Формування педагогічної культури батьків: організаційні форми

У сучасній шкільній практиці склалися досить різноманітні організаційні форми проведення занять із батьками з метою формування їхньої педагогічної культури: лекції, бесіди, семінари, педагогічні практикуми, рольові ігри, диспути, науково-практичні конференції, консультації для батьків тощо.

Помічено, що інтерес у батьків до занять на психолого-педагогічні теми виявляється тоді, коли вивчення теорії супроводжується конкретним аналізом виховної роботи в сім'ї, коли батьки обмінюються досвідом сімейного виховання, спільно займаються пошуком шляхів поліпшення цього процесу. Віддаючи належне лекціям і бесідам, учителі, формуючи педагогічну культуру родини, повинні ширше застосовувати в роботі з батьками активні та практичні форми проведення занять. Перш ніж розглянути кожну форму окремо, зауважмо, що підготовка вчителя до проведення занять із батьками може відбуватися приблизно за таким планом: 1) мета наміченого заняття; 2) форма організації батьків; 3) місце і час проведення; 4) які питання необхідно з'ясувати; 5) основні й допоміжні засоби; 6) можливі труднощі; 7) очікуваний результат.

Насамперед розгляньмо таку форму педагогізації батьків як лекція. Цінність лекції полягає в тому, що нею можна охопити практично всі проблеми сімейного виховання. Але нею не треба надто захоплюватися, тому що вона залишає батьків пасивними слухачами. У деяких школах перевага віддається лекціям на загальні теми, що цілком зрозуміло, тому що таку лекцію легше підготувати, вона не потребує особливих спеціальних знань, найчастіше не викликає запитань, на які вчителю не завжди просто відповісти. Але, як свідчить практика, батькам не дуже подобається така форма роботи, оскільки вона, на їхню думку, часто не має нічого спільного з тими конкретними проблемами, які виникають у них у повсякденному житті.

Як свідчить досвід, лекційного викладу потребують проблеми, із яких батьки мають обмежені знання, а їх вивчення не завжди посильне для самостійного опрацювання. Наприклад: «Батьки - головні вихователі», «Відповідальність батьків за виховання дітей», «Дитячі громадські організації та сім'я», «Акселерація та її наслідки» тощо. При цьому слід пам'ятати, що зміст лекції має бути цілісним, висвітлювати окрему проблему, питання або сукупність питань, об'єднаних єдиною думкою. Готуючись до лекції, необхідно враховувати вік дітей, для чиїх батьків читається лекція. Матеріал, який викладається батькам, має бути доступним, актуальним для даної аудиторії. Виклад теоретичного матеріалу бажано ілюструвати життєвими прикладами з практики виховання дітей, при потребі підтвердити статистичними даними, реальними і зрозумілими для батьків. Крім розкриття проблем, текст повинен містити певні рекомендації, завдання батькам. Добре має бути продумана кінцівка, яка підбиває підсумки сказаного.

Не слід забувати і про вимоги до ораторської майстерності вчителя-лектора. Мова має бути граматично правильною, відповідати мовленнєвим нормам. Темп викладу матеріалу - середній. Важливою умовою є емоційність подачі, урахування реакції аудиторії, уміння встановлювати зв'язок із нею.

У багатьох школах України розробляють тематики лекцій, їх зміст, складають списки рекомендованої літератури до кожної теми. Подекуди складають «Пам'ятки вчителю щодо організації лекції для батьків». Наводимо наприклад такої пам'ятки.

Пам'ятка вчителю-лектору

Підготовка до лекції потребує багато часу. Можна визначити основні етапи цієї підготовки.

Перший етап. Вивчається науково-теоретична література з теми, державні документи, інструктивно-методичні матеріали, педагогічна спадщина А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, Я.Корчака, К.Д.Ушинського та ін.

Другий етап. Опрацьовуються матеріали періодичної преси з даної теми: журнальні й газетні статті, брошури, збірники.

Третій етап. До періодичних положень добираються факти, які є типовими, характерними для даної проблеми. Добір конкретних прикладів з досвіду роботи педагогічних колективів і батьків значно пожвавлюють лекцію, переконують.

Четвертий етап. Складання плану лекції й написання тексту лекції. Це складна робота. Зі значного масиву інформаційного матеріалу вибирається найважливіше, найсуттєвіше. Якщо перші етапи спрямовані на зміст: його системність, науковість, доступність, то на цьому етапі лектор має працювати над формою, яка повинна поєднатися з основним змістом. Основні теоретичні положення, аргументовані фактами з педагогічного досвіду сімейного виховання, життєвими прикладами, виписуються на окремі картки. Лектор повинен по декілька разів учитуватися у дібраний матеріал, обробити додаткову інформацію з періодичної преси. Поступово вимальовується вступ, основні положення, підсумкова частина лекції.

П'ятий етап. Лекція краще сприймається слухачами, коли лектор не читає лекцію, а доносить її до слухачів у формі живої, усної бесіди.

