Дискусія (в групі або класі)

Дискусія дозволяє виявити позицію всіх членів колективу щодо проблеми обговорення. Обговорювати можна заплановані питання або імпровізовані теми. Робота буде ефективною, а дискусія відвер­тою, якщо створити атмосферу довіри та взаємоповаги. Для цього класний керівник мусить заздалегідь продумати:

— дату проведення дискусії;

— варіанти розташування меблів;

— спосіб розміщення учнівських груп;

— форму діалогу (гра, знайомство тощо).

Обов’язково обговоріть правила або принципи ведення дискусії. Нехай їх запропонують члени групи. Кожна група може обрати три - п’ять правил, які дозволять злагоджено працювати в колек­тиві. Правила обов’язково слід оформити на великому аркуші або записати на дошці. Учні мають їх бачити і звертатися до них під час обговорення.

Правила ведення дискусії.

1. Висловлюватися по черзі.

2. Дотримуватися теми.

3. Не критикувати думки інших, не заважати висловлю­ватися.

4. Дотримуватися регламенту.

5. Не спізнюватись, не виходити під час обговорення.

6. Бути активним.

7. Виявляти доброзичливість, бути уважним.

8. Дотримуватись конфіденційності.

9. Не пліткувати.

10. Не насміхатися над невпевненими.

11. Допомагати одне одному.

Ефективність дискусії залежить від ведучого (педагога), який ак­тивізує групу, ставлячи запитання. Варто уникати запитань, на які можна відповісти „так” або „ні”. Розпочинайте запитання слова­ми „як”, „чому”, „який”, „де”, вимагаючи розгорнутої відповіді. Класний керівник мусить буди уважним до кожного; стежити за тим, щоб висловлювалися всі бажаючі; заохочувати учасників, дя­кувати їм за виступи. Не варто допускати, щоб один або два учасни­ки взяли всю ініціативу на себе. У разі необхідності зупиніть їхній виступ словами: „Дякуємо. А тепер послухаємо інших” або „Тепер надамо слово решті учнів”. Дискусія в групі - це один із способів організації ефективного спілкування, виявлення різних позицій, навчання співпраці.

Рольова гра

Класний керівник у процесі імітації реальних подій може з’ясувати ставлення учнів до різних життєвих ситуацій, їхню по­зитивну чи негативну налаштованість.

Рольова гра - це своєрідна маленька п’єса, в якій драматургіч­ний талант „акторів” не є головним; на перший план виступають почуття, досвід, уміння, що з’явилися в результаті гри. У рольовій грі учні мають змогу діяти „тут і зараз”. Класний керівник мусить чітко визначити ідею та дати завдання „акторам”. Необхідно також пояснити особливості ролі та сформулювати загальну мету рольової гри. Ця форма роботи може виступати як окремий ціліс­ний елемент уроку, години спілкування тощо або як частина іншої форми роботи.

Перед проведенням рольової гри сформулюйте тему, яка ляже в основу учнівської діяльності, наприклад „Особистість і колек­тив”. Далі детально продумайте сценічні ситуації та визначте кіль­кість необхідних дійових осіб. Розподіліть ролі серед учасників, поясніть, як треба працювати групами чи класом, вирішіть, хто буде контролювати перебіг гри. Складіть план-сценарій.

Після проведення гри дайте учням час на обмірковування того, що бачили або інсценували. Проведіть обговорення, підбийте підсумки. Слідкуйте за тим, щоб учні „вийшли” зі своїх „ролей”. Не приму­шуйте шукати однозначно правильні відповіді. Сприймайте різні точки зору, не нав’язуйте своє бачення. Рольову гру слід проводити з обачністю, враховуючи почуття учнів та соціальні чинники.

„Незакінчені речення”

Суть цього методу полягає у висловленні власних думок та ідей, які потім обговорюються. Робота може проводитися у формі „моз­кового штурму”. У такому разі вислови записуються на дошці та обговорюються. Можна роздати невеликі аркуші й запропонувати записати на них свої міркування. Нижче наводимо приклади таких карток.

1) Дружба - це....

2) Колектив - це....

3) Вчитися треба, тому що....

4) Необхідно поважати оточуючих тому, що....

