Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Як форми організації праці в сільськогосподарських підприємствахСодержание книги
Поиск на нашем сайте
1. Форми організації праці в сільськогосподарських підприємствах не є застиглими. Вони постійно змінюються, вдосконалюються, що є об'єктивною необхідністю і однією з головних передумов швидкого піднесення сільського господарства. На сучасному етапі розвитку сільськогосподарських підприємств основною формою організації праці став підряд, який забезпечує досягнення високих результатів у виробництві сільськогосподарської продукції з меншими затратами праці й коштів. Порядок формування підрядних колективів, планування їхньої виробничої діяльності, організація обліку, оплата праці та інші організаційні питання регулюються відповідними рекомендаціями. Підряд має різноманітні організаційні форми: бригадну, ланкову, бригадно-ланкову, операційну, сімейну, особисту, орендну. Суть колективного підряду полягає в тому, що трудовий колектив укладає з керівництвом підприємства договір, за яким зобов'язується виробити певну кількість сільськогосподарської продукції, а господарство гарантує йому створення умов для успішного вирішення цього завдання, своєчасне надання необхідних виробничих ресурсів і оплату праці за одержану продукцію за наперед установленими розцінками і в передбаченому договором порядку. 2. Значного розвитку набув орендний підряд, за якого колективові передають в оренду землю, виробничі приміщення, техніку та інші основні фонди, необхідні для виконання договірних зобов'язань. Відтворення цих фондів колектив забезпечує за рахунок власних засобів. Орендний підряд є вищою порівняно з колективним підрядом формою госпрозрахункових відносин. Це перехідна форма організації праці — від підряду до оренди. Маючи однакову економічну природу, оренда й орендний підряд істотно відрізняються один від одного як за рівнем самостійності в організації господарської діяльності, так і в питаннях планування, організації виробництва, реалізації продукції, використання госпрозрахункового прибутку. Якщо за оренди орендар є вільним товаровиробником, який будує свої відносини з партнерами, керуючись лише міркуваннями економічного характеру, то в умовах орендного підряду зберігається його залежність від орендодавця, який встановлює не лише завдання на виробництво певної продукції, а й ціни, за якими й купуватиме. Взаємовідносини правління колективного господарства, дирекції державного сільськогосподарського підприємства з орендними колективами або окремими орендарями визначаються договором, який складається в трьох примірниках (два — орендодавцеві, один — орендареві). Орендар приймає зобов'язання виробити й реалізувати орендодавцеві (замовникові) або заготівельній організації відповідну продукцію. Вся продукція, вироблена понад зазначений у договорі обсяг, реалізується орендарем на свій розсуд. В договорі визначаються взаємні обов'язки орендодавця і орендаря. У разі недодержання договірних зобов'язань кожен із них має право в односторонньому порядку розірвати договір (як правило, після завершення сільськогосподарського року), попередньо повідомивши про це другу сторону не пізніше як за два місяці. 3. В орендні відносини з колективними господарствами, державними сільськогосподарськими підприємствами та іншими землекористувачами можуть вступати кооперативи й окремі громадяни, які не є працівниками зазначених господарств. Вони укладають з господарствами (зазвичай на конкурсній основі) договори оренди. При цьому враховуються певні особливості. Орендарі (кооператив, окремі громадяни або їх група) користуються правами юридичної особи і мають рахунок у відділенні банку; розпоряджаються всією виробленою продукцією на власний розсуд; для реалізації прав із соціального страхування і соціального забезпечення самостійно проводять відрахування від своїх доходів у державний фонд соціального страхування і сплачують державі прибутковий податок у порядку, встановленому для колективних господарств; купують матеріальні ресурси, необхідні для виробництва продукції (на підприємствах і в організаціях системи Міністерства сільського господарства і продовольства України — за оптовими цінами, на інших підприємствах і в організаціях — за договірними цінами). 