Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Підготовка бухгалтерських кадрів в колишньому СРСРСодержание книги
Поиск на нашем сайте
До революції 1917 р. бухгалтерська професія в Росії тільки починала розвиватись. На деяких курсах з вивчення економіки почали викладати ази бухгалтерської справи. Навчання облікових працівників велося переважно в комерційних училищах та на комерційних курсах і носило загальну назву комерційної освіти. Жовтнева революція 1917 р. докорінно змінила зміст бухгалтерського обліку. Вимагалося, використовуючи те позитивне, що було в комерційній освіті дореволюційної Росії, знайти нові форми навчання облікових працівників, які б відповідали новому змісту їх діяльності. На декілька років, після перехідного періоду 1918-1921 років, бухгалтерська справа в Росії взагалі зникла з виробничо-суспільного життя. В країні в цей час робилися спроби взагалі відмовитись від використання грошей. Однак, внаслідок цього й були введені різні форми облікового контролю, і ті спеціалісти, які отримали будь-яку бухгалтерську підготовку в дореволюційний період, були направлені до інших країн для оволодіння сучасними методиками бухгалтерської справи. В країні почали перекладати літературу з цієї тематики, особливу увагу приділяючи працям німецьких вчених, передусім Е. Шмаленбаха. Ректором першого МДУ, одним із засновників радянської освітньої системи, організатором та ректором одного з перших вищих навчальних закладів країни - Московського фінансово-економічного інституту Наркомфіну РРСФР, відкритого у березні 1919 р., був Дмитро Петрович Боголепов (1885-1941). В 20-х роках XX ст. професійна спілка радянських торгових службовців почала створювати в великих торговельно-промислових і адміністративно-культурних центрах масові державні курси підготовки облікових працівників. Своєю зразковою роботою вони сприяли швидкій ліквідації приватних курсів, які розповсюдилися на той період, заклали фундамент масовій підготовці облікових працівників, державних контролерів, здатних перетворити бухгалтерський облік на засіб покращання економіки підприємств. Оскільки підготовка облікових кадрів не була прямою функцією професійної спілки радторгслужбовців, курси невдовзі були передані особливій громадській організації - Об'єднанню працівників обліку - ОПО, що виникло невдовзі. її діяльність скеровувалася по державній лінії - Народним комісаріатом робітничо-селянської інспекції, а по суспільній - ВЦРПС (Всесоюзна Центральна Рада професійних спілок). До 1930 р. ОПО мало курси майже у всіх великих містах, було підготовлено для народного господарства сотні тисяч облікових працівників. Почали відкриватись курси підготовки та підвищення кваліфікації облікових працівників Оргбуду, перетворені потім на Всесоюзне об'єднання "Союзоргучет". В 1926-1930 роках у багатьох містах ці організації проводили курси з вивчення копіробліку, який для того часу був передовим методом. З 1930 р. в системі "Союзоргучет" (пізніше - Управління підготовки кадрів облікових працівників ЦСУ СРСР) (далі - УПК), були створені навчально-курсові комбінати для підготовки рахівників та бухгалтерів. Незважаючи на позитивні наслідки наукової та практичної інтеграції із західною обліковою думкою в 20-х роках XX ст., після того, як в 1931 р. спеціально призначений судовий орган засудив О.