Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Банкрутство сільськогосподарського підприємстваСодержание книги
Поиск на нашем сайте
1. Виробничо-фінансова діяльність сільськогосподарського підприємства охоплює собою суспільні відносини, що виникають в разі банкрутства. Банкрутство розглядається як економічно-фінансове, правове і соціальне явище. Його економічно-фінансова сутність полягає у відсутності або недостатній наявності у підприємствах необхідних коштів для своєї фінансової діяльності, належного і своєчасного розрахунку за своїми фінансовими, в тому числі кредитними зобов'язаннями, тобто відповідальності за свої борги. При банкрутстві першорядною є кредитна заборгованість перед банком, у якого підприємство брало кредит, його заборгованість перед стороною, з якою воно перебуває у договірних відносинах, та іншими суб'єктами. За сучасних умов особливо поширеною є заборгованість перед фінансово-податковими органами щодо сплати податків, розрахунків за мінеральні добрива, отрутохімікати, пальне, а також заборгованість сільськогосподарського підприємства перед своїми членами КСГП (ВСГК, АГСТ) і перед працівниками державного сільськогосподарського підприємства. Подібною може бути також заборгованість селянського (фермерського) господарства. З правого аспекту банкрутство має безпосереднє відношення до правового становища і реалізації сільськогосподарським підприємством своєї правосуб'єктності. Йдеться про те, що внаслідок банкрутства, тобто припинення діяльності підприємства як юридичної особи і покладання на нього особливого порядку розрахунків за всіма видами його боргу перед кредиторами, в першу чергу, нормами права, регулюються правові наслідки визнання суб'єкта права підприємництва банкрутом. Становище збанкрутілого сільськогосподарського підприємства має соціальну значущість. Остання в першу чергу полягає в ущемленні всіх конституційних прав членів колективно-кооперативних і державних сільськогосподарських підприємств. В разі банкрутства підприємства його працівники залишаються без роботи. Банкрутство настає не за один день господарювання. На протязі останніх двох—трьох років ці господарства не проводять належної оплати праці членів КСГП, ВСГК, АСГТ. Особливо в жалюгідному стані опинилися працівники радгоспів, які в останні роки і нині функціонують як колективні або ж акціонерні сільськогосподарські утворення. Затримка або невиплата заробітку підприємством, з яким вони перебувають у трудових правовідносинах, призводить до злиденного існування їхніх родин, погіршення їхнього соціально-побутового стану. Збанкрутілість сільськогосподарських підприємств призводить до зменшення обсягів суспільно-необхідної праці, до неповної зайнятості працівників і безробіття на селі. В соціально-побутовому аспекті банкрутство сільськогосподарських підприємств є наслідком економічної розрухи сільського господарства в цілому. В економіко-правовому аспекті банкрутство є дійовим засобом, що призводить до занепаду сільськогосподарського підприємництва і прибутковості у виробничо-господарській діяльності аграрних підприємств. 2. У законодавстві про банкрутство розрізняють головні і допоміжні акти. Головним серед них є Закон України "Про банкрутство", прийнятий Верховною Радою України 14 травня 1992 р. Як правило усі підприємства, установи, організації користуються послугами банків, і в разі настання банкрутства спірніпитання вирішуються з участю банків. А тому в Законі України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р. (із змінами і доповненнями) є спеціальні правові норми про банкрутство, що дає підстави цей закон теж віднести до головних актів. До цих же актів належить віднести і Арбітражний процесуальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України. Правова норма про банкрутство знайшла своє закріплення у ряді законів, що визначають правове становище окремих видів підприємств, у тому числі сільськогосподарських. Зокрема, це Закон "Про підприємства в Україні" (статті 24 і 34); Закон "Про колективне сільськогосподарське підприємство (ст. 31); на діяльність акціонерного сільськогосподарського товариства поширюється дія ст. 19 Закону "Про господарські товариства", в якій є посилання на Закон "Про банкрутство". У Законі "Про сільськогосподарську кооперацію" відсутня згадка про банкрутство, а є лише в ст. 38 норма про те, що сільськогосподарські кооперативи (об'єднання) припиняють свою діяльність на підставі рішення арбітражного суду. Про припинення діяльності селянського (фермерського) господарства внаслідок банкрутства йдеться в п. З ст. 29 Закону "Про селянське (фермерське) господарство". Наведені правові норми і закони визначають правосуб'єктність сільськогосподарських товаровиробників у разі припинення їхньої діяльності внаслідок настання банкрутства і тому ці правові акти підставно вважати допоміжними. 3. Банкрутство становить собою вагомий економічно-правовий фактор, який потребує відповідного правового регулювання. Сільськогосподарське підприємство і селянське (фермерське) господарство можуть бути визнані банкрутом лише на підставі рішення арбітражного суду. Це рішення за своєю правовою природою і значущістю є відповідним юридичним фактом, лише на підставі якого настають правові наслідки визнання учасника товарно-грошових відносин банкрутом. У преамбулі до Закону України "Про банкрутство" зазначено, що цей закон визначає умови і порядок визначення юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності — банкрутами з метою задоволення претензій. Під банкрутством розуміється пов'язана з недостатністю активів (майна, коштів) у ліквідаційній формі неспроможність юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності — задовольнити в установлені для цьогострокипред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. Суб'єктами банкрутства є боржники (банкрути) — юридичні особи (що є суб'єктами підприємницької діяльності), неспроможні своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредитором або бюджетом. Стосовно сільського господарства банкрутом може бути лише сільськогосподарське підприємство, що здатне займатися підприємницькою діяльністю, тобто відповідно до ст. 1 Закону "Про підприємництво" провадити діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею з метою одержання прибутку. 