Ситуативне моделювання (імітаційні або ділові ігри)

Мета: набуття учнями навичок участі в діяльності певних інституцій су­спільства (судів, зборів, виборів тощо) та процедурах прийняття рішень. Дозволяє учням глибоко вжитися в проблему, зрозуміти її зсередини.

Кількість учнів: до 35 осіб.

Необхідний час: 10-40 хвилин.

Обладнання: можуть бути приготовлені картки з текстами чи завдан­нями для груп або для кожного учня, за необхідності папір, маркери. '. >•"«=;»'„ -,>> л>.:і' лл)"-і > --л. Имі."г,".-.- >- гчм<ц «томіть'-'

Порядок роботи:

Крок 1. Оберіть тему для моделювання й основне питання, з яким пра­цюватимуть учні. Перевірте, чи відповідає тема очікуваним результатам і темі уроку.

При розробці опису ситуації (прикладу, дилеми) необхідно надати учням достатньо інформації. Обов'язково повинні розглядатися різні сторони кон­флікту, протилежні позиції й інтереси героїв. Якщо ситуація подається у ви­гляді дилеми, то вона повинна передбачати чотири основних елементи опи­су дилеми: загальний контекст дилеми; знайомство з вибором, що пропо­нує дилема; наведення однаково сильних аргументів «за» та «проти» і про­позицію зробити чіткий вибір наприкінці. Перевірте, наскільки ясно описана ситуація, чи вся подана інформація необхідна для вирішення проблеми.

Крок 2. Сплануйте сценарій гри, продумайте розподіл ролей, участь у грі всього класу.

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

Крок 3. Об'єднайте учнів у малі групи. Оптимальний розмір групи для аналізу ситуаційної моделі — 6-10 осіб. Бажано, щоб у кожній групі були учні з різним рівнем підготовки, стилями роботи й навичками. Якщо клас ве­ликий, можна зробити більше груп, кожна з яких буде займатися одним з аспектів заданої проблеми. За необхідності введіть елемент змагання, запропонувавши групам спробувати розв'язати проблему протягом пев­ного часу.

Крок 4. Надайте учням достатньо інформації, чіткі інструкції, щоб вони могли переконливо виконувати свої ролі і одночасно вчитися. Чітко поста­вте цілі вправи й завдання для індивідуальної та групової роботи. Інструк­ції повинні бути короткими та ясними. Роздавши опис ситуації, упевніться, що учні розуміють суть проблеми. Якщо потрібно, запропонуйте учням виділити одну проблему, так, щоб у процесі роботи вивчити її докладніше. Будьте готові надати пояснення там, де це необхідно.

Крок 5. Надайте час на самостійне вивчення ситуації. Поясніть, що ко­жен учень повинен прочитати опис ситуації, виділити проблему, вибрати метод, за допомогою якого її можна аналізувати, вільно відповідати на пи­тання, давати коментарі й аргументовано пояснити нові варіанти рішення. Стимулюйте учнів до визначення необхідних фактів і відсутньої інформа­ції, а також до обмірковування можливих дій.

Крок 6. Організуйте групові (в малих групах) дискусії щодо змісту. Дискусія — це важливий елемент вправи. Вона сприяє обміну досвідом, дозволяє проробити всі аспекти ситуації та відкоригувати можливі помил­ки. Перед вправою підготуйте питання для проведення дискусії.

Запитання для аналізу ситуації та проведення дискусії в малих групах або загальному колі Варіант 1:

• Факти. Що відбувається? Де й коли? Хто учасники проблеми? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими, а які другорядними? Що в описі є фактами, а що думками, оцінками тощо?

• Причина ситуації. У чому є конфлікт? Які питання необхідно розгля­нути, щоб вирішити проблему? У чому полягають інтереси кожної зі сторін? Чому вони протилежні?

