Завдання подальшого розслідування вимагань

Найбільш ефективним засобом розслідування вимагання, є використання типових тактичних операцій, які виступають програмою (алгоритмом) дій слідчого у певній слідчій ситуації для вирішення конкретного проміжного (локального) завдання досудового розслідування. Їхня розробка дозволить в першу чергу оптимізувати процес розслідування злочину, надасть істотну допомогу у визначенні напрямів розслідування та обранні доцільних засобів реалізації слідчої діяльності. Ефективність таких операцій, що визначаються відповідно до поставлених завдань, окреслюється одночасністю їх проведення із залученням кола осіб, які виконують різноманітні функції, проте забезпечують вирішення головного завдання [8, с. 282].

Серед переліку тактичних операцій, систематизованих на підставі аналізу діяльності правоохоронних органів і наукових досліджень, проведеного В. В. Лисенком, слід виокремити лише ті, які за своїм змістом відповідають специфіці подальшого етапу розслідування вимагань, а саме: 1) пошук та встановлення осіб, які переховуються від органів досудового розслідування (якщо особа злочинця або її спільники переховуються від слідства та їх оголошено в розшук у порядку передбаченому статтею 280 КПК України); 2) встановлення співучасників злочину; 3) виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів; 4) перевірка алібі підозрюваного; 6) груповий обшук; 7) встановлення будь-яких обставин, що входять у предмет доказування; 8) встановлення предметів, які були викрадені; 9) встановлення знарядь злочину; 10) встановлення транспортних засобів, які були використані злочинцем у вчиненні злочину; 11) встановлення обставин викрадення людини; 12) збирання інформації про злочин, пов’язаний з використанням електронної пошти; 13) забезпечення відшкодування спричиненої шкоди; 14) вплив на поведінку підозрюваного, свідка для виключення чи зміни конфліктної ситуації; 15) встановлення додаткових епізодів злочинної діяльності [9, с. 246].

В результаті опитування 92 слідчих та працівників оперативних підрозділів за спеціально розробленою анкетою нами було встановлено, що на подальшому етапі розслідування вимагань одними з найтиповіших тактичних операцій є: «Група» - 12 (13%); «Документ» - 54 (58,7%); «Нейтралізація протидії розслідуванню» 3 - (3,3%); «Пошук» 23 - (25%).

Тактична операція «Документ» включає комплекс таких слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: а) тимчасовий доступ до речей і документів; б) слідчий огляд; в) доручення проведення експертизи, вид якої визначається в залежності від конкретної слідчої ситуації, зокрема: почеркознавча та авторознавча; технічна експертиза документів; судово-бухгалтерська, комп’ютерна експертизи тощо. Проілюструємо можливість проведення цієї тактичної операції на конкретному прикладі, наведеного з слідчої практики. Так, у кримінальному провадженні № 1-кп/432/85/2013, розпочатого за ч.1 ст. 289, ч.2 ст. 189 КК України, проведення тактичної операції «Документ», враховуючи те, що предметом злочинного посягання був автомобіль марки «СНЕRY М-11», містила наступний комплекс заходів: тимчасовий доступ до документів (виїмка) та направлення відповідних запитів з метою отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, поліс страхування, технічний паспорт тощо. Також слідчим було вилучено документи, які свідчать про наявність у підозрюваного службового становища, оскільки ним виявився дільничний інспектор міліції 1-го міського відділення міліції Первомайського міського відділу. Зокрема, це наказ начальника ГУМВС України в Луганській області №130 о/с від 21 березня 2012 року про призначення на посаду, посвідчення працівника міліції, витяг з наказу про затвердження функціональних обов’язків, матеріали службової перевірки за вказаним фактом, а також інші матеріали, що стосувались службової діяльності дільничного інспектора, а саме: настінний план адміністративної дільниці (мікрорайону); паспорт на адміністративну дільницю; журнал обліку будинків; алфавітні картки обліку осіб, стосовно яких здійснюється профілактична робота; журнал обліку особистого приймання громадян дільничним (старшим дільничним) інспектором міліції; списки обліку транспортних засобів, номерних речей і предметів, що перебувають у розшуку тощо [10].