5) Хлопці та дівчата повинні....

Опитування

Цей метод залучає учасників до аналізу та обговорення важли­вих актуальних питань, наприклад: „Яких заходів, на вашу думку, необхідно вживати, щоб зарадити появі людей, хворих на СНІД?”, „Як можна допомогти тваринам, які живуть у зоопарку?”, „Що буде з вами через 10 років?”. Питання можуть мати гіпотетичний характер („Що б ви сказали, якби...?”) або з’ясувальний („Про що може свідчити агресивна поведінка людини?”, „Що ти відчуваєш, коли...?”). Опитування може мати форму розслідування: „Чому ти так учинив?”. Під час обговорення слід прагнути дійти згоди: „Чи ви погоджуєтесь із тим, що...?”, „Чи ваша думка збігається з..?”. Необхідно стежити, щоб у питаннях не було двозначності. Наприкінці опитування пропоную підбити підсумки.

Анкетування

Цей метод дозволяє одержати певну інформацію про учня, ви­явити його позицію з приводу того чи іншого питання. Анкетуван­ня застосовується як окрема форма роботи, підготовчий етап або як перевірка результатів за підсумками певної діяльності.

Гра „Гудіння вулика”

Гра застосовується на фінальних етапах виховних заходів, коли необхідно підбити підсумки, зробити висновки. Суть гри полягає в тому, що діти протягом п’яти - семи хвилин обмінюють­ся враженнями про почуте, побачене, зроблене. Обмін думками спочатку відбувається в групах або парах, а потім - усім колек­тивом. „Гудіння вулика» дає можливість підсумувати всі думки та враження.

Дебати

Такий метод дозволяє обміркувати суперечливі питання, роз­крити глибину проблеми, зважити позитивні й негативні моменти. Прикладом можуть служити „телевізійні дебати”. Цей метод по­требує підготовки двох опозиційних сторін. Ефективними дебати стають під час виборів шкільного самоврядування та розв’язання питань планування.

Можлива тематика дебатів.

1) „Чи потрібна шкільна форма?”.

2) „Права й обов’язки учнів”.

3) „Підвищення ролі шкільного самоврядування”.

4) „Важливість знань”.

5) „Портрет сучасного школяра”.

6) „Роль української мови в спілкуванні”.

„Круглий стіл”

Метод використовується в роботі малих і великих груп. Кожний учасник „круглого столу” записує на аркуші певну ідею та передає його сусідові ліворуч, який записує свою пропозицію, і так далі. Можна використати різнокольорові олівці (фломастери, ручки), заздалегідь роздавши їх учасникам. Після того як аркуш буде за­повнений, обговорюються всі ідеї. Такий метод дає плідний резуль­тат, коли виникає потреба одержати раціональне розв’язання проб­леми. Це може стосуватися планування, вибору форм заохочення учнів, підготовки рубрик стіннівки, засобів виходу з конфлікту тощо.

Інтерв’ювання

Метод інтерв’ювання допомагає залучити до обговорення сторон­ніх людей, удосконалити вміння учнів спілкуватися з оточуючими. У процесі підготовки інтерв’ю слід обрати тему, наприклад „Ін­формаційні технології - допомога в навчанні”; ознайомити з нею учнів, надати коротку довідку. Потім необхідно скласти разом із дітьми список тих, у кого можна взяти інтерв’ю; запропонувати запросити респондентів до школи або домовитися про інтерв’ю в ін­шому місці. Бажано, щоб класний керівник провів невелику спів­бесіду з респондентом, аби виявити його обізнаність з даної теми. Нагадайте учням про підготовку до інтерв’ю та необхідний перелік питань. Під час інтерв’ювання учні можуть ставити запитання по черзі, а відповіді записувати на аркуш або касету. Після інтерв’ю відповіді обговорюються, порівнюються; робляться висновки.

Асоціативний зв’язок

Такий метод рекомендую використовувати на початковому етапі роботи, щоб з’ясувати обізнаність учнів з даної теми, або на останньому етапі, щоб перевірити засвоєні ними знання.

