Сутність педагогічної культури сім’ї

Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників свідчить, що можна розглядати формування педагогічної культури батьків як систематичну й змістовну програму, метою якої є поширення інформації, знань і навичок у різних аспектах діяльності батьків або як формальну спробу підвищити свідомість батьків щодо виховання своїх дітей і озброїти їх певними виховними навичками. Метою формування педагогічної культури батьків є розвиток у них рис вихователів і допомога у виконанні функцій вихователів. Водночас це - нагромадження психолого-педагогічних знань, необхідних батькам для виховання дітей і самовиховання. Перше завдання пов'язане з набуттям знань з різних аспектів фізичного, морального, інтелектуального розвитку дітей. Самовиховання батьків означає зростання самосвідомості й встановлення власної шкали цінностей.

Самовиховання батьків у цьому контексті означає такий розвиток особистості, який сприяє добробуту дітей і всієї родини в цілому. Формування педагогічної культури батьків — діючий процес саморозвитку дорослих, заснований на свідомому їхньому прагненні до вдосконалення своєї особистості. І це процес розвитку не тільки однієї особистості — батька чи матері, це спільне вдосконалення всіх членів родини.

У широкому розумінні формування педагогічної культури батьків можна розглядати як виховання самих батьків. Тому, крім питань, пов'язаних із вихованням дітей, включаються й інші необхідні для життєдіяльності сім'ї знання і вміння, а саме: знання законодавства про шлюб і сім'ю; оволодіння навичками ведення хатнього господарства; знання про фізичні та фізіологічні особливості дитячого організму, дитячі хвороби; формування стосунків між членами сім'ї тощо.

Таким чином, формування педагогічної культури батьків - це спроба допомогти сучасній сім'ї у виконанні нею функцій виховання. Урешті-решт ідеться про право дитини на таких батьків, які здатні забезпечити їй можливість усебічного розвитку і сімейного добробуту. У такому вигляді формування педагогічної культури батьків є частиною соціальної політики сучасного українського суспільства, оскільки загальновідомо, що послаблення сім'ї - серйозна проблема соціальної політики будь-якої держави. Сім'я - це основа суспільства і замінити її не в змозі жодна офіційна організація чи установа.

Вважаємо за необхідне підкреслити, що формування педагогічної культури батьків ми розглядаємо окремо від сімейної психотерапії і консультацій з питань сім'ї та шлюбу, жодним чином не зменшуючи їх важливість і необхідність у справі педагогізації батьків.

Формування педагогічної культури сім'ї - це передусім просвітницька робота школи, учителів, звернена до свідомості батьків учнів. Але тут слід правильно трактувати термін «батьки». З погляду суспільства, бути батьком або матір'ю - означає, насамперед, задовольняти основні потреби дитини, піклуватися про її здоров'я, розвиток і щастя. З погляду педагогіки і психології, розуміються стосунки з дітьми, їхнє виховання, спрямоване на розвиток особистості дитини. З погляду соціології, формування педагогічної культури батьків сприймається в тісному зв'язку з розвитком сімейної спільноти. Таким чином, формування педагогічної культури батьків охоплює інструктаж, інформування і навчання батьків з метою допомогти їм усвідомити свою роль у розвитку сімейних зв'язків, краще піклуватися про здоров'я дитини, розвивати її особистість (у плані інтелектуальному, соціальному, етичному, естетичному тощо), а також її свідомість.

Головне завдання школи, учителів - допомогти батькам у виконанні ними функцій вихователя. Під цими функціями розуміється створення не лише оптимальних взаємин між батьками та їхніми дітьми, а й їх передумов, тобто певного способу життя і взаємозв'язків усіх членів родини.

Однак формування педагогічної культури батьків - це не лише спеціально організована педагогічна робота, яка має попереджувальний характер. Це галузь виховання й перевиховання дорослих, яка охоплює батьків, дітей, усю родину в цілому, і яка може бути корисна та необхідна навіть тим батькам, які не відчувають проблем під час виховання своїх дітей.