М. Ґалаґана за "застосування шкідливих буржуазних бухгалтерських теорій і практичних підходів", зв'язок із західними колегами було розірвано. Таким чином, в обліковій сфері було встановлено "залізну завісу". В Радянському Союзі облікові кадри готували в вузах і технікумах. Значна робота з підготовки облікових кадрів проводилась після Вітчизняної війни. Обліково-економічні факультети були створені у Ростовському, Казанському, Іркутському, Київському і Ташкентському фінансово-економічних інститутах, а також в Одеському кредитно-економічному інституті. Поширювалась заочна підготовка бухгалтерів-економістів, яку вели Всесоюзний заочний фінансово-економічний інститут, Всесоюзний заочний інститут радянської торгівлі та Московський заочний статистичний інститут. З 1950 р. навчальна мережа УПК почала масову підготовку кадрів механізованого обліку. Було підготовлено: 7,5 тис. операторів по експлуатації клавішно-облікових та перфораційно-облікових машин; 3,6 тис. інструкторів-операторів, організаторів машинорахівних бюро та станцій, 5 тис. механіків з ремонту клавішно-облікових та перфораційно-облікових машин. Крім того, в навчальній мережі підвищили свою кваліфікацію 5 тис. працівників механізованого обліку. В 1954/55 навчальному році тільки на денних факультетах та відділеннях на спеціальності "Бухгалтерський облік" навчалися 4,7 тис. студентів та було випущено понад 1,3 тис. молодих спеціалістів. У ряді вузів були створені вечірні відділення для підготовки бухгалтерів-економістів без відриву від виробництва. У заочних вузах займалося в цьому році понад 10,4 тис. студентів, а на вечірніх відділеннях - 0,8 тис. На 1957 р. мережа УПК складалася з 48 навчальних закладів, організаційно керуючих курсами облікових працівників на території окремих республік, країв, областей або ряду областей (міжобласні навчальні комбінати), у всіх республіканських, крайових та обласних центрах. Комбінатам підпорядкувались 70 рахівничо-бухгалтерських шкіл, 60 навчальних філій та 99 навчальних пунктів. Міжвідомчі курси УПК ЦСУ СРСР готували рахівників, бухгалтерів, старших бухгалтерів (в обмеженому масштабі) і кадри механізованого обліку для промисловості, будівництва та сільського господарства, здійснювали підвищення кваліфікації облікових працівників всіх категорій та механізаторів обліку. Торгівля та залізничний транспорт мали свою розгалужену курсову мережу і системою УПК ЦСУ СРСР майже не обслуговувалися. Після прийняття в 1965 р. Плану економічних реформ, в якому відновлювались критерії прибутку, все ширше і наполегливіше поширювались думки щодо необхідності підвищення кваліфікації облікових працівників. Можна сказати, що у перші два післявоєнні десятиріччя найголовнішим було підвищення методичної роботи, вдосконалення якості викладання, покращання якості навчальної літератури, посилення творчої співдружності кафедр бухгалтерського обліку з підприємствами. В ці роки успішно функціонувала державна система підготовки облікових працівників нижчої та середньої ланки. Саме ці категорії спеціалістів готувалися в технікумах, де вивчалися ази бухгалтерії, прийоми та способи обліку, техніка обліково-обчислювальної роботи. Значне місце в підготовці бухгалтерів відводилося заочній формі, яка дозволяла забезпечити зростаючі потреби народного господарства в бухгалтерських кадрах. Розвиток бухгалтерської професії в радянський післявоєнний період пов'язаний з подальшою уніфікацією та стандартизацією навчальних програм, створення мережі перепідготовки через ЦСУ СРСР. В 1960 р. в складі кафедр бухгалтерського обліку працювало 12 професорів та докторів наук, 135 доцентів та кандидатів наук. В 1970 р. їх кількість відповідно збільшилась до 30 та 330. Підготовкою облікових працівників вищої кваліфікації в 1972 р. займались 106 вузів (16 університетів, 30 економічних, 11 технічних та 49 сільськогосподарських вузів). Зміни в економіці після 1985 р. потребували від спеціалістів додаткових знань. Знань тільки з бухгалтерського обліку стало недостатньо для грамотного ведення бухгалтерії. Оподаткування, фінансовий контроль, право та багато іншого стали предметом вивчення та використання в практичній діяльності. У зв'язку із розширенням меж професійної діяльності виникла гостра потреба отримання додаткових знань. Питання підготовки та перепідготовки бухгалтерів виступають нагальною потребою.