Перед проведенням заняття у формі „асоціативного зв’язку” не­обхідно підібрати ключове слово, що стосуватиметься теми, напри­клад „доброзичливість”. Запропонуйте учням швидко записати по­няття, які вони асоціюють із цим словом. Це можуть бути доброта, посмішка, увага, повага, взаємоповага тощо. Підбиваючи підсум­ки, запропонуйте учням одним словом або реченням висловитися з приводу того, що дала їм ця робота.

Відтворення інформації

Метод застосовується з метою підвищення ефективності сприй­няття та запам’ятовування учнями інформації. Суть методу поля­гає у відтворенні отриманої інформації в якійсь іншій формі. Поди­вившись, наприклад, фільм, учні можуть:

— намалювати малюнки;

— влаштувати виставу;

— організувати виставку;

— написати вірші;

— придумати загадки тощо.

Знайдіть інформацію за необхідною темою та ознайомте з нею учнів. Форма заняття може бути довільною: лекція, оповідання, фільм, вірш. Потім виділіть головне і вирішіть, що має бути від­творено. Організуйте роботу учнів над відтворенням інформації в обраній формі. Наприкінці проведіть презентацію робіт, підбийте підсумки.

Творча робота

Такий метод полягає у вираженні учнями ідей за допомогою різ­них видів творчої діяльності: карикатури, колажу, креслення, ма­люнка, фотографії, моделювання, складання історій, пісень, ігор, розробки ситуацій тощо. Ця робота використовується як окремий вид діяльності або як частина виховного заходу. Діти можуть пра­цювати індивідуально й у групах. Головне - не оцінювання талан­тів і вмінь, а оригінальне вираження ідей, почуттів.

Метод малюнків

Залучаючи цей метод роботи до свого арсеналу, класний керівник учить дітей спостерігати, розвиває їхню уяву. Малюнки дітей - один із найпростіших способів виявлення їхніх думок та вражень.

Прогляньте ілюстрації з газет, журналів та книг; оберіть серед них ті, що відповідають обраній тематиці. Роздайте учням ілюст­рації, запропонуйте уважно розглянути зображене, а потім нама­лювати те, що вони побачили (не перемалювати, а намалювати, не маючи перед очима оригіналу). Нагадайте дітям, що важливими є не здібності до малювання, а вміння побачити головну ідею. Порів­няйте дитячі малюнки з ілюстраціями. Запитайте, що в ілюстраціях зображено по-іншому, які важливі деталі залишилися поза увагою і чому? Зверніть увагу на те, як-деякі учні доповнили малю­нок чимось своїм; з’ясуйте, чому так сталося.

Підбити підсумки роботи можна, провівши бесіду за питаннями.

— Яку головну ідею було закладено в ілюстрації?

— Як ви відтворили її у своєму малюнку?

„Криголами”

Метод „криголамів” застосовується з метою налаштування дітей на спільну та дружню роботу. Він дозволяє поєднати дітей, усунути непорозуміння в колективі, налаштувати учнів на взаємопідтримку, захопити їх роботою. Існує декілька видів „криголамів”.

„Криголам „Струм”

Учні стають у коло, беруться за руки, заплющують очі. Ведучий потиском правої руки передає імпульс „струму” в ліву руку сусіда. Цей імпульс передається далі по колу, поки не доходить до лівої руки ведучого. Вправа повторюється два-три рази. У разі необхід­ності можна обмінятися думками щодо відчуттів, які виникають під час виконання вправи.

„Криголам „Індійський крок”

Учні стають у колону, рухаються по колу за ведучим, повторюю­чи його рухи. Головне - досягти синхронності з ведучим. Вправа повторюється три-чотири рази.

„Криголам „Плутанка”

Клас необхідно розділити на дві групи. Кожна група довільно береться за руки (не можна брати руки людини, яка стоїть поруч, і обидві руки тієї самої людини). Після утворення „плутанки” ве­дучий передає імпульс „струму”. Якщо імпульс повертається до нього, вправа виконана успішно. Повторюється кілька разів.

„Криголам „Сонячний промінь”

Учні за командою ведучого заплющують очі. Вони уявляють, як промінь-сонця пробивається крізь шибку вікна, потрапляє в одне вухо, а виходить з іншого. Уявний промінь натягується, як ни­точка. Ведучий дає команду взятися за кінчики уявного променя, який нібито виглядає з вух, і рухати промінець вправо, вліво.

