Дебати у форматі карла поппера

Мета: формувати культуру дискусії; розвивати вміння формулювати ар­гументи на захист своєї позиції; навчати учнів висловлювати свою точку зо­ру розгорнуто, у строгій логіці, але спокійно, у дружелюбній манері й формі.

Кількість учнів: до ЗО.

Необхідний час: від 20 до ЗО хвилин.

Обладнання: аркуші паперу (формат А-4).

Порядок роботи:

Крок 1. Об'єднайте учнів у дві групи (або кількість груп має бути крат­ною двом — у такому випадку ви можете провести не одну, а кілька ігор). Дайте учням можливість самим обирати, яку точку зору відстоювати, або визначте це жеребом.

Крок 2. Розкажіть про тему дебатів і правила проведення дискусії. Як­що тема дебатів нова для учасників, надайте їм необхідну інформацію та час на підготовку в групах (10-15 хвилин або більше, якщо необхідно). Під час підготовки учасники розподіляють ролі між членами групи та вирішу­ють, як краще розпорядитися відведеним часом. Представники однієї групи можуть підготувати запитання представникам інших груп, а також коментувати аргументи своїх опонентів. Групи можуть використовувати малюнки, схеми й інші наочні приладдя. Представники груп повинні домо­витися про черговість своїх виступів.

Крок 3. Проведіть обговорення теми за регламентом, представленим у таблиці 2. Представники груп виступають по черзі, відповідно до регламен­ту, наведеному в таблиці нижче. Кожна група має право на три виступи.

ПЗ

Розділ У. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ

Надаючи учасникам слово, стежте за регламентом.

Крок 4. На завершення дебатів можна провести опитування серед гля­дачів або таємне голосування для визначення команди, яка була більш пе­реконливою. Підбийте підсумки, якщо у вас були судді, надайте їм слово.

Додаткові міркування

Це найчастіше використовувана форма (формат) дебатів, спеціально створена для заохочування співробітництва й командного духу. Учасники дебатів працюють у командах з трьох осіб. Команди готуються відстоюва­ти протилежні точки зору на проблему.

Тема дебатів завжди є твердженням, сформульованим приблизно так, як формулюються питання на референдумах. Наприклад, «Участь гро­мадськості повинна стати невід'ємним елементом процесу прийняття всіх екологічно значимих рішень». Перша команда посідає стверджувальну позицію — доводить тезу за допомогою аргументів і спростовує аргумен­ти протилежної сторони. Команда заперечення виступає проти тези й ар­гументів, запропонованих командою ствердження. Під час дебатів час ви­ступу кожного учасника жорстко обмежений.

ДЕРЕВО РІШЕНЬ Мета: як варіант техніки рішення проблеми допомагає учням проаналі­зувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень. Метод аналогічний описаному вище, але вибір пропонованих рішень відбуваєть­ся за певною схемою.

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

Кількість учнів: до ЗО осіб.

Необхідний час: від 20 до ЗО хвилин.

Обладнання: аркуш паперу для кожної групи або пари.

Порядок роботи:

Крок 1. Оберіть проблему, дилему, що не має однозначного рішення. Вона може бути викладена у формі історії, судової справи, ситуації з жит­тя, епізоду літературного твору. Запропонуйте учням необхідну для роз­в'язання проблеми інформацію (вона може бути надана і для домашнього читання заздалегідь).

Крок 2. Підготуйте на дошці або роздайте кожному учневі зразок «дере­ва рішень«. Сформулюйте проблему для рішення, визначте суть пробле­ми та запишіть на дошці, заповнюючи схему (див. рис. 11).

Крок 3. Дайте необхідну додаткову інформацію щодо проблеми (або час для її пошуку, перегляду, якщо це було домашнє завдання).

Запитайте в учнів, чи дійсно хочуть розв'язати проблему люди, які мають до неї стосунок? Якщо проблема є важливою й актуальною, процес може тривати. Попросіть пояснити, чому сторони прагнуть розв'язати проблему.

Крок 4. Варіанти вирішення проблеми можна визначити шляхом прове­дення мозкового штурму. На цьому етапі жоден варіант не може бути не­правильним. Важливо набрати якомога більше ідей.

Крок 5. Обговоріть з класом кожен з варіантів рішення, які позитивні чи негативні наслідки для кожної зі сторін він передбачає. Таким чином мож­на відхилити частину ідей і залишити 3-4.

