Правовий режим об'єктів соціальної сфери села

1. Розгляд правового режиму об'єктів соціальної сфери се­ла передбачає з'ясування питання щодо визначення поняття таких об'єктів, проведення їх класифікації, аналізу права власності і права користування об'єктами соціальної сфери, правові підстави зміни їх функціонального використання то­що. Визначення поняття переліку об'єктів соціальної сфери є важливим для державного регулювання основних напрямів економіки шляхом прийняття бюджету та фінансування соці­альної сфери, встановлення фінансових і матеріальних пільг і переваг для тих суб'єктів, які спрямовують свої кошти на реалізацію програм пріоритетного розвитку соціальної сфери села.

Чинне законодавство України не визначає єдиного понят­тя "об'єкти соціальної сфери". У законах про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу, про охорону здоров'я, про освіту, про культуру та інших за­конах і підзаконних актах вживаються різні терміни щодо визначення об'єктів соціальної сфери, зокрема, "об'єкти соціально-культурного призначення", "об'єкти соціальної інфраструктури", "об'єкти охорони здоров'я, фізкультури і спорту", "об'єкти інженерної інфраструктури", "об'єкти жит­лового фонду" тощо. З метою забезпечення єдиного підходу до визначення об'єктів соціальної сфери у практичній діяль­ності, Міністерство фінансів разом з податковою адміністра­цією підготували листи від 9 квітня 1993 р. та від 10 січня 1997 р., у яких визначили Тимчасовий Перелік об'єктів, які відносяться до соціальної сфери.

Відповідно до вказаного Переліку, об'єкти соціальної сфе­ри поділені на такі групи:

— житлово-комунальне господарство і побутове обслуго­вування населення (житлові будинки, гуртожитки для робіт­ників і службовців, студентів вищих і середніх спеціальних та загальноосвітніх навчальних закладів, школи-інтернати, во­догони, об'єкти газопостачання і теплозабезпечення тощо);

— охорона здоров'я, фізична культура і соціальне забезпе­чення (лікарні, станції швидкої допомоги, лікувально-фіз­культурні заклади, протитуберкульозні, наркологічні диспан­сери, поліклініки, пункти охорони здоров'я, фельдшерсько-акушерські пункти, санаторії-профілакторії, пансіонати, спе­ціалізовані санаторії, піонерські табори, будинки відпочинку, пансіонати, стадіони, спортивні зали, водні басейни, дитячі спортивні школи, спортивні клуби тощо).

— народна освіта (академії, університети, інститути, техні­куми, професійні училища, курси, учбові комбінати, курси підвищення кваліфікації, методичні кабінети, навчальні шко­ли, школи-інтернати, дитячі садки, дитячі садки-ясла (комбі­нати), дитячі майданчики, ясла, дитячі будинки тощо);

— культура і мистецтво (бібліотеки, фільмотеки, будинки культури, клуби, будинки художнього виховання дітей, кіно­театри тощо). Крім названих груп об'єктів соціальної сфери, вказаний Перелік визначає також і види робіт, виконання яких вважається "будівництвом об'єктів соціальної сфери се­ла" за умови їх бюджетного фінансування.

2. За своїм правовим режимом об'єкти соціальної сфери по кожній з названих груп можна класифікувати на:

— матеріальні об'єкти, які відносяться до основних фондів юридичних осіб — суб'єктів підприємництва, рахуються на їх балансі і є власністю цих підприємств;

— об'єкти соціальної сфери, які перебувають на балансі місцевих рад і є комунальною власністю, утримання яких фі­нансується з відповідного бюджету;

— об'єкти соціальної сфери як самостійні юридичні осо­би, засновані на державній, комунальній або недержавній власності (організації, підприємства, установи).