„Криголам „Угору по веселці”

Усі учні стають у коло, заплющують очі, роблять глибокий вдих і уявляють, як підіймаються вгору по веселці. Видих – „з’їжджають” униз. Вправа повторюється три-чотири рази.

Година спілкування на тему:

„Світ професій. Ким бути?

Формула правильного вибору професії”

Мета:

1. Познайомитися з особливостями деяких професій.

2. Підготувати учнів до правильного вибору майбутньої професії.

3. Пояснити, які чинники впливають на вибір майбутньої професії.

4. Формувати усвідомленість, відповідальність за вибір майбутньої професії.

План:

1. Вступне слово вчителя.

2. Професія, спеціальність.

3. Гра „Най - най”.

4. Класифікація професій.

5. Формула правильного вибору професії.

6. Фізхвилинка. Гра –розминка: професії.

7. Аналіз, рефлексія.

8. Підсумок заняття.

Підготовчий етап. Учні одержали випереджаюче завдання: знайти матеріал про сучасні спеціальності.

Обладнання: чисті листочки, ручки, фломастери.

„ Кожен коваль свого щастя!”

1. Вступне слово вчителя.

Світ професій багатий і різноманітний. За підрахунками учених, на сьогодні існує понад 40 тисяч професій. За 340 спеціальностями готують фахівців ВНЗ, за 450-технікуми, за 1100 – професійні училища. Щорічно з’являються понад 50 нових професій, причому цей процес відбувається швидше, ніж відмирання старих. Тому дедалі важче стає обрати справу свого життя, щоб професія і була до душі, і відповідала власним здібностям та потребам суспільства.

Але як бути, якщо є і різноманітні здібності, і багатогранні інтереси? На чому зупинитися? Як знайти себе?

У 15-16 років відбувається активний пошук і вибір виду майбутньої професійної діяльності. Успішність цього вибору залежить від того, наскільки широко може ознайомитися підліток з світом професій і спеціальностей, наскільки реальні його уявлення про майбутню власну трудову діяльність.

2. Що ми маємо на увазі, коли вимовляємо слово „ПРОФЕСІЯ”, „СПЕЦІАЛЬНІСТЬ”?

Необхідно розрізняти ці поняття.

(Відповіді учнів).

Звернемось до тлумачного словника:

Професія - рід трудової діяльності, що вимагає спеціальних знань і досвіду і що забезпечує умови існування людини.

Спеціальність – вужча область додатку фізичних і духовних сил людини в рамках тієї або іншої професії..

(Визначення з’являються на дошці).

Наприклад, професія – лікар. Спеціальність – стоматолог, хірург. Вузька спеціалізація – нейрохірург.

Висновок: таким чином, професія – це група споріднених спеціальностей.

3. Вчитель. Давайте подивимося, наскільки добре ви можете орієнтуватися в світі професій, а для цього проведемо гру „Най - най”.

Зараз вам будуть запропоновані деякі незвичайні характеристики професій, а ви повинні назвати ті професії, які, по-вашому, найбільшою мірою відповідають даній характеристиці. Наприклад, характеристика – „найгрошовитіша” професія. Які професії є „найгрошовитішими”; „найточнішими”; „найспокійнішими”; „найцікавішими” і т. д.

(Відповіді учнів).

(Підсумок гри).

4. Як говорять філософи, нічого немає постійного. Це ж явище відбувається і з світом професій. Кожна професія має властивість старіти, зникати, одержувати новий доповнений зміст. Серед тих, що пішли в минуле такі професії, як кучер, пряха, швачка, сажотрус і ін. Разом з тим виникають нові спеціальності: аудитор, сестра-геронтолог, радіолог, менеджер по дослідженнях, дизайнер комп’ютерного макетування, секретар із знанням двох іноземних мов, технік виробництва, будівельник-еколог, гід - кур’єр і т.д. Виявити область ваших інтересів допоможе класифікація професій. Найбільш вдалою кваліфікацією професій по предмету праці запропонував академік Е.А.Клімов. Він виділив наступні 5 груп. Будь ласка, назвіть ці групи. Я прошу вас об’єднатися в 5 груп і дати повну характеристику кожної.

