Читання в парах /узагальнення в парах

Мета: дозволяє учням проявляти більше ініціативи в процесі власного навчання й навчання один одного. Цей метод призначений для того, щоб сприяти різним видам мислення, а вся діяльність у сукупності спрямова­на на покращення розуміння тексту учнями.

Кількість учнів: з будь-яким складом класу.

Необхідний час: вимагає в 3-4 рази більше часу, ніж просте читання тексту вголос.

Обладнання: один примірник тексту для кожної пари.

Порядок роботи:

Крок 1. Виберіть інформативний текст розумної довжини. У ньому або мають бути короткі абзаци (не більше трьох речень у кожному), або вам треба розбити його на короткі розділи.

Крок 2. Якщо цей метод є новим для учнів, вам потрібно спочатку про­демонструвати його:

А. Прочитайте абзац уголос і узагальніть його зміст. Зазначте, що це одна з двох ролей при виконанні цього завдання. Поясніть, що таке уза­гальнення, як його треба виконувати: воно коротше, ніж висхідний текст, але містить усі його основні ідеї.

Б. Сформулюйте два запитання за текстом і попросіть учнів відповісти на них. Поясніть, що це друга з двох ролей при виконанні цього завдання.

Крок 3. Попросіть учнів об'єднатися в пари. Поясніть, що один з них прочитає перший абзац (або позначений вами уривок) і узагальнить його, як ви показали. Надайте час, щоб усі це зробили. Потім перевірте розу­міння, попросивши кількох учнів зробити узагальнення. Якщо необхідно, прокоментуйте відповіді.

Тепер попросіть другого учня в парі поставити запитання до цього уривку. Після того, як вони це зроблять, перевірте розуміння, попросивши кількох учнів виголосити свої запитання. Знову, якщо необхідно, зробіть коментарі, сказавши, як можна поліпшити запитання.

Крок 4. Коли учні зрозуміють, як виконується таке завдання, попросіть їх продовжувати роботу самостійно — читати, узагальнювати та ставити запитання за текстом — абзац за абзацом. Нагадуйте їм про необхідність мінятися ролями після читання й обговорення кожного абзацу.

Додаткові міркування

«Читання в парах / Узагальнення в парах» є ефективним способом за­лучення учнів до уважного читання важкого тексту.

Розділ V. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ

УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЇ

ЗНАНЬ, ОРГАНІЗАЦІЇ РЕФЛЕКСІЇ

ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ЗАГАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ

К

оли учні зрозуміли ідеї та поняття уроку, необхідно переходити до наступної частини уроку — підсумкової. Підсумки є найбільш важ­ливою частиною інтерактивного навчання.

Завдання цього етапу уроку: систематизувати засвоєний матеріал; за­стосувати нові знання в умовах нової пізнавальної ситуації; прояснити зміст опрацьованого; співвіднести реальні результати з очікуваними; про­аналізувати, чому відбулося так чи інакше; зробити висновки; закріпити чи відкоригувати засвоєння; намітити нові теми для обмірковування; устано­вити зв'язок між уже відомим і тим, що слід засвоїти, чого навчитись у майбутньому; скласти план подальших дій.

Учителеві треба створити умови для того, щоб учні відрефлексували те, про що дізналися, та запитали себе, що це означає для них, як це змінює їхні попередні уявлення, зрештою, як вони зможуть це використовувати у своїй подальшій пізнавальній діяльності та в житті. Вони мають також оцінити влас­ний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу і спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання; порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших та інколи скоригувати певні позиції.

Отже, технологізація навчання передбачає обов'язкову рефлексію, під якою в педагогіці розуміють здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви та зіставляти їх із суспільно значущими цінностями, а також діями та вчинками інших людей. Мета ре­флексії — згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяль­ності — її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримані ре­зультати тощо.

Проведення рефлексії на уроці включає такі етапи:

• зупинка дорефлексійної діяльності. Будь-яка попередня діяльність має бути завершена чи призупинена. Якщо виникли труднощі в розв'язанні проблеми, то після рефлексії її розв'язання може бути продовжене;

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

• відновлення послідовності виконаних дій. Усно чи письмово відтво­рюється все, що зроблено, в тому числі і те, що на перший погляд здається дріб'язковим;

• вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору її ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням тощо. Пара­метри для аналізу рефлексійного матеріалу вибираються із запро­понованих учителем;

• виявлення та формулювання результатів рефлексії. Таких резуль­татів може бути виявлено декілька видів: предметна продукція діяль­ності — ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на запитання то­що; способи, які використовувалися чи створювалися протягом ді­яльності; гіпотези відносно майбутньої діяльності.

Важливим чинником, що впливає на ефективність рефлексії в навчанні, є різноманітність її форм і прийомів, їх відповідність віковим та іншим особливостям дітей. Рефлексія не повинна бути лише вербальною — це можуть бути малюнки, схеми, графіки тощо.