4. Набуло поширення створення в сільськогосподарських підприємствах внутрішньогосподарських орендних підрозділів. На орендному підряді можуть працювати окремі працівники господарства, їх групи, цілі колективи підрозділів. Орендний колектив бере на себе за договором зобов'язання виробити й передати господарству або реалізувати іншим підприємствам чи громадянам певну продукцію. При цьому підрозділи або окремі працівники, які працюють на орендному підряді, можуть залишатись у складі господарства, зберігаючи трудові відносини з ним, але користуючись при цьому господарською й фінансовою самостійністю. Якщо на внутрішньогосподарську оренду переходять усі структурні підрозділи господарства, вищим органом управління орендних колективів стають загальні збори орендарів, які для керівництва поточними справами обирають правління (раду). Внутрішньогосподарські орендні колективи самостійно розробляють і затверджують виробничу програму (з урахуванням зобов'язань за договором), визначають чисельність працівників, форми й системи оплати праці, розпорядок робочого дня, змінність роботи, в разі необхідності приймають рішення про введення підсумованого обліку робочого часу, встановлюють порядок надання вихідних днів і відгулів. Зарахування до складу орендного колективу нових працівників проводиться тільки з його згоди. Для впровадження внутрішньогосподарських орендних відносин і контролю за станом даної роботи на підприємстві створюється комісія, яку очолює керівник підприємства або його заступник. До складу комісії входять насамперед керівники та спеціалісти планово-економічної, бухгалтерської служби, профкому і підрозділів, які виявили бажання укласти з господарством договір орендного підряду. Сільськогосподарські підприємства за погодженням із профспілковим комітетом затверджують Положення про внутрішньогосподарський орендний підряд, внутрішньогосподарські розрахункові ціни й тарифи на продукцію (роботи, послуги), форми обліку матеріальних та інших витрат орендними колективами. Рішення про перехід на внутрішньогосподарський орендний підряд приймається загальними зборами колективу структурного підрозділу. За їх дорученням керівник підрозділу укладає з адміністрацією господарства відповідний договір. Перехід підрозділу на внутрішньогосподарський орендний підряд оформляється наказом директора державного сільськогосподарського підприємства, рішенням правління колективного сільськогосподарського підприємства. Одночасно складається і підписується акт, за яким орендному колективові передаються приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для господарсько-виробничої діяльності. 5. Важливою формою господарювання і роздержавлення майна є оренда. Відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств і організацій, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо використання цього майна регулює Закон "Про оренду державного майна". Згідно зі ст. 2 цього Закону орендою є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Дія Закону поширюється й на державні сільськогосподарські підприємства. Оренда майна інших форм власності регулюється положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством України та договором оренди (ст. 1 Закону). Орендувати майно сільськогосподарських підприємств можуть організації орендарів, створені членами трудового колективу підприємства, його структурних підрозділів, громадяни та юридичні особи України. Рішення трудового колективу про оренду майна вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини його членів. При цьому особи, котрі бажають стати орендарями, створюють організацію орендарів, загальні збори (збори уповноважених) які обирають її керівні органи, затверджують положення про організацію орендарів, яке підлягає державній реєстрації у виконавчому комітеті ради народних депутатів за місцем знаходження об'єкта оренди. Одночасно в зазначених органах проводиться державна реєстрація організації орендарів, яка з цього моменту набуває прав юридичної особи (пункти 4, 5 ст. 9 названого Закону). Перехід до орендних відносин в агропромисловому комплексі означає повну самостійність орендарів у здійсненні виробничої діяльності (у плануванні, управлінні, організації виробничих процесів, реалізації продукції, використанні доходу). Основним правовим документом, який регулює відповідні взаємовідносини сторін, є договір оренди. Перелік істотних умов договору оренди міститься у ст. 10 Закону "Про оренду державного майна". У ньому передбачаються: строки оренди; склад і вартість майна, що передається в оренду; розмір орендної плати; розподіл обов'язків сторін щодо повного відновлення і ремонту майна; обов'язки орендодавця виділити орендареві майно у стані, що відповідає умовам договору; обов'язки орендаря вносити орендну плату і повернути майно орендодавцеві після закінчення строку оренди в обумовленому договором стані. До договору оренди можна включати обов'язки орендодавця з матеріально-технічного забезпечення, сприяння розвиткові виробництва, впровадження науково-технічних досягнень і передових технологій, технічного переозброєння виробництва, соціального розвитку, підготовки кадрів тощо. Відповідно до ст. 8 Земельного кодексу земля може надаватися в короткострокове користупання — до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб), у довгострокове — до десяти і в оренду — до п'ятдесяти років. Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні ради народних депутатів та її власники. Умови, строки оренди землі, а також плата за це визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі. Колективні сільськогосподарські підприємства, радгоспи, інші державні й кооперативні сільськогосподарські підприємства можуть закріплювати землю за окремими працівниками та орендними кооперативами в порядку внутрішньогосподарського землеустрою. Відповідно до ст. 36 Земельного кодексу орендар сплачує за землю орендну плату, розмір якої визначається за погодженням сторін. Граничні розміри цієї плати встановлюються Верховною Радою України. Оренда землі, інших природних об'єктів, підприємств, приміщень, споруд повинна мати, як правило, довгостроковий характер — не менше п'яти років. З урахуванням виду майна і цілей оренди договір може бути короткостроковим — до п'яти років. Зміна умов договору оренди, його розірвання або припинення допускаються за згодою сторін. У разі порушення якоюсь стороною умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду чи арбітражного суду. Після закінчення строку договору орендар має право на його поновлення. За відсутності заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну договору після закінчення його строку він вважається продовженим на той же строк і на тих самих умовах. У разі припинення договору з орендарем-громадянином переважне право на укладення договору оренди мають члени його сім'ї, які спільно з ним проживають і працюють. У разі смерті орендаря його права за договором оренди переходять до одного з членів його сім'ї, які жили й працювали разом із ним (якщо той погоджується стати орендарем). Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають переважне право на одержання орендованих земельних ділянок у власність — крім випадків, передбачених законом. 5. Таким чином, особливість правового становища підрядно-орендних колективів у сільському господарстві полягає в тому, що вони формуються на основі договірних відносин із сільськогосподарськими підприємствами і здійснюють свою практичну діяльність як структурні підрозділи останніх із певною господарською самостійністю. Підрядно-орендні колективи самостійно вирішують усі питання організації та режиму праці, а також відпочинку. При цьому їх трудова діяльність повинна бути планомірною й узгодженою за виробничою технологією, розпорядком робочого дня з роботою всього колективу сільськогосподарського підприємства. Організація праці починається з формування підрядних колективів на суто добровільній основі. Цим вони відрізняються від інших виробничих підрозділів (відділень, бригад, цехів, ланок, ферм), котрі, як правило, утворюються за рішенням правління колективного сільськогосподарського підприємства та адміністрації державного сільськогосподарського підприємства. Вступаючи до підрядно-орендного колективу, його працівники мають право на переважне виконання обраної ними постійної роботи (відповідно до їх професії, роду занять). Рівночасно, працюючи спільно на кінцевий результат, вони добровільно, в договірному порядку беруть на себе обов'язок виконувати також іншу роботу за тимчасово відсутнього працівника, якщо цього вимагають інтереси підрядного колективу. В підрядно-орендних колективах розрізняють постійних і тимчасових працівників (останні можуть запрошуватися в періоди напружених польових робіт з інших структурних підрозділів і господарств). Умови праці в сільському господарстві, як відомо, мають певну специфіку, обумовлену сезонністю виробництва, залежністю його від клімату, погодних умов. Ця специфіка вимагає застосування гнучкого режиму робочого часу, при якому затрати праці повинні здійснюватись у строки, що їх диктують погода, земля, агрономія, досвід і практика рільника. Тому графік роботи і режим робочого часу стосовно до конкретних умов виробництва та переробки сільськогосподарської продукції можуть розробляти й успішно застосовувати лише самі підрядно-орендні колективи. Правове регулювання
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; просмотров: 306; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.119.161.216 (0.013 с.) |