Поширеною організаційною формою педагогізації батьків є бесіди. Проте вони дають очікуваний результат лише за умови, коли між батьками і вчителем встановлені добрі стосунки. До кожної бесіди вчитель старанно готується, намічає план розмови, проводить її стримано, тактовно.

Для бесіди краще добирати теми, які потребують більш тісного, діалогічного контакту педагога з батьками. Готуючись до бесіди, учитель має скласти план її проведення, продумати і сформулювати запитання, які слід непомітно ввести в зміст викладу для активізації уваги, залучення батьків до обговорення. Починати бесіду слід з постановки певної проблеми або із введення батьків у педагогічну ситуацію, яка пов'язана з тематикою бесіди. У методиці бесіди з батьками можна застосовувати і такий прийом: підібраний матеріал з теми бесіди (брошури, статті, вирізки з газет і журналів, записи ситуацій тощо) учитель використовує як роздатковий. При цьому зазначається, що під час бесіди батьки можуть індивідуально попрацювати з цим матеріалом, відібрати книги, брошури, статті на свій розсуд. Учителя не повинно турбувати, якщо під час бесіди хтось із батьків заглибиться у читання або передаватимуться з рук у руки запропоновані ним матеріали. Практика свідчить, що така організація роботи підвищує інтерес батьків, активізує їхню пізнавальну діяльність.

Орієнтовними темами бесід можуть бути: «Навчання молодшого школяра вдома потрібно вміти організувати», «Роль сім'ї у трудовому вихованні дітей», «Сім'я й фізичний розвиток молодшого школяра», «Типові конфліктні ситуації підлітків з батьками й іншими дорослими», «Роль сім'ї у професійному самовизначенні підлітків» тощо.

Для активізації батьківської громадськості тему бесіди та її короткий зміст слід повідомляти заздалегідь. Тоді можна сподіватися, що розглядувані проблеми привернуть увагу саме тих батьків, які найбільше потребують консультації.

Досить ефективними, але такими, що нечасто зустрічаються в практиці роботи шкільних учителів щодо формування педагогічної культури сім'ї, є семінари. Ця форма може застосовуватися як підсумкове заняття після вивчення певного кола питань, або як заняття, метою якого є підвищення педагогічної культури батьків через самоосвіту. Про час проведення семінару батьків попереджають заздалегідь, на попередньому занятті, щоб у них був час підготуватися. Якщо семінар проводиться як підсумкове заняття, то вчитель повинен мати на увазі, що з теоретичною стороною питання батьки вже знайомі. Тому їм треба порекомендувати звернути увагу в своїх виступах на практичне вирішення запропонованих питань, висловити думки з приводу даних раніше рекомендацій і побажань, поділитися власним досвідом.

Кожному семінарському заняттю передує ретельна підготовча робота вчителя й батьків. До кола основних завдань, які вирішує вчитель, готуючись до занять, входить вибір теми семінару, складання його плану, постановка основних і додаткових запитань, розподіл завдань між батьками, визначення рекомендованої літератури, проведення групових та індивідуальних консультацій тощо.

Кожне семінарське заняття поділяється на взаємопов'язані етапи. Основний із них - це самостійна робота батьків над індивідуальними завданнями і перевірка якості засвоєння ними знань, умінь і навичок. Система занять будується з урахуванням рівня і необхідності подальшого розвитку пізнавальних можливостей батьків.

Отримавши завдання, батьки самостійно і з допомогою вчителя опрацьовують конкретне питання, користуючись різноманітними джерелами і способами одержання та переробки інформації. Це не тільки вивчення літератури, а й власні спостереження, постановка і вирішення завдань тощо. Власне, заняття починається вступним словом вчителя, у якому він нагадує завдання семінару, порядок його проведення, рекомендує, на що слід звернути особливу увагу, дає інші поради. Обговорення змісту семінару може проводитися по-різному: у формі розгорнутої бесіди, доповідей, повідомлень. Основні завдання вчителя на цьому етапі - активізувати пізнавальну діяльність батьків, досягти глибокого усвідомлення ними матеріалу, підвести до правильних узагальнень. Закінчується заняття заключним словом учителя, який визначає позитивні моменти, указує на недоліки і спільно з батьками їх усуває.

Колективне обговорення - істотна властивість семінарських занять. Доповіді, виступи окремих батьків рецензуються рештою слухачів щодо їх змісту, інформаційного навантаження, практичного спрямування. При цьому слід домагатися того, щоб кожний учасник семінару виявив себе як доповідач і опонент, умів передати необхідну інформацію, критично осмислити її зміст.

На перших семінарських заняттях запитання мають бути сформульовані таким чином, щоб відповіді батьків були миттєвими, а виступи мали цілеспрямований і спонукальний до дискусії характер. Учасникам семінару слід надавати можливість доповнювати виступаючих, уточнювати інформацію інших.

Що може стати темою семінару? Це, передусім, обмін досвідом щодо виховання певних якостей особистості, обмін думками з приводу проблемного питання сімейного виховання.