Країни Східної Європи Стан справ в сфері викладання обліку у Східній Європі служить дзеркальним відображенням стану бухгалтерських справ в цілому. При плановій економіці існувала добре розвинена і відносно ефективна система навчання бухгалтерів, необхідних для обслуговування державної системи управління. На університетських факультетах бухгалтерський облік і суміжні предмети, такі як статистика і прикладна економіка, викладалися невеликій кількості студентів, яких по закінченню навчання направляли працювати бухгалтерами в державні установи і на державні підприємства. Більша частина бухгалтерів готувалася в професійно-технічних училищах, де наголос робився на вміння складати бухгалтерські та статистичні звіти, потрібні центральним органам управління. Була широко розповсюджена практика навчання на робочому місці: більшість з тих, хто працював головним бухгалтером на державних підприємствах, починали свій шлях з молодших посад. Ця система втратила свою актуальність, оскільки ефективність її результатів виявилася сумнівною в усіх країнах. На сьогодні викладачів бухгалтерської справи достатньо, але вони, на жаль, володіють знаннями і досвідом викладання бухгалтерського обліку у тому вигляді, в якому він застосовувався в умовах планової системи. Той, хто володіє знаннями обліку, в умовах ринкової економіки, частіше за все прагне використати свої знання не на викладацькій посаді, а на роботі, яка приносить більші доходи. Становище ускладнюється хронічним дефіцитом коштів, що виділяються для фінансування університетів у Східній Європі. Підготовку кадрів здійснюють, головним чином, західні бухгалтерські фірми при підтримці уряду. Найактивнішими учасниками тут є Великобританія і Франція, за якими йдуть Німеччина і Нідерланди. Одним з основних інструментів в цій суперечці за право насаджувати власну облікову систему в інших країнах є організація навчання, яке надається безкоштовно або значною мірою фінансується державою. Заняття досить рідко проходять місцевою мовою. Підготовка кадрів, що здійснюється західними фірмами в Східній Європі, характеризується впровадженням багатьох недоліків обліку Західної Європи. Зокрема, увага акцентується на короткостроковій перспективі і наголос робиться на використанні конкретних правил за рахунок вивчення загальних принципів. Компоненти, яких не вистачає у навчанні бухгалтерів, повинні доповнювати університети. Проте університети Східної Європи відчувають проблеми, характерні для економіки Східної Європи в цілому, найсерйознішими з яких є нестача кваліфікованих кадрів, досить низький рівень окладів і хронічний брак грошових та інших ресурсів.
Країни Західної Європи Підготовка бухгалтерів в країнах Західної Європи характеризується певною неоднорідністю. До бухгалтерської справи існують принаймні чотири різних підходи: · Англійська модель основою її є сильна і відносно незалежна організація бухгалтерської справи, де кожний бухгалтер звик користуватися своїми професійними знаннями і "здоровим глуздом" при вирішенні складних питань, переслідуючи кінцеву мету надання "правильної і актуальної картини" стану підприємства · Французька модель заснована на централізованому управлінні відносно залежними і поступливими бухгалтерами (наприклад, порівняно з Великобританією). Однією з основних рис є обов'язкове використання національного плану рахунків як в промисловості, так і в торговій справі · Німецька модель в основу її покладено діяльність не чисельних, але високоосвічених бухгалтерів, яким притаманне провадження в життя і тлумачення принципів обліку, закріплених законодавством · Голландська модель частково аналогічна до німецької (в її основу покладена діяльність небагатьох високоосвічених бухгалтерів), однак джерелами облікових принципів для голландських бухгалтерів виступає не законодавство, а підприємницька економіка Існує більше 20 структур бухгалтерської справи, в кожній країні є свій власний професійний орган. Відсутність централізованої організації бухгалтерської справи має два основні наслідки, які впливають на навчання бухгалтерів: відсутність координації і акцент на специфіці країни, коли в більшості країн Західної Європи в рамках навчання бухгалтерів наголос робиться на закони і практику конкретної держави. В програмах іспитів основна увага приділяється національним: законам та стандартам в сфері обліку, податковому законодавству і практиці, правилам проведення ревізії тощо. Основною метою кваліфікаційних іспитів в кожній країні є видача кваліфікаційних свідоцтв, які дають право працювати бухгалтером