Система органів управління в державних сільськогосподарських підприємствах

1. Структура виробництва та обумовлена нею система ор­ганів управління в радгоспах утворюється згідно з вимогами Закону "Про підприємства в Україні" з урахуванням особли­востей сільськогосподарського виробництва і місцевих вимог, які в переважній більшості закріплюються "в Статуті підпри­ємства. До останнього часу порядок організації виробництва і утворення системи органів управління на державних підпри­ємствах жорстко регламентувався відомчими актами (мініс­терствами і відомствами), грунтувався на загальних підходах до побудови організаційної структури: виробничих підрозді­лів, допоміжних служб, адміністрації радгоспу.

В процесі економічної реформи, впровадження повного госпрозрахунку, який супроводжується розширенням прав підприємства і трудового колективу, підприємства стали са­мостійніше вирішувати питання побудови організаційної структури виробництва і управління. При його вирішенні за­конодавство висуває лише одну вимогу: щоб система органів управління будувалася з додержанням принципу поєднання: прав власника відносно господарського використання землі та майна і самоврядування колективу.

В державному підприємстві структура виробництва і сис­тема органів управління утворюється власником і трудовим колективом у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 14 Закону "Про підприємства в Україні" підприємство самостійно визначає структуру управління,

встановлює штати. Безпосередньо питання структури управління штатів можуть вирішувати ради підприємства, яким власник делегує свої права і в якому беруть участь представники колективу. Порядок самоврядування трудового колективу встановлюється самим колективом і закріплюється в статуті підприємства (п. 2 ст. 15 Закону "Про підприємства в країні"). Створена на принципах самоврядування з участю повноважених представників власників, структура виробництва і управління відображає їхні інтереси з питань органів виробництва і соціального розвитку. Розширення прав підприємства у питаннях утворення; структури виробництва і управління сприяло тому, що в них тепер утворюються різноманітні внутрішні підрозділи господарювання та обумовлені цим структури управління.

2. Відповідно до Закону "Про підприємства в Україні" ди­ректор призначається на посаду власником підприємства і виступає в ролі уповноваженого власником органу. З ним ук­ладається контракт. Призначення на посаду заступників ди­ректора, керівників і спеціалістів підрозділів апарату управ­ління і структурних підрозділів (виробництва, цехів, відділів, відділень, дільниць, ферм тощо), а також майстрів і старших майстрів здійснюється директором підприємства. До його компетенції належить і звільнення цих працівників із посади. Дещо по-іншому будується структура виробництва і уп­равління у спільних підприємствах і організаціях, де є частки як державного, так і недержавного майна.

Вони утворюються здебільшого за рахунок майна і внесків державних і недержавних підприємств. Спільне підприємство (організація) в сільському господарстві може бути утворене у формі господарського товариства. Воно здійснює права пов­ного господарського відання закріпленим за ним майном, яке належить за правом спільної власності державі, колективним, кооперативним і громадським підприємствам і організаціям у розмірах, які відповідають часткам підприємств-учасників. Закон "Про власність" і Закон "Про підприємства в Україні" дозволяють брати участь у спільних підприємствах і окремим громадянам, трудовим і селянським (фермерським) господар­ствам, орендним колективам.

Найвищим органом управління спільного підприємства є збори уповноважених представників підприємств-учасників (власників майна). Вони мають кількість голосів залежно від розмірів і частки майнової участі.

Збори уповноважених представників підприємств-учасників обирають раду підприємства, її голову — директора і чле­нів ревізійної комісії. Відповідно до статуту виробнича струк­тура спільного підприємства, а також штатний розпис і пра­вила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються йо­го радою або ж зборами учасників підприємства.

3. Компетенція зборів колективу державного і спільного підприємства випливає з Закону "Про підприємства в Украї­ні", зокрема з його вимог, що управління господарством здій­снюється на основі поєднання принципу самоврядування ко­лективу і прав власника щодо господарського використання майна.