(Учні об’єднуються в групи, обговорюють отриманий матеріал і дають відповіді).

„ЛЮДИНА-ПРИРОДА” „ЛЮДИНА-ТЕХНІКА”

„ЛЮДИНА-ЛЮДИНА” „ЧЕЛОВЕК- ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ”

„ЛЮДИНА –ЗНАКОВАЯ СИСТЕМА”

Матеріал, який можна запропонувати для роботи в групах див. додаток 1.

5. Формула правильного вибору професії.

Слово надається соціальному педагогу.

(Див. додаток 2).

6. Фізхвилинка. Гра –розминка: професії.

Учням пропонується назвати професію за першою буквою їх імені.

7. Сьогодні на занятті:

· Я навчився.......................

· Було цікаво.....................

· Було важко.......................

· Примусило задуматися..................

8. Отже, ви одержали інформацію про світ професій, вивчили формулу правильного вибору професії.

Найголовніше, слід пам’ятати, що остаточний вибір тільки за вами, бо вибираючи професію, ви вибираєте долю. Російське прислів’я свідчить „Кожен коваль свого щастя”.

Професій багато на Землі

Але вибирай, люблячи

Вирішуй, мій друг, ким бути тобі

Адже кожна з них важлива.

Немає професій поганих і хороших, бувають погані і хороші працівники.

На цьому наша година спілкування підійшла до кінця. Але перш, ніж попрощатися, я хочу щоб ви оцінили роботу нашого заняття. Якщо ви вважаєте, що заняття пройшло на відмінно, ви показуєте п’ять пальців, якщо добре, то чотири, якщо на задовільно, три, ну а якщо зовсім не сподобалося, то два.

Отже, яку оцінку ви поставите нашій роботі?

Спасибі за роботу на уроці. До побачення.

Додаток 1.

„Людина – природа”. Професії, праця яких направлена на об’єкти живої природи, підрозділяються на три підтипи:

1) професії, праця в яких направлена на рослинні організми;

2) професії, праця в яких направлена на тваринні організми;

3) професії, праця в яких направлена на мікроорганізми.

У перелік професій цього типу можна включити наступні: робочий-лісовод, технік лісового господарства, садівник, майстер-квітівник-декоратор, майстер-виноградар, агроном-агрохімік, рибовод, зоотехнік, ветеринарний фельдшер, лаборант-мікробіолог, технік-мисливець-звірівник і т.д. Ці професії можна отримати в ПТУ, технікумах або безпосередньо на виробництві. Є професії цього типу, які можна одержати в інститутах: інженер лісового господарства, інженер-землевпорядник, вчений агроном, ґрунтознавець, зооінженер, ветеринарний лікар, інженер-технолог за технологією біопрепаратів, біолог і ін.

При виборі професій типу „людина-природа” важливо врахувати наступне: особливість біологічних об’єктів праці полягає в тому, що вони складні, мінливі, нестандартні. Вони змінюються по своїх внутрішніх законах. І рослини, і тварини, і мікроорганізми живуть, ростуть, розвиваються, хворіють, гинуть. Працівнику потрібно не просто дуже багато „тримати на думці”, але і в думках передбачати можливі зміни в об’єктах праці. Від нього потрібен ініціатива і самостійність в рішенні конкретних трудових задач. Важливі дбайливість і далекоглядність. Адже багато змін в тваринних і рослинних організмах можуть виявитися необоротними (рослини можуть зів’янути, загинути від шкідників, можуть початися хвороби худоби і т.д.) Мінливі умови праці вимагають від працівника творчого рішення виникаючих задач.

При виборі професій типу „людина-природа” важливо прийняти до уваги наступне. Для багатьох людей, у тому числі і школярів, природа виступає як привабливе середовище, пов’язане з відпочинком. Це не та любов до природи, яка очікується від професіонала в сфері „людина-природа”. Важливо розібратися, як саме ти любиш природу – як майстерню, в якій збираєшся віддавати всі сили виробництву тієї або іншої продукції, або, можливо, любиш природу інакше? Перевірити свою любов до природи на міцність потрібно практично, суспільно корисною працею. Про це доречно порадитися з вчителем біології.