Останнім часом у педагогічній періодиці виникає проблема необхідності спеціально організованої роботи щодо формування педагогічної культури. Аналіз сучасного українського суспільства і стану сім'ї в ньому, проведений нами, свідчить, що сім'я часто нездатна створити сприятливі умови для соціалізації дитини, що веде до виявів різноманітних соціальних проблем. У спеціальних дослідженнях і публікаціях констатуються факти ослаблення сучасної сім'ї, з одного боку, і факти зміцнення сім'ї з підвищенням рівня її педагогічної культури, з іншого. Отже, вважаємо, що необхідність формування педагогічної культури батьків пов'язана саме з кризою сучасної української сім'ї та нездатністю значної кількості батьків виховувати своїх дітей згідно з вимогами суспільства.

За сучасних умов, коли інформаційний простір для більшості батьків обмежений теле- і радіоновинами, американськими бойовиками і трилерами, відсутністю книг і журналів для батьків у зв'язку з їх непомірною вартістю, центр роботи з формування педагогічної культури батьків знаходиться у загальноосвітній школі, а головним провідником педагогічних знань є вчитель. Тому саме інформаційний підхід, здійснюваний учителем стосовно батьків учнів свого класу, стає домінуючим у справі формування педагогічної культури сім'ї. Інформаційний підхід доступний як учителю, так і батькам, які самі вирішують, що із пропонованої інформації вони беруть на озброєння у своїй повсякденній практиці. Крім того, інформаційний підхід дає можливість уникнути елементів авторитарності й примусовості в справі формування педагогічної культури батьків, нав'язування їм готових рецептів виховання дітей.

Нині, коли держава не вимагає від школи і вчителів обов'язкової педагогічної культури, знання, якими оперує вчитель стосовно батьків, повинні мати практичну спрямованість, інструктувати, допомагати, підтримувати і вчити батьків правильної поведінки в певних ситуаціях сімейного життя. Ці знання можуть застосовуватися для профілактики негативних явищ у сімейному житті, у процесі виховання дітей, для вирішення типових життєвих ситуацій, обмірковування допущених помилок і шляхів їх виправлення.

В організації занять із батьками найбільш доцільною вважаємо позакласну форму, але перевагу віддаємо індивідуальній роботі з групами батьків, педагогічному спілкуванню з конкретними членами родин, відходячи при цьому од традиційного монологу вчителя (лекції, бесіди) і широкого залучення психолого-педагогічного консультування членів родин з питань освіти і виховання дітей, тестування батьків і дітей, тренінгів, практикумів, рольових ігор тощо, спрямованих на встановлення в сім'ях міцних морально-етичних зв'язків між дорослими і дітьми, атмосфери взаєморозуміння, співпраці, емоційної співпричетності один до одного - усього того, що необхідне для гармонійного розвитку особистості дитини в сім'ї.

На часі створення інноваційного комплексу програм загально-педагогічного навчання, психолого-профілактичного і корекційно-педагогічного консультування і тренінгу різних груп батьків. Цій роботі має передувати розробка методики вивчення і психолого-педагогічного діагностування сімей учнів.

Вивчення родин учнів

Встановлено, що вивчення сімей учнів відіграє важливу роль у формуванні педагогічної культури батьків, допомагає складанню уявлення про кожну конкретну родину, її виховні можливості, рівень педагогічної компетентності, засоби впливу на дитину тощо. Розпочинати таку роботу доцільно з першого відвідування сім'ї, яке бажано зробити ще на початку навчальних занять у школі. Це дасть можливість познайомитись із членами родини учня, із ним самим у домашній, звичній обстановці. Під час таких «візитів» слід мати на увазі, що в цей час батьків цікавить підготовленість їхньої дитини до школи, тому педагогові слід викликати й підтримувати прагнення батьків до створення необхідних умов для учня. Варто поцікавитись, де дитина робитиме уроки, освітленням робочого місця, відповідністю його гігієнічним вимогам, наявністю необхідних допоміжних засобів (зручність столу, підставка для книжок тощо). Під час першого відвідування не варто робити зауважень стосовно дитини. Бесіда з батьками повинна мати цілеспрямований характер, сприяти більш чіткому їхньому уявленню про вимоги підготовки дитини до школи, примусити їх замислитися над тим, що слід зробити для позитивного ставлення учня до навчання, формування у нього прагнення до набуття нових знань і вмінь.

