Повноваження класного керівника

Класний керівник має право:

♦ регулярно отримувати інформацію про фізичне та психічне здоров'я дітей;

♦ контролювати відвідування навчальних занять учнями його класу;

♦ контролювати навчальні успіхи кожного учня, відмічаючи успіхи та невдачі з метою надання своєчасної допомоги;

♦ координувати працю вчителів-предметників, які чинять виховний вплив на його учнів, через прове­дення педагогічних консиліумів, „малих” педрад та інших форм корекції;

♦ визначати (розробляти, створювати спільно зпсихологом, соціальними працівниками, медиками) програми індивідуальної роботи з дітьми та підлітка­ми, дівчатами, юнаками, батьками учнів;

♦ запрошувати батьків (осіб, що їх замінюють) до навчального закладу;

♦ брати участь в роботі шкільних структур само­врядування: педради, адміністративної ради, науково-методичної ради та інших громадських органів школи;

♦ виступати з ініціативою, подавати пропозиції про вдосконалення діяльності школи, виступати з діловою, конструктивною критикою, подавати на розгляд адміністративної ради, науково-методичної ради узго­джені з класним колективом думки та пропозиції;

♦ відмовлятися від невластивих йому доручень, які не входять до його кола доручень;

♦ вільно визначати індивідуальний режим роботи з дітьми;

♦ вести дослідно-експериментальну та методичну роботу з різних проблем виховної діяльності;

♦ створювати власні виховні системи та програми, творчо застосовувати нові методи, форми та способи виховання, керуючись єдиним принципом „не за­шкодь”;

♦ вибирати форму підвищення педагогічної май­стерності через систему перепідготовки педагогічних кадрів, участь в різних групових і колективних фор­мах методичної роботи через систему освіти та виїзне стажування;

♦ захищати власну честь і гідність в шкільних орга­нах самоврядування та захисту у випадку незгоди з оцінкою стану виховної роботи в класному колективі.

Класний керівник не має права:

♦ принижувати особисту гідність вихованця, обра­жати його дією або словом, придумуючи прізвиська, навішуючи ярлики тощо;

♦ використовувати оцінку (шкільний бал) для пока­рання учня;

♦ зловживати довір'ям дитини, порушувати дане вихованцю слово, свідомо вводити її в оману;

♦ використовувати сім'ю (батьків або родичів) для покарання дитини;

♦ обговорювати за очі своїх колег, представляти їх у невигідному світі, підриваючи авторитет учителя та всього педколективу.

Класний керівник повинен знати:

* Закон України „Про освіту”;

*Конвенцію про права дитини 1993 року;

*педагогіку, дитячу, вікову, соціальну психологію;

*шкільну гігієну;

*педагогічну етику;

* теорію та методику виховної роботи;

* основи трудового законодавства.

ПРОГРАМА ВИХОВАННЯ „Я-ОСОБИСТІСТЬ”

Пояснювальна записка

Розбудова України як демократичної цивілізо­ваної держави потребує інвестицій у виховання, тобто в саму людину. Критичне переосмислення прогресивного педагогічного досвіду дало змогу зробити висновок про важливість спеціальних занять на яких школярі розвивали б міру своїх можливостей. Лише компетентна, від­повідальна, з чіткими громадянськими позиціями та загальнолюдськими цінностями особистість, здатна до самовдосконалення, спроможна оно­вити суспільство, забезпечити розвиток дер­жави. Програма спрямована на формування особистості, на забезпечення наступності духов­ного, морального досвіду поколінь, підготовки особистості до успішної життєдіяльності.

Основна мета програми: за допомогою навчальної діяльності й раціональних прийомів навчання сформувати в учневі здібності до аналізу, планування, рефлексії для подальшого саморозвитку, самонавчання, самовиховання. Досягненню основної мети сприяють наступні підцілі:

G Сприяти вихованню національній самосвідомості.

G Сприяти шкільній адаптації учнів новосформованих класів, формування норми шкільного життя.

G Сприяння підвищенню ефективності виховної діяльності.

G Сприяти вирішенню проблем психічного розвитку учнів.

G Озброєння вихователя технологіями, які максимально сприяли б формуванню соціальне активної особистості, здатної до саморозвитку та самовдосконалення.

G Забезпечення цілісності і наступності вихов­ного процесу.

G Виховати самостійність, організованість особистості.

G Навчити учнів планувати свою діяльність.

G Орієнтувати кожного учня на самовиховання особистості.

G Створення виховного середовища і забезпе­чення системного підходу до організації навчаль­но-виховного процесу.

Завдання програми:

• створення виховного середовища закладу на основі демократизації й гуманізації шкільного життя;

• перетворення виховного процесу школи на соціальний простір самопізнання, саморозвитку, самовдосконалення учня;

• створення умов для набуття дитиною ін­дивідуального досвіду, самотворчості;

• побудова системи виховання, яка відповідає загальнолюдським цінностям та інтересам осо­бистості, суспільства, держави;

• посилення ролі сім'ї у вихованні дітей, зміц­нення її взаємодії з навчальними закладами;

• орієнтація на сучасний педагогічний досвід і дослідження сучасної науково-педагогічної науки у сфері виховання;

• спрямування зусиль на підвищення про­фесійної майстерності педагогів у сфері вихо­вання.

Принципи: дитиноцентризму; національної спрямованості; науковості; природовідповідності; демократизації; добровільності; психологізації навчально-виховно­го процесу; цілісності; гармонізації сімейно-шкільного виховання.

