В. Спеціальна організація навчального простору

Навчальний простір має бути побудовано таким чином, щоб зробити легкою і природною співпрацю та комунікацію учнів. Усе, що знаходиться в навчальній аудиторії (обладнання, меблі тощо), має допомогти вчите­леві організувати простір для інтерактивної діяльності учнів.

Щоб краще пояснити вплив цього чинника на успіх інтерактивного на­вчання, звернемося до давно вже реалізованої в середній школі ідеї створення кабінетів з різних навчальних предметів. Наприклад, більшість педагогів уважає незручним, коли заняття з математики необхідно про­водити в кабінеті співу.

На наш погляд, ідея організації навчальних кабінетів з предметів мала на меті не лише полегшення праці педагога, але і створення певних умов для організації навчального простору, що дозволяє педагогові й учням використовувати різноманітні можливості у виборі форм і методів діяль­ності. Дидактичні матеріали, експонати, репродукції, прилади й устатку-

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ PERHBRUlT ІНТЕРПКТИВНОГО НПВЧПННЯ

вання, карти, наочні посібники, саме приміщення, експоновані результа­ти творчої праці учнів допомагають створити такий навчальний простір.

Ми не наполягаємо на тому, що всі навчальні приміщення обов'язково мають бути оснащені найсучаснішою технікою або мати необмежені ре­сурси навчальних матеріалів. Цей простір можуть конструювати як педа­гоги, так і учні, використовуючи різні засоби, що забезпечують освітню діяльність або є її результатами: плакати з програмою предмета, резуль­татами групової роботи або «мозкового штурму»; навчальні матеріали, зроблені руками педагога; різні речі, предмети, листівки, виготовлені уч­нями. Коли учні потрапляють в аудиторію, де багато створених ними на попередніх заняттях матеріалів, вони ніби «занурюються» в цей простір, поступово залучаються в навчальну діяльність.

Оформлення кабінету, безумовно, важливе, та важлива є й форма роз­становки меблів у кабінеті.

Нині в навчальних закладах домінує традиційна форма розташування меблів у кабінеті: декілька рядів поставлених одна за одною парт, перед якими знаходяться стіл педагога і дошка для записів (назвемо її «Клас», див. рис. 6).

За такого розташування меблів з'являється можливість:

• розмістити велику кількість учнів;

• учителю посідати центральну позицію;

• створити єдиний центр концентрації уваги учнів;

• використовувати дошку для ведення записів;

• організувати взаємодію між учнями в парах.

Ця форма дуже зручна для панівних зараз методів навчання, але ми зупинимося детальніше на її обмеженнях.

Розділ і. ТЕОРІЯ І ПРРИТИКП ІНТЕРАКТИВНОГО НПВЧПННЯ

Перш за все, через фізіологічні особливості увага педагога звернена пе­реважно на середину аудиторії, а перші й останні парти частіше за все випа­дають з його поля зору. Така розстановка меблів дуже добре сприяє ор­ганізації процесу «списування» на контрольних і самостійних роботах, роз­мов «по секрету» між учнями, надає учням можливості «сховатися» за спини товаришів і створювати лише вигляд присутності на занятті. Столи та парти обмежують активність учнів, перш за все рухову, створюють відчуття меж, бар'єрів. Педагог домінує над класом, а комунікація здійснюється переваж­но за лінією «педагог — учень». Нарешті з окремих парт дошку видно погано.

Застосування технологій інтерактивного навчання потребує, крім цієї, й інших форм розміщення меблів у класі. Учитель, готуючись до заняття, обирає методи навчання та визначає форму розташування меблів. Пе­ред початком заняття йому варто лише попросити учнів розставити сто­ли та стільці відповідно до певної схеми.

Ми пропонуємо, крім традиційної форми розташування меблів, роз­глянути ще декілька варіантів їх розстановки в класі.

«Буква «П»» — столи, за якими сидять учні, зсунуті і створюють букву «П». Учительський стіл стоїть між «ногами» букви (див. рис 7).

Таке розташування меблів зручне, бо всі учні бачать один одного, проте також існує єдине місце концентрації уваги. Як і в попередній формі, можна використо­вувати дошку для записів. Учні можуть вести свої записи в зошитах, а вчи­тель — підходити до окремих учнів і на­давати індивідуальні консультації.

