відома її власника, володільця або утримувача (ст. 264 КПК України) полягає в одержані інформації, у тому числі із застосуванням технічного обладнання, яка міститься в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютер), автоматичних системах, комп'ютерній мережі.

1.11.7. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України) полягає в таємному проникненні слідчого чи уповноваженої особи без відома власника чи володільця, приховано, під псевдонімом або із застосуванням технічних засобів у приміщення та інше володіння для встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи або безпосередньо з метою виявлення і фіксації слідів злочину, проведення огляду, виявлення документів, речей, що мають значення для досудового розслідування, виготовлення копій чи їх зразків, виявлення осіб, які розшукуються, або з іншою метою для досягнення цілей кримінального провадження.

1.11.8. Спостереження за особою в публічно доступних місцях (ст. 269 КПК України) полягає у візуальному спостереженні за особою слідчим чи уповноваженою особою для фіксації її пересування, контактів, поведінки, перебування в певному, публічно доступному місці тощо або застосуванні з цією метою спеціальних технічних засобів для спостереження.

1.11.9. Аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270 КПК України) полягає у застосуванні технічного обладнання у публічно доступному місці з метою фіксації відомостей (розмов, поведінки осіб, інших подій), які мають значення для кримінального провадження, без відома присутніх у ньому осіб.

1.11.10. Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України), полягає в діях слідчого чи уповноваженої особи, які дозволяють без відома власника чи володільця отримати зразки матеріалів, сировини, виробів тощо, у тому числі в публічно недоступних місцях.

1.11.11. Спостереження за річчю або місцем у публічно доступних місцях (ст. 269 КПК України) полягає у візуальному спостереженні за певною річчю або певним місцем слідчим чи уповноваженою особою для фіксації її переміщення, контактів з нею певних осіб, подій у певному місці для перевірки відомостей під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину або застосуванні з цією метою спеціальних технічних засобів для спостереження.

1.14. Негласні слідчі (розшукові) дії, які проводяться незалежно від тяжкості злочину

1.14.1. Зняття інформації з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем чи не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту (ч. 2 ст. 264 КПК України), полягає в одержанні інформації із електронних інформаційних систем, що містять відповідну інформацію, у тому числі із застосуванням технічного обладнання.

1.14.2. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України) полягає в застосуванні технічного обладнання для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі мобільного терміналу, систем зв'язку та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв'язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в результаті його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

Серед зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, до тих, що пов’язані із втручанням у приватне спілкування, згідно параграфу 2 глави 21 КПК України віднесені:

аудіо- та відеоконтроль особи (стаття 260 КПК України);

накладення арешту на кореспонденцію (стаття 261 КПК Укра­їни);

огляд і виїмка кореспонденції (стаття 262 КПК України);

зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (стаття 263 КПК України);

зняття інформації з електронних інформаційних систем (стаття 264 КПК України).

Порядок та тактика проведення негласних слідчих (розшуко­вих) дій визначені та урегульовані відомчими та міжвідомчими нормативно-правовими актами, такими як: постанови Кабінету Мі­ністрів України, накази Генеральної прокуратури України, накази Міністерства внутрішніх справ України, накази Служби безпеки України, накази органу, що здійснює контроль за дотриманням по­даткового законодавства, накази органу державного бюро розслі­дувань, накази Державної пенітенціарної служби України, накази Державної прикордонної служби України, накази Державної мит­ної служби України.

Негласні слідчі (розшукові) дії є комплексом дій, які використо­вують можливості оперативно-розшукової діяльності (оперативно-розшукові дії, заходи та методи), але на підставах, чітко визначених ст. 246 КПК України. Також слід зазначити, що положення глави 21 КПК України є підґрунтям для проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшу­кову діяльність», таких як:

1) контрольована поставка та контрольована і оперативна закупка товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обі­гу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь (згідно з положеннями статті 271 Кримінального процесуального кодексу України у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової служби України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України);

2) негласне виявлення та фіксування слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого воло­діння особи (згідно з положеннями статті 267 КПК України);

3) спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організова­ної групи чи злочинної організації (згідно з положеннями статті 272 КПК України);

4) аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж (згідно з положеннями статей 260, 263-265 КПК України;

5) арешт кореспонденції, її огляд та виїмка (згідно з положеннями статей 261, 262 КПК України);

6) спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, ві­деоконтроль місця (згідно з положеннями статей 269, 270 КПК України);

7) установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (згід­но з положеннями статті 268 КПК України);

8) використання конфіденційного співробітництва (згідно з поло­женнями статті 275 КПК України);

9) створення та використання заздалегідь ідентифікованих (поміче­них) або несправжніх (імітаційних) засобів (згідно з положеннями статті 273 КПК України).

Питання про наявність достатніх підстав для проведення неглас­них слідчих (розшукових) дій в кожному конкретному випадку вирі­шується чітко визначеним колом осіб, а саме: слідчим, прокурором, слідчим суддею, – які приймають рішення про наявність чи відсут­ність фактів або обставин, що потребують проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину.

Але, частина 6 статті 246 КПК України також визначає перелік оперативних підрозділів, які за дорученням слідчого мають право проводити негласні слідчі (розшукові) дії, а саме уповноважені опе­ративні підрозділи:

органів внутрішніх справ,

органів безпеки,

органів, що здійснюють контроль за додержанням податково­го законодавства,

органів Державної пенітенціарної служби України,

органів Державної прикордонної служби України,

органів Державної митної служби України.

Порядок застосування можливостей зазначених оперативних під­розділів визначено у ч. 1 ст. 41 та ч.5 ст. 246 КПК України.

У частині 6 статті 246 КПК України також визначається, що за рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися «інші особи». До «інших осіб» можливо віднести, осіб, які можуть володіти певними спеціальними або професійними знаннями (навичками), а також конфіденційною інформацією, без застосування яких неможливо якісне проведення негласних слідчих (розшукових) дій, за винятком: адвокатів, нотаріу­сів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, які мо­жуть володіти конфіденційною інформацією, отриманою у результаті здійснення своєї професійної діяльності (ч. 2 ст. 275 КПК України).