Під час таких відвідувань батьки часто висловлюють свої сумніви, побоювання щодо складнощів навчання для їхньої дитини, звертаються за порадою до педагога. Учителю слід уважно вислухати їх, при потребі розвіяти побоювання, сумніви, порекомендувати конкретні види діяльності, які допоможуть у вихованні тих чи інших якостей у дитини.

Не зазнають значних змін і наступні відвідини вчителя, під час яких батьки повинні відчувати, що він позитивно ставиться до їхньої дитини. Така позиція не завжди легко дається (особливо, якщо учень має не тільки позитивні якості), але будь-який інший підхід не викличе нічого, крім внутрішнього, а, можливо, і зовнішнього опору з боку батьків. І тоді говорити про педагогічний вплив на сім'ю, про взаєморозуміння й довіру, без яких формування педагогічної культури сім'ї просто неможливе, уже не доводиться.

В основі формування вчителем загальноосвітньої школи педагогічної культури родини повинна бути взаємна зацікавленість дитиною, її фізичним, духовним, інтелектуальним розвитком. Одне з головних завдань педагога - знайти контакт із батьками. Адже дуже часто сім'я зустрічає серйозні утруднення у вихованні дітей, і якщо батьки в такій ситуації відчувають приязнь, довіру до вчителя, то вони швидше підуть на контакт із ним, сприймуть його інформацію, рекомендації, що в кінцевому результаті матиме позитивні наслідки.

Для ефективного вирішення всіх зазначених питань учителеві потрібно володіти певними особистісними якостями. Передусім, це вміння уважно вислухати батьків. Адже досить часто такі зустрічі зводяться до монологу вчителя з потоком негативної інформації. І єдина мета, якої можна тут досягти - це відвернути батьків од школи. Не одержуючи професійних порад, педагогічної підтримки, батьки починають вживати різні «виховні» заходи на свій розсуд, що може призвести до небажаних наслідків. Тому коли батьки аналізують учинки дитини і свою реакцію на них, учителеві потрібно вміти спрямувати розповідь у потрібне русло, допомогти глибоко, цілеспрямовано переглянути дану проблему.

З метою систематизації й упорядкування висновків, думок, спостережень, зауважень, учителю бажано вести «Щоденник спостережень сім'ї учня», у якому час від часу робити короткі записи. Наприклад:

Люда С. - У сім’ї троє дорослих (мати, батько, бабуся). Батьки працюють. Господарство веде бабуся. Люда захоплюється музикою (відвідує музичну школу, любить слухати магнітофон, платівки). Сім'я дружна, родинні проблеми вирішуються всіма разом. (Можна використати досвід сімейного спілкування для рекомендацій іншим батькам.)

Тоня П. - Батьки розлучені, але часто зустрічаються, підтримують нормальні стосунки. Дівчинка живе з мамою і бабусею. Вихованням дівчинки практично ніхто не займається (мати працює у дві зміни). Дівчинку задарюють дорогими подарунками, вважаючи, що це головне. (Слід поговорити з обома батьками, звернути увагу на необхідність приділити дитині більше духовної, моральної уваги, а не лише матеріальної.)

У результаті такої роботи в учителя складається конкретніше уявлення про учнів і їхніх батьків, що допоможе в роботі з батьками, у подальшому формуванні їхньої педагогічної культури.

Щодо відвідин сімей учнів. Якщо класний керівник відвідуватиме родини учнів починаючи з навчання дитини у початковій школі, і продовжить їх до старших класів, то вони сприйматимуться як норма. Якщо такі відвідини мають місце від випадку до випадку, то тут педагог повинен враховувати реакцію учня на такі «візити». У сім'ї можуть виникати свої проблеми, на які діти реагують дуже болісно і не завжди хочуть виносити їх поза сім'ю. У таких випадках треба тактовно ставитися до почуттів учня, продумувати заздалегідь свої візити, ті запитання, які планується поставити батькам, а в деяких випадках і відмовитись од зустрічей на певний час.

