Значення та роль бібліотеки у формуванні наукового та громадського рівня особистості

 

Бібліотека (від грец. bіblio - книга, theke - сховище) сягає своїми коріннями III тис. до н. е. як сховище пам'яток шумерської культури, де зберігалися десятки тисяч глиняних пластинок з клинописними текстами у Месопотамії. Систематизовані за змістом пластинки розташовували у ящиках або закритих корзинах і до них додавали своєрідні каталоги - етикетки, які визначали зміст текстів, що знаходяться у сховищах.

Систему письма, що виникла у шумерів, клинопис, пізніше у ІІ-І тис. до н.е. запозичили вавилонці, ассирійці та інші народи Стародавнього Сходу.

Використовуючи культурну спадщину шумерської епохи, вавилонці створили літературу, яка досягла свого розквіту у II тис. до н. е. У вавилонських бібліотеках зберігалися зафіксовані на пластинках із металу, дерева, глини, слонової кістки історичні легенди і літописи, драматичні, релігійно-філософські і культово-службові твори. Особливе місце займав збірник законів царя Хаммурапі.

Найбільшою бібліотекою Стародавнього світу є бібліотека царя Ассирії Ашшурбаніпала. Він зібрав літературу на кількох мовах. У ній зберігалися медичні трактати і граматичні довідники, книги релігійного змісту і міфи, літописи ассирійських царів, записи астрологічних спостережень. Загинула бібліотека під час вавилонської війни.

У Стародавньому Єгипті для рукописних книг почали використовувати папірус. Стебла його у формі свитків були використані як основа для рукописних книг. Назву "папірус" поширено було і на сам рукопис. У VII ст. до н. е. папірусні свитки з'явились у Греції, а потім у Стародавньому Римі. Порівняно з глиняними плитками папірус забезпечував рукописним документам більш компактну форму, але він був ламким і недовговічним, тому провадилися дослідження у пошуках нових матеріалів для виготовлення книг.

Бібліотеки у Стародавньому Єгипті вважали зосередженням мудрості. Існували вони здебільшого при храмах. При багатьох бібліотеках навчалися писці, які вели облікові записи коштів, господарських операцій. Є відомості про книгосховище єгипетського царя Рамзеса II, заснованого у 1300 р. до н. е., де зберігалися релігійні твори, пророцтва, повісті, математичні і медичні трактати.

У ІІІ-ІІ ст. до н. е., в епоху проникнення греків на Схід, книга стала необхідним джерелом відомостей про світ. Виникла Олександрійська бібліотека, де книги досліджували, вивчали і розмножували переписуванням, вони поширювалися по всьому світу. Вона була створена у столиці Єгипту Олександрії правителем Єгипту Птоломеєм (III ст. до н. е.). Уже тоді була створена академія наук Стародавнього світу з бібліотекою, що налічувала 700 тис. текстів на багатьох мовах. В 642 р. правитель арабів Халіф Омар зайняв Олександрію, знищив бібліотеку, наказавши опалювати книгами і рукописами лазні.

На зміну папірусним свиткам у III ст. до н. е. прийшли плоскі форми пергаменту (від імені м. Пергам у Малій Азії). Виготовляли пергамент із недублених телячих і свинячих шкір. Писали на ньому із обох сторін.

У Римі на початку IV ст. н. е. було близько 30 великих бібліотек. Книги зберігали у шафах у систематизованому порядку, були каталоги і посібники з комплектування бібліотек. Існувало центральне управління бібліотек, яке очолював особливий чиновник - прокурор.

Близько 105 р. до н. е. у Китаї було винайдено папір, який дешевший і зручніший пергаменту. У І ст. н. е. папір проник на Близький Схід, а у XII ст. через Іспанію - до Європи.

В епоху Раннього Середньовіччя (V-ХІ ст.) перемога християнства ознаменувалась знищенням літератури минулих часів як язичеської. Не заборонялися лише релігійні книги, а читання античних творів було тяжким гріхом. Бібліотеки перемістилися із палаців і шкіл писців до церков і монастирів.

У Західній Європі найбільш значними були бібліотеки Кентерберійського абатства (Англія, VI ст.), монастиря біля Павії (Італія, VII ст.). Празького єпископату (Чехія, X ст.), Шартрського собору та інших монастирів (Франція, ІХ-Х ст.). Фонди цих бібліотек складалися з боговських книг і лише незначна кількість книг були твори античних авторів. Відомі також буддійські бібліотеки у Китаї, монастирські - у Візантії.

У Арабському халіфаті у кінці IX ст. значне поширення мали "будинки культури", де обслуговувалися читачі і навчалися діти.