в цій країні. Кваліфікаційні свідоцтва підтверджують знання бухгалтерів в сфері обліку, ревізійної діяльності, податкового законодавства і законодавства про компанії, що діють в країні. Атестаційні іспити присвячені перевірці рівня знань кандидатів. Кількість правил (положень, законів, стандартів в області бухгалтерського обліку) в останні роки значно зросла, що викликано зростаючою складністю ділового життя (включаючи міжнародний аспект); зусиллями з гармонізації в рамках ЄС; заходами, що вживаються регулюючими органами у зв'язку з використанням нетрадиційних методів обліку. У Директиві ЄС № 8 визначаються мінімальні вимоги до кваліфікації осіб, які мають право проводити ревізію компанії. Ці вимоги охоплюють такі питання, як предмет перевірки, практичний досвід і незалежність. Наприклад, дається такий основний принцип: "Право проводити ревізію може надаватися тільки тим фізичним особам, які мають повну середню освіту, закінчили курс теоретичного навчання, пройшли практичну підготовку і склали іспит на професійну компетентність, що відповідає рівню випускних екзаменів у вищому навчальному закладі, і який організується або визнається державою". В статті 6 перераховується мінімум дисциплін, які підлягають вивченню. Він налічує 19 дисциплін. При розгляді системи підготовки бухгалтерів в Західній Європі слід розглянути три ситуації. 1. Особи, які одержують кваліфікаційні посвідчення, не мають університетської освіти. У багатьох західноєвропейських країнах, (Бельгія, Великобританія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція і Швейцарія), можна одержати кваліфікаційне посвідчення бухгалтера, не маючи університетського диплому. Разом з тим кількість тих, хто одержує кваліфікаційні посвідчення, але не має університетської освіти, в останні роки помітно знизилась. 2. Особи, які одержують кваліфікаційні посвідчення, мають вчені ступені, однак в галузях, не пов'язаних з бухгалтерським обліком, наприклад, з історії або природничих наук (Великобританія, Ірландія). 3. Особи, які одержують кваліфікаційні посвідчення, мають вчені ступені у пов'язаних з бухгалтерським обліком галузях, таких як бізнес або економіка, які, як правило, включають: бухгалтерський облік, ревізійну діяльність, питання, пов'язані з оподаткуванням (Німеччина, країни Скандинавії). Університети традиційно покликані забезпечити задоволення потреб суспільства в цілому, а не тієї чи іншої групи виробників; підготувати студентів до життя взагалі, а не лише до початку їх трудової діяльності; навчити всебічно розбиратися в проблемах, не обмежених вузькими рамками. В цілому університети є консервативними установами, в яких процес реформ може тривати не один десяток років і навіть не одне покоління. Однак, окремі навчальні заклади доклали досить енергійних зусиль до того, щоб забезпечити підготовку бухгалтерів, які б відповідали умовам їх країни, що змінилися. Університети є національними навчальними закладами, навчання в яких ведеться за навчальними програмами, орієнтованими на національну специфіку. Міжнародний аспект додається до програм не у всіх закладах і не для всіх студентів. Основні принципи, що застосовуються в рамках навчання обліковим дисциплінам, як правило, є принципами, розробленими тим або іншим видатним теоретиком, ідеї якого переважають в теорії бухгалтерського обліку в даній країні (наприклад, Е. Шмаленбаха в Німеччині, Дж. Дзаппи в Італії, Т. Лімперга в Нідерландах). В сфері університетської освіти основний імпульс для змін забезпечує Європейське Співтовариство, яке вже здійснює ряд програм в сфері вищої освіти, найважливішою з яких є програма дій ЄС по забезпеченню мобільності студентів університетів - "Еразмус" - на честь видатного європейського вченого XVI ст. В кінці 90-х років XX ст. було прийнято рішення про надання бухгалтерам, які одержали кваліфікаційне посвідчення в одній з держав-членів ЄС, право працювати в іншій державі-члені ЄС після складання спеціального іспиту з права і мови цієї держави. ЄС швидко відреагувало на розвал соціалістичного табору, розробивши ряд програм для допомоги країнам Східної Європи. Відповідною програмою серед університетів є Трансєвропейська програма мобільності для студентів університетів "Темпус". По суті вона є продовженням програми "Еразмус". Метою програми "Темпус" є сприяння розвитку системи вищої освіти і професійної підготовки в країнах Центральної і Східної Європи. В 1992 р. програма охоплювала Албанію, Болгарію, Угорщину, Латвію, Литву, Польщу, Румунію, Словаччину, Хорватію, Чехію, Естонію.