Тактична операція «Група» передбачає проведення процесуальних заходів, спрямованих на встановлення осіб, які є членам організованої злочинної групи, що спеціалізуються на вимаганнях. До цих осіб можуть належати кримінальні авторитети, раніше судимі за злочини корисливо-насильницької спрямованості, працівники силових структур, державні службовці контролюючих органів тощо.

Тактична операція в подібних випадках об’єднує: а) оперативну діяльність, спрямовану на встановлення осіб, причетних до злочину; б) оперативні дії по встановленню можливих свідків; в) обшук у підозрюваних; г) втручання у приватне спілкування; ґ) затримання підозрюваних і проведення допитів.

Яскравим прикладом наведеного є проведення тактичної операції «Група» у кримінальному провадженні № 1017/5638/12, розпочатого за ст. 189 ч. 4 КК СВ Миронівського РВ ГУМУС України в Київської області. Задля встановлення ознак організованості злочинного угрупування, яке спеціалізувалось на вимаганнях прибутків у приватних підприємців на території міста Біла Церква, було проведено комплекс слідчих (розшукових) дій, спрямованих на вирішення таких питань: з яких джерел стала відома інформація злочинцям про майновий стан потерпілого; як підшукував організатор угрупування, членів злочинної групи; яким чином створювались умови для вимагання грошей у суб’єкта підприємницької діяльності; чи здійснювався психологічний тиск на потерпілого; на яких засадах базувалась організація діяльності злочинної групи. Встановивши ці обставини слідчим було доведено наявність стійкої, згуртованої групи, з розподілом ролей її учасників [11].

Тактична операція «Пошук» передбачає заходи, розшукового характеру, метою яких є викриття, встановлення місцезнаходження та затримання співучасників злочинів або підозрюваних, які переховуються від правоохоронних органів, у разі не обрання щодо них запобіжного заходу, пов’язаного з позбавленням волі (тримання під вартою, домашній арешт). До таких заходів можна віднести: перевірка з обліків або повідомлень за орієнтуваннями; встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, звернення до засобів масової інформації з відповідними оголошеннями, проведення заходів, спрямованих на встановлення місця переховування злочинців (бесіди з їх сусідами, колегами по роботі); огляд документів, наприклад, відрядних листів, транспортних та товаротранспортних накладних, залізничні проїзні документи пасажирського сполучення; записи журналів прийому громадян; корінці квитків, на яких зазначені персональні дані; електронні носії з аудіо- чи відео файлів, зафіксовані камерами зовнішнього спостереження; книги запису відвідувань клієнтів у готелях та пансіонатах тощо.

Тактична операція «Нейтралізація протидії розслідуванню злочину». Так, Р. М. Шехавцов досліджуючи форми та способи протидії розслідуванню і засоби їх подолання у провадженнях про вимагання, вчинені організованими групами, злочинними організаціями, визначив комплекс тактичних прийомів психологічного впливу на підозрюваного які, на наш погляд, цілком допустимо використати для реалізації відповідної тактичної операції, а саме: логічний вплив: максимальна деталізація показань, що змушує того, хто говорить неправду, породжувати іншу, яку можна потім перевірити й спростувати; пред’явлення доказів, які спростовують «версію» допитуваного про те, що відбулося; докладне роз’яснення підстав, порядку й наслідків притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов’язаних з протидію розслідуванню, зокрема: приховування злочину (ст396 КК); замах на давання хабара посадовим особам за непритягнення їх до кримінальної відповідальності (ст 369 КК); завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину або неправдиве показання свідків (ст 383, 384 КК); намагання з боку незацікавлених осіб перешкодити з’явленню свідка, потерпілого, експерта або їх примушування до відмови від давання показань чи висновку судової експертизи; посягання на життя захисника чи представника у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги потерпілим, погроза або насильство щодо них, втручання в їх діяльність тощо (ст 397, 398, 400 КК). Таким чином, необхідно створити враження, що легенду прийнято, і тим самим одержати широку базу для перевірки й викриття; припинення неправди на початковому етапі допиту, коли для її спростування наявні достатні дані, щоби продемонструвати хиткість позицій допитуваного тощо;

