Варіант 2. Засідання експертної групи (або петельна дискусія)

Обмін думками в групі з 4-6 учнів із заздалегідь призначеним головою. Відбувається в два етапи: 1) обговорення обраної проблеми всіма учас­никами групи; 2) виклад позиції групи у вигляді невеликих (1-2 хв.) ви­ступів кожного її члена перед усім класом. Обговорення цієї позиції з кла­сом не передбачається.

Варіант 3. Форум

Вид дискусії, подібний до засідань експертних груп, але на другому етапі відбувається обмін думками з аудиторією (класом).

Розділ V. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ УЗАГАЛЬНЕННЯ. СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ

Варіант 4. Симпозіум

Обговорення думок членів групи у вигляді виступів із заздалегідь підго­товленими повідомленнями, що відбивають їхню точку зору, після чого промовці відповідають на запитання класу.

Варіант 5. Концентричні кола

На початковій фазі схожі на «круглий стіл», але спілкування членів робо­чої групи з аудиторією здійснюється шляхом обміну позиціями: робоча група стає аудиторією, а аудиторія перетворюється на групу, що дискутує.

Варіант 6. «6 х б х б»

Одночасне обговорення шістьма групами із шести учасників певної проблеми протягом 6 хвилин. Потім ведучий створює шість нових груп та­ким чином, щоб у кожній з них перебував учасник, який працював у попе­редній дискусійній групі.

ДИСКУСІЯ У СТИЛІ ТЕЛЕВІЗІЙНОГО ТОК-ШОУ

Мета: допомогти учням попрактикуватись у публічному виступі, аргу­ментованому висловлюванні своєї позиції, навчитися працювати з твер­дженнями, аргументами інших, відстоювати ідеї та сперечатися з ними, не нападаючи на своїх суперників.

Кількість учнів: до ЗО.

Необхідний час: від 45 до 90 хвилин.

Обладнання: не потребує.

Порядок роботи:

Крок 1. Підготовка дискусії.

• Попередньо повідомте тему дискусії її учасникам (бажано у формі дискусійного питання).

• Запросіть чи виберіть із числа учнів класу 2-5 експертів.

• Попросіть учнів придумати запитання до експертів і визначитися зі своєю позицією щодо поставленого запитання.

• Попросіть експертів підготувати додаткову довідкову інформацію з теми дискусії.

• Придумайте назву ток-шоу і виберіть ведучого.

• Організуйте аудиторію на кшталт студії (учні сідають півколом перед експертами).

Крок 2. Назвіть тему та відрекомендуйте учасникам ведучого й експертів. Крок 3. Повідомте правила проведення ток-шоу:

• Усі учасники дискусії говорять коротко та конкретно.

• Надавати слово для виступу може лише ведучий.

• Ведучий може зупинити промовця, який перевищив ліміт часу.

• Виступ експертів триває по 1 -2 хвилини кожен.

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

• Учні ставлять запитання експертам або роблять повідомлення (не більше 1 хвилини).

• Експерти ставлять один одному запитання.

Крок 4. Запропонуйте ведучому розпочати обговорення з надання сло­ва експертам.

Крок 5. Після виступів експертів усі учасники шоу можуть поставити їм запитання.

Крок 6. Після відповідей експертів учасники шоу можуть висловити свою позицію щодо проблеми.

Крок 7. Експерти можуть зробити висновки.

Крок 8. Учитель пропонує учням підбити підсумки дискусії за змістом і формою її проведення.

ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ

Мета: обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально проти­лежних позицій; для інтенсивної перевірки обсягу та глибини наявних знань (наприклад, термінів, ідей); для розвитку вмінь аргументувати влас­ну позицію.

Кількість учнів: до ЗО осіб.

Необхідний час: до 15 хвилин.

Обладнання: плакати «За», «Проти», «Це складне для мене питання».

Порядок роботи:

Крок 1. Запропонуйте учням дискусійне питання і попросіть їх визначи­ти власну позицію щодо нього.

