Матеріальна відповідальність працівників сільського господарства

1.Правову основу матеріальної відповідальності членів КСГП та найманих працівників сільськогосподарських під­приємств, агрогосподарських товариств усіх форм власності та організаційно-правових форм становлять відповідний пункт Статуту конкретного господарства та розділ IX КЗпП України, яким передбачено правові гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації. Зазначені правові норми являють собою відповідні інститути аграрного права і трудового права.

Соціально-економічне та юридичне значення і функція цих інститутів полягають у правовому забезпеченні схорон­ності колективної та державної власності, здійснюваному по­кладенням матеріальної відповідальності на членів КСГП і працівників радгоспу, винних у заподіянні господарству май­нової шкоди (збитків). Передбачаючи матеріальну відпові­дальність працівників, законодавець виходить із того, що вони сумлінно ставляться до виконання своїх трудових обов'язків, а факти заподіяння шкоди, безгосподарності й марнотратства мають випадковий характер. Проте жодний протиправний вчинок працівника не повинен залишатися без уваги з боку органів управління КСГП та адміністрації рад­госпу, а заподіяна шкода обов'язково має бути компенсована. В цьому й полягає суть застосування правових заходів щодо правопорушника. Ці заходи мають справляти виховний вплив як на працівника, який заподіяв шкоду КСГП або радгоспові, так і на інших членів колективу. Соціально-економічне і юридичне значення застосування правових норм про матері­альну відповідальність працівників полягає саме у виконанні цими нормами відшкодувальної функції, забезпеченні охоро­ни майна і правовому захисті майнових інтересів КСГП чи радгоспу, а також у здійсненні виховної функції права.

Суспільні відносини, що виникають при заподіянні шкоди з вини працівників, є аграрними трудовими відносинами. За­стосування правових норм про матеріальну відповідальність обов'язково має відповідати вимогам законодавства — саме таким чином забезпечується охорона трудових прав праців­ників.

Згідно зі Статутом КСГП, член підприємства, винний у заподіянні шкоди, несе відповідальність лише за прямі дійсні збитки. Він не відповідає за ту шкоду, яка є для підприємства упущеною вигодою, і не зобов'язаний її відшкодовувати. До збитків не включаються ті доходи або прибутки, що їх під­приємство могло б (планувало) одержати, якби не було вчи­нено правопорушення. Отже, існуючий порядок і умови при­тягнення працівників, винних у заподіянні шкоди, до відпо­відальності лише за пряму дійсну шкоду гарантують членові КСГП його право на одержання заробітку від трудової участі в громадському господарстві.

Такою ж важливою гарантією є положення закону про те, що працівник, який притягається до матеріальної відпові­дальності, несе її в обмеженому розмірі — не більше серед­ньомісячного заробітку. Аналогічну правову норму про обме­ження матеріальної відповідальності встановлено трудовим законодавством для працівників, які заподіяли шкоду підпри­ємству, установі, організації при виконанні своїх трудових обов'язків. Це означає, що при правовому регулюванні мате­ріальної відповідальності трудівників законодавець виходить з єдиних принципів такої відповідальності як для працівників державних підприємств, установ, організацій, так і для членів колективного сільськогосподарського підприємства і громад­ської організації. Такими ж рисами характеризується повна матеріальна відповідальність названих груп працівників.

2. Згідно зі статутом члени КСГП, винні в загибелі, недос­тачі, псуванні або втраті колективного майна, самовільному використанні тракторів, автомобілів, сільськогосподарських машин, робочої худоби, а також ті, що завдали підприємству іншої майнової шкоди, мають її компенсувати. Розмір дійсної шкоди визначає правління КСГП. Стягнення шкоди прово­диться в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше серед­ньомісячного заробітку члена КСГП, якщо шкода заподіяна невиконанням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов'язків. У разі навмисного заподіяння шкоди, а також у випадках, передбачених законодавством, на членів КСГП покладається матеріальна відповідальність у повному або підвищеному розмірі. Заподіяна шкода стягуєть­ся з члена КСГП у повному обсязі також у разі, якщо він пе­ребував у нетверезому стані.