Очікувані результати: цілісна особистість, здатна до саморозвитку, постійного самовдоско­налення, конкурентноспроможна, успішна, соціалізована.

Програма представлена в системі поетапного формування особистісних новоутворень. Програма складається з розвивального циклу занять, що проводяться класоводами, класними керівниками, кураторами (які тісно співпрацюють з практичним психологом школи) під час годин спілкування.

Реалізацію програми рекомендується здійснювати через різноманітні форми роботи: навчально-практичні заняття, міні тренінги, дискусії, ділові та сюжетно-рольові ігри, бесіди, практикуми, круглі столи та ін.

Методичний зміст занять планується відповідно до теми і мети. Заняття проводяться в такій формі, щоб кожен учень збагачував уяву, спостережливість, розширював знання досвід інтереси, підвищував навчальну мотивацію, допитливість, зберігав навчально-пізнавальний інтерес, діставав позитивне, емоційне задоволення від діяльності, інтелектуально розвивався у творчому процесі.

ПРОГРАМА ФОРМУВАННЯ ДИТЯЧОГО КОЛЕКТИВУ ТА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ В НЬОМУ (5-7кл.)

Мета Програми: допомогти дитині пізнати себе і визначити свою роль у колективі.

№	Тема, зміст занять	К-ть год.
	Поняття про особистість. Фізіологічні особливості підліткового віку
	Хто Я? Пізнай себе та інших. Формування адекватної самооцінки. Пошук ідеалу.
	Уміння планувати свою діяльність.
	Світ людських почуттів.
	Чому всі люди різні? Що таке характер?
	Такі різні хлопчики та дівчатка.
	Мистецтво спілкуватися.
	Чи уміємо ми товаришувати.
	Як виховувати себе? Основи самовиховання.
	Що значить бути вольовою людиною?

 

ПРОГРАМА РОЗВИТКУ І САМОФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

В КОЛЕКТИВІ (8-9 кл.)

Мета Програми: допомогти у самовихованні, вмінні оцінювати себе, управляти собою і своїми емоціями.

№	Тема, зміст занять	К-ть год.
	Сприйняття людиною світу та інших людей. Пошук суті життя
	Хто Я? Самопізнання як основа самоцінності. Індивідуальність самовираження.
	Виховання та самовиховання характеру Життєвий ідеал.
	Вплив самовиховання на розвиток особистості
	Чому виникають погані звички?
	Спілкування як особистісна взаємодія.
	Колектив та особистість, розвиток вмінь співпрацювати в колективі.
	Кого я вважаю справжнім другом.
	Воля як засіб керування власною поведінкою.
	Життєва перспектива. Як обрати професію

ПРОГРАМА САМОФОРМУВАННЯ, САМОВИЗНАЧЕННЯ І САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ СТАРШОКЛАСНИКА. (10-11 кл.)

Мета програми: вчити старшокласників життєвого самовизначення, вміння формувати свою дієву позицію, творити своє життя.

№	Тема, зміст занять	К-ть год.
	Період юності.
	Що робить мене індивідуальністю.
	Індивідуальні особливості та вибір професії.
	Самооцінка та її значення для самореалізації
	Як уникати маніпуляцій у відносинах з людьми
	Що значить бути вольовою людиною?
	Поговоримо про кохання.
	Сприйняття людиною світу та інших людей
	Психологічні особливості юнаків та дівчат.
	Обережно конфлікт.

Форми виховної роботи

Форми виховної роботи - це конкретні засоби організації позаурочної діяльності учнів під керівництвом педагога. Існує чимало форм виховної роботи: деякі методисти налічують 1200, інші - 4200. Класифікація їх також різна. Одна з них, згідно з тверджен­ням В. В. Воронова, має за основу головні засоби виховного впливу: слово, переживання, дія, гра, психологічна вправа. Враховуючи це, можна - виділити п'ять типів форм виховної роботи: словесно-логічний, образно-художній, трудовий, ігровий та психологічний.

Словесно-логічні форми виховної роботи. Головний засіб впливу при застосуванні цих форм - слово; в основі лежать обмін інфор­мацією, обговорення проблем, висловлювання думок і пропозицій, звіти, повідомлення учнів. До словесно-логічних форм виховної ро­боти належать бесіди, дискусії, диспути, збори, конференції, лек­ції тощо.

В основі образно-художніх форм виховної роботи лежить такий засіб впливу, як спільне або індивідуальне естетичне переживання. До цього типу належать концерти, вистави, свята, літературні ве­чори, конкурси, виставки, а також екскурсії та походи.

Основний засіб впливу при застосуванні трудових форм позакласної роботи - діяльність. До цих форм позакласної ро­боти належать прибирання класу, закріплених територій, організація трудових десантів та інших форм трудової діяльності колективу.

Гра є засобом впливу ігрових форм виховної роботи. Гра ^:- це уявна або реальна діяльність дитини під час відпочинку, розваг або навчання. Ігри бувають сюжетні, рольові, ділові, розважальні, спортивні, пізнавальні, конкурсні.

Психологічний тип позакласної роботи охоплює форми, у яких використовуються елементи тренінгу, методи практичної психоло­гії. Це можуть бути лекції, бесіди, різноманітні тренінги, психоло­гічні вправи або консультації.

До вибору форм виховної роботи класний керівник має підходити творчо, враховуючи особливості даного колективу. Оптималь­ним є використання всіх засобів виховного впливу.