Крок 2. Розмістіть плакати з варіантами відповідей у протилежних кін­цях кімнати.

Крок 3. Попросіть учнів стати біля відповідного плакату, залежно від їхньої думки щодо обговорюваної проблеми, «проголосувати ногами«.

Крок 3. Виберіть декількох учасників і попросіть їх обґрунтувати свою позицію або запропонуйте всім, хто поділяє одну і ту саму точку зору об­говорити її та виробити спільні аргументи на її захист.

Крок 4. Після викладу різних точок зору запитайте, чи не змінив хто-не-будь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плакату. За­пропонуйте учням перейти й обґрунтувати причини свого переходу.

Крок 5. Попросіть учасників назвати найбільш переконливі аргументи своєї та протилежної сторони.

КАРУСЕЛЬ Мета: цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи з різними спів­розмовниками для обговорення дискусійних питань. Застосовується для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних

Розділ V. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ УЗАГАЛЬНЕННЯ. СИСТЕМПТИЗРЦІЇ ЗНПНЬ

позицій; для інтенсивної перевірки обсягу та глибини наявних знань (на­приклад, термінів, ідей); для розвитку вмінь аргументувано відстоювати власну позицію.

Кількість учнів: до ЗО осіб.

Необхідний час: до 20 хвилин.

Обладнання: не потребує.

Порядок роботи:

Крок 1. Розставте стільці для учнів у два кола. Учні, які сидять у внутріш­ньому колі, мають розташуватися спиною до центру, а в зовнішньому — обличчям. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого.

Крок 2. Запропонуйте учням проблему для розв'язання та дайте 1-2 хвилини на підготовку аргументів. Ураховуйте, що учасники внутріш­нього кола є прихильниками однієї точки зору, а зовнішнього — проти­лежної.

Крок 3. За сигналом учителя учні в парах починають спілкування. Спо­чатку йде обмін точками зору в перших парах, подаються необхідні відо­мості (аргументи, оригінальний поворот проблеми тощо). Учні фіксують у себе в записничках усе, що подає протилежна сторона. Зазвичай на спіл­кування в парі відводиться не більше 2 хвилин — по одній на партнера.

Крок 4. За сигналом учителя всі учасники кола пересуваються на один стілець праворуч і опиняються перед новим партнером (внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє — рухоме). Дискусія продовжується, однак учні на­магаються підібрати нові контраргументи.

Крок 5. Рух учнів продовжується протягом відведеного часу або доти, доки кожен не пройде все коло, виконуючи поставлене завдання. До кінця кола учні, зазвичай, уже відточують свою систему аргументів і здобувають досвід спілкування з різними партнерами.

Варіант 2.

У такому варіанті використання «каруселі» кожен учень, який сидить у зовнішньому колі, має аркуш з конкретним питанням (темою), і під час пе­реміщення збирає максимум інформації, аспектів, поглядів із зазначеної проблеми. Наприкінці відбувається заслуховування окремих відповідей, обговорення того, які питання виявилися особливо складними, продук­тивними чи, навпаки, швидко вичерпалися і чому, як працювали партнери тощо. У цьому випадку застосуванням методу досягається узагальнення наявних в учнів знань, активізацією їх і перетворенням на загальногрупо-ве надбання.

Варіант 3.

У цьому варіанті застосування «каруселі» учні заздалегідь готують за­питання та записують його на маленьких аркушах, а на звороті пишуть

ПРИЙОМИ, МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

своє ім'я. Під час роботи партнери ставлять один одному запитання, і в разі правильної відповіді учень одержує від автора запитання цю картку. Наприкінці вправи підраховується кількість зароблених карток і визна­чається переможець.

КРУГЛИЙ СТІЛ Мета: розвиток умінь брати участь у колективному обговоренні, диску­тувати, висловлюватися. Кількість учнів: до ЗО. Необхідний час: від ЗО до 90 хвилин. Обладнання: плакат з темою та питаннями «круглого столу».