Греція В Греції професія бухгалтера розвивалась не так, як в інших країнах Європи. Звання "кваліфікований бухгалтер-аудитор", яке в буквальному перекладі з грецької звучить як "бухгалтер, який поклявся", стосується членів ООБ - Офіційної організації бухгалтерів, що є єдиною уповноваженою організацією, якій дозволено проведення аудиторських перевірок (хоча на сьогодні уряд і переглядає її монополістичний стан). Заснована в 1955 р., вона одночасно є і професійним органом, і бухгалтерською фірмою, в якій нараховується близько 6000 членів і співробітників. Комітет з управління ООБ призначається урядом Греції. Кожен член ООБ діє як окрема фірма, яка має повну незалежність при проведенні аудиторських операцій.
Данія Після прийняття в 1909 р. закону про надання аудиторам відповідних повноважень в Данії почали існувати два типи кваліфікації облікових працівників: державний контролер та зареєстрований контролер. Кваліфікація державного контролера в Данії відповідає рівню «Професійний Бухгалтер» в США і присвоюється після отримання претендентом ступеня магістра у відповідних теоретичних науках, наступної трьохрічної професійної практики та складання випускного іспиту в Міністерстві торгівлі, і дозволяє проводити аудит будь-яких компаній. Державні контролери здебільшого добровільно вступають до провідної професійної Організації державних контролерів (ОДК), яка є впливовим органом. Старші члени цієї організації все частіше стають членами урядових комітетів, що займаються переглядом законів про бухгалтерію та аудит. Зареєстрований контролер входить до професійної Організації зареєстрованих бухгалтерів-аудиторів (ОЗБА). Ця кваліфікація надається після отримання ступеня бакалавра і трьохрічної практики. Цим спеціалістам, на відміну від державних контролерів, не дозволяється проводити аудит багатоструктурних компаній.
Італія Найближчим часом Італію очікує реформа в структурі бухгалтерських професій. Але поки що особи лише двох професійних звань мають право займатися бухгалтерським обліком - бухгалтери та доктори комерції, відмінності між якими носять більше історичний, ніж змістовний характер. Порядок отримання цих звань наступний (рис. 2).
Рис. 2. Порядок отримання бухгалтерських звань в Італії
Бухгалтери і доктори комерції об'єднані в різні професійні організації. Так, бухгалтери об'єднуються в місцеві Колегії, яких в Італії функціонує близько 100 і які призначені для здійснення контролю за діяльністю своїх членів. Докторів комерції об'єднує Орден докторів комерції, входження до якого не вимагає від її учасників практичної підготовки, який є місцевою організацією і яких в Італії також близько 100. Варто зауважити, що в Італії обліковці зазвичай не входять до штату компаній, а здійснюють свою діяльність як незалежні експерти, що несуть особисту відповідальність за результати своєї роботи. Практикуючі бухгалтери не мають права займатися іншими видами діяльності, а аудитори не можуть займатися бухгалтерською практикою. В країні існують 2 самостійні професії - бухгалтера і аудитора, і італійським економістам доводиться обирати між діяльністю незалежного бухгалтера і роботою у великих аудиторських фірмах.
Канада Канадські університети позитивно відзиваються на дослідницькі проблеми. Вища школа Канади може пишатися високою якістю університетської освіти, яка зберігається навіть в умовах жорстких обмежень в фінансуванні поточної і дослідницької діяльності: професорський склад канадських університетів за останні десятиліття XX ст. значно збільшив інтенсивність публікацій, частіше заявляє про нові відкриття і розширює партнерську діяльність з приватним сектором. Не можна обійти увагою явно недостатнє фінансування дослідницької діяльності в сфері гуманітарних і суспільних наук, але ж такі дослідження набувають важливого значення для реалізації переваг економіки знань. Скорочення державного фінансування на університети в Канаді має й інші негативні наслідки - зокрема підвищення плати за навчання. В Онтаріо плата за навчання у співвідношенні з витратами на поточну діяльність університетів зростає з кожним роком. Адміністрація провінцій і університети домовились про необхідність реалізації програми видачі кредитів студентам за умови, що повернення кредитів буде співвіднесене з рівнем доходів випускників після закінчення ними навчального закладу.