Але варто звертати увагу на те, що столи можуть викликати в учнів відчуття психологічних бар'єрів. Контакт між уч­нями, які сидять на одному боці, усклад­нений. Крім того, як і будь-яка нова фор­ма, вона може викликати дискомфорт в учнів, які звикли до традиційного розта­шування меблів в аудиторії.

«Прямокутник» — усі учні сідають за одним великими прямокутним сто­лом, а вчитель сидить разом з учнями (див. рис. 8).

Така форма забезпечує зоровий кон­такт між більшістю учнів, що важливо для ефективної комунікації. Вона сприяє вільній дискусії. Водночас учні мають можливість робити записи під час занять.

ПЕДВГОГІЧНІ УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ НТЕРЯКТИВНОГО НРВЧПННЯ

Проте вчителеві варто пам'ятати, що в такій ситуації відсутня єдина позиція концентрації уваги. Відповідно складно знайти місце для презен­тації результатів групової роботи чи використовувати дошку. Учитель не виділяється просторовою позицією, що може ускладнювати керування ситуацією в класі. Ускладнений також контакт між учнями, які сидять на одному боці.

«Коло» — учні розміщуються без столів на стільцях по колу, вчитель сідає разом з учнями (див. рис. 9).

Переваги такої форми:

• можна розмістити велику кількість учнів

• відсутні бар'єри між педагогом і учнями;

• існує єдина позиція концентрації уваги;

• педагог виділяється позицією та має можливість впливати на ситуацію в класі;

• можливе використання дошки або стіни для ведення записів;

• можна швидко змінювати форму роз­ташування учнів (організовувати гру­пову роботу, використовувати методи, пов'язані з пересуванням учнів).

Проте вчителеві варто пам'ятати, що така форма розташування може викликати дискомфорт в учнів, які звикли сидіти за партами. Учням не­зручно вести записи. Немає місця для розміщення навчальних чи роз-даткових матеріалів.

«Дискусійний клуб» — учні розміщуються малими групами (4-5 осіб) навколо декількох столів. Між столами є вільний простір для пересуван­ня (див. рис. 10).

За такої форми педагог може організувати спільну діяльність учнів, які сидять за одним столом. Є можливість використовувати дошку для ве­дення записів і презентації результатів роботи груп. Учні можуть вести записи під час уроку. Учитель виділяється пози­цією та може контролювати хід уроку й поведінку учнів.

Слабкими сторонами цієї форми є те, що вчителю інколи важко розподіляти увагу між усіма групами учнів, тому конт­роль за роботою кожної групи ускладне­ний. Необхідна попередня робота з під­готовки учнів до роботи в малих групах,

Розділ і. ТЕОРІЯ! ПРАКТИКА ІНТЕРАКТИВНОГО НЯВЧАННЯ

зокрема бажано перед початком роботи за такої форми встановити колективні норми поведінки підчас спільної діяльності.

Отже, кожен з варіантів має специфічні особливості та є зручним для використання певних методів і технологій. Наприклад, традиційна форма розстановки меблів зручна для перегляду кінофільму або організації ро­боти в парах і не придатна для проведення дискусії. Можливо, наведена таблиця допоможе вчителям обрати оптимальний варіант (див. табл. 1).

Підбиваючи підсумки, варто зауважити, що реалізація описаних умов є абсолютно обов'язковою під час застосування інтерактивної технології навчання. У цьому переліку немає головних чи другорядних умов. Усі вони однаково важливі. Якщо ваше рішення щодо застосування поруч з пасивною та активною моделями навчання ще й інтеракції є чітким і впевненим, варто звернути увагу на ці положення, бо вони можуть зро­бити такий варіант організації вашої діяльності дійсно ефективним і знач­но полегшать вашу роботу.

• ЗО

ЯКИМ MR6 БУТИ ІНТЕРАКТИВНИЙ УРОК

ЯКИМ МАЄ БУТИ ІНТЕРАКТИВНИЙ УРОК

У

багатьох попередніх статтях і публікаціях¹⁹ ми вже зауважували, що інтерактивна модель навчання передбачає застосування техноло­гічного підходу і бачиться нами як застосування в навчанні сукуп­ності інтерактивних технологій, загальною ознакою яких є принципи ін-теракції: багатостороння комунікація, взаємодія і взаємонавчання учнів, кооперована навчальна діяльність з відповідними змінами у ролі і функці­ях як учнів, так і вчителя. Така модель передбачає й особливе розуміння уроку як форми навчання, що теж ґрунтується на технологічному підході. Тому вважаємо за доцільне пояснити деякі аспекти цього підходу.