Крок 6. Об'єднайте учнів у малі групи (пари) і запропонуйте кожній за­повнити схему (див. рис. 11). Група має шляхом обговорення дійти спіль­ного варіанту рішення. Якщо єдності немає, можна застосувати голо­сування.

■

Крок 7. Кожна група пропонує своє рішення. Проведіть обговорення. Можна провести голосування всього класу для вибору одного з варіантів.

Розділ V. ПРИЙОМИ 1 МЕТОДИ УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЇ 3HRHb

ДИСКУСІЯ

Мета: сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість ви­значити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Кількість учнів: до 25-30 осіб.

Необхідний час: від 7 до 25 хвилин.

Обладнання: не потребує

Порядок роботи:

Крок 1. Планування дискусії

1. Виберіть тему для дискусії. Вона має бути сформульована проблем­но, щоб підходи до її висвітлення були різновекторними.

2. Дуже важливим елементом дискусії є план. Він може пропонуватись учасникам заздалегідь, напередодні дискусії. Учні, маючи такий план, можуть підготуватися до обговорення: попрацювати з літера­турою, довідниками, підготувати собі нотатки тощо.

3. Можна практикувати складання плану дискусії за відомою заздале­гідь темою безпосередньо на початку обговорення. У такому випад­ку викладачеві доцільно залучити до складання плану самих учнів.

4. Підготуйте матеріал, який учні мають прочитати вдома. Постарай­тесь, щоб там були представлені всі точки зору.

5. Складіть список запитань, що допоможуть вам спрямовувати обго­ворення та привертати увагу класу до проблеми.

Крок 2. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги. Почніть з обговорення з учнями правила культури ведення дискусії.

Такі правила можна узагальнити в кількох положеннях:

1. Виступи мають здійснюватись організовано (кожен учасник може виступати лише з дозволу ведучого, повторний виступ може бути тільки після певного проміжку часу, не можна дозволяти сперечання, лайки між учасниками).

2. Кожен виступ має бути підкріплений фактами.

3. Під час обговорення слід надавати можливість висловитися кожно­му учаснику.

4. Кожне висловлення має бути уважно розглянуто.

5. Під час обговорення неприпустимо «переходити на особистості», чіпляти ярлики, вживати принизливі висловлювання тощо.

6. Обов'язково слід дотримуватися визначеного регламенту. Краще, коли час залишиться (його можна рівномірно розподілити наприкінці дискусії між учасниками), ніж не вистачить на колективне обгово­рення та підбиття підсумків.

Крок 3. Запропонуйте учням розпочати обговорення проблеми.

П6

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ

Крок 4. Коли час дискусії вичерпаний і треба завершити обговорення, запитайте, наприклад: «Чи ніхто не хоче ще щось додати на завер­шення?»

Крок 5. Виділіть досить часу для заключної частини та попросіть самих учнів підбити підсумки за такою схемою:

• Які найбільш переконливі аргументи обох сторін? Перерахуйте їх.

• Якщо під час обговорення виникли додаткові запитання, де можна отримати інформацію?

Поради

Для того, щоб дискусія була ефективною:

• Робіть помітки, які дозволять вам триматися в межах обговорюваної проблеми.

• Активно користуйтесь жестами та мімікою, які допомагають підтри­мувати хід дискусії, не перериваючи її.

• Для того щоб повернутись до теми обговорення, скажіть, напри­клад: «Схоже ми відхилилися, повернімося до поняття...«

• Уважно слухайте учнів, слідкуйте за ходом обговорення, настроєм, не давайте відхилитися від теми.

• Не дозволяйте обговоренню перетворитися на гарячу суперечку, але й не гасіть усі прояви емоцій. Ставте конкретні запитання, щоб пробудити обговорення й абстрактні, щоб остудити запал.

• Змініть формулювання проблем, що обговорюються, або застосуй­те інший прийом пожвавлення думок, якщо дискусія вщухає.

Варіантів проведення дискусії може бути багато, обирайте варіант за­лежно від складу класу та мети вашої взаємодії.

Варіант 1. Круглий стіл

Дискусія в невеликій (не більше 5 учнів) групі, члени якої обговорюють певне питання, спілкуючись як один з одним, так і з іншими учнями класу, які становлять аудиторію, де проходить «круглий стіл».