Китай Китай - країна, освітня система якої має двотисячолітню історію (перший імператорський коледж був створений в 124 р. до н.е.), пов'язану із вченням знаменитого філософа Конфуція. Лише в 1862 р. були проведені перші реформи вищої освіти, що порушили старі традиції і повинні були сприяти розвитку науки та економіки. З'явилися перші технічні коледжі, які спочатку призначалися тільки для навчання військових. Підготовка бухгалтерів здійснюється у вищих та середніх навчальних закладах, контингент студентів постійно зростає, ведеться підготовка аспірантів з отриманням ступеню магістра і доктора. Для підвищення якості підготовки спеціалістів звертається увага на вдосконалення послідовності вивчення спеціальних дисциплін і нагромадження практичного досвіду. У ВНЗ країни спостерігається два підходи до вивчення спеціальних дисциплін з обліку. По-перше, продовжується викладання дисциплін, запозичених з досвіду колишнього СРСР ще в 50-х рр., з деякими змінами їх змісту. Крім того, введено нові дисципліни: використання ЕОМ в бухгалтерському обліку; фінансовий облік в західних країнах; облік собівартості; управлінський облік; бухгалтерський облік в компаніях зі змішаним капіталом. Другий підхід до вивчення спеціальних дисциплін має на меті суттєву зміну змісту основних навчальних курсів і обмеження введення нових навчальних дисциплін. На першому курсі коледжу студенти за спеціальністю "Бухгалтерський облік" вивчають загальноосвітні дисципліни, а з другого курсу – профілюючі. Багато дисциплін вивчають протягом 20-22 тижнів. Зміст початкових курсів бухгалтерського обліку аналогічний до таких же в західних університетах. На сьогодні в деяких вузах навчальний рік складається з двох основних семестрів і третього додаткового, коротшого, спеціально виділеного для факультативних дисциплін, адже з другого курсу всі дисципліни поділяються на обов'язкові і факультативні. Зараз у викладанні використовується евристичний метод, при якому лектор викладає основні, найскладніші питання теми з тим, щоб виховувати у студентів здатність до самостійної роботи. В 1983 р. Міністерство фінансів Китаю провело нараду з проблем перебудови викладання бухгалтерського обліку, де було вирішено замість декількох дисциплін встановити одну спеціальність "Бухгалтерський облік" та готувати спеціалістів широкого профілю, збільшити кількість факультативних дисциплін і продовжувати роботу з удосконалення змісту спеціальних дисциплін. Змінена пропорція між годинами, що відводяться на лекції і на самостійну роботу: раніше вона була 1:1, тепер 1:2, скорочена кількість обов'язкових і збільшено число факультативних дисциплін.
Куба Підготовку бухгалтерів в республіці Куба проводить ряд університетів. Протягом 1982-1983 навчального року вища школа Куби перейшла на новий навчальний план, який орієнтувався на підготовку спеціалістів широкого профілю. Зокрема, економістів для народного господарства почали готувати за двома напрямками: "Бухгалтерський облік", за спеціалізацією "Бухгалтерський облік і фінанси" та "Економіка", за спеціалізацією "Планування матеріального виробництва" і "Планування сервісу". Перелік дисциплін в новому навчальному плані збільшився з 29 до 37. Було поглиблено підготовку з бухгалтерського обліку, зокрема, введено ускладнений курс бухгалтерського обліку, а також вивчення актуальних проблем його організації. На Кубі після навчання студентів запроваджено проходження практики на підприємствах. Крім того, передбачено заключну практику, програма якої включає вивчення організації обліку окремих видів господарських засобів, витрат на виробництво і калькулювання продукції та послуг, аналіз господарської діяльності тощо. Після закінчення навчання студенти пишуть дипломні роботи, орієнтовані на вирішення як теоретичних, так і практичних питань організації бухгалтерського обліку і фінансів. Частину робіт студенти виконують на замовлення підприємств і організацій.
