Б. Сприятлива, позитивна психологічна атмосфера в класі

Розпочати створення в класі сприятливої психологічної атмосфери вчи­тель може вже з представлення учням програми майбутньої діяльності. Учителі по-різному представляють учням таку програму з нового конкрет­ного предмету, курсу тощо. Вони можуть обмежуватися називанням теми і переліком того, чим займатимуться учні, а можуть розкрити зміст май­бутніх уроків, визначити завдання учнів та очікувані результати їхньої діяль­ності, розповісти про передбачувані методи і норми роботи й оцінювання її результатів. Важливо, представляючи програму діяльності, говорити не про один урок, а показувати перспективу у вивченні теми чи розділу. Якщо застосувати і в цьому місці уроку спеціальні технології, то це, на нашу дум­ку, допоможе зробити процес представлення змісту матеріалу, що буде вивчатися, не тільки цікавішим але й наочнішим¹⁵.

¹³ Sherman Dj. From Behavior to Constructed Learning // Constructing Knowledge in Social

Studies, 1998.

"ПометунО., ПироженкоЛ. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод.

посібник. — K., 2003. — С. 23.

¹⁵ ПометунО., ПироженкоЛ. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод.

посібник. — К., 2003. — С.27

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

Відкрита позиція педагога, ґрунтовне представлення програми майбут­ньої спільної діяльності сприяють зняттю напруження в аудиторії, дозволяють учням побачити перспективу власної діяльності, позбутися почуття невпевне­ності і страху перед майбутнім. Для реалізації такої позиції вчителю бажано:

• на початку уроку познайомити учнів з його цілями (тими результата­ми, яких він очікує від учнів наприкінці)¹⁶. Учні мають чітко зрозуміти, що від них вимагається. Це дозволить педагогові повернутися до результатів діяльності наприкінці уроку та проаналізувати разом з учнями рівень їх досягнення;

• познайомити із завданнями використання кожної технології чи ме­тоду. Це необхідно для того, щоб в учнів не виникало почуття мані­пуляції ними. Учитель, наприклад, має пояснити, що таким спосо­бом він не діагностує учнів, а допомагає їм краще організувати свою діяльність. У такому випадку учні ставляться до навчальної ді­яльності більш свідомо;

• розповісти учням, чому для вивчення цієї теми були обрані такі ме­тоди чи технологія. Важливо, щоб учні розуміли, що ця технологія слугує не для розваги, а допомагає їм краще розібратися в ма­теріалі, що вивчається, звернути увагу на деякі важливі аспекти, сприятиме набуттю ними потрібного досвіду;

• акцентувати увагу учнів на особливостях тієї чи іншої технології та тих ефектах, яких вони можуть досягти при правильній роботі. Деякі інтерактивні технології мають особливості при застосуванні. Напри­клад, інколи дуже важливим є початковий етап індивідуальної робо­ти, тому в цей час не можна розмовляти та ділитися своїми думка­ми з однокласниками. Або вчитель пропонує класу виконати зав­дання мовчки, знаходячи відповідні способи взаємодії між собою. Це не тільки забезпечує тишу на уроці, але й надає учням досвід, який потім аналізується. Тому вчителеві варто спеціально зауважи­ти на цих особливостях до початку роботи, щоб потім розпочати об­говорення, дискусію, бесіду навколо отриманих результатів, урахо­вуючи отриманий досвід і знання;

• розкрити алгоритм проведення технології та розповісти про послі­довність дій (надати пам'ятку діяльності). Не варто думати, що в та­кому випадку учням не буде цікаво. їм необхідно бачити перспекти­ву власної діяльності, знати її етапи та готуватися до них;

• відповісти на запитання учнів. Часто технологія передбачає різно­
манітну діяльність учнів, котра регламентується певними правила­
ми, які учням важко втримати у своїй увазі. Бажано після знайомства
з алгоритмом відповісти на всі їхні запитання. Це дозволяє уникнути
непорозумінь безпосередньо в момент роботи в технології.