4. Провадження справ про банкрутство підвідомче арбітражному суду. Цей суд приймає ухвалу про визнання сільськогосподарського підприємства (боржника) банкрутом. Арбітражний суд надсилає боржникові, кредиторам та банкам, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника, ухвалу про порушення провадження у справі, проводить попереднє засідання арбітражного суду. За результатами попереднього засідання арбітражний суд в разі необхідності призначає розпорядника майном боржника, а також зобов'язує заявника подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство, в якому повинно міститися: повне найменування боржника, його юридична адреса, банківські реквізити; найменування та адреса арбітражного суду. Завдяки такому оголошенню можуть виявитися нові кредитори оголошеного банкрута, кожний з цих кредиторів протягом місяця надсилає до зборів або комітету кредиторів відповідні підстави заборгованості збанкрутілого сільськогосподарського підприємства. У зазначений місячний строк поряд з кредиторами можуть з'явитися громадяни і юридичні особи, які заявили про своє бажання стати санатором боржника. Санація в буквальному розумінні означає оздоровлення. Санація підприємства полягає в тому, що названі суб'єкти задовольняють вимоги кредиторів до боржника і виконують його зобов'язання перед бюджетом, за умови згоди зборів (комітету) кредиторів із строками виконання цих зобов'язань і на переведення боргу. Санаторами визнаються особи, які здатні здійснити заходи, що проводяться для відведення банкрутства сільськогосподарських товаровиробників, промислових, торгових підприємств об'єднань, банківських установ. Санація може здійснювати шляхом злиття підприємств, що знаходяться на грані банкрутства, з більш міцними підприємствами чи об'єднаннями. Згідно зі ст. 12 Закону "Про банкрутство" санації можуть бути піддані лише державні підприємства. Стосовно можливого настання банкрутства колективно-кооперативного сільськогосподарського підприємства, то дуже сумнівним є сподівання, що знайдеться юридична особа, яка виявить бажання стати його санатором. 5. Постанову про визнання боржника банкрутом приймає арбітражний суд. З цього моменту відповідно до ст. 15 Закону "Про банкрутство" припиняється підприємницька діяльність боржника — збанкрутілого підприємства; право розпоряджатися майном підприємства-банкрута, а також і всі його майнові права та обов'язки переходять до ліквідаційної комісії; строки всіх боргових зобов'язань боржника вважаються такими, що минули. З метою захисту прав кредиторів і бюджету визнається не дійсною будь-яка угода щодо продажу майна боржника, здійсненого протягом трьох місяців до початку провадження у справі про банкрутство, якщо її здійснено в інтересах заінтересованої особи з боку боржника. Також визнається недійсною будь-яка угода боржника щодо продажу майна чи прийняття боржником на себе зобов'язань протягом одного року до початку провадження у справі про банкрутство, якщо продаж майна здійснено з метою приховання цього майна або несплати боргів, якщо боржник в результаті угоди отримав набагато менше, коли вже був неплатоспроможним чи став неплатоспроможним в результаті виконання цієї угоди. Виконання постанови арбітражного суду про банкрутство покладається на ліквідаційну комісію. Вона визначає і оцінює майно, на яке звертаються стягнення, організовує його реалізацію. Вся процедура щодо притягнення боржника-банкрута до майнової відповідальності, повернення боргів кредиторам завершується роботою ліквідаційної комісії по розподілу коштів, виручених від продажу майна підприємства-банкрута. Ці кошти спрямовуються на задоволення претензій кредиторів, покриття витрат, пов'язаних з провадженням справи про банкрутство в арбітражному суді, роботою ліквідаційної комісії, функціонального розпорядника майна, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою. Закон України "Про банкрутство" в ст. 21 визначає в якому порядку (відповідній черговості) буде проведено повернення отриманих коштів кожним із суб'єктів провадження в справі про і банкрутство. Принциповим є положення ст. 21 про те, що вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої. Цей свого роду принцип поділу коштів у випадку банкрутства не співпадає з принципом поділу коштів на частки, пропорційні майновим вимогам кредиторів усіх категорій. Згідно зі ст. 21 в першу чергу виконуються зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута. З цього правила, передбачено виняток — не повертаються внески до статутного фонду підприємства або виплати по акціях трудового колективу. У другу чергу задовольняються вимоги по державних місцевих податках та неподаткових платежах до бюджету вимоги органів державного страхування та соціального забепечення. У третю чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою. У четверту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків трудового колективу до статутного фонду підприємства та виплат по акціях членів трудового колективу. У п'яту чергу погашаються всі інші вимоги. Вимоги, заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, і відповідні борги вважаються погашеними. Практика арбітражних судів у справах про банкрутство сільськогосподарських підприємств потребує узагальнення, при чому необхідно звернути увагу на визначення причин настання банкрутства, і умов, завдяки яким воно настає, до яких наслідків воно призводить стосовно самих збанкрутілих. підприємств та їхніх працівників (їхнього працевлаштування) й інші питання.
Розділ XVIII
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; просмотров: 229; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.138.122.210 (0.012 с.) |