Люксембург В 1984 р. було встановлено кваліфікацію Ревізора підприємства, що відповідає посаді кваліфікованого аудитора в інших країнах. Для того, щоб обійняти посаду, необхідно закінчити університет, пройти трьохрічний курс практичної підготовки і скласти певні іспити. Кваліфіковані аудитори з інших країн ЄС також можуть бути допущені до роботи в країні після перевірки їх знань з законодавства, податків і стандартів, що діють в Люксембурзі. Після отримання дозволу в Міністерстві юстиції кожен аудитор стає членом Інституту ревізорів підприємств (ІРП) - професійної організації, до функцій якої входить здійснення контролю за діяльністю аудиторів.
Німеччина В 1931 р. Уряд Німеччини змусив німецькі компанії проводити аудиторські перевірки, здійснювати які можуть лише кваліфіковані аудитори. Так, в Німеччині з'явилась нова професія - кваліфікований аудитор. Отримати звання кваліфікованого аудитора в Німеччині дуже важко. Передусім необхідно мати відповідну освіту (близько 75 % претендентів на отримання звання кваліфікованого аудитора мають науковий ступінь в бізнесі і бухгалтерській справі та 5 років професійної практичної підготовки). Після цього потрібно скласти 7 письмових іспитів, на кожен з яких відводиться від 4 до 6 годин; скласти двохгодинний усний іспит комісії з 8 університетських професорів. Кваліфіковані аудитори мають свої професійні організації. В 1932 р. вони самостійно об'єднались в професійну організацію, так званий Інститут кваліфікованих аудиторів (ІКА). З 1961 р. під керівництвом Міністерства економіки діє Орган господарюючих контролерів (ОГК) - офіційний орган для контролю за діяльністю аудиторів, який займається реєстрацією всіх аудиторів країни. Крім того, існує добровільна Асоціація кваліфікованих аудиторів (АКА). Сьогодні в Німеччині діють також 41 тис. професійних податкових консультантів. Після 3 років практичної підготовки для отримання посади професійного податкового консультанта необхідно скласти менш серйозні іспити, ніж для отримання звання КА.
Португалія В Португалії існує чітке розмежування між бухгалтерською і аудиторською професіями. Працівники бухгалтерської сфери, відомі як технічні спеціалісти з бухгалтерії, повинні мати вищу юридичну і економічну освіту і пройти реєстрацію в Міністерстві фінансів. Аудитори, відомі як офіційні ревізори, реєструються в Міністерстві юстиції. Представників бухгалтерської професії об'єднують різні професійні організації: Асоціація технічних спеціалістів з бухгалтерії Португалії, Португальське товариство бухгалтерів, яке є найстарішим в країні (було утворено в 1930 р.), і Португальська асоціація бухгалтерських працівників.
Росія Влада Російської Федерації постановою від 12 серпня 1994 р. № 940 "Про затвердження державного загальноосвітнього стандарту вищої професійної освіти" затвердила державний освітній стандарт вищої професійної освіти. Основна вимога стандарту - три етапи вищої освіти, кожний з яких передбачає навчання протягом двох років (чотири семестри). Загальний термін навчання складає шість років (дванадцять семестрів). Система підготовки облікових кадрів в Росії має три рівні (рис. 3).