• Аргументи. Які аргументи можна навести на захист кожної зі сторін? На які документи, інформацію ми можемо спиратися, відсто­юючи ту або іншу позицію?

• Рішення. Яким може бути вирішення ситуації? Чому саме таким? На чому ґрунтується вибір такого рішення? Чи є інші шляхи вирішення проблеми?

Варіант 2:

• Яка проблема представлена в прикладі?

• Як різні характери бачать цю проблему?

Розділ IV. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНПНЬ. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ, НАВИЧОК

• Що можна зробити, щоб її вирішити?

• На які чинники слід зважати, щоб обрати оптимальне рішення?

• Якими будуть результати різних рішень?

• Яке рішення буде найбільш оптимальним?

Крок 5. Перед грою (діями, що імітують якусь процедуру суспільного життя) зробіть короткий вступ.

Крок 6. Після гри підбийте підсумки шляхом бесіди з учнями про їхні враження, емоції та думки щодо гри.

Додаткові міркування

Ситуативні моделі (приклади) використовуються для розгляду реаль­них ситуацій і прикладів з життя в «повільному режимі». Ситуаційні моделі слугують прикладами для узагальнень, дають підстави для високого рівня абстрагування й мислення учнів, демонструють їм людські почуття й емоції, допомагають пов'язати нову теоретичну інформацію з реальним життям і надають можливість застосувати отримані знання на практиці.

Ситуативні моделі (ділові ігри) — це створені вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, пов'язані з діяльніс­тю суспільних інститутів, які існують у справжньому економічному, полі­тичному та культурному житті. Це своєрідні рольові ігри з використанням чітко визначених (за законом або за традиціями) і відомих ролей і кроків, які повинні здійснити виконавці: судові, парламентські, громадські слу­хання, збори, асамблеї, засідання комісій, політичні дебати тощо.

Проведення вправ з використанням ситуаційних моделей складається з таких основних кроків: подання ситуації учасникам, самостійне вивчен­ня й аналіз ситуації, груповий аналіз і вироблення рішень, групове обгово­рення, вибір рішення та підбиття підсумків.

Готуючи учнів до такої гри, вчитель має не тільки розподілити ролі, але і з'ясувати з кожним виконавцем послідовність його дій та висловлювань, наприклад, виходячи з обов'язків судді, голови парламенту тощо. Регла­мент усієї гри будується за чітким сценарієм, що відповідає такій проце­дурі в реальному житті. Слід пам'ятати, що йдеться не про демонструван­ня акторських здібностей, а про вміле і в міру можливості безособове відтворення вибраного процесу.

Отже, така гра є «мініатюрною«версією реальності. Ця технологія на­ближена до рольової гри, але істотно відрізняється від неї, бо її метою є не представлення поведінки конкретних особистостей, а відтворення певно­го процесу.

■

Поради

Етапи вирішення проблеми:

• Визначити суть проблеми.

• Визначити важливість проблеми.

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ ТП ТЕХНОЛОГИ

• Обміркувати всі можливі варіанти рішення.

• Проаналізувати можливі наслідки кожного варіанта.

• Обрати варіант рішення, що на вашу думку є оптимальним.

• Якщо перший варіант виявиться неефективним, запропонувати інші варіанти й розпочати усе з початку.

СПЕЦІАЛЬНІ РОЛІ ПІД ЧАС ОБГОВОРЕННЯ⁴³

Мета: керування обговоренням у малих групах у конкретних предмет­них галузях, насамперед при вивченні літератури. Метод використовуєть­ся після того, як був прочитаний текст або учням була представлена тема.

Усі учні обговорюють одну і ту саму тему або текст, проте, виступаючи в різних ролях, вони беруть участь в обговоренні, посідаючи різні позиції. Оскільки ролі відібрані для того, щоб відбивати різні аспекти розуміння, метод дозволяє учням цілеспрямовано навчитися цих аспектів, активно застосовуючи їх на практиці.

Кількість учнів: ролі при роботі в малих групах можна представити всьому класу, а випробувати на практиці, коли учні працюють у постійних групах і в групах, що створюються на уроці залежно від мети навчання.

Необхідний час: 15-40 хвилин.

Обладнання: один примірник тексту для читання вголос або примірни­ки на кожного учня, якщо діти читають текст самостійно.

Порядок роботи:

Крок 1. Перш ніж виконувати завдання із застосуванням цього методу, не­обхідно прочитати текст або представити учням матеріал. Крім того, вчителю варто відібрати кількість ролей відповідно до кількості учнів у «домашніх» гру­пах. Ось кілька можливих ролей для використання методу на уроці літератури.

Відповідальний за пошук цитат. Завдання цього учня полягає в тому, щоб відібрати кілька уривків з тексту, які ця група хотіла б зачитати вголос.

Дослідник. Завдання цього учня полягає в тому, щоб надати фонову інформацію з будь-якої теми, пов'язаної із цим текстом.

Відповідальний за пошук зв'язків («зв'язковий»). Завдання цього учня полягає в тому, щоб знайти зв'язки між текстом і зовнішнім світом.

Відповідальний за постановку запитань. Завдання цього учня в тому, щоб записати (перед обговоренням) питання, за якими група буде вести обговорення. Ці питання учень має обговорити з іншими членами групи.

Відповідальний за пошук слів. Завдання цього учня полягає в тому, щоб знайти цікаві, привабливі, важливі або нові слова, звернути на них увагу групи й обговорити їх.

Відповідальний за інтерпретацію (тлумачення) героїв. Завдання цього учня полягає в тому, щоб уважно вивчити характер персонажів і обговори­ти їх з іншими учнями.

^,3 Це різновид технології «Ролі в груповому навчанні».

Ю1

Розділ IV. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ. НАВИЧОК

Ілюстратор. Завдання цього учня — намалювати малюнки важливих ге­роїв, їхнього оточення або дій чи вчинків — щоб інші учні могли обговори­ти ці малюнки.

Той, хто відстежує пересування («слідопит»). Якщо герої в тексті подоро­жують, то завдання цього учня — простежити за їхніми пересуваннями.

Крок 2. Учні розподілені за «домашніми» групами, що складаються з чо­тирьох або п'яти осіб.

Крок 3. У кожній групі учні розраховуються за номерами від одного до чотирьох (або п'яти). Кожен номер одержує одну з тих ролей, які ви відібрали.

Крок 4. Як при використанні методу «Ажурна пилка», направте учнів у «групи експертів» — щоб вони спланували, як навчатимуть цього мате­ріалу, виходячи з кожної ролі. Наприклад, направте всіх учнів, роль яких — «відповідальний за пошук цитат», в одне місце, щоб вони вирішили, які ци­тати відібрати, і як вони будуть обговорювати їх у своїх «домашніх» групах. Надайте учням 5-8 хвилин для роботи в експертних групах.

Крок 5. Попросіть учнів повернутись у свої «домашні» групи. Кожному учню в його «домашній» групі надається обмежений час — від трьох до п'яти хвилин — щоб керувати своєю частиною обговорення.

Додаткові міркування

Літературний текст можна розглядати з різних точок зору, і метод до­зволяє учням попрактикуватись у застосуванні таких підходів. Коли він ви­користовується в інших предметах, це допомагає знайти різні підходи до розгляду тем у межах цих предметів. За допомогою цього методу ми вчи­мо учнів відігравати активну роль в обговоренні. Він дозволяє учням вивчити весь обговорюваний матеріал, взяти на себе відповідальність за навчання однокласників і отримати власний досвід окремо в одному з аспектів осмислення теми.

Поради

1. Бажано навчати цих ролей увесь клас — по одній ролі за один раз. Ви можете прочитати оповідання або розповісти історію, потім представити одну з ролей — наприклад, роль «зв'язкового». Потім ви можете звернути увагу на зв'язок між чимось у цьому тексті й реальному житті. Далі запро­понуйте кільком учням зробити те саме. Протягом кількох днів у такий спосіб можна представити багато ролей, перш ніж учні почнуть їх викори­стовувати під час обговорень у групах.

2. Учнів треба заохочувати не стільки розповідати щось іншим учням (щось, що вони вже можливо, знають), скільки ставити запитання, по­в'язані з їхніми ролями. Наприклад, «відповідальний за інтерпретацію героїв» може запропонувати іншим учням створити «карту персонажів» або «семантичну павутинку» про якогось персонажа, а власні ідеї почне

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ ТП ТЕХНОЛОГІЇ

висловлювати лише після того, як висловляться всі інші учні в його групі.

3. Для кожного конкретного обговорення відбирайте тільки найкорис­ніші ролі. Інколи чотирьох чи п'яти ролей цілком достатньо.

4. Учні повинні по черзі виконати всі ролі. Протягом кількох обговорень кожен учень має виступити в багатьох ролях; накопичений досвід вико­нання різних ролей допомагає йому усвідомити різні виміри й аспекти літератури.

5. Намагайтеся, щоб виконання ролей не ставало самоціллю під час ба­гатогранного й насиченого обговорення літературного твору. Призначен­ня цих ролей є способом досягнення певної мети: щоб учні висловлювали свої думки про твір. Коли розмова вже йде, ви в будь-який момент може­те відійти від ролей і дати можливість розмові розвиватися далі.

СПРОЩЕНЕ СУДОВЕ СЛУХАННЯ

Мета: один з різновидів ситуативного моделювання — процес за уча­стю трьох осіб: судді, який слухатиме обидві сторони та прийматиме ос­таточне рішення, обвинувачуваного й обвинувача. Дозволяє учням розіграти судовий процес з конкретної справи з мінімальною кількістю учасників та отримати певне уявлення про процедуру прийняття судового рішення. Сприяє розвитку в учнів аналізу, критичного мислення, прийнят­тя рішень.

Кількість учнів: до 35 осіб.

Необхідний час: 25-40 хвилин.

Обладнання: можна підготувати картки з текстами чи завданнями для груп або для кожного учня, за необхідності папір, маркери.

<

Порядок роботи:

Крок 1. Оберіть ситуацію (судову справу, випадок, дилему) для вивчен­ня. Перевірте, чи відповідає вона очікуваним результатам і темі уроку.

Крок 2. Підготуйте додаткову інформацію (статистику, думки автори­тетів, закони та ін.) або продумайте посилання на неї. Якщо необхідно, інформація може бути представлена на дошці, в папках, книжках тощо.

Крок 3. Продумайте самі можливі варіанти розв'язання ситуації (якщо це реальна судова справа, знайдіть інформацію про її реальне розв'язання).

Крок 4. Підготуйте план проведення судового слухання. Його регла­мент (послідовність проведення) запишіть на дошці.

A. Вступні заяви учасників у відповідному судовому порядку. Ці заяви
повинні бути обмежені визначеними часовими рамками (по 0,5-1 хвилині).

Б. Обвинувач викладає аргументацію, його опитує суддя.

B. Обвинувачений викладає суть захисту, його опитує суддя.

Г. Суддя виносить рішення та повідомляє його після того, як увесь клас знову об'єднається.

І 03

Роз д.л IV. ПРИЙОМИ і МЕТОДИ ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ, НАВИЧОК

Крок 5. Проведіть разом з учнями аналіз ситуації, за якою провадити­меться слухання, скориставшись запитаннями:

• Якими є факти: Що відбулося? Хто є учасниками справи? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які — другорядними?

• У чому проблема ситуації: У чому полягає конфлікт? Яке питання нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію? У чому інтереси кожної зі сторін? Чому вони суперечливі?

• Якими можуть бути аргументи: Які аргументи можуть бути наведені на захист позиції кожної зі сторін? На які документи, інформацію ми можемо спиратися, захищаючи ту чи іншу позицію?

• У чому полягає рішення: Яким буде розв'язання ситуації? Чому саме таким? Якими можуть бути наслідки такого рішення? Чи існують інші шляхи розв'язання?

Крок 6. Познайомте клас з процедурою слухання зверніть увагу учнів на дошку.

Крок 7. Поділіть клас на три однакові групи: судді, обвинувачі й обви­нувачені. Нехай групи підготуються до участі в засіданні:

A. Суддів необхідно проінструктувати про процедуру судочинства і да­
ти їм час для підготовки запитань до сторін суду.

Б. Обвинувачам необхідно підготуватися до вступної промови та ви­кладу відповідних аргументів.

B. Обвинуваченим необхідно підготуватися до захисту своєї позиції та
інтересів.

Крок 8. Запропонуйте суддям сісти в різних кутках класу. Дайте їм таб­лички «суддя» або картки з іменами. Запропонуйте, щоб до кожного судді приєднався один обвинувачений та один обвинувач. Повідомте суддів, що коли поруч із ними будуть обидва учасники, можна починати «суд».

Крок 9. Дайте учням час на проведення судового слухання в кожній трійці.

Крок 10. Після завершення слухань попросіть кожного суддю оголо­сити своє рішення. Після оголошення суддями своїх рішень обговоріть з учнями процес прийняття й ухвалення рішень. Розгляньте варіанти рі­шення справи, які можливі в порівнянні з рішеннями, прийнятими учня-ми-суддями.

■

УЧНІВСЬКИЙ КОНГРЕС (ЗАСІДАННЯ УЧНІВСЬКОЇ РАДИ) Мета: моделювання засідання учнівського конгресу в процесі імітацій­ної (симуляційної) гри дозволяє учням зрозуміти мету та порядок слухань, а також ролі й обов'язки членів державних органів, комітетів, комісій. Крім цього, учні здобувають практичний досвід у визначенні та проясненні ідей, інтересів і цінностей, пов'язаних з предметом слухання. Кількість учнів: до 35 осіб. Необхідний час: 45-90 хвилин.

І 04

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

Обладнання: можна підготувати картки з текстами чи завданнями для груп або для кожного учня, за необхідності папір, маркери, таблички для позначення робочих місць груп.

Порядок роботи:

Крок 1. Розпочавши урок, пояснить учням мету проведення учнівської ради, суть питання, що буде розглядатися.

Крок 2. Розподіліть між учнями ролі. Вони можуть визначатися залежно від складу груп, які зацікавлені у розв'язанні винесеного на засідання питання.

Ролі можуть бути, наприклад, такі: представники учнів (класів, які вису­вають і пропонують рішення); представники класів, які виступають проти рішення; представники батьків, учителів, адміністрації школи; секретар, який вестиме стенограму засідання та записуватиме пропозиції, що над­ходять; відповідальний за часовий регламент, який стежитиме за часом доповідей, щоб дати можливість виступити кожній групі.

Об'єднайте учнів у групи по п'ять чи менше осіб відповідно до ролей.

Крок 3. Пояснить учням мету засідання та порядок, якого слід буде до­тримуватися. Якщо потрібно, роздайте учням інструкції для участі. Надай­те час для підготовки учнів до виступів відповідно до їхніх ролей.

Крок 4. Проведіть слухання таким чином.

Засідання веде голова. Він чи вона оголошує відкриття засідання, тему та завдання — обговорення резолюції, що була підготовлена робочою групою (комітетом).

Слово надається представникові комітету для виступу на захист своєї резолюції. Час на виступ — 3 хвилини. Після його промови опоненти (опо­зиція) можуть ставити промовцеві запитання протягом 2 хвилин. Загаль­ний час на виступ та запитання-відповіді не може перевищувати 5 хвилин. За часом слідкує спеціально призначена людина.

Другим виступає представник опозиції. Регламент той самий.

Після цього представники робочої групи (комітету) мають можливість зробити 2 виступи з метою підтримки своєї позиції по З хвилини, включно із запитаннями до промовців. Та сама процедура стосується і представ­ників опозиції.

У разі досягнення згоди, відбувається голосування за резолюцію.

Якщо опозиція пропонує внести доповнення чи зміни, її представники мають за 2 хвилини представити свої пропозиції (кожну окремо), за кож­ною поправкою відбувається процедура запитань і виступів протилежної сторони. Час оговорюється головою з членами конгресу та затверджу­ється голосуванням. Кожна поправка голосується окремо після обго­ворення.

На завершення роботи над резолюцією сторони мають по 2 хвилини для заключного слова, після чого відбувається голосування.

І 05

Розділ IV. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ 3RC6Q6HHR НОВИХ ЗНПНЬ. ФОР1ШЗПННЯ ВМІНЬ. ННВИЧОН

Крок 5. Проведіть обговорення уроку в такій послідовності:

• обговоріть факти й аргументи, що стосуються до теми.

• обговоріть думки учнів з приводу цього виду діяльності як способу ви­рішення проблем шкільного життя і визначення шляхів їх розв'язання.

• обговоріть інші питання, запропоновані учнями.

■

ЧИТАЄМО ТА ЗАПИТУЄМО

Мета: складніший метод читання й постановки запитань у парах. Реко­мендується для вивчення матеріалу, який учні мають зрозуміти й гарно за­своїти. Робота з партнером може мати більше мотивувальне значення, ніж самостійна.

Кількість учнів: з будь-яким складом класу.

Необхідний час: до ЗО хвилин.

Обладнання: один примірник тексту для кожної пари.

Порядок роботи:

Крок 1. Учні почережно читають заданий текст за розділами. Перший учень уголос читає якийсь розділ — від одного заголовка до наступного.

Крок 2. Обидва учні вдвох вирішують, які ключові терміни написати на берегах тексту.

Крок 3. Коли перший учень закінчує читати розділ, другий ставить пи­тання з тексту, використовуючи терміни, написані ними на берегах. Запи­тання мають формулюватися так, щоб бути схожими на запитання тесту, якого учні очікують за пройденим матеріалом. Учень пише кожне з цих за­питань на маленькому аркуші паперу (8 ^х 12 см) або картці.

Крок 4. Перший учень уголос відповідає на кожне запитання. Якщо дру­гий учень погоджується з нею, вони пишуть відповідь на це запитання на звороті картки з питанням.

Крок 5. Далі вони міняються ролями. Другий учень тепер читає наступ­ний розділ. Обидва учасники вирішують, які ключові терміни записати на полях тексту. Перший учень, використовуючи ці терміни, формулює запи­тання, на які другий учень уголос відповідає. Якщо обидва згодні з відпо­віддю, то пишуть її на звороті картки. Учні продовжують так мінятися роля­ми, поки не прочитають заданий текст до кінця.

Крок 6. Користуючись цими картками із запитаннями та відповідями, учні згодом продовжують перевіряти один одного із заданого матеріалу.

Поради

Якщо ви вперше використовуєте метод «Читаємо та запитуємо», пе­рервіть роботу учнів, коли вони закінчать читати перший розділ і постав­лять до нього запитання. Обговоріть терміни, написані на берегах, їхні пи­тання й відповіді, і за потреби надайте виправлення і поради. Після цього ви маєте ходити по класу та слухати, які запитання формулюють учні, і як

І 06

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

вони відповідають. Також, перш ніж учні почнуть запам'ятовувати матеріал, використовуючи свої запитання і відповіді, було б добре, аби ви перегляну­ли їхні записи, щоб переконатися в їх адекватності та правильності.