Поява паперу сприяла поширенню рукописних книг. Для рукописних книг характерна малотиражність (3-5 примірників), великі витрати часу і праці на переписування, численні помилки та викривлення порівняно з оригіналом.

Виникнення книгодрукування відносять до середини XV ст., коли у Німеччині Йоган Гутенберг виготовив із виноробного преса друкарський верстат (1448 р.). Перші слов'янські книги з'явилися спочатку у Чехії, потім у Польщі, в XV - на початку XVI ст. книги почали видавати церковно­слов'янською мовою. Офіційним книгодрукуванням у Росії вважають 1564 р., коли Іван Федоров і Петро Мстиславець надрукували першу книгу "Апостол" у Москві церковнослов'янською мовою. Пізніше вони ж продовжили книгодрукування у Львові та інших містах України.

Київська Русь не поступалася західноєвропейським країнам у розвитку культури і освіти. До нашого часу дійшли рукописні відомості проте, що київські князі того часу були досить освіченими - знали іноземні мови, багато читали, створювали бібліотеки. У 1037 р. князь Ярослав Мудрий у Софійському соборі у Києві заснував першу бібліотеку, для якої сам написав багато книг. Перша бібліотека у Києві була свого часу найбільшим зібранням рукописних книг, сприяла зростанню числа освічених людей у Київській державі. Доля бібліотеки Ярослава Мудрого досі невідома.

У XI—XIIст. уже існували бібліотеки при монастирях і соборах у Києві, Новгороді, Чернігові, Владимирі. Є відомості про бібліотеки у Києво-Печерському (з XI ст.), Соловецькому, Кирило-Білозерському, Йосипо-Волоколамському та інших монастирях.

До наших днів збереглася бібліотека Софійського собору у Новгороді, книжковий фонд її налічує близько 1000 рукописних книг у стародруках.

Крім монастирських бібліотек на Київській Русі було багато бібліотек при училищах. Історики стверджують, що у період ХІ-ХІІІ ст. було не менше як 85 тис. тільки церковних книг. В Україні були відомі бібліотеки князів Острозьких, Київської академії (з XVII ст.), Львівського університету, Київського, Львівського, Чернігівського, Луцького, Острозького та інших братств. На початку XIX ст. засновані бібліотеки Харківського (1805 р.) і Київського (1834 р.) університетів, публічна бібліотека в Одесі (1830 р.).

У 20-30 роки нинішнього століття організовані в Україні державні бібліотеки. Тепер провідне місце займають масові і наукові бібліотеки.

Масові бібліотеки в Україні мають універсальні фонди. Вони задовольняють широкі читацькі запити - від художньої літератури до навчальної, науково-популярної і навіть спеціальної з усіх основних галузей знань.

Наукові бібліотеки забезпечують учених і спеціалістів літературою з відповідних галузей знань, виконують роботи, спрямовані на підготовку і підвищення кваліфікації кадрів науково-дослідного фаху.

Отже, забезпечуючи збереження і активне використання знань, накопичених у процесі еволюції людства, бібліотеки стали інтелектуальними центрами науки, сприяють підвищенню інтелектуального і морального потенціалу суспільства, гуманізації всіх соціальних процесів, сприяють формуванню наукового світогляду і підвищенню культурного рівня кожної окремої людини.

 

Бібліотечний фонд ДонНУЕТ

 

Бібліотеку справедливо називають лабораторією №1 університету. Її історія тісно пов’язана з історією навчального закладу. Разом з ним у 1959 році з Харкова до Донецька переїхала й бібліотека з книжковим фондом у 89 тисяч примірників. З цього часу протягом багатьох років її директором була Людмила Василівна Алейнікова.

Основою успішної діяльності бібліотеки є добре сформований книжковий фонд, обсяг якого виріс до 560 тисяч примірників. Бібліотека ДонНУЕТу за якісним складом фонду вважається найкращою бібліотекою економічного профілю в регіоні.

Гордістю й предметом особливих турбот бібліотекарів є фонд рідкісних книг 1858-1930 років видання, який нараховує більше 2 тисяч примірників. 133 найменування з цього фонду увійшли до Всеукраїнського реєстру рідкісних і коштовних видань.

З 1993 року пріоритетним напрямком розвитку бібліотеки стала автоматизація бібліотечно-бібліографічних процесів. Останнім часом фонд бібліотеки активно поповнюється виданнями на електронних носіях.

З 2003 року, з призначенням нового директора Тетяни Петрівни Ткаченко, ця робота активізувалася. Бібліотека придбала нове програмне забезпечення UNILIB, що дозволило автоматизувати технологічні процеси комплектування, наукової обробки документів, створення бази даних бібліотеки, видачі й прийому книг від читачів. Парк комп’ютерної техніки бібліотеки нараховує 55 сучасних комп’ютерів (35 із них – у користуванні читачів, інші – працівників бібліотеки).