3. Поняття шкоди і класифікація збитків за видами повні­ше й чіткіше визначені нормами цивільного законодавства України. Під збитками розуміють видатки і не одержані кре­дитором прибутки, що їх він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником. Під дійсною матеріальною шко­дою слід розуміти псування, втрату, загибель колективного майна, а також витрати, які підприємство змушене було зро­бити з вини працівника. Маються на увазі ті дійсні, реальні, прямі збитки, що заподіяні членом КСГП при виконанні сво­їх трудових обов'язків (пошкодження сільськогосподарських машин або самовільне їх використання, недостача або заги­бель худоби, пошкодження або втрата інвентарю, недостача майнових цінностей і коштів тощо). При визначенні шкоди не враховуються прибутки (доходи), що їх підприємство одер­жало б, якби не було вчинено правопорушення (неодержання запланованого врожаю, збільшення маси худоби, надою мо­лока та його жирності, грошових прибутків), тобто упущена вигода.

Позов про відшкодування збитків пред'являється незалеж­но від притягнення винних (за наявності підстав) до кримі­нальної відповідальності.

4. Члени КСГП або працівники радгоспу, винні в розкра­данні або недостачі промислових товарів та сільськогосподар­ської продукції, що належить господарству, поряд із кримі­нальною притягаються до матеріальної відповідальності. З них у судовому порядку стягується на користь потерпілих ор­ганізацій заподіяна шкода в розмірі вартості викрадених або тих, що не вистачає, товарів за державними роздрібними ці­нами. Керівники господарства в усіх випадках порушення кримінальної справи повинні подати позов про стягнення з винних заподіяних збитків.

5. Законодавство передбачає два види матеріальної відпо­відальності працівників державних підприємств, установ, ор­ганізацій та членів КСГП: обмежену і повну.

Обмежена матеріальна відповідальність працівників ви­значається в розмірі дійсної шкоди, але не більше середньо­місячного заробітку, якщо шкода заподіяна недбалістю в ро­боті, невиконанням або неналежним виконанням своїх тру­дових обов'язків. В разі притягнення до обмеженої матеріаль­ної відповідальності членів КСГП стягнення заподіяної шкоди має провадитися з урахуванням їх середньомісячного основного заробітку, а не тільки з посадового окладу або та­рифної ставки.

Повна матеріальна відповідальність полягає в обов'язко­вому відшкодуванні членом КСГП або працівником радгоспу всіх фактично заподіяних збитків незалежно від заробітку. Відповідальність у повному обсязі настає у випадках, коли:

а) шкоду заподіяно навмисно;

б) самовільно використовувались трактори, автомобілі, сільськогосподарські машини, робоча худоба;

в) це спеціально передбачено законодавством;

г) шкоду заподіяно діями, що містять склад злочину;

д) шкоду заподіяно не у зв'язку з виконанням трудових, обов'язків;

е) має місце недостача матеріальних цінностей, прийнятих під звіт за разовим дорученням або іншим разовим доку­ментом.

6. Матеріальна відповідальність у повному розмірі покла­дається також на матеріально відповідальних осіб. Вона настає в разі недостачі матеріальних цінностей, прийнятих під відповідальність працівниками, що займають посади: касирів; завідувачів комор, їхніх помічників, комірників, що відають окремими коморами; завідувачів нафтових господарств (при виконанні ними службових обов'язків, пов'язаних із при­йманням, видачею та обліком нафтопродуктів та інших мате­ріальних цінностей); завідувачів їдалень (що перебувають на балансі КСГП); завідувачів господарств і кастелянш дитячих дошкільних закладів; заправників, обліковців-заправників (при виконанні ними службових обов'язків, пов'язаних із прийманням, видачею та обліком пального і мастильних матеріалів); водіїв вантажних автомобілів, що суміщають обов'язки агентів-експедиторів із приймання і видачі ванта­жів; провідників худоби при перевезенні її залізницею, гур­топравів.

7. Юридичною підставою повної матеріальної відповідаль­ності є письмові договори (угоди) між правлінням КСГП, ак­ціонерного товариства (дирекцією державного сільськогоспо­дарського підприємства, товариства з обмеженою відпові­дальністю) і матеріально відповідальними особами. До остан­ніх належать:

а) завідувачі кас, комор, складів та їхні заступники;

б) старші контролери-касири, контролери-касири та інші працівники, які виконують обов'язки касира;

в) директори і завідувачі магазинів (за відсутності завідува­чів відділів і секцій) та їхні заступники, завідувачі товарних секцій, начальники цехів підприємств торгівлі та їхні за­ступники;

г) завідувачі підприємств громадського харчування та їхні заступники, завідувачі виробництва, начальники цехів (діль­ниць) та їхні заступники;

д) завідувачі заготівельних пунктів, сепараторних від­ділень;

е) завідувачі господарства та коменданти будинків, де збе­рігаються матеріальні цінності;

є) агенти з постачання, експедитори вантажів, інкасатори.