Для надання батькам конкретної допомоги щодо виховання дітей є сенс застосувати письмове опитування. Навіть якщо не всі батьки дадуть вичерпні й об'єктивні відповіді на запитання, сама постановка багатьох із них примусить замислитися над своїми діями, поведінкою, що теж сприятиме поліпшенню виховного процесу в сім'ї. Наведемо приклад такого опитувальника.

1. Чи правильно, на Вашу думку, Ви виховуєте свою дитину?

2. Що не подобається Вам у поведінці Вашої дитини?

3. Які риси характеру Ви хотіли б виховати у своєї дитини?

4. Чи караєте Ви дитину? Якщо так, то в якій формі?

5. Як Ви заохочуєте свою дитину?

6. Що хвилює Вас у виховній роботі з дітьми?

7. Яку допомогу Ви хотіли б одержати від школи?

8. На які запитання сподіваєтеся знайти відповідь під час наших зустрічей?

Важливою умовою для успішної співпраці з батьками є оволодіння вчителем методами поглибленого вивчення сім'ї, до яких належать: метод документалістики, метод опосередкованого вивчення сім'ї, метод спостереження і прямого вивчення сім'ї.

Метод документалістики передбачає вивчення документальних даних про дитину і сім'ю (медична картка дитини, відомості про перебування дитини в дошкільному закладі, особиста справа дитини, характеристики і класні журнали за попередні роки тощо). Дані, одержані з цих документів дадуть уявлення про стан здоров'я дитини, її психофізіологічний розвиток (відповідність віковим вимогам відставання од них, прискорення) тощо. Бали з навчальних предметів і поведінки також несуть певну інформацію щодо особистості конкретного учня. Це дає вчителю змогу конкретніше підготуватися до зустрічей з батьками, визначити основні питання, яким слід приділити увагу.

При застосуванні методу опосередкованого вивчення сім’ї увага вчителя спрямовується на учня як на члена сім'ї: поведінка, характер, темперамент, стосунки з батьками та іншими членами сім'ї, ровесниками, навчальні здібності, захоплення, уподобання тощо. Доречним при цьому буде опитування, бесіди.

Метод спостереження і прямого вивчення сім’ї має на меті конкретне вивчення сімейного оточення дитини, стосунків між батьками й дітьми, атмосфери сім'ї з метою визначення засобів, форм і методів педагогічного впливу на батьків, виявлення слабких місць і можливостей їх усунення на базі раніше описаних методів. У цілому програма вивчення сім'ї може мати такий вигляд:

1. Прізвище учня.

2. Адреса.

3. Тип сім'ї: повна проста (батьки, діти), повна складна (батьки, діти, бабуся, дідусь), повна, але один із батьків нерідний, неповна.

4. Скільки років існує сім'я.

5. Кількість дітей.

6. Житлові й матеріальні умови.

7. Характеристика сім'ї за віком: вік дорослих членів сім'ї, вік дітей.

8. Де і ким працюють батьки.

9. Освіта дорослих членів сім'ї.

10.Культурний рівень батьків:

—наявність домашньої бібліотеки;

—читання періодичної преси;

—читання педагогічної літератури;

—відвідування осередків культури.

11. Сімейна атмосфера:

—доброзичлива;

—дружелюбна;

—нестійка;

—байдужа;

—гнітюча, недоброзичлива.

12.Хто з батьків більше приділяє уваги дітям.

13.Система виховного впливу:

—узгодженість усіх членів сім'ї у питаннях виховання дитини;

—відсутність чи наявність конфліктів з приводу виховання дітей;

—відсутність виховання як системи цілеспрямованого впливу.

14. Рівень психолого-педагогічних знань і практичних умінь.