До компетенції зборів трудового колективу підприємства, зокрема, належить:

а) вирішення питання, пов'язаного з викупом майна під­приємства. Воно вирішується в разі переходу останнього в ці­лому на оренду, перетворення його в колективне підприєм­ство, господарське або ж акціонерне товариство;

б) вирішення питання про укладення з адміністрацією під­приємства колективного договору, розгляд його проекту і пе­редача повноважень профспілковому комітетові або іншому органові підписати той від імені колективу;

в) обрання (відкликання) представників до ради підприєм­ства від трудового колективу (в кількості, передбаченій стату­том), заслуховування звітів про їхню діяльність;

г) обрання ради колективу і встановлення її функцій;

д) розгляд і вирішення відповідно до Статуту підприємства питання самоврядування трудового колективу;

е) визначення і затвердження переліку і порядку надання працівникам підприємства соціальних пільг;

є) участь у матеріальному і моральному стимулюванні пра­ці, заохочення винахідницької та раціоналізаторської діяль­ності; порушення клопотання про представлення працівників до державних і урядових нагород.

Окремі з цих повноважень можуть належати до компетен­ції ради або ж вирішуватись в іншому порядку, передбачено­му Статутом підприємства.

Трудовий колектив державного чи спільного підприєм­ства, в якому частка держави чи місцевої ради у вартості майна складає більше 50 відсотків, а також колектив спільного підприємства, де частка у вартості майна господарств-учасників становить понад 50 відсотків, разом із засновником роз­глядає зміни й доповнення до Статуту підприємства, визна­чає умови наймання керівника, бере участь у вирішенні пи­тання про виділ із складу підприємства одного чи декількох структурних підрозділів для створення нового підприємства. Разом із власником трудовий колектив вирішує питання про вступ і вихід з об'єднання підприємств, про оренду під­приємства, створення на базі колективу орендарів для пере­ходу на оренду і викупу підприємства. При частковому викупі майна трудовий колектив набуває права співвласника, а під­приємство — статус спільного. Після повного викупу колек­тив набуває прав колективного власника.

4. Законом "Про підприємства в Україні" законодавче ви­рішено питання про поєднання в управлінні прав власника майна і самоврядування трудового колективу. Пункт 1 ст. 14 передбачає, що власник чи уповноважений ним орган можуть делегувати свої права з управління раді (правлінню) підпри­ємства або іншому органові, передбаченому Статутом підпри­ємства, який представляє інтереси власника і колективу. Та­ким чином, у своїй діяльності рада виражає інтереси власни­ка і трудового колективу. Виходячи з цього, визначається компетенція ради підприємства і порядок її утворення.

5. З урахуванням основних положень законодавчих актів і практики їх застосування щодо делегування власником окре­мих повноважень раді підприємства в Статуті підприємства можна передбачити питання, що нею вирішуються:

визначення загальних напрямів економічного і соціально­го розвитку підприємства, порядку розподілу чистого прибут­ку; прийняття рішення про випуск цінних паперів підприєм­ства, а також про придбання цінних паперів інших підпри­ємств і організацій; вирішення питання про утворення і ді­яльність дочірніх підприємств, філій та інших відособлених підрозділів, входження підприємства в асоціації та об'єднан­ня І вихід з них; прийняття рішення щодо зовнішньоеконо­мічної діяльності підприємства; розгляд конфліктної ситуації між адміністрацією і трудовим колективом, вжиття заходів для їх вирішення; вирішення інших питань, передбачених статутом.

Рада підприємства вирішує віднесені до її компетенції пи­тання на своїх засіданнях. Правила і порядок прийняття рі­шень радою регламентуються Статутом. В ньому, зокрема, може бути визначено, що рада правомочна приймати рішен­ня, якщо на її засіданнях присутні не менше 2/3 обраних чле­нів. Рішення приймаються простою більшістю голосів. Мо­жуть бути встановлені й інші правила в обсягах, делегованих раді власником майна, тобто державним органом.

§ 3. Правове становище директора (керівника)