„Людина – техніка”. Технічних професій тисячі, це найбільший тип по кількості професій і спеціальностей. Виділяють ряд підтипів професій.

1. Професії, пов’язані з обробкою, здобиччю ґрунтів, гірських порід: прохідник, машиніст гірських машин, бурильник, дизеліст бурової установки, гірський технік, гірський інженер, гірський інженер-фізик і т.д.

2. Професії по обробці і використанню неметалічних промислових матеріалів, виробів, напівфабрикатів: розкрійник, шваля-моторист, в’язальник, столяр, тесляр, оптик, ткаля, пресувальник виробів з пластмас, апаратник хімічного виробництва і т.д.

3. Професії по виробництву і обробці металів, механічній збірці, монтажу машин, приладів, устаткування: токар, фрезерувальник, слюсар, металург, електрозварник, оператор верстатів з ЧПУ і т.д.

4. Професії по ремонту, наладці, обслуговуванню механічного устаткування, технологічних машин, установок: слюсар-ремонтник, налагоджує, технік-механік, інженер-механік.

5. Професії по монтажу, ремонту будівель, споруд, конструкцій: монтажник, технік-будівельник, інженер-будівельник, архітектор, каменяр, електрозварник ручної зварки.

6. Професії по зварці, монтажу електроустаткування, приладів, апаратів: електромонтажник, монтажник радіоапаратури, складальник напівпровідникових приладів, мікросхем, складальник конденсаторів, технік-технолог по електровакуумних приладах і т.п.

7. Професії по ремонту, наладці, обслуговуванню електроустаткування, приладів, апаратів: радіомеханік, налагоджує устаткування електровакуумного виробництва, регулювальник радіоапаратури, електромонтер, годинникар, радіотехнік, інженер-електрик і т.д.

8. Професії, пов’язані із застосуванням підйомних, транспортних засобів, управління ними: водій автомобіля, машиніст електровоза, пілот цивільної авіації і т.д.

9. Професії по переробці продуктів сільського господарства: маслороб, кухар, кондитер, технік-технолог приготування їжі, інженер-технолог (спеціалізація залежно від видів виробництва).

Особливість технічних об’єктів (і неживих природних) полягає в тому, що вони, як правило, можуть бути виміряні, точно визначені за багатьма ознаками. І при їх обробці і перетворенні від працівника потрібен точність, визначеність дій. Оскільки технічні об’єкти створюються людиною, то мають широкі можливості для новаторства, вигадки, технічної творчості. В світі техніки є дуже багато можливостей для новаторства, винахідництва. У зв’язку з цим технічна фантазія, здатність в думках сполучати і роз’єднувати технічні об’єкти і їх частини – важливі умови успіху в даній області. Винаходити можна не обов’язково нові продукти праці (продукти в техніці часто строго визначені кресленням, трудовим завданням), але і способи роботи.

Новатори придумують нові типи інструментів, пристосувань, покращують технологію обробки виробів. Тому неправильним є ділення професій на творчі і нетворчі. Разом з творчим підходом до справи у області техніки потрібно від людини висока виконавська культура, дисципліна. Техніка з її точністю і дуже дробовим розподілом праці особливо чутлива до цієї якості працівників.

„ Людина – людина”. Головний зміст праці тут зводиться до взаємодії між людьми. Тут теж є підтипи професій:

1. Професії, пов’язані з управлінням виробництвом, керівництвом людьми, колективами: диспетчер, бригадир, технік-організатор, інженер-економіст по організації виробництва і т.д.

2. Професії, пов’язані з навчанням і вихованням людей, організацією дитячих колективів: вихователь дошкільних установ, педагог, старший вожатий, майстер ПТУ, вчитель, викладач і т.д.

3. Професії, пов’язані з матеріально-побутовим, торговим обслуговуванням людей: продавець, провідник, перукар, приймальник замовлень, буфетник і т.д.

4. Професії, пов’язані з інформаційним обслуговуванням людей: телефоністка, юрист, екскурсовод.