Крім виявлення загальних питань стану сімейної атмосфери, необхідно мати дані, що стосуються характеру виховного впливу батьків на дитину. Тут бажано з'ясувати такі питання, як ставлення батьків до дітей (повна опіка, дбайливе, байдуже ставлення, що пригнічує особистість дитини); основний предмет турботи батьків (здоров'я дитини, навчальна діяльність, розвиток пізнавальних інтересів, художні, спортивні здібності); на основі яких знань виховується дитина (використання життєвого досвіду і народно-сімейних традицій, поради теле- і радіопередач, читання психолого-педагогічної літератури, відвідування спеціальних заходів для батьків, консультації вчителя). З'ясування цих питань має на меті:

— виявлення знань батьків про загальні методи виховання дітей;

— виявлення розуміння батьками слушності застосування тих чи інших методів виховання, яким віддається перевага;

— вивчення практики застосування в сім'ї тих чи інших методів виховання дітей.

На основі систематизації одержаних даних доцільно скласти „Педагогічний паспорт сім'ї”, у якому занотовувати найбільш характерні для кожної конкретної сім'ї відомості. Форма такого „Паспорту” цілком довільна.

Ця копітка, але важлива робота допоможе вчителю скласти чітке і повне уявлення про кожну сім'ю свого класу, що сприятиме подальшому формуванню педагогічної культури сім'ї, залученню батьків до систематичної роботи над собою як вихователями, винайдення адекватних шляхів поліпшення виховного процесу в родині. «Педагогічний паспорт» не є сталим документом. Він поновлюється, доповнюється протягом усього періоду навчання дитини в школі.

Як уже зазначалося, робота вчителя щодо формування педагогічної культури батьків розпочинається із досконалого вивчення сім’ї, за якого застосовуються різноманітні методи: спостереження, відвідування родин, система характеристик, опитування, творчі роботи учнів, анкетування. При цьому важливо дотримуватися двох обов'язкових умов: кожний із методів повинен застосовуватися в органічній єдності один з одним і виконувати стосовно до інших компенсуючу і контролюючу функції.

Ще застосовується метод ретроспективного аналізу біографій. Суть його полягає в тому, що учні пишуть твори з тем: «Я і моя сім'я в минулому, сьогодні, у майбутньому», «Я», «Мій родовід», «Портрет моєї сім'ї».

Цей метод передбачає доброзичливість і дотримання педагогічного такту. Обговорювати результати таких творів, цитувати їх у класі, на батьківських зборах або заняттях із батьками неприпустимо.

Потрібну інформацію про сім'ю можна одержати і за допомогою анкетування. Ось приблизні варіанти анкет.

В анкеті № 1 з вивчення умов життя і виховання дітей у сім'ї можуть бути такі запитання:

1. Склад сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові кожного члена сім'ї, рік народження, освіта, спеціальність, де і ким працюють, де навчаються).

2. Бюджет сім'ї. Середній грошовий дохід на одну особу.

3. Житлові умови (житлова площа в квадратних метрах, наявність вигод).

4. Чи є у дитини робоче місце (кімната, куточок, стіл)?

5. Чи є у сім'ї бібліотека, телевізор, дача, машина, комп'ютер?

В анкеті № 2 треба лише підкреслити відповідь на поставлене запитання:

1. Які методи у виховній роботі ви використовуєте найчастіше (особистий приклад, вимогу, переконання, покарання, заохочення)?

2. Чи дотримуєтеся ви у сім'ї єдності вимог до дитини (так, ні, іноді)?

3. Які види заохочень ви використовуєте у вихованні (схвалення доброго вчинку всією сім'єю, похвала, купівля дитині нової книжки, іграшки)?

4. Чи застосовуєте ви фізичні покарання (так, ні, іноді)?

5. Чи має обрана вами міра впливу на дитину позитивне значення (так, ні, не завжди)?

6. Чи довіряє дитина вам свої секрети (так, ні, іноді)?

7. Чи намагаєтеся ви контролювати вашу власну поведінку заради виховання дитини (так, ні, не завжди)?

8. Чи поважаєте ви дитину як особистість (так, ні)?

Анкета № 3 допоможе вчителеві виявити виховні можливості батьків.

1. Прізвище, ім'я, по батькові батьків.

2. Освіта: вища, середня, початкова (потрібне підкреслити).

3. Вік.