Рис. 3. Рівні та етапи підготовки фахівців з обліку в Росії Сертифікація бухгалтерських кадрів в Росії класифікується чотирма рівнями: І - бухгалтер-рахівник; II - технік-бухгалтер; III - бухгалтер-економіст; IV - професійні бухгалтери-аудитори. Навчальні плани бухгалтерів-економістів містять 28% предметів загальної освіти, 32% - економічних предметів та 40% - бухгалтерських предметів. Багаторівнева система освіти - нова проблема для Росії, що виникла в кінці 80-90-х років XX ст. Початок ринкових перетворень в цій країні, розвиток відносин із зарубіжними партнерами, можливість виїзду за кордон, в тому числі для отримання освіти або отримання роботи - все це, разом узяте, надало можливість ознайомитися із новими формами освіти, зокрема з системою бакалавріату та магістратури, аналогам якої до цього часу не було. Одночасно з цим почався процес формування приватних навчальних закладів різних рівнів, в тому числі і таких, що дають диплом бакалавра та магістра спеціалістам різних професій, і, передусім - економістам. Головною особливістю таких закладів є їх орієнтація на зарубіжні навчальні програми з різних рівнів. До початку 90-х років XX ст. виникли проблеми як з працевлаштуванням випускників вузів, так і з організацією навчальної практики. Особливо гостро постає проблема цінності дипломів, отриманих у сучасній освітній системі. Сутність не в формальному включенні нових навчальних дисциплін та програм, і головне - високому професійному рівні професорів та викладачів. В будь-якій країні світу навчальні заклади мають різний якісний склад - від визнано високої якості (елітарні навчальні заклади) та достатньо доброго до менш якісного. Одним з історичних попередників Фінансової академії при Уряді РФ був Московський кредитно-економічний інститут Держбанку СРСР. Аспірантура в цьому вузі включала трьохрічний курс. Протягом першого курсу вивчалася політична економія (за "Капіталом" К. Маркса та працями В.І. Леніна; філософія, яка тоді включала два розділи - історичний матеріалізм та діалектичний матеріалізм; вища математика та іноземна мова на вибір). В роки Великої Вітчизняної війни МКЕІ був евакуйований. Потім він об'єднався із Московським фінансово-економічним інститутом та став називатися Московським фінансовим інститутом (МФІ), який і став попередником Фінансової академії. У вересні 1946 р. було створено Московський фінансовий інститут (МФІ), директором якого став М.М. Ровинський. В новому інституті було сформовано чотири факультети: фінансово-економічний, обліково-економічний, кредитно-економічний та міжнародних фінансових відносин. Кафедрами завідували вчені з великим досвідом педагогічної та практичної роботи в установах фінансово-банківської системи СРСР. У першому післявоєнному році серед викладачів налічувалося 19 професорів та 46 доцентів. Для керівництва аспірантами було залучено двох крупних економістів - академіків С.Г. Струміліна та І.А. Трахтенберга. Велика праця була вкладена в написання підручників та навчальних посібників, монографій та наукових статей. Ця робота дивує своєю масштабністю. Тільки за перші роки становлення МФГ (1947-1950) вчені інституту опублікували 68 монографій та підручників, 175 наукових статей. З 1951 р. почали виходити "Научные записки МФИ". У 1954-1955 роках кафедра бухгалтерського обліку займалася впровадженням пропозицій І.О. Шоломовича "Оборотные средства в хозяйстве: связи и пути улучшения их использования". Планово-фінансове управління Міністерства зв'язку СРСР застосовувало запропоновану цим вченим методологію нормування оборотних засобів та систему розробки завдань по зниженню собівартості продукції у госпрозрахункових підприємствах зв'язку. Є.І. Глейх був на той час доцентом кафедри бухгалтерського обліку. Його дослідження "Калькуляция себестоимости в условиях многономенклатурного производства (по материалам завода "Калибр")" було впроваджено в практику роботи заводу. В цей же період було рекомендовано до впровадження ряд цінних пропозицій вчених МФІ, зокрема А.М. Савкіна та О.О. Додонова. До наукової роботи широко залучалися студенти - через наукове студентське товариство, роботу наукових гуртків, виробничу практику, підготовку дипломних робіт. Деякі студенти, після 3-4 років в цих гуртках потім вступали до аспірантури. У 50-х на поч. 60-х років XX ст. регулярно видавалися наукові записки студентів, де публікувалися найкращі доповіді. В сучасній Росії прийнято нові стандарти підготовки облікових кадрів. Передусім внесені суттєві зміни до розподілу навчального часу студентів між блоками (циклами) навчальних дисциплін на користь профілюючих предметів. В проекті нового стандарту питому вагу окремих циклів дисциплін складають: гуманітарні і соціальні - 10% (18,3%); математичні і загальні природничо-наукові - 9% (14,6%); загальнопрофесійні - 21% (17,3%); спеціальні - 55% (39,2%); додаткові види підготовки - 0% (6,5%); факультативи - 5% (4,1%). Паралельно був переглянутий і перелік обов'язкових для вивчення студентами навчальних дисциплін з кожного циклу. Запропоновано вик
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-27; просмотров: 208; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.200.223 (0.017 с.) |