Технологія навчання, по суті, означає таку організацію процесу навчан­ня, що передбачає певну систему дій і взаємодій усіх, але насамперед активних елементів навчального процесу (його учасників). При цьому важливо підкреслити два моменти. По-перше, технологія навчання де­тально розглядає систему дій не тільки вчителя, викладача, але й, насам­перед, того, хто навчається — учня, студента. По-друге, вона забезпе­чує, гарантує, при коректному застосуванні, досягнення певного ре­зультату. Дослідження свідчать, що структура технології навчання, або технологічна структура процесу навчання є системою певних операцій, технічних дій і функцій учителів і учнів, згрупованих за основними етапами процесу навчання.

Якщо з цих позицій спробувати дати визначення поняття інтерактивна технологія навчання, то це — така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть школяра в колективному взаємодоповнюваль-ному, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі навчального пізнання: або кожен учень має конкретне завдання, за яке він має публіч­но звітувати, або від його діяльності залежить якість виконання поставле­ного перед групою та перед усім класом завдання. Інтерактивні техноло­гії навчання включають в себе чітко спланований очікуваний результат на­вчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, та розумові і навчальні умови й процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів. На відміну від методик, інтерак­тивні навчальні технології не обираються для виконання певних навчаль­них завдань, а самою своєю структурою визначають кінцевий результат.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги й до структури уроку. Як правило, структура інтерактивного уроку складається з трьох основних частин:

• вступної, завданням якої є мотивація навчальної діяльності учнів,

¹⁹ Див., насамперед: Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології на­вчання: Наук.-метод, посібник. — К., 2003.

Розділ 1. ТЕОРІЯ І ПРРКТІ/IHR ІНТЕРАКТИВНОГО НЯВЧАННЯ

актуалізація опорних знань і уявлень учнів та оголошення, пред­ставлення теми й очікуваних навчальних результатів;

• основної, що передбачає опанування учнями нового змісту;

• підсумкової, коли засвоєне систематизується й узагальнюється, відбувається рефлексія процесу навчання й оцінювання результатів уроку²⁰.

У цьому посібнику пропоновані прийоми, методи та технології пред­ставлені в чотирьох розділах, три з яких пов'язані саме з трьома части­нами інтерактивного уроку. Використовуючи їх, зверніть увагу, що деякі можуть бути застосовані в кількох частинах.

■ <•%,. - '•> <,^г' ■ <;г ••.;.■;<іМ:)і;:.^,*-!Я уме;

ЯК ОБРАТИ МЕТОД НАВЧАННЯ

У кожному розділі цієї книги представлена широка палітра методів інтерактивного навчання. Як у цьому розмаїтті обрати той метод, що до­зволить досягти найбільш ефективного результату? Як вибудувати інте­рактивне навчання в школі?

У книзі «Інноваційні методи навчання у громадянській освіті»²¹ було ви­значено підхід до вибору методу інтерактивного навчання у громадян­ській освіті. Наведемо цитату з цієї книги: «... вибір методу — це кропітка робота, що передбачає ретельний аналіз групи (її склад, попередній дос­від, готовність до навчання, рівень знайомства з таким видом діяльності); визначення мети використання методу; розуміння проблеми, якої тор­кається метод; свої власні проблеми та труднощі, що можуть виникнути, і, нарешті, просто технічні умови застосування». На наш погляд, цей підхід можна використовувати і в освітньому процесі середньої та вищої школи.

Необхідно акцентувати увагу й на тому, що інтерактивний метод не можна перетворювати на засіб розважання учнів під час уроку. Створю­вана методом сприятлива психологічна атмосфера не може бути єдиним і достатнім результатом заняття. «Не можна приховати некомпетентність у змістовному й методичному плані, переповнюючи освітній процес різноманітними методами. Навіть нетрадиційні методи не можуть самі собою гарантувати успіх освітнього процесу. Тільки відпрацьоване й об­мірковане застосування методів у поєднанні з ґрунтовним знанням теми забезпечує планомірний розвиток освітньої ситуації»²².

²⁰ Ґрунтовніше про складові уроку див.: ПометунО., ПироженкоЛ. Сучасний урок. Інтерак­
тивні технології навчання: наук.-метод, посібник.— K., 2003.

²¹ Инновационньїе методьі в гражданском образовании / В. Величко, Д. Карпиевич, Е. Кар-
пиевич, Л. Кирилюк. — Мн., 1999. — С. 134.

²² Там само. — С. 9.

ЯК ОБРНТИ МЕТРА НПВЧПННЯ

Продовжуючи відповідати на запитання, поставлені вище, ми хотіли б звернутися до матеріалів статті Ч. Бонуелла та Т. Сазерленда «Безпе­рервність активного навчання: вибір видів діяльності для залучення сту­дентів до роботи в аудиторії», присвяченої питанням реалізації активного (інтерактивного) навчання у вищій школі²³. На наш погляд, ідеї цієї статті про безперервність навчання та про інструменти вибору методів відпові­дають також умовам середньої школи.

Для пояснення своїх ідей автори статті залучають термін «безперерв­ність», що графічно виражається у вигляді «лінії, що з'єднує дві крайні харак­теристики... Жоден з кінців цієї безперервності не розглядається як кращий або більш бажаний, ніж інший». Обираючи метод, педагог може «пересува­тися» від одного кінця безперервності до іншого, визначаючи своє місце розташування на ній. У статті наведено чотири «безперервності»: складність завдання, цілі предмета, взаємодія в аудиторії, індивідуальний досвід учнів.

1. Досвід учнів
Недосвідчені_____________________________________ Досвідчені

Педагогові, перш ніж застосувати той чи інший метод інтерактивного навчання, бажано з'ясувати наявність в учнів досвіду участі в подібній діяльності. «Найкращі наміри викладача провести дискусію в аудиторії можуть розбитися через мовчання студентів, бо вони знервовані або не впевнені в тому, що викладач очікує від них... Якщо вид діяльності новий для більшості студентів, він має бути ретельно структурований і поясне­ний стільки разів, скільки необхідно для того, щоб студенти його прийня­ли»²⁴. Починати інтерактивне навчання бажано з найбільш простих для учнів і вчителя прийомів: робота в парах, у малих групах, обговорення в загальному колі тощо, ретельно пояснюючи учням послідовність дій і організуючи після завершення технології хід діяльності учнів, успіхи та невдачі цієї діяльності, рефлексуючи і коригуючи процес навчання.

2. Взаємодія в аудиторії
Обмежена взаємодія___________________ Розширена взаємодія

Обираючи метод, учителеві бажано визначити та проаналізувати свій стиль викладання, оскільки індивідуальний стиль впливає на вибір рівня взаємодії між педагогом і учнями, між учнями в групі (класі).

Індивідуальний стиль викладання залежить, зокрема, від темпераменту педагога, його бажання контролювати процес. Екстраверт (або педагог,

²³ Бонузлл Ч., Сазерленд T. Непрерьівность активного обучения: вьібор видов деятельнос-
ти для активизации учебной работьі студентов в аудитории // Университетское образова-
ние: от зффективного преподавания к зффективному учению. Сборник рефератов статей
подидактике вьісшей школи.— Мн., 2001.

²⁴ Там само. — С. 20.

Розділ 1. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІНТЕРАКТИВНОГО НРВЧПНпЯ

для якого контроль є менш значущим) буде заохочувати розширену взає­модію між учнями. Це означає, наприклад, що учні можуть працювати са­мостійно, навіть не презентуючи проміжні результати роботи, більшу час­тину уроку (25-35 хвилин). Або вчитель може давати учням значну свобо­ду у виборі ролей у навчанні, методів, змісту та способів його засвоєння тощо, контролюючи лише результат навчання.

Навпаки, інтроверт (або вчитель, який надає перевагу високому рівню контролю) може використовувати більш структуровані методи навчання, тобто такі, за яких він може стежити за діяльністю учнів поетапно, напри­клад, ставлячи їм чіткі виконувані за певний час і перевірювані завдання. Так само вибір варіанту взаємодії учнів між собою може залежати і від підготовленості вчителя до складних технологій (досвід їх застосування), кількості часу, який відведено на технологію на уроці (адже розширена взаємодія часто потребує більше часу для презентації результатів) та ін.

3. Цілі предмета
Засвоєння знань________________ Формування вмінь/ставлень

Вибір методу не може бути випадковим і мусить ґрунтуватися на ро­зумінні педагогом як цілей використання методу, так і передбачуваних результатів його застосування.

При визначенні цілей, які мають досягатися педагогом і учнями в освітньому процесі, вчителеві важливо:

• визначити той обсяг знань, що учні повинні винести з уроку;

• визначити те, чого учні повинні навчитися робити (як діяти);

• визначити, що учні повинні «відчути» під час вивчення предмета.

Кожен з методів, за умови його правильного обрання, може найкраще забезпечити рівень засвоєння учнями певних елементів змісту (знань, умінь, ціннісних орієнтацій, досвіду творчої діяльності тощо) і має свою спрямованість на визначені результати навчання. Щоб правильно оціню­вати метод, важливими є два моменти: 1) наявність у вчителя власного досвіду «переживання» методу в «ролі» учня під час професійного на­вчання 2) виконання інструкції щодо застосування методу, де, як прави­ло, вказано і на спрямованість методу.

Обираючи метод навчання, вчитель має чітко прогнозувати, який саме ре­зультат може бути гарантований за умови використання саме цього методу.

4. Складність структури методу (очікуваної") діяльності учнів
Проста структура _________________________ Складна структура

Проаналізувавши досвід учнів, свій стиль викладання, визначивши цілі предмета, педагог підходить до вибору методу, виходячи з його складності.

ЯК ОБРАТИ МЕТОД НЯВЧАННЯ

Автори статті визначають прості методи як «короткі й відносно авто­номні»²⁵. До них можна віднести роботу в парах, лекцію з паузами. До склад­них методів, які є тривалішими за часом проведення і мають складну струк­туру, можна віднести, наприклад, метод «Ажурна пилка» чи «Килим ідей».

Якщо вчитель вирішив застосувати у своїй діяльності методи інтерак­тивного навчання й організовувати навчальну взаємодію в аудиторії, але учні ще не мають достатнього досвіду, необхідно спочатку використову­вати прості методи, поступово переходячи до більш складних.

Для того щоб зробити процес вибору методу більш усвідомленим і ці­леспрямованим, пропонуємо своєрідну пам'ятку «Контрольний аркуш вибору методів навчання», запозичену в білоруських колег²⁶ і адаптовану для середньої освіти.

Контрольний аркуш вибору методів Обираючи метод інтерактивного навчання, подумайте:

/. Якою є загальна картина класу?

• Скільки учнів у класі?

• Який вік учнів?

• Яким досвід участі в інтерактивному навчанні мають учні?

• Чи переважають у групі хлопчики (дівчатка) або спостерігається рів­новага? (це може бути важливим під час формування груп, особли­во в підлітковому віці)

//. Якими є рамкові умови застосування методу?

• Скільки часу метод потребуватиме на уроці?

• Які особливості кабінету, у якому буде проходити заняття, зокрема розташування меблів?

• Яке технічне обладнання наявне?

• Чи можна використовувати хол, коридор біля кабінету?

• Чи є всі необхідні матеріали для проведення методу?

///. Як пов 'язати метод і тему (як забезпечити зв 'язок змісту уроку і ме­тодів навчання?

• 3 яким змістом, якими питаннями та проблемами мають працювати учні?

• Які аспекти змісту будуть особливо виділені (акцентовані) за допо­могою запланованого методу?

• Яких навчальних цілей треба досягти, забезпечуючи засвоєння уч­нями цієї теми?

• Які результати очікуються від учнів? Чи можна їх забезпечити, вико­ристовуючи цей метод?

-------------------------------------------

²⁵ Там само. — С. 14.

²⁶ Основьі проведення семинаров молодежного образовательного центра. — Мн., 2002. —
С.10-11.

Розділ 1. ТЕОРІЯ і ПРПИТИИП ІНТЕРРКТИВНОГО НПВЧПННЯ

• На якому етапі навчального процесу, уроку буде використаний ме­
тод? Чи відповідає він потребам актуалізації, мотивації, побудови
знань, рефлексії тощо?

-

IV. Яким є ступінь готовності вас як учителя до використання методу?

• Чи є у вас досвід використання цього методу?