Порядок роботи:

Крок 1. Учитель розпочинає «круглий стіл» і визначає його функції (колективна дискусія, обговорення актуальної проблеми, пошук кон­кретного рішення проблеми тощо). Він пропонує учням правила «круглого столу» (це можуть бути вже відомі правила поведінки під час дискусії).

Крок 2. Учитель визначає питання «круглого столу», за кожним з яких призначається експертна група (по 2 особи).

Крок 3. Оголошується дискусія за пропонованими запитаннями: спочатку за першим запитанням, потім за другім тощо. Під час обгово­рення вчитель послідовно надає слово кожному з бажаючих учнів, заохочуючи тих, хто мовчить. Експертні групи фіксують думки з кожно­го питання.

Крок 4. Експертним групам по черзі надається слово для підбиття підсумків дискусії з кожного питання.

Крок 5. Учитель проводить з учнями обговорення того, що відбулося, їхніх вражень і думок.

Крок 6. Учитель підбиває підсумки, за необхідності може узагальнити виступи експертних груп.

БЕЗПЕРЕРВНА ШКАЛА ДУМОК

Мета: розвиток в учнів навичок прийняття особистого рішення та вдо­сконалення вміння аргументувати свою думку. Розглядаючи полярні точки зору з проблеми, що дискутується, учні знайомляться з альтернативними позиціями, поглядами; прогнозують, які наслідки буде мати та чи інша точка зору для окремих людей чи політичних рішень; навчаються на прак­тиці відстоювати свою позицію, вислуховувати думки інших; отримують додаткові знання з теми, що вивчається.

Кількість учнів: до 25-30 осіб.

Необхідний час: до 20 хвилин.

Обладнання: не потребує

Розділ V. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ УЗАГАЛЬНЕННЯ. СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ

Порядок роботи: Варіант 1

Крок 1. Оберіть дискусійну проблему, що передбачає наявність обґрун­тованих, діаметрально протилежних точок зору.

Крок 2. Охарактеризуйте полярні точки зору, розглядаючи кожну до­сить детально та ґрунтовно. У протилежних кінцях класу можуть бути ви­вішені плакати з альтернативними думками.

Крок 3. Дайте учням час обдумати й аргументувати свою позицію.

Крок 4. Учням пропонується зайняти місце десь уздовж уявної лінії між двома крайніми позиціями відповідно до того, з яким із цих крайніх по­люсів вони більш згодні.

Крок 5. Учитель пропонує учням обговорити з товаришами, які стоять по­руч, свої відповіді на це питання — для того, щоб переконатися, що вони стоять разом з тими, хто поділяє їхню точку зору. Якщо з'ясовується, що їхні точки зору відрізняються, то їм необхідно пересунутися в той чи інший бік.

Крок 6. Попросіть, щоб один учень від кожної групи сформулював по­зицію своєї групи з цієї проблеми. Якщо учні пояснюватимуть причину, але не аргументуватимуть, наполягайте на аргументах.

Крок 7. Для того щоб переконатись, що учні уважно слухають один од­ного, слід попросити їх навести аргументи, які хоч і суперечать їх погля­дам, але є деякою мірою обґрунтованими, примушують їх замислитись і, можливо, переоцінити свою позицію.

Крок 8. Попросіть учнів оцінити інші точки зору. Учні можуть змінити свою позицію та зайняти нове місце в ланцюгу.

Крок 9. Обговоріть з учнями наслідки різних точок зору.

Додаткові міркування

Учні із задоволенням виконують це завдання, тому що їм подобається рухатися по класу й обговорювати свою думку з іншими. Цікаво фізично продемонструвати їм, що означає «зайняти позицію» і «змінювати свою позицію» з проблемного питання.

Варіант 2

Крок 1. Оберіть дискусійну проблему, що передбачає наявність обґрун­тованих, діаметрально протилежних точок зору.

Крок 2. Схарактеризуйте полярні точки зору, розглядаючи кожну до­сить детально та ґрунтовно. У протилежних кінцях класу можуть бути ви­вішені плакати з альтернативними думками.

Крок 3. Дайте учням час обдумати й аргументувати свою позицію. За­пропонуйте їм викласти свою точку зору в письмовому вигляді.

Крок 4. Якщо бракує часу та місця в класі, можна не пропонувати всім учням утворювати єдиний ланцюг. Поки вони письмово аргументують свою позицію, учитель проводить на дошці безперервну пряму лінію, роз-

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ ТП ТЕХНОЛОГІЇ

ташувавши альтернативні точки зору на різних кінцях.

Крок 5. Позицію кожного можна позначити на дошці схематично, про­слухавши аргументи, або прикріпити на дошці аркуші з письмовими аргу­ментами кожного.

Крок 6. Учитель може вибірково зачитати аргументи учнів, які дотриму­ються протилежних точок зору.

Крок 7. Попросіть учнів оцінити інші точки зору. Дехто може змінити свою позицію та зайняти нове місце в ланцюгу.

Крок 8. Обговоріть з учнями наслідки різних точок зору.

ОБМІН ПРОБЛЕМАМИ

Мета: навчити учнів визначати важливі питання в навчальному ма­теріалі, формулювати проблеми, пов'язані з цими питаннями, а також взаємодіяти з іншими учнями.

Кількість учнів: добре працює в групах з 4-5 осіб. У класі може бути будь-яка кількість таких груп.

Необхідний час: від 15 до 40 хвилин.

Обладнання: використання цього методу не вимагає якихось спеці­альних матеріалів.

Порядок роботи:

Крок 1. Попросіть кожну групу записати на аркуші паперу проблему й віддати цей аркуш іншій групі.

Крок 2. Група, отримавши проблему, має вирішити її. Після того як гру­па отримує аркуш паперу із завданням, у них є обмежена кількість часу для обмірковування рішення цього завдання.

Крок 3 (факультативно). Після того як завдання виконане, група може спланувати «урок», щоб навчити вирішенню цього завдання іншу групу. При навчанні вони повинні:

1) показувати, а не розповідати;

2) залучити учнів.

ОДНА ХВИЛИНА Мета: розвиток усвідомлення теми учнями, мислення, вміння вислов­люватися.

Кількість учнів: до ЗО. Необхідний час: до 10 хвилин. Обладнання: не потребує.

Порядок роботи:

Крок 1. Учитель називає метод і пояснює порядок роботи: учням нази­вається поняття і пропонується без підготовки протягом 1 хвилини ство­рити зв'язний текст.

Розділ V. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМПТИЗЯЦІЇ ЗНАНЬ

Крок 2. Учитель звертається до одного з учнів, називає поняття (це за­звичай термін, ключове слово, питання уроку тощо) і пропонує протягом 1 хвилини (він стежить за часом) висловитися на цю тему. Коли час витік, учитель зупиняє мовця.

Крок 3. Потім учитель дає таке саме завдання другому, третьому і так далі учневі, причому кожного разу називаючи нове поняття.

Крок 4. Після завершення проводиться бесіда за такими запитаннями: «Чи сподобався вам метод, чому?», «Як ви оцінюєте власну діяльність, чо­му?» «Про що можливо ви замислились під час цієї роботи?».

ОЦІНЮВАЛЬНА ДИСКУСІЯ

Мета: розвивати критичне мислення, уміння визначати власну по­зицію, формувати навички аргументації та відстоювання своєї думки, до­тримуватись правил участі у дискусії, поглибити знання з обговорюваної проблеми.

Кількість учнів: до 25-30 учнів.

Необхідний час: 7-25 хвилин.

Обладнання: не потребує.

Порядок роботи:

Крок 1. Підготовчий етап такий самий, як і для інших видів дискусії. Крім того, вчитель готує для кожної групи листок оцінювання роботи її учасників.

Крок 2. На початку уроку необхідно об'єднати учнів у групи по 8-10 осіб.

Одна з груп розташовується в центрі аудиторії, а решта учнів разом із учителем розміщується довкола них. Вони є спостерігачами, а також ма­ють оцінювати дискусію. За кожним з них вчитель «закріплює«одного з учасників дискусії, якого вони будуть оцінювати.

Крок 3. Учні в центрі обговорюють проблему (дискусія може тривати від 8 до 20 хвилин, залежно від теми).

У своїй роботі учасники обговорення користуються планом, аби не ухилятися від обраної теми. Перехід в обговоренні від одного пункту пла­ну до іншого має бути переконливим та аргументованим. Учитель може попередньо навести приклад такого переходу та продемонструвати його учням.

Тільки за відсутності бажаючих щось додати по суті до сказаного, мож­на переходити до наступного пункту плану дискусії.

Учитель має керувати процесом обговорення та заохочувати учасників до творчої дискусії.

Крок 4. Протягом дискусії вчитель та спостерігачі записують у спе­ціально підготовлену таблицю з прізвищами учасників заохочувальні та штрафні бали. Кожен зі спостерігачів отримує листок індивідуального оцінювання свого учасника дискусії, де записується вид діяльності, за

І 24

ПРИЙОМИ, МЕТОДИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ

який можна додавати чи віднімати бали. Він може бути представлений у вигляді такої таблиці (див. табл. З, учитель може скласти і власний варі­ант таблиці).

Крок 5. На завершення дискусії вчитель підраховує кількість балів і ви­ставляє оцінку кожному учасникові. Для оцінювання кожного залучаються також спостерігачі з числа учнів.

Крок 6. Далі вчитель підбиває підсумки, аналізує діяльність кожного з учасників, оголошує суму набраних ними балів.

Крок 7. З метою закріплення одержаних протягом дискусії знань учи­тель на завершення може дати групі письмове завдання за варіантами.

Додаткові міркування

Це один з найскладніших способів обговорення дискусійних проблем. Оцінювальну дискусію можна використовувати лише тоді, коли учні навчи­лися працювати в групах і засвоїли технології вирішення проблем. Метою проведення такого виду дискусії є не стільки прояснення позицій сторін, скільки вдосконалення навичок дискутування.

Оцінювальну дискусію можна порівняти зі «зборами друзів«. На таких зустрічах здійснюється обмін думками та інформацією. У підгрупах ніхто не тисне, не домінує і не здійснює авторитарного контролю за обговорен­ням, аби через декілька хвилин висловити «єдиний правильний«погляд на ту чи іншу проблему. Учасники дискусії в малих групах дуже швидко обмі­нюються інформацією, думками, залучають один одного до творчого про­цесу обговорення.

Розсип У. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ УЗАГАЛЬНЕННЯ. СИСТЕМАТИЗАЦІЇ 3HRHb

ПАВУТИНКА ДИСКУСІЇ

Мета: поміркувати над тим, що вивчено, подумати про висновки, які можна зробити на основі змісту, відігравати активну роль в обговоренні, займати позицію з проблем, що дебетуються, або суперечливих питань, підкріплювати свою позицію аргументами та співпрацювати з іншими, щоб просувати певну точку зору.

Кількість учнів: щонайменше 2 групи з чотирьох учнів у кожній, а таких груп може бути скільки завгодно.

Необхідний час: від 20 до ЗО хвилин.

Обладнання: аркуш паперу для кожної групи.

Порядок роботи:

Крок 1. Учителю необхідно підготувати бінарне питання, тобто таке, на яке можна дати дві обґрунтованих відповіді. На нього можна відповісти або «так», або «ні», підкріпивши свою відповідь аргументами.

Крок 2. Учитель просить пари учнів підготувати таблицю «Павутинка ди­скусії» (див. табл. 4). Потім парам дається 4-5 хвилин, щоб продумати ар­гументацію та написати по три причини на підтримку обох сторін у дис­кусії. Вони перераховують ці аргументи в таблиці «Павутинка дискусії».

Крок 3. Кожна пара учнів поєднується з іншою парою. Вони розгляда­ють ті відповіді, які дали на підтримку обох сторін з цього питання, і роб­лять доповнення до своїх списків.

Крок 4. Чотири учні обговорюють це питання, поки дійдуть певного вис­новку. Тобто, у своїй четвірці учні досягають згоди відносно певної позиції з цього питання та перераховують аргументи, які підкріплюють цю по­зицію. Свою позицію вони записують до клітинки «Висновок» у таблиці «Павутинка дискусії».

Крок 5. Учитель викликає кілька четвірок і просить їх коротко повідоми­ти свою позицію й аргументи на її підтримку. Можна запропонувати гру­пам провести дискусію один з одним, якщо виявиться, що вони зайняли різні позиції з цього питання.

І 26

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

Поради

Добре, якщо вчитель заздалегідь вирішить для себе, наскільки він хоче, щоб учні дійшли згоди із запропонованого питання. На такі питання, які ми називаємо питаннями «вищого порядку», найчастіше не можна дати якусь однозначну відповідь, обґрунтовану гарними аргументами. Було б помил­кою намагатися змусити учнів досягти однієї відповіді на подібне питання. Ми як учителі хочемо лише, щоб наші учні зайняли якусь позицію з цього питання та підкріпили б її аргументами. З іншого боку, там, де згода мож­лива, ми не повинні уникати цього.

ПУБЛІЧНИЙ ФОРУМ

Мета: допомогти учням попрактикуватись у тому, як робити твердження й захищати їх аргументами в умовах, коли інші висувають інші твердження. Навчитися працювати з твердженнями, аргументами й дискусіями, відсто­ювати ідеї та сперечатися, не нападаючи на своїх суперників.

Кількість учнів: до ЗО.

Необхідний час: від 45 до 90 хвилин.

Обладнання: не потребує.

Порядок роботи:

Крок 1. Повідомте учнів про тему форуму (це має бути певна дискусійна проблема, наприклад життя громади, чи дискусійне питання, що перед­бачає багато точок зору щодо його розв'язання) та об'єднайте їх у групи. Вони можуть посідати протилежні позиції щодо питання або мати певні соціальні ролі для груп, з якими пов'язані різні позиції щодо обговорюва­ного питання (учителі, батьки, селяни тощо).

Крок 2. Підготуйте та роздайте або поясніть, де знайти інформацію з теми форуму. Учні повинні підготуватися до початку обговорення. Під час підготовки група повинна розподілити ролі, подумати, як краще викорис­тати відведений для виступів час, підготувати питання для інших груп.

Крок 3. Підготуйте аудиторію. Розташуйте столи по колу для загальної дискусії та передбачте місце для окремих доповідачів.

Крок 4. Починаючи форум, ще раз оголосіть тему обговорення та відрекомендуйте групи. Нагадайте правила ведення дискусії.

Крок 5. Визначте час і порядок проведення дебатів. Наприклад, на підготовку в групах можна виділити 15 хвилин, на виступ кожної групи — 10 хвилин (може бути три виступи: обґрунтування своєї позиції та дві відповіді на виступи й питання інших груп), на загальну дискусію — 15 хви­лин. Для оцінки виступів учасників можна запросити експертів.

Крок 6. Надайте слово промовцям і строго слідкуйте за регламентом.

Крок 7. Якщо було завдання знайти спільне рішення, то після дискусії можна провести голосування.

Крок 8. Підбийте підсумки, а якщо були експерти — дайте їм слово.

І 27

Розділ V. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ УЗАГАЛЬНЕННЯ. СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ

Додаткові міркування

Публічний форум — один з найскладніших способів обговорення дис­кусійних проблем. Його можна проводити лише тоді, коли учні навчилися працювати в групах і засвоїли технології вирішення проблем. Поділ на протилежні точки зору набуває в цій технології найбільшої гостроти, оскільки учням необхідно довго готуватися й публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Кожна група має переконати опонентів і схи­лити їх до зміни своєї позиції. Однак можна поставити й інше завдання — спільно вирішити поставлену проблему. У такому разі учні повинні будуть, висловивши свою точку зору, уважно вислухати протилежну сторону, щоб знайти точки дотику. Важливо, щоб учасники дискусії не переносили емоції один на одного, а спілкувалися спокійно.

ПИСЬМОВА (ТИХА) ДИСКУСІЯ

Мета: організувати змістовне обговорення теми заняття; розвивати вміння письмово аргументувати свою позицію, наводити чіткі й конкретні тези; розвивати комунікативні навички.

Кількість учнів: до 20.

Необхідний час: від ЗО до 40 хвилин.

Обладнання: аркуші паперу (формат А-4), фломастери, маркери.

Порядок роботи:

Крок 1. На початку уроку вчитель вивішує три аркуші паперу, на кожно­му з яких чітко позначена позиція з обговорюваної проблеми, знайомить учнів з темою письмової дискусії, позиціями, механізмом проведення об­говорення та дає їм можливість поставити уточнювальні запитання, пов'я­зані з організацією та проведенням дискусії.

Обговорення теми проходить у такий спосіб. Учасникам необхідно підійти до всіх трьох аркушів паперу, ознайомитися з їх змістом і обміркувати його.

Учень, готовий зафіксувати на одному з аркушів тезу чи аргумент на підтримку або спростування тієї чи іншої позиції, бере фломастер, пише своє ім'я, ставить двокрапку, записує аргумент або тезу, а потім іде до інших аркушів для того, щоб висловити свою думку стосовно існуючих позицій.

У процесі дискусії учасники знайомлять з уже пред'явленими аргумен­тами й тезами інших учнів. Вони також можуть письмово висловити своє ставлення до вже наявних висловлювань: для цього учасник пише на ар­куші своє ім'я, малює стрілку та вказує ім'я автора раніше написаної тези. Такий запис дозволить усім іншим учням побачити зв'язок між аргумента­ми і тезами, що наводяться, не втратити логіки обговорення, не вийти за межі теми дискусії.

Крок 2. Процес мовчазного обговорення триває ЗО хвилин. Після за­вершення дискусії педагог разом з учнями підбиває підсумки.

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

Додаткові міркування

Кожен учень має записувати лише чітко та коротко сформульовану думку. Між учасниками відсутні вербальні контакти. Процес обговорення позицій проходить лише в письмовій формі.

ПИСЬМОВІ ДЕБАТИ Мета: формувати культуру дискусії; розвивати вміння формулювання аргументів на захист своєї позиції; розвивати навички письмової мови. Кількість учнів: до ЗО. Необхідний час: від 20 до ЗО хвилин. Обладнання: аркуші паперу (формат А-4).

Порядок роботи:

Крок 1. Учитель ознайомлює учнів з темою, що є предметом дебатів, і з порядком їх проведення. Він об'єднує учнів у пари та визначає, яку по­зицію буде відстоювати кожен учасник (наприклад, один — прихильник цієї позиції, інший — противник). Якщо в групі непарна кількість учнів, то педагог організує роботу однієї трійки.

Крок 2. Учні сідають спиною один до одного. Педагог зачитує тверд­ження, і учні розпочинають письмовий діалог. На формулювання аргу­ментів на захист власної позиції відводиться 5 хвилин. Учасники запису­ють аргументи на аркуші паперу у вигляді розгорнутих тез.

Крок 3. По закінченні відведеного часу учні міняються аркушами, чита­ють тези своїх опонентів і наводять антитези (заперечення). Час роботи — 5 хвилин. Така процедура обміну аркушами повторюється 2-3 рази.

Крок 4. В останньому раунді учні індивідуально або в парах пишуть підсумкову роботу з теми дискусії та здають зошити вчителеві.

Крок 5. При підведенні підсумків письмових дебатів педагог може спи­тати: «Які були кращі аргументи партнера?», «Що сподобалося в аргумен­тах твого партнера?», «Що викликало здивування в цих аргументах?».

Додаткові міркування

Можна оцінити індивідуальну роботу учнів або роботу в парах. Якщо пе­дагог планує виставити оцінки за роботу, він має попередити про це на початку заняття.