Навчання в межах традиційного уроку не потребує переосмислення ні від учителя, ні від учнів, у ньому немає місця рефлексійним видам діяль­ності. Замість цього застосовується так зване закріплення й узагальнення отриманих знань, що не дозволяє учням оцінити себе, рівень власних до­сягнень, шлях отримання навчальних результатів і перспективи в подаль­шому навчанні, і майже не передбачає наступного коригування вчителем мети та змісту навчання. На відміну від традиційного навчання, де вияв­лення прогалин, наприклад у засвоєнні учнями змісту навчання, є таким, що засуджується, в інтеракції — це лише привід для вчителя й учнів розібратись у тому, чому так сталося і як можна покращити навчання.

Учителям ця складова інтерактивного навчання дозволяє, крім усього, побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи.

Таким чином, цей етап уроку має на меті:

• узагальнити, систематизувати основні ідеї;

• інтерпретувати нові поняття, ідеї;

• обмінятися думками;

• апробувати ці ідеї, а також відрефлексувати процес навчання, що відбувся;

• виявити особисте ставлення до матеріалу та процесу навчання;

• оцінити, перебіг власного навчання, його результати;

• поставити додаткові запитання.

Нижче наведені прийоми, методи та технології, що допоможуть учителю організувати підсумковий етап навчання як на уроці засвоєння нових знань, так і на спеціальних уроках, що є підсумковими до теми, розділу тощо.

Завершують цей розділ спеціальні технології рефлексії.

Розділ V. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ УЗАГАЛЬНЕННЯ. СИСТЕМАТИЗАЦІЇ 3HRHb

ПРИЙОМИ, МЕТОДИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ

АКВАРІУМ

Мета: ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати й аргументувати свою думку на етапі осмислення нового матеріалу. Може бути запропонований тільки за умо­ви, що учні вже мають добрі навички групової роботи.

Кількість учнів: добре працює в групах з 4-5 осіб. У класі може бути 4-6 таких груп.

Необхідний час: від 15 до 40 хвилин.

Обладнання: можна приготувати картки із завданнями для груп.

Порядок роботи:

Крок 1. Учитель об'єднує учнів у групи по 4-5 осіб і пропонує їм ознай-омитисяь із завданнями.

Крок 2. Одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ря­ду в класі, де стоять парти). Це необхідно для того, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню.

Ця група отримує завдання для проведення групової дискусії, сформу­льоване приблизно таким чином:

• Прочитайте завдання вголос.

• Обговоріть його в групі.

• За 3-5 хвилин дійдіть спільної думки або підсумуйте дискусію.
Крок 3. Поки діюча група займає місце в центрі, вчитель знайомить ре­
шту класу із завданням і нагадує правила дискусії у малих групах.

Крок 4. Групі в центрі кола пропонується протягом 3-5 хвилин уголос об­говорити можливі варіанти розв'язання проблемної ситуації. Учні, які пребу-вають у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у перебіг обговорення.

Крок 5. Коли сплинув час, відведений для дискусії, група повертається на свої місця, а вчитель ставить до класу запитання:

• чи погоджуєтеся ви з думкою групи?

• чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

• який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?
На таку бесіду відводиться не більше 2-3 хв.

Крок 6. Після цього інша група займає місце в «акваріумі» й обговорює наступну ситуацію.

Крок 7. Наприкінці вчитель має обговорити з учнями хід групової ро­боти, прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії в малих гру­пах і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого вдоскона­лення таких навичок. У межах «акваріуму«можна підбити підсумки уроку або за браком часу обмежитись обговоренням роботи кожної групи.

ПО

ПРИЙОМИ. МЕТОПИ ТЯ ТЕХНОЛОГІЇ

ВІДГАДАЙ

Мета: розвиток логічного мислення, вміння ставити запитання, попо­внювати термінологічний словник учнів з предметів, удосконалювати на­вички роботи в групі

Кількість учнів: до ЗО.

Необхідний час: до 20 хвилин.

Обладнання: аркуші паперу (формат А-4) з написаними на них тер­мінами.

Порядок роботи:

Крок 1. Учитель підбирає 4-5 вивчених понять, виходячи з теми уроку або розділу програми, записує їх на непрозорих картках (на одній картці — один термін). Розмір карток — приблизно піваркуша формату А-4.

Крок 2. Потім учитель об'єднує клас у малі групи, причому кількість груп має відповідати числу обраних термінів. Далі він розставляє картки з на­писаними на них термінами поруч з кожною групою таким чином, щоб гру­па не могла бачити свого терміна, а іншим його було добре видно.

Крок 3. Групам пропонується протягом п'яти хвилин скласти п'ять «за­критих» (відповідь може бути тільки «так» або «ні») запитань, що дозволять групі дати визначення свого терміна. Наприклад, якщо йдеться про термі­ни, пов'язані з вивченням на уроках історії в 6-му класі розділу «Давній Єгипет», учні можуть поставити такі запитання: 1. Це людина? 2. Це яви­ще? 3. Чи стосується цей термін простої людини? 4. Чи стосується він управління державою? 5. Це глава держави?