Залежно від того, до якої з названих груп відносяться об'єкти соціальної сфери, у чинному законодавстві визначаються особливості їх правового режиму, зумовлені законодав­чою забороною на зміну функціонального призначення (перепрофілювання) окремих об'єктів соціальної сфери в проце­сі приватизації державного і комунального майна і цілісних майнових комплексів, а також передачею об'єктів соціальної сфери з балансу недержавних сільськогосподарських і агро­промислових підприємств на баланс місцевих рад. Заборона на зміну функціонального призначення об'єктів соціальної сфери законодавче визначена лише для окремих груп таких об'єктів. Так, згідно зі ст. 6 Закону України "Про пріоритет­ність соціального розвитку села і агропромислового комплек­су у народному господарстві", не дозволяється у сільській місцевості ліквідація, реорганізація і перепрофілювання за­кладів охорони здоров'я, освіти, соціального захисту населен­ня (будинки-інтернати для людей похилого віку та інвалідів), які утримуються за рахунок бюджету. Окремі об'єкти освіти, фізичної культури та спорту, які належать підприємствам, можуть приватизуватись за умови збереження їх призначен­ня. Відповідно до ст. 14 Закону України "Про бібліотеку і біб­ліотечну справу" від 27 січня 1995 р., забороняється привати­зація і перепрофілювання бібліотек, які є юридичними особа­ми і засновані на державній формі власності. У разі привати­зації майна юридичної особи, у складі якої є бібліотека, одночасно можуть бути приватизовані бібліотечні фонди та інше майно, необхідне для її діяльності, за умови зобов'язан­ня нового власника продовжувати подальше функціонування бібліотеки протягом десяти років. У разі відсутності такого зобов'язання вказане майно не підлягає приватизації, а рі­шення про його використання приймає орган приватизації. Як зазначається у ст. 29 Закону України "Про фізичну куль­туру і спорт", перепрофілювання та ліквідація діючих бюд­жетних фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд без створення рівноцінних споруд не допускається.

У чинному законодавстві не досить чітко визначені підста­ви і умови зміни функціонального призначення, відчуження об'єктів соціальної сфери, які перебувають на балансі недер­жавних сільськогосподарських підприємств. Утримання та­ких об'єктів вимагає значних фінансових витрат суб'єктів аг­рарного підприємництва. Тому з метою створення сприятли­вих умов для сільськогосподарських підприємств, переробних та обслуговуючих підприємств і організацій АПК, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності, ком­плексного розвитку соціальної сфери сільських населених пунктів, збереження функціонального призначення об'єктів соціальної сфери Уряд України визнав за необхідне провести передачу таких об'єктів у комунальну власність.

3. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року "Про поетапну передачу у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогоспо­дарських, переробних, обслуговуючих підприємств, установ, організацій агропромислового комплексу, заснованих на ко­лективній та інших формах власності" визначено умови такої передачі, а саме:

— поетапна передача, починаючи з 1997 до 2001 року, на основі розроблених і затверджених у встановленому порядку переліків об'єктів соціальної сфери;

— безоплатна передача.

Передачі у комунальну власність підлягають:

— житловий фонд (крім гуртожитків);

— дитячі дошкільні заклади, школи та інші заклади освіти, табори відпочинку і оздоровлення дітей, об'єкти культури та аматорського спорту, приміщення будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів, об'єкти охорони здоров'я і побуту;

— мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водо-відведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування житлового фонду і соціальної сфери (бойлерні, котельні, теплові, каналізаційні та водопровідні мережі і споруди, збудовані та прибудовані приміщення, об­ладнання тощо).

Вказані об'єкти передаються у комунальну власність за рі­шенням загальних зборів членів підприємства чи зборів упов­новажених колективних сільськогосподарських підприємств або за рішенням органів, уповноважених розпоряджатися майном підприємств інших форм недержавної власності.

Передача об'єктів соціальної сфери у комунальну влас­ність, адміністративно-територіальних одиниць здійснюється лише за згодою органів місцевого самоврядування.

Передача об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність здійснюється відповідно до Положення про поря­док передачі у комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському відданні або в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року.