Правове регулювання житлового будівництва на селі

І. Одним з головних напрямів відродження сіл України, поліпшення демографічної ситуації у державі чинне законо­давство визначає будівництво житла для працівників сільсь­кого господарства, підприємств агропромислового комплек­су, освіти, культури, побутового обслуговування тощо. Націо­нальною програмою розвитку сільськогосподарського вироб­ництва ставиться завдання досягти введення в дію щорічно до 2000 року 4,2 млн кв. метрів житла зі збільшенням до 5,6 млн кв. метрів у наступні роки; при цьому будуть створені умови, при яких переважна більшість житла споруджуватиметься ін­дивідуальними сільськими забудовниками, яким будуть нада­ватись довгострокові пільгові державні кредити залежно від демографічної ситуації населених пунктів та регіонів.

Регулювання суспільних відносин, які виникають у проце­сі будівництва житла у сільській місцевості здійснюється нині Законом України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу", нормами земельного, цивільного законодавства і спеціальних нормативних актів. При цьому слід мати на увазі, що правове регулювання жит­лового будівництва на селі залежить від виду відносин, суб'єктного складу останніх та ряду інших обставин. Нині будівництво житла у сільській місцевості може проводитись під­рядним способом підприємствами системи Украгробуду як за кошти державного бюджету, так і окремих товаровиробників; господарським способом за рахунок коштів сільськогоспо­дарських товаровиробників; а також шляхом індивідуального житлового будівництва. Тому при регулюванні відносин, які виникають при реалізації перших двох способів будівництва житла слід застосовувати норми цивільного законодавства про договори на капітальне будівництво та містобудівельні законодавчі акти, пов'язані з проектуванням і забудовою сільських населених пунктів. Що стосується правового забез­печення індивідуального будівництва, то крім містобудівель­ного законодавства, регулювання суспільних відносин має здійснюватись нормами Закону "Про пріоритетність соціаль­ного розвитку села та АПК", а також прийнятою на його ви­конання постановою Ради Міністрів України від 15 грудня 1990 р. "Про додаткові заходи щодо розвитку індивідуального будівництва на селі та поліпшення соціально-демографічної ситуації у трудонедостатніх господарствах”.

2. Чинним законодавством України передбачається, що селу має надаватись перевага над містом (з розрахунку на ду­шу населення) у спорудженні житла та інших об'єктів соці­ально-культурного і побутового забезпечення. Ці переваги полягають у матеріально-технічному і ресурсному забезпе­ченні, оподаткуванні, кредитуванні індивідуальних забудов­ників тощо. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про прі­оритетність соціального розвитку села і АПК", Уряд України та місцеві ради народних депутатів покликані сприяти роз­виткові індивідуального житлового будівництва на селі, ство­рювати забудовникам, в тому числі працівникам соціальної сфери і сфери обслуговування сільського населення, які про­живають у селі, пільгові умови по забезпеченню будівельними матеріалами й обладнанням, надавати їм послуги і пільгові довгострокові кредити. При цьому названий Закон передба­чає компенсацію за рахунок республіканського чи місцевого бюджетів половини одержаних кредитів через 5 років після введення будівлі в експлуатацію. Така пільга надається, якщо власник будинку бере участь у сільськогосподарському виробництві або у переробній промисловості та соціальній сфері села.

Сім'ям, які мають дітей і працюють у зазначених галузях у сільській місцевості, половина пільгових банківських креди­тів компенсується після введення будівель в експлуатацію. Молодим сім'ям, які мають двох дітей віком понад один рік, погашається половина залишку кредиту, а при наявності у сім'ї трьох і більше дітей віком понад один рік — весь зали­шок кредиту. Ці пільги надаються за рахунок державного і місцевого бюджетів. Порядок надання пільгових довгостро­кових банківських кредитів для індивідуальних сільських за­будовників визначаються Урядом України.

При спорудженні житла в сільській місцевості підрядним способом за рахунок власних коштів індивідуального забудов­ника йому компенсується з державного бюджету частина кошторисної вартості житлового будинку і господарських бу­дівель, що не належать до прямих витрат підрядних будівель­них, організацій і включається до кошторисів будівництва згідно з чинними нормативними актами.

Індивідуальні забудовники, які споруджують житлові бу­динки і господарські споруди, не користуються кредитами і працюють у сільському господарстві, переробній галузі або соціальній сфері села, отримують компенсацію за рахунок держави у розмірі 35 відсотків їх кошторисної вартості. Зазна­чені пільги зберігаються також за вказаними особами у разі спорудження житла та господарських будівель на кооператив­них засадах.