¹⁶ Пометун О.Після вашого уроку учні зможуть або Поговоримо про результати навчання // Історія в школах України. — 2004. — № 6. — С.15-19.

Розділ 1. ТЕОРІЯ! ПРНКТИМП ІНТЕРАКТИВНОГО НЯВЧАННЯ

Наступним етапом в діяльності вчителя, що допомагає йому дізнатися іме­на учнів (або пригадати, якщо клас знайомий) а їм, у свою чергу, краще пізна­ти один одного, створити сприятливу атмосферу, є «знайомство». Прийоми проведення «знайомства», побудовані на інтерактивних технологіях, сприя­ють залученню учнів до спільної роботи, дають можливість згуртування колек­тиву. Важливо, щоб знайомство проходило в умовах, що не викликають су­перництва, протистояння, недовіри. Атмосфера довіри, як пише амери­канський психолог Р. Чалдіні у книзі «Психологія впливу», покращує ставлен­ня до того індивіда, з яким відбувається знайомство¹⁷. Якщо перше враження від початку праці буде пов'язано з позитивними емоціями, вчителеві буде легше забезпечити ефективну роботу в класі. А це дозволить уникнути роз­поділу класу на «ми» і «вони», проявів неповаги учнів один до одного.

«Знайомство» варто використовувати не тільки в новому класі, де учні не знають одне одного, але й у сформованому колективі з метою вста­новлення більш відкритих стосунків між учителем та учнями, а також між учнями. Наприклад, проведення «знайомства» після канікул, допоможе учням швидше включитись у спільну працю.

Знайомство з учнями педагог організовує за потребою: на початку на­вчального року або коли приходить у клас, з яким він не працював і не знайомий тощо. Зважати ж на емоційний стан — і свій, і учнів — він має постійно. У цьому йому допоможуть технології, за допомогою яких можна дізнатися, як почуваються учні, з яким настроєм вони прийшли на заняття.

Діагностика емоційного стану учнів допоможе вчителеві виявити проблеми та труднощі в соціально-психологічному аспекті, вибудувати свою діяльність з урахуванням її результатів. Знаючи, які емоції пере­важають в учнів, педагог відповідно вибудовує свою діяльність. Можна значно поліпшити психологічну атмосферу в аудиторії, поговоривши з учнями та налаштувавши їх на виконання завдання.

Іноді погане емоційне самопочуття учнів пов'язане з побоюваннями щодо майбутніх занять. Тому перед початком заняття варто попросити їх розповісти про свої очікування та побоювання, що дозволить учителеві краще розуміти свої дії.

Педагог пов'язує заняття з певними очікуваннями (учні добре підго­туються, будуть налаштовані на роботу, заняття пройде згідно з наміче­ним планом) і з визначеними побоюваннями (чи досить буде часу для засвоєння теми; наскільки попереднє заняття позначиться на інтелекту­альному й емоційному стані учнів; яка психологічна атмосфера буде в аудиторії). Учень теж приходить на заняття зі своїми очікуваннями та по­боюваннями: оцінять або не оцінять його діяльність на занятті, з яким настроєм прийде педагог, чи буде цікаво на занятті.

Успішність досягнення мети заняття багато в чому залежатиме від сту­пеня реалізації очікувань і спростування побоювань учнів і вчителя. На

¹⁷ Чалдини Р. Психология влияния. — СПб — 1999.— С. 5.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ-РЕПЛІЗНІІІЇ іНТЕРПКТИВНОГО НПЄЧПННЯ

інтерактивних уроках інколи може бути організований процес виявлення очікувань, що, на наш погляд, сприяє визначенню учнями своїх потреб і цілей у навчальному курсі, на уроці, допомагає вчителеві коригувати свою діяльність, висвітлюючи більш повно питання, що цікавлять учнів.

Важливо постійно повертатися до даних, одержаних протягом вияв­лення очікувань, аналізуючи хід освітнього процесу та зачіпаючи такі мо­менти, як:

• чи відповідають стиль викладу та зміст матеріалу, що вивчається, очікуванням і потребам учнів;

• чи відповідає зміст заняття на запитання, поставлені учнями на по­чатку заняття;

• чи не породжують дії вчителя на занятті відчуття страху та недовіри в учнів.