5. Професії, пов’язані з інформаційно-художнім обслуговуванням людей і керівництвом художніми колективами: диригент, керівник самодіяльного колективу.

6. Професії, пов’язані з медичним обслуговуванням людей: медична сестра, фельдшер, лікар.

Працівнику, що вибрав професію типу „людина-людина”, необхідні наступні особові якості:

а) стійке хороше самопочуття під час роботи з людьми;

б) потреба в спілкуванні з людьми, безкорисливе включення в суспільно-організаторську, шефську, опікунську і іншу роботу;

в) здатність в думках ставити себе на місце іншої людини;

г) здатність швидко розуміти наміри, настрої інших людей;

д) здатність швидко розбиратися у взаєминах людей;

е) здатність добре пам’ятати, тримати в думці знання про особисті якості багатьох і різних людей;

ж) здатність знаходити спільну мову з різними людьми.

„ Людина - знакова система”. Сучасна людина занурена в світ знаків і знакових систем: креслення, схеми, топографічні і географічні карти, чисельні дані, таблиці, формули, тексти, дорожні знаки, різного роду умовні сигнали – все це невід’ємні риси прояву сучасної цивілізації, культури. Означає потрібні і відповідні фахівці.

Підтипи професій типу „людина-знак”:

1. Професії, праця в яких направлена на створення і оформлення документів, діловодство, аналіз текстів: секретар-друкарка, секретар-телеграфістка. Оператор зв’язку, телеграфіст, складач ручного набору, літературний редактор, перекладач, бібліографія і т.д.

2. Професії, праця в яких направлена на числа, кількісні співвідношення: калькулятор, оператор рахункових машин, контролер-касир, програміст, фінансист, статистик і т.д.

3. Професії, праця в яких направлена на системи умовних знаків, схематичні відображення об’єктів: кресляр, картограф, топограф, технік-геодезист, штурман-аерофотограф, інженер-геодезист, інженер-картограф і т.д.

В умовах сучасної культури велику роль відіграють знаки, що не мають образотворчої схожості з предметом, що позначається. Тому, щоб успішно працювати в якій-небудь з професій даного типу, потрібні особливі схильності занурюватися в думках в світ сухих позначень, відволікатися від власне наочних властивостей навколишнього світу і зосереджуватись на тих відомостях, які несуть в собі ті або інші знаки. При роботі із знаками, як і при роботі з іншими реальностями, виникають завдання контролю, перевірки, обліку, обробки відомостей, а також завдання кодування і розробки знакових систем. Інакше кажучи, в даній області праці, як і всякої інший, є своєрідні можливості творчості.

„Людина – художній образ”. Всю область професій типу „людина-художній образ” можна підрозділити на підтипи відповідно до видів художнього відображення дійсності, що історично склалися:

1. Професії, пов’язані з образотворчою діяльністю.

2. Професії, пов’язані з музичною діяльністю.

3. Професії, пов’язані з літературно-художньою діяльністю.

4. Професії, пов’язані з акторсько-сценічною діяльністю.

Перераховані типи не строго відмежовані один від одного і більш менш сильно пов’язані.

1. Професії першого підтипу: облицовщик-плиточник, облицовщик-мозаічник, столяр по виробництву художніх меблів, ковровщица, фотограф-художник, перукар-модельєр, вітражист, чеканник, різьбяр по каменю, конструктор-модельєр, художник-майстер (по художньому вишиванню, мереживному виробництву), художник-графік, художник-колорист, скульптор.

2. Професії другого підтипу: настроювач піаніно, музичних інструментів, концертмейстер, артист театру, артист ансамблю, співак, композитор.

3. Професії третього підтипу: редактор художньої літератури, літературний працівник (газети, театру і т.д.)

4. Професії четвертого підтипу: актор, артист театру, кіно.

Одна з особливостей професій даного типу полягає в тому, що значна частка трудових витрат працівника залишається прихованою від стороннього спостерігача. Більш того, нерідко додаються спеціальні зусилля для створення ефекту легкості, невимушеності кінцевого ефекту праці. Так, виступ артиста триває на сцені декілька хвилин, але підготовка до нього здійснюється протягом тривалого часу.

Додаток 2.