1) емоційний вплив: розпалення почуття честі, власної гідності, самолюбства; енергійні дії слідчого на допиті, суворий вигляд і стислість; уміле маніпулювання темпами поставлення питань: швидкого, яке утруднює можливість продумування неправдивих відповідей; такого, що збільшує емоційне напруження й сприяє проговоркам; уповільненого, яке дозволяє забезпечити деталізацію обставин і збільшує емоційне напруження допитуваного, що спричиняє помилки в показаннях, які викривають його; розпалення почуття жалю до самого себе, уявлення всіх негативних наслідків, що можуть настати в результаті вчинення протидії розслідуванню; опис фактів, що свідчать про повну байдужість до долі допитуваного з боку осіб, на користь яких він діє; звернення до релігійних почуттів особи; очікування – застосування великих проміжків часу між допитами осіб, яких слідчий, на їхню думку, повинен негайно допитати, створення в них на цій основі емоційного напруження, що стимулює внутрішню боротьбу позитивних і негативних якостей особистості у вирішенні проблеми – «сказати правду чи ні»; використання корисливих мотивів протидіючої особи шляхом роз’яснення, що без неї її співучасники не змогли б учинити злочин, а в результаті вона одержала невідповідну виконаній ролі «винагороду»; душевний струс особи, наприклад, шляхом опису обставин вчинення злочину й наведення прикладу, як би ставилася особа до протидії розслідуванню, якщо б потерпілим була вона чи її родичі [6, с. 130-131].

2) З метою реалізації визначених тактичних прийомів, на наш погляд, доцільно провести відповідний комплекс вербальних та невербальних слідчих (розшукових) дій, зокрема: проведення обшуків та тимчасовий доступ до речей і документів (виїмка) з метою виявлення й вилучення матеріальних об’єктів, які зберегли на собі інформацію про сліди, знаряддя і засоби вчинення вимагання; доручення проведення експертиз з метою виявлення фактів, що викривають приховування вимагання або протидію його розслідуванню (технічна експертиза документів, почеркознавча експертизи тощо); слідчий експеримент з метою перевірки показань осіб, які протидіяли, про обставини вчинення й приховування вимагання; одночасний допит двох чи більше вже допитаних учасників кримінального провадження (свідків, потерпілих, інших підозрюваних) для з’ясування причин розбіжності в їхніх показаннях; проведення допиту протидіючих сторін про обставини вчинення вимагання, способи, час, місце впливу на матеріальні сліди злочину та їх носії, про їх місцезнаходження, способи впливу на потерпілих, свідків, своїх співучасників, про результати такого впливу. Проведення цієї слідчої (розшукової) дії може супроводжуватись використанням поліграфу.

Тактична операція «формування доказів» полягає у визначені системи доказів щодо причетності підозрюваного у вчиненні вимагання, що являє собою процес акумуляції достовірної і повної інформації про обставини події злочину. Варто зауважити, що в ході розслідування слідчий може зібрати докази, які свідчитимуть про непричетність особи до події злочину, що також є одним із елементів предмету доказування, передбаченого статтею 91 КПК України.

В ході нашого дослідженнями нами встановлено, що в процесі проведення вище наведених тактичних операцій найпоширенішими та ефективними слідчими (розшуковими) діями є: тимчасовий доступ до речей документів (виїмка); обшук -; допит свідка, доручення проведення судових експертиз, слідчий експеремент; пред’явлення особи для впізнання; одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб.