Організації навчального процесу

Одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньо­му етапі модернізації вищої освіти України є забезпечення якості під­готовки фахівців на рівні міжнародних вимог.

З 2004 року у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акреди­тації України проводиться педагогічний експеримент із застосування кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) - важливого етапу введення в дію такого багатоцільового механізму як Європейська кредитно-трансферна система (ЕСТS) на шляху входження України до єдиного Європейського освітнього простору.

Програма проведення педагогічного експерименту та перелік навчальних закладів - учасників експерименту визначено наказом МОН України від 23 січня 2004 року № 48. Серед учасників педагогіч­ного експерименту – Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, який має бага­торічні напрацювання у впровадженні в навчальний процес елементів КМСОНП, зокрема, з модульної системи навчання та тестового конт­ролю рівня знань студентів.

Метою впровадження КМСОНП є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти у світовому освітньому просторі.

Основними завданнями КМСОНП є:

1. Адаптація ідей ЕСТS до системи вищої освіти України для
забезпечення мобільності студентів у процесі навчання та гнучкості
підготовки фахівців, враховуючи швидкозмінні вимоги національного та
міжнародного ринків праці;

2. Забезпечення можливості навчання студентові за індивідуальною
варіативною частиною освітньо-професійної програми, що сформована за
вимогами замовників та побажаннями студента і сприяє його саморозвитку і
відповідно підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві;

3. Стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення
високої якості вищої освіти;

4. Унормування порядку надання можливості студенту отримання
професійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.

Визначимо основні поняття КМСОНП:

· кредитно-модульна система організації навчального процесу - це модель організації навчального процесу, яка грунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів);

· кредит (у кредитно-модульній системі організації навчального процесу) - одиниця виміру навчального навантаження, необхідно­го для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів (згідно з додатком 1 Конвенції Ради Європи і ЮНЕСКО про ви­знання кваліфікацій з вищої освіти у європейському регіоні кредит - оцінена й кваліфікована мінімальна умовна одиниця виміру "вартості" якоїсь частини програми вищої освіти, виконаної сту­дентом під час навчання);

· заліковий кредит – це завершена задокументована частина (навчальної дисципліни, практики, курсового проектування тощо) навчання студента, що підлягає обов’язковому оцінюванню та зарахуванню;

· модуль - це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (ОПП) (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними видами навчальної діяльності студента (лекції, практичні, семінарські, лабораторні заняття, самостійна та індивідуальна робота, практики, контрольні заходи, кваліфікаційні роботи);

· змістовий модуль - це система навчальних елементів навчальної дисципліни, що засвоюються за допомогою відповідних методів навчання;

· модульна технологія навчання - технологія навчання, за якою той, хто навчається, може самостійно працювати із запропонованою йому комплексною навчальною програмою, що містить ці­льову програму дій, інформаційний блок та методичні рекомендації щодо досягнення визначених дидактичних цілей. модуль - задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, держав­ної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу;

· навчальна дисципліна (у вищому навчальному закладі) - педаго­гічне адаптована система понять про явища, закономірності, зако­ни, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок та уявляє собою сукупність залікових модулів, що підлягає підсу­мковому контролю; трудомісткість навчальної дисципліни визначається кількістю залікових кредитів.

Методи навчання:

Лекція – основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.

Тематика курсу лекцій визначається робочою навчальною програмою.

Лекції проводяться лекторам – професорами і доцентами (викладачами) вищого навчального закладу, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекцій.

Лекції проводяться у відповідно обладнаних приміщеннях – аудиторіях для однієї або більше академічних груп студентів. Відповідне обладнання приміщення передбачає наявність мікрофону, а також і умов, що необхідні для застосування аудіозасобів.

Лабораторне заняття

Лабораторне заняття – форма навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Лабораторні заняття проводяться у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторні макети, установки тощо). Проводиться з студентами, кількість яких не перевищує половини академічної групи.

Практичне заняття

Практичне заняття – форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Семінарське заняття

Семінарське заняття – це форма навчального заняття, при якій науково-педагогічний працівник кафедри організує дискусію навколо попередньо визначених тем і до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних кабінетах з однією академічною групою.

Перелік тем семінарських занять визначаються робочою навчальною програмою дисципліни.

На кожному семінарському занятті оцінюються підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття вносяться у журнал обліку.

Отримані студентом оцінки за окремі семінарські заняття враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Індивідуальне заняття

Індивідуальне навчальне заняття проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Індивідуальні навчальні заняття організуються за окремим графіком з урахуванням індивідуального навчального плану студента і можуть охоплювати частину або повний обсяг занять з однієї або декількох навчальних дисциплін, а в окремих випадках - повний обсяг навчальних занять для конкретного освітнього або кваліфікаційного рівня. Види індивідуальних навчальних занять, їх обсяг, форми та методи проведення, форми та методи поточного і підсумкового контролю (крім державної атестації) визначаються індивідуальним навчальним планом студента.

Консультація

Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів з питань, пов’язаних з використанням індивідуальних завдань чи з теоретичних питань навчальної дисципліни.

Курсові проекти (роботи) виконуються з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Тематика курсових проектів (робіт) повинна відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов'язуватися з практичними потребами конкретного фаху.

Дипломні (кваліфікаційні) проекти (роботи) виконуються на завершальному етапі навчання студентів у вищому навчальному закладі і передбачають:

- систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних виробничих й інших завдань;

- розвиток навичок самостійної роботи і оволодіння методикою дослідження та експерименту, пов'язаних з темою проекту (роботи).

Практична підготовка студентів

Практична підготовка студентів вищих навчальних закладів є обов'язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня і має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь.

Практична підготовка студентів здійснюється на передових сучасних підприємствах і організаціях різних галузей господарства, науки, освіти, охорони здоров'я, культури, торгівлі і державного управління.

Практична підготовка проводиться в умовах професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом викладача вищого навчального закладу та спеціаліста з даного фаху.

Наскрізна практика:

- створює систему постійної практичної підготовки фахівців з послідовним зростанням їх професійних вмінь та практичних навичок;

- спрямована на оволодіння студентами сучасних методів та форм організації їх майбутньої діяльності; формування у них на базі одержаних знань, умінь і навичок спроможності приймати самостійні рішення під час конкретних ситуацій в реальних ринкових умовах; виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності;

- ґрунтується на основі вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик підготовки фахівців відповідних спеціальностей та змісту відповідних освітньо-професійних програм;

- регулюється наказами ректора університету у відповідності з навчальними планами підготовки фахівців, графіками навчального процесу, а також розпорядженнями по факультетах з подання відповідних випускаючих кафедр; навчально-методичними комплексами спеціальностей, зокрема - наскрізною програмою практики зі спеціальності;

- інтегрує навчальну практику студентів, виробничу практику на рівнях бакалавра та спеціаліста, переддипломну практику;

- забезпечується навчально-методичною базою випускаючих кафедр університету. Матеріально-технічна база надається головним чином підприємствами галузі;

- надає студентам право тимчасово влаштовуватись на роботу на підприємствах протягом практики за узгодженням з керівниками практики, якщо це не заважає виконувати програму практики;

- надає студентам права за їх вибором узгоджувати бази практики при наявності належним чином оформленого паспорта підприємства і його відповідності вимогам практики.

Методи оцінювання:

§ поточне тестування;

§ усні опитування;

§ письмові контрольні роботи;

§ есе,

§ понятійні диктанти;

§ підсумковий письмовий тест.

Підсумковий контроль – контроль з метою оцінки результатів навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або на окремих його завершених етапах.

Види підсумкового контролю – семестровий контроль та державна атестація.

Оціночний бал знань та умінь студентів – чисельне вираження рівня знань студентів.

Критерії оцінки – поєднання чисельних та якісних характеристик відповідей студентів та їх ранжирування.

Вимірювання знань – процес визначення рівня знань студентів за окремою дисципліною (роботою) або взагалі із спеціальності.

Семестровий контроль – форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою і в терміни, встановлені навчальним планом.

Семестровий екзамен – форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як окремий контрольний захід.

Семестровий залік – форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу виключно на підставі виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних зайняттях.

Семестровий диференційований залік – форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни виключно на підставі результатів виконання індивідуальних завдань (розрахункових, графічних, тощо).

Екзаменаційна комісія – уповноважена комісія, що створюється деканом факультету для прийому академічних заборгованостей.

Екзаменаційна сесія – визначений навчальним планом та графіком навчального процесу університету термін проведення семестрового контролю.

Державна атестація – вид підсумкового контролю, що проводиться після завершення навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або його етапі з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньо-кваліфікаційного підготовки вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики.

Державна екзаменаційна комісія – комісія, створена наказом ректора для перевірки науково-теоретичної та практичної підготовки випускників і вирішення питання про присвоєння їм відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Державний іспит – форма державної атестації на здобуття певного освітньо-кваліфікаційного рівня, що передбачає поетапне вимірювання знань студентів із дисциплін, вказаних в освітньо-професійній програмі визначеного освітньо-кваліфікаційного рівня.