4. Хто в сім'ї безпосередньо займається вихованням дитини (мати, батько, бабуся, дідусь, тітка, дядько, брат, сестра, сусіди...)? (Потрібне підкреслити або написати.)

5. Що заважає вам займатися вихованням сина, дочки (немає часу, недостатньо освіти, педагогічних знань; вважаєте, що виховувати повинна школа)? (Потрібне підкреслити.)

6. Де ви найчастіше буваєте зі своєю дитиною: у музеї, театрі, кінотеатрі, філармонії, на природі, нікуди не ходите (потрібне підкреслити).

7. Чи знайомі ви з друзями своєї дитини зі школи, з будинку? (Потрібне підкреслити.)

8. Які якості характеру своєї дитини ви вважаєте позитивними, а які — негативними?

9. Які методи виховання, на ваш погляд, найбільш ефективні (виховання на основі довіри, вимогливості, поваги, суворої дисципліни)? (Потрібне підкреслити.)

10.Чи достатньо, на вашу думку, ви знаєте свою дитину?

11.Де і з ким вона проводить дозвілля?

12. Яку професію ви рекомендуєте обрати вашій дитині? Як йому (їй) допомагаєте готуватися до майбутньої професії?

Під час вивчення виховної активності сім'ї ми рекомендуємо вчителям застосовувати анкету № 4.

1. Скільки часу ви спілкуєтеся зі своєю дитиною (упродовж дня, тижня, у спільній роботі, у бесідах, розмовах, у кіно, клубі, театрі, бібліотеці, під час прогулянки до лісу, до річки тощо)?

2. Чи є інші види спілкування? Зазначте їх.

3. Чи вважаєте, що спілкування достатнє для виховання вашої дитини?

4. Чи переконані ви, що правильно розумієте особливості розвитку своєї дитини?

5. Чи стикаєтеся ви з труднощами у вихованні дитини і з якими? Як ви їх вирішуєте?

Для виявлення потреб батьків у психолого-педагогічній допомозі з, боку вчителя доцільно застосувати анкету № 5.

1. Які форми спільної роботи ви вважаєте найбільш ефективними: батьківські збори; відкриті уроки; відвідування сімей учителями; бесіди з батьками; спільні справи дитячого і батьківського колективів; педагогічні конференції у школі, у класі; інші форми роботи?

2. Які форми роботи для вас складні?

3. Яких форм взаємодії немає у вашій школі?

4. Які форми взаємодії ви хотіли б запровадити у практику?

5. Чи зустрічаєтеся ви з труднощами у вихованні дітей і з якими?

6. Які шляхи їх вирішення можливі?

7. Чи готові ви до спільної роботи для подолання цих труднощів?

Певну допомогу педагогу надасть метод незакінчених речень. Наприклад, батькам пропонується без обдумувань закінчити фрази:

—У школі, де навчається моя дитина, мені подобається...

—У школі, де навчається моя дитина, мене хвилює...

—Коли мені складно прийняти правильне рішення у питаннях виховання, я...

—Мені хотілося б порадитися з учителем про...

—У моїй дитині мене хвилює...

—Якби я був(ла) на місці вчителя (класного керівника, класовода), то...

Співставлення відповідей на ці запитання дає можливість краще зрозуміти умови сімейного виховання, більш обґрунтовано, предметно підготувати поради, рекомендації для батьків.

Дослідження вчителем родин учнів за запропонованими нами методами допоможе йому отримати узагальнені дані про атмосферу в сім'ї, характер сімейного виховання і взаємостосунки в кожній конкретній родині, що є необхідною умовою для організації роботи щодо формування педагогічної культури батьків. Отримані під час вивчення сімей узагальнені дані пропонуємо звести у схему аналізу особливостей і недоліків сімейного виховання учнів.

І. Загальна характеристика сім'ї:

1. Склад сім'ї: повна, формально повна, неповна.

2. Характеристика сім'ї: гармонійна, проблемна (конфліктна, антипедагогічна, асоціальна, аморальна).

3. Типовий стан сім'ї:

—емоційний комфорт;

—тривожність;

—емоційно-психологічний дискомфорт і нервово-психічне напруження.