• Якщо досвід є, то що в ньому ви оцінюєте позитивно і які складності усвідомлюєте?

• Які побоювання виникають при використанні обраного методу?

• Які шляхи подолання можливих труднощів ви бачите?

• Чи відповідає обраний метод вашому звичайному стилю роботи?

V. Чи відповідає обраний вами метод поставленим цілям навчання?

• На що спрямовано метод: на отримання інформації, виявлення взає­мозв'язків, формування умінь, ставлень, презентацію вчителем (учнями) власних знань і досвіду, спонукання до дії, надання допомо­ги учням у визначенні критеріїв діяльності тощо?

• Чи сприятиме метод створенню доброзичливої атмосфери; ефек­тивній роботі над змістом?

• Чи сприяє метод індивідуальній, груповий або фронтальній роботі класу?

Наприкінці зауважимо, що інтерактивне навчання не може бути епізо­дичним, тобто сьогодні педагог використовує методи інтерактивного на­вчання, а завтра знову повертається до традиційної системи організації освітнього процесу. Це безперервний процес, що поступово змінює всю діяльність суб'єктів навчального процесу.

ЯК ЗАСТОСУВАТИ ІНТЕРАКЦІЮ МАКСИМАЛЬНО ЕФЕКТИВНО

Опанування нових методів викладання подібне до навчання нового ру­ху або прийому в спорті: треба побачити, як це виконується, спробувати виконати під наглядом когось, хто знає, як це робиться, і потім вислухати пропозиції щодо власного виконання. Семінари з такого навчання саме так і організовані: ви берете участь у демонстраційних заняттях, начебто ви учень, потім обговорюєте ці методи та вчитеся, як їх застосувати, а по­тім плануєте та проводите урок, використовуючи цей метод самостійно. Наприкінці семінару ви маєте спланувати реальний урок, який проведете у своєму класі після закінчення.

т зпстос^вяти інтерашіію максимально ефективно

У розділах 2-5 цього посібника містяться описи інтерактивних при­йомів (це прості невеличкі процедури організації інтерактивної взаємо­дії), методів (способів діяльності вчителя і учнів з організації ефективно­го інтерактивного процесу навчання) та складних технологій (які поєдну­ють у собі кілька методів і різні форми навчання).

У кожному описі крок за кроком пояснюється, як використати ці мето­ди викладання. Інколи після опису використання методу в посібнику за­пропоновані деякі інші пов'язані з ним методи чи їх варіанти, які можна використати для досягнення аналогічних цілей.

Опис кожного методу подається в тому самому форматі, щоб вам лег­ше було використати його при плануванні уроку. У тексті використано спеціальні рубрики:

Мета — опис цілей цього методу і як він може допомогти учням учитися

Кількість учнів — розмір групи учнів, якій найбільш відповідає даний метод

Необхідний час

Обладнання — які матеріали потрібні

Порядок роботи — кожен крок цього методу в деталях

Додаткові міркування — тут подані примітки, що допоможуть читачеві скласти кращі уявлення про те, яким чином або чому варто застосовувати цей метод

Поради — пропозиції щодо того, як успішно застосувати цей метод або ж урахувати особливі потреби певної групи учнів

Пам'ятайте, що вам необхідно апробувати ці методи, щоб навчитися добре ними користуватися. Рекомендується випробувати новий метод багато разів, щоб вирішити, чи підходить він для вашої вчительської роботи. Не тільки ви повинні звикнути до застосування цього методу у викладанні, але також і ваші учні повинні звикнути до його застосуван­ня в процесі навчання.

Крім того, ви маєте налагодити співробітництво з іншими вчителями. Принаймні один раз на місяць намагайтеся збиратися разом з одним або декількома вчителями, які використовують у викладанні ці ж нові методи. Записуйте свої запитання, успіхи та приносьте їх із собою на такі зустрічі для обговорення. Також беріть з собою свої плани уроків і приклади/ зразки робіт учнів. Ви обов'язково знайдете гарні пропозиції для ваших колег, як допомогти їм подолати наявні в них проблеми, а в них будуть пропозиції, які допоможуть вам.

Розділ II. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ

СТВОРЕННЯ ПОЗИТИВНОЇ

АТМОСФЕРИ НАВЧАННЯ