Розвиток комп’ютерних технологій сприяв виникненню в бібліотеці нових структурних підрозділів і форм обслуговування читачів. Зараз у структурі бібліотеки:

§ 3 абонементи,

§ 8 читальних залів,

§ 3 спеціалізованих функціональних відділи,

§ зал нових надходжень,

§ зал каталогів,

§ відділ інноваційних каталогів з читальним залом документів на електронних носіях.

У відділі інноваційних каталогів формується повнотекстова колекція видань ДонНУЕТу, що є складовою проекту створення електронної бібліотеки університету. У цьому ж залі здійснюється електронний доступ через мережу Інтернет до фондів вітчизняних і зарубіжних бібліотек, до бази даних «Ліга-закон», бібліотечно-бібліографічної бази енциклопедії «Атлас-Аналітика» компанії «Індустрія інтелекту».

Величезне 2-поверхове сховище наукового абонементу містить сучасну наукову літературу для поглибленого вивчення навчальних дисциплін, підготовки й написання рефератів, курсових, дипломних, дисертаційних робіт, інших видів наукових досліджень, які проводяться як студентами, так і аспірантами, викладачами.

Наукова бібліотека Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського пропонує користувачам біля 800 тис. примірників книг, журналів, газет, стандартів, дисертацій, звітів про науково-дослідну роботу кафедр, компакт-дисків. Щорічно до фонду бібліотеки надходить більше 27 тис. нових книг, 330 найменувань періодичних, 500 видань на електронних носіях: енциклопедії, статистичні збірники, журнали, інтегровані навчально-атестаційні комплекси та інші.

Всі нові надходження заносяться до електронного каталогу, загальна кількість записів якого складає більш ніж 80 тисяч. Бібліотека створює і повнотекстові електронні бази даних: "Праці викладачів ДонНУЕТ", "М.І. Туган-Барановський", "Дисертації", "Автореферати дисертацій", "Лекції викладачів ДонНУЕТ” та інші. До послуг користувачів пропонується 1500 повнотекстових електронних документів викладачів університету. Для роботи з електронним каталогом і повнотекстовими документами читачам надано 36 персональних комп'ютерів.

Бібліотека має вихід до світової інформаційної мережі Internet, користується міжнародними повнотекстовими базами даних INTAS, EBSCO, "Ліга-Закон".

Тематично книжковий фонд цілком відповідає профілю підготовки фахівців 10 інститутами / факультетами університету і є найбільшим зібранням економічної літератури в Донецькому регіоні.

На загальній площі розмішені абонементи, 9 читальних залів на 900 місць.

Навчальна література видається користувачам додому на один семестр, наукова і художня - на два тижні. Літературою з фондів читальних залів читачі користуються без обмеження кількості. Обслуговування користувачів ведеться в автоматизованому режимі.

Адреса бібліотеки: 83017, м. Донецьк - 17, бул. Шевченка 30, навчальний корпус № 4, тролейбус №8, автобус № 32; e-mail: [e-mail].

Бібліотека має філії - галузеві читальні зали в інших корпусах: для факультету харчування та інституту харчових виробництв - навчальний корпус №3, інституту обліку і фінансів та інституту післядипломної освіти - навчальний корпус №6.

Абонементи і читальні зали працюють з 9 до 18 години, в суботу - з 9 до 17 години. Вихідний день - неділя. На період літніх канікул бібліотека працює з 9 до 17 години.

 

Рядки з архіву

Бібліотеку ДонНУЕТу було створено в січні 1920 року. Спочатку книжковий фонд бібліотеки нараховував 80000 примірників, у ній працювали 5 співробітників, що обслуговували близько тисячі читачів на рік.

На початку 50-х років бібліотечний фонд складав більше 40000 томів книг і періодичних видань, у 1954 році – уже 61193 примірників. У той час інститутська бібліотека передплачувала 133 журнали і 25 газет.

Книжковий фонд бібліотеки на сьогодні нараховує понад півмільйона примірників, у каталогах значиться 125 тисяч назв книг. За рік бібліотека, площа якої складає близько 1,5 тисяч квадратних метрів, обслуговує більше 400 тисяч читачів, яким видається понад 90 тисяч документів. Щорічно бібліотечний фонд поповнюється в середньому 15 тисячами нових книг і монографій, а щорічна передплата оформляється на 185 журналів і 50 газет.

 

Як відомо, ХХІ століття оголошено ЮНЕСКО століттям освіти. Освіта ж просто неможлива без інформації. Володар інформації завжди буде процвітати, і завдання співробітників бібліотеки – навчити студентів методиці пошуку інформації, умінню структурувати її хаотичні потоки, знаходити необхідне.