4. Стиль сімейного виховання: ліберальний, демократичний, авторитарний, нестійкий.

5. Порушення сімейного виховання:

- домінуюча гіперпротекція;

- потураюча гіперпротекція;

- гіперпротекція;

- емоційне відкидання;

- жорстока поведінка;

- підвищена моральна відповідальність.

6. Ставлення до школи: підтримують тісний зв'язок, підтримують контакти епізодично, зв'язки мають випадковий характер, батьки уникають контактів, протидіють вихованню.

II. Особливості сімейного виховання:

1. Батьки створюють умови для правильного розвитку дитини:

—нормальні житлово-побутові умови;

—організація місця для занять;

—створення домашньої бібліотеки;

—наявність ігрових куточків;

—контроль за дотриманням санітарно-гігієнічного режиму.

2. Батьки розвивають пізнавальні інтереси дитини:

—разом із дітьми слухають радіопередачі;

—дивляться й обговорюють телепередачі;

— читають книжки, обговорюють їх;

— ходять із дітьми до театру;

—ходять із дітьми в кіно;

—заохочують улюблені заняття дитини.

3. Батьки надають допомогу в навчанні, організації домашньої навчальної праці.

4. Діти мають конкретні трудові обов'язки в сім'ї.

5. Батьки виконують рекомендації педагогів щодо виховання дитини.

6. Батьки бачать недоліки у вихованні своїх дітей.

7. Сім'я допомагає педагогу в організації навчально-виховної роботи.

8. Батьки справляються із вихованням дитини.

III.Недоліки сімейного виховання (назвати).

IV.Причини недоліків (відповідне підкреслити):

—неблагополуччя сім'ї (мікроклімат, здоров'я);

—відсутність єдиних вимог;

—незнання психологічних особливостей своєї дитини;

—низький освітній, культурний, психолого-педагогічний рівень батьків;

—відсутність контролю, бездоглядність, психічна депривація дитини;

—використання антипедагогічних заходів впливу;

—неправильне оцінювання дитини, її ідеалізація;

—невиконання рекомендацій педагога;

—невіра у можливості дитини, у свої сили;

—переоцінювання виховних можливостей сім'ї;

—інші причини (вказати які).

 

.

Тест «Які ми батьки»

Чи часто ви замислюєтеся над запитаннями: «Які ми батьки? Чи справляємося з обов'язками вихователів?» Перевірте себе, відповідаючи на пропоновані запитання: так, ні, інколи. Нарахуйте собі за відповідь «так» — 2 бали, «інколи» — 1 бал, «ні» — 0.

1.Чи стежите ви за публікаціями в газетах, журналах, телевізійними і радіопередачами на теми виховання? Чи читаєте ви книжки на цю тему?

2.Ваша дитина вчинила погано. Чи замислюєтеся ви в цьому разі, що результатом її поведінки є ваше виховання?

3.Чи одностайні ви з вашим чоловіком у питаннях виховання дітей?

4.Якщо дитина пропонує вам свою допомогу, чи приймаєте ви її, навіть якщо при цьому справа може загальмуватись або й зовсім зупинитись?

5.Чи використовуєте ви форму заборони або наказу лише тоді, коли це дійсно необхідно?

6.Чи вважаєте ви послідовність у діях одним із головних педагогічних принципів?

7.Чи усвідомлюєте ви, що оточення вашої дитини суттєво впливає на неї?

8.Чи вмієте ви не наказувати, а прохати про що-небудь свою дитину?

9.Чи часто у стосунках із дитиною ви вдаєтеся до фраз типу: «Не заважай, у мене немає часу» або «Чекай, доки я не закінчу свої справи»?

Менше 6 балів. Про справжнє виховання ви маєте дуже примітивне уявлення. І хоча народна мудрість стверджує, що ніколи не пізно розпочинати справу, радимо вам якнайшвидше формувати основи своєї педагогічної культури.

Від 7 до 14 балів. Ви не припускаєтеся значних помилок у сімейному вихованні, але де в чому ви не орієнтуєтесь, тому рівень вашої педагогічної культури потребує певного підвищення.