Перелік осіб, з якими правління може укладати договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, оброб­лення, продажу (відпуску), перевезення або використання, визначається спеціальною постановою загальних зборів (збо­рів уповноважених) колективного сільськогосподарського підприємства. Практично це означає, що в кожному КСГП цей перелік треба обговорити на засіданні правління та збо­рах трудових колективів, бригад, ферм, інших виробничих підрозділів і винести його на обговорення загальних зборів або зборів уповноважених, які приймуть остаточне рішення з цього питання.

8. Повна матеріальна відповідальність працівників радгос­пів, інших державних сільськогосподарських і міжгосподар­ських підприємств (організацій) регулюється ст. 134 КЗпП України.

9. Справи про матеріальну відповідальність членів КСГП суд розглядає за аналогією з трудовим законодавством. Він має право в разі необхідності зменшити розмір шкоди, який підлягає компенсації, виходячи зі ступеня вини, конкретних обставин, за яких було заподіяно шкоду, матеріального ста­новища члена КСГП з наведенням у рішенні мотивів частко­вого задоволення позову. Правові норми про зменшення роз­міру шкоди не застосовуються, якщо шкода була заподіяна злочином, вчиненим із корисливою метою, а також при стяг­ненні з працівників коштів, одержаних ними у підзвіт або як аванс. У справах про стягнення дебіторської заборгованості сума боргу може зменшуватися залежно від майнового і ро­динного стану боржника.

10. Посадові особи КСГП несуть матеріальну відповідаль­ність за заподіяну шкоду на підставі тих самих нормативних актів, що й рядові члени цього підприємства. Питання про притягнення до відповідальності окремих посадових осіб ви­рішують органи самоврядування (наприклад, правління КСГП), які призначили дану особу на посаду.

При розгляді позовів КСГП до його членів і посадових осіб (голови, бригадирів, завідувачів ферм та інших спеціаліс­тів) про компенсацію за заподіяну шкоду необхідно враховувати, що на них не можна покладати матеріальну відповідальність за таку шкоду, яка не пов'язана з їхньою безпосереднього виною і може бути віднесена до категорії нормального
виробничо-господарського ризику. Статтею 130 КЗпП України, яка встановлює підстави матеріальної відповідальне
працівників радгоспів, інших державних і міжгосподарську
підприємств, передбачено, зокрема, що на робітників і службовців не може бути покладено відповідальності за шкоду, яка належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику; за неодержання підприємством, установою, організацією прибутку; за шкоду, заподіяну працівником котрий перебував у стані крайньої необхідності. Визначені цією нормою правила застосовуються за аналогією закону й щодо членів КСГП.

Члени правління несуть матеріальну відповідальність у ви падках, коли внаслідок їхньої бездіяльності, недбалого ставлення до своїх обов'язків було заподіяно шкоду галузі або ді­лянці виробництва, закріпленій за даною особою при розпо­ділі обов'язків між членами правління.

Якщо при підготовці до судового розгляду справи за позо­вом КСГП до членів підприємств про стягнення з них збитків або в процесі самого розгляду виявиться, що шкоду було за­подіяно не тільки з вини відповідача, а й внаслідок незакон­них дій, безгосподарності, несумлінного ставлення до вико­нання своїх обов'язків окремих посадових осіб підприємства, останні мають притягатися до відповідальності як співвідпо­відачі. При стягненні шкоди з посадових осіб КСГП суди по­винні з'ясовувати, хто конкретно відповідає за дану ділянку роботи і в чому саме полягає його вина.

Правління зобов'язане притягати до матеріальної відпові­дальності тих осіб, з вини яких підприємство платить штраф, пеню, неустойку і відшкодовує збитки за порушення умов до­говору з будь-якою організацією і громадянином. У цьому ра­зі КСГП, виконавши свої зобов'язання перед стороною за до­говором, подає до винної посадової особи регресний позов про стягнення з нього майнових санкцій, сплачених за пору­шення договору.

11. З метою покриття заподіяних збитків відповідно до ст. 404 ЦПК України проводиться відрахування коштів із за­робітку працівника в розмірі не більше 20 відсотків од суми, що має бути виплачена йому кожного разу, а якщо шкоду заподіяно розкраданням, а також за наявності інших відраху­вань за виконавчими документами — не більше 50 відсотків. Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компен­саційних та інших виплат, на які згідно з законодавством стягнення не накладається.