Подоланню деяких побоювань сприятиме встановлення правил по­ведінки чи норм роботи на уроці. Наприклад, деякі учні не висловлюють­ся на занятті, бо відчувають страх перед критичними зауваженнями своїх товаришів. Цю проблему, на наш погляд, допоможе подолати визначен­ня правил зворотного зв'язку та норм спільної діяльності.

Г. Андрєєва в книзі «Соціальна психологія» зазначає, що норми спіль­ної групової роботи — «це певні правила, що вироблені групою, прий­няті нею, і яким повинна підкорятися поведінка її членів, щоб їх спільна діяльність була можлива»¹⁸. У традиційній педагогіці педагог, приходячи до аудиторії, зазвичай знайомить учнів з правилами, за якими будува­тиметься робота на заняттях, з вимогами, які він висуватиме. Вимоги стосуються дотримання тиші і відсутності розмов учнів між собою, по­рядку ведення записів і виконання різних письмових, контрольних робіт. Такі норми створюють умови для ефективної роботи вчителя, адже, скажімо, шум заважає йому говорити, а учням — слухати, і найменше стосуються організації діяльності учнів, відводячи їм роль пасивних спостерігачів. Гарантом дотримання правил, установлених таким шля­хом, є сам учитель, і, якщо в класі порушується порядок, то він вимуше­ний підтримувати встановлені норми роботи, спираючись насамперед на свій авторитет.

Реалізація моделі інтерактивного навчання вимагає інших правил ро­боти та способів визначення цих правил. Перш за все, необхідно встано­вити такі норми, які дозволили б організувати спільну діяльність учнів, створити атмосферу комфорту та безпеки. Прикладом найпростіших правил роботи можуть бути такі:

• не оцінювати висловів один одного,

• говорити тільки від себе,

• конструктивно ставитися до висловів інших тощо.

¹⁸ Андрєєва Г. M. Социальная психология.— М., 2000.— С. 147.

Розділ і. ТЕОРІЯ 1 ПРПКТИИЙ ІНТЕРАКТИВНОГО HRB4RHHR

Визначення норм роботи відбувається в процесі спільної діяльності педагога й учнів. Якщо правила будуть прийняті й усвідомлені учнями як особисті, це гарантує їх дотримання в навчальній аудиторії незалежно від того, чи присутній там педагог. Крім того, під час такого визначення вчи­тель має можливість запропонувати класові норми, виконання яких ува­жає обов'язковим.

Бажано, щоб учитель приділив увагу процесу визначення норм спіль­ної діяльності вже на перших заняттях з курсу чи предмета. Це дозволить йому спиратися на них протягом усього навчального часу.

На уроках має панувати атмосфера пошуку та відкритості. Учитель і уч­ні ставлять одне одному запитання, аналізуючи проблеми й ухвалюючи рішення. Учні мають певні ролі під час виконання завдань, застосовують на практиці знання, уміння, навички: роблять припущення, збирають інформацію, впорядковують її, ставлять під сумнів висновки та досто­вірність джерел, оцінюють інформацію. Учителі показують підопічним, як виконувати завдання в класі та радше дають поради з метою корекції їхньої діяльності, ніж критикують чи оцінюють їх.

В інтерактивній, як і в будь-якій іншій моделі навчання, вчитель надає учням підтримку, та лише в тому обсязі, якого вони дійсно потребують. Педагоги пильнують за тим, що учні засвоюють, і тим, як вони думають, досліджують і спілкуються в процесі навчання. Учнів навчають відслідко­вувати власне навчання та поліпшувати рівень виконання роботи. Учителі варіюють ступінь керівництва учнями, надаючи їм більшої незалежності, коли зрозуміло, що вони до цього готові. Створюється навчальне сере­довище, де учні почуваються захищеними і вільними для випробування нових завдань і в якому навіть невдалі спроби можуть зрештою призвес­ти до остаточного успіху.