Надання селу переваг у житловому та іншому будівництві передбачає створення необхідної мережі цехів і дільниць на селі по виготовленню дерев'яних і металевих виробів за за­мовленням населення, забезпечення цих виробництв меха­нізмами й інструментами, а також спеціалізованих торговель­них баз, магазинів-складів, майданчиків по торгівлі будівель­ними матеріалами й обладнанням. Для доставки матеріалів сільському населенню планується додатково залучати на до­говірних умовах, в тому числі у вихідні дні, вантажно-розван­тажувальні механізми й автотранспорт сторонніх підприємств і організацій, перелік яких визначається місцевими радами народних депутатів.

3. Чинне законодавство України нині не регламентує роз­міри індивідуальних житлових будинків і господарських споруд, що зводяться у сільській місцевості. Тому громадяни та юридичні особи вправі замовляти для себе нові проекти інди­відуальних житлових будинків і надвірних будівель для всіх природно-кліматичних зон республіки, які забезпечують ве­дення різних форм господарювання, підвищення якості архі­тектурного вирішення і добротності споруд, створення не­обхідного інженерного обладнання, широке застосування місцевих будівельних матеріалів, ефективних конструкцій, виробів та інженерного обладнання, відображення націо­нально-побутових особливостей і реалізації побажань забу­довників.

Законом України "Про пріоритетність соціального розвит­ку села і АПК" передбачається, що особи, які переселяються у трудонедостатні населені пункти, і місцеве населення віком до 40 років, зайняте в сільському господарстві, переробних і обслуговуючих галузях агропромислового комплексу або со­ціальній сфері цих сіл, забезпечуються житлом і господар­ськими будівлями за рахунок державного бюджету. Житло, збудоване в сільській місцевості за рахунок бюджетних кош­тів, через 10 років передається в особисту власність цим гро­мадянам за умови їх постійної роботи в зазначених галузях.

Критерії трудонедостатніх населених пунктів з урахуван­ням чисельності працездатних жителів та інших факторів, а також види пільг визначаються Урядом України, а перелік цих населених пунктів —місцевими радами народних депу­татів.

Крім того, названим переселенцям може надаватись одно­разова грошова допомога на обзаведення господарством у встановлених розмірах з розрахунку на голову сім'ї та окремо на кожного члена сім'ї. Вказані суми допомоги погашаються у половинному розмірі за рахунок підприємств і організацій, куди працевлаштовуються особи, які переселяються, а друга половина — за рахунок республіканського бюджету (при між­обласному переселенні) та місцевого (при внутріобласному переселенні) бюджетів.

Для заохочення молоді до 30-річного віку, яка залишаєть­ся працювати у сільському господарстві або переїхала у сільську місцевість на постійне місце проживання і побудува­ла житло, рекомендується сільськогосподарським та іншим товаровиробникам АПК виплачувати грошову допомогу на обзаведення господарством. Банкам рекомендовано видавати господарствам, які не мають власних коштів, довгострокові кредити з погашенням їх протягом 5 років, починаючи з на­ступного року після одержання позики.

4. Чинним законодавством України передбачається захист прав сільськогосподарських підприємств щодо збудованого ними житла та інших об'єктів соціально-культурного та побу­тового призначення. Так, наприклад, Закон України "Про підприємства" забороняє вилучення об'єктів соціально-куль­турного та побутового призначення, житла, яке збудоване за рахунок коштів підприємств, місцевими радами народних де­путатів або іншими органами без згоди власника та трудового колективу підприємства. Сільськогосподарські підприємства вправі за рішенням своїх органів управління проводити реалі­зацію чи безкоштовну передачу збудованих житлових будин­ків та інших споруд своїм працівникам. Зокрема, дозволено радгоспам та іншим державним товаровиробникам і рекомен­довано колективним сільськогосподарським підприємствам, кооперативам продавати своїм працівникам житлові будинки присадибного типу з надвірними будівлями, зведеними за ра­хунок коштів господарства і кредитів банку, з оплатою цим працівникам залежно від їх ставлення до праці, стажу роботи на підприємстві та на підставі рішення трудового колективу не менше 40 відсотків вартості житлового будинку з надвір­ними будівлями щомісячно рівними частинами протягом 50 років від дня продажу. При цьому вартість будівництва обчис­люється в порядку, за цінами і нормами, встановленими для визначення кошторисної вартості державного житлового бу­дівництва.

Законом України "Про пріоритетність соціального розвит­ку села та АПК в народному господарстві" передбачається збереження і розвиток поселенської мережі. Зокрема, у ст. 10 названого Закону зазначається, що держава захищає сільську поселенську мережу незалежно від категорії, величини й міс­ця розташування сільських населених пунктів. Будь-які пере­творення сільських поселень (об'єднання, роз'єднання, пере­йменування в іншу категорію тощо) можуть здійснюватись за рішенням сесій районних рад народних депутатів лише з волі жителів цих поселень. В Україні запроваджується організація постійного обстеження та паспортизації сільської поселен­ської мережі (моніторинг). Порядок здійснення моніторингу встановлюється Урядом.