Крок 4. Далі організується групова взаємодія: групи обмінюються за­питаннями, намагаючись відгадати своє поняття та визначити його.

Група має право поставити відразу тільки одне запитання, попередньо визначивши іншу групу, що буде на нього відповідати. Усі інші групи по черзі відповідають на запитання кожної групи.

Крок 5. Якщо група не визначила своє поняття, поставивши всі п'ять запитань, учитель пропонує іншим групам допомогти їй дати визначення поняття, прямо не вказуючи на нього (це можуть бути асоціації, порівнян­ня тощо). Потім групі надається ще одна спроба.

Додаткові міркування

Педагог має чітко стежити за послідовністю та кількістю поставлених запитань.

Учні можуть фіксувати всі етапи роботи в зошиті та по закінченні мето­ду проаналізувати свою діяльність.

ДЕБАТИ Мета: поглибити розуміння засвоєної теми, навчити учнів посідати певну позицію зі спірного питання або суперечливої проблеми, підкріплю-

Розділ V. ПРИЙОМИ і МЕТОДИ УЗПГРЛЬНЕННЯ. СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗгіПнЬ

вати свою позицію аргументами, відбивати контраргументи, дискутувати цивілізовано.

Кількість учнів: до ЗО.

Необхідний час: від 20 до ЗО хвилин.

Обладнання: не потребує.

Порядок роботи:

Крок 1. Підготуйте бінарне питання, тобто таке, на яке можливі дві відповіді — «так», або «ні». Учитель формулює питання, з якого думки учнів дійсно розділяться, і пише його на дошці, щоб усі бачили. (Якщо ви не впевнені, що учні з цього питання розділилися приблизно порівну, то перш ніж переходити до дебатів, попросіть їх піднести руки — щоб побачити, як розділилися думки.)

Крок 2. Учні обмірковують питання та вільно його обговорюють. Спо­чатку кожен учень може самостійно написати свою відповідь на аркуші па­перу, а через 2 хвилини учні можуть обговорити свої відповіді з партнером у парі, щоб стимулювати додаткові ідеї.

Крок 3. Учитель просить учнів розділитися. Ті, хто вважають, що пра­вильною є одна відповідь на питання, встають і вишиковуються вздовж однієї стіни класу; а ті, хто вважають, що правильна інша відповідь — уз­довж стіни навпроти. Ті, хто не хоче приєднатися ні до тих, ні до інших (тобто, обміркувавши питання, думає, що обидві сторони частково праві, або що не права ні та, ні інша сторони), мають стати вздовж стіни між дво­ма іншими.

Крок 4. Учитель пояснює основні правила:

А. Учні не повинні проявляти жорсткість і некоректність стосовно одне од­ного (учителю, можливо, варто пояснити й продемонструвати, що це значить).

Б. Якщо учні чують аргумент, що змушує їх змінити свою думку, вони мають перейти на іншу сторону (або до центру).

Крок 5. Учні з кожної сторони мають 3-4 хвилини, аби вирішити, чому вони на цій стороні. Потім учитель просить їх сформулювати кілька ре­чень, що виражають їхню позицію. Учитель просить учнів з кожної сторо­ни призначити когось, хто висловить їхню позицію.

Крок 6. Одна людина з кожної сторони (включаючи й групу тих, хто не приєднався) озвучує позицію цієї групи.

Крок 7. Тепер будь-який учень з будь-якої команди може щось сказати (контраргументи або спростування) у відповідь на те, що сказала інша ко­манда, або ж додаткові аргументи на підтримку сторони своєї команди.

Крок 8. Учитель відслідковує, як виконується завдання, і піклується, аби тон висловлювань не почав переходити в негативні нападки. Педагог просить зробити пояснення, пропонує сам одну-дві ідеї, за потреби виступає «ад­вокатом диявола». Він переходить з однієї сторони на іншу, заохочує учнів переходити на іншу сторону, якщо їх переконали висловлені аргументи.

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ ТП ТЕХНОЛОГІЇ

Крок 9. За 10-15 хвилин учитель просить кожну сторону узагальнити сказане.

Крок 10. Учитель «підбиває підсумки» дебатів, аналізуючи висловлені ідеї й аргументи. Або ж він може попросити кожного учня написати есе з аргументованим викладом своїх думок з цього питання.

Додаткові міркування

Дебати можуть бути корисним і енергійним способом досліджувати якісь ідеї. Але вчитель повинен уважно стежити за тим, щоб дух змагаль­ності не захопив учнів і не перешкодив їм побачити нюанси в обговорюва­них ідеях.

Поради

Протягом дебатів ви можете за допомогою пантоміми моделювати поведінку при зміні позиції: після того, як хтось пропонує гарний аргу­мент, ви на мить удаєте замисленого, а потім переходите на протилеж­ну сторону.