Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Характеристика управління державним сільськогосподарським підприємствомСодержание книги
Поиск на нашем сайте
1 У загальному плані соціальне управління розглядається діяльність держави, її органів, недержавних суб'єктів управлінської діяльності, що спрямована на організацію соціальних і виробничих процесів, виконання завдань і функцій об'єкта управління. За допомогою управління забезпечується узгодженість між індивідуальними діями, роботами; цілеспрямований вплив на осіб, котрі ці дії, роботи виконують. Управління сільським господарством і державними сільськогосподарськими підприємствами, здебільшого радгоспами, належить до одного з видів соціального управління. Йому І притаманні більшість тих же принципів, що й управлінню іншими суб'єктами господарювання. Це пояснюється тим, що технологія сільськогосподарського виробництва (тваринництва і рослинництва), яка стосується технічного аспекту організації, за своїм змістом є незалежною від форм власності Та обумовлених ними форм господарювання. Сільськогосподарська діяльність, як об'єкт управління в сільськогосподарському підприємстві (державному чи колективному), кооперативі, в підсобному господарстві промислової о підприємства, в селянському (фермерському) господарстві, неодмінно пов'язана з використанням землі як засобу виробництва, його сезонністю, кліматичними факторами тощо. В кожному з цих суб'єктів господарювання потрібно: дотримуватись викликаних кліматичними умовами строків посівів, догляду за ними і збиранням врожаю, забезпеченням чергування сівозмін, правил підвищення родючості грунтів і боротьби зі шкідниками; добором сортів насіння і посадкового матеріалу, дотриманням правил селекції, а також правил ведення тваринництва і племінної справи та вимог ветеринарної медицини. Дотримування суто сільськогосподарських правил має поєднуватись із вжиттям заходів щодо зберігання і реалізації сільськогосподарської продукції, закупівлі сільськогосподарської техніки, устаткування і, нарешті, з отриманням прибутку як узагальнюючою ознакою господарської діяльності. Отже, об'єктом управління в сільськогосподарському підприємстві, незалежно від форми власності, є сільськогосподарська діяльність, що здійснюється переважно селянами, працівниками, які безпосередньо займаються сільським господарством. До нього належать: земля, на якій ця діяльність здійснюється, а також рослини і тварини, техніка, хімічні засоби захисту рослин, органічні та мінеральні добрива, тваринницькі ферми, склади, інші господарські будівлі, готова продукція рослинництва і тваринництва, грошові кошти. Що стосується працівників радгоспів та інших ДСГП, то об'єктами управління вони виступають як працівники, зайняті рослинництвом, тваринництвом, як механізатори, будівельники, водії, обслуговуючий персонал, керівники підприємств і підрозділів, спеціалісти сільського господарства. Керівники підприємств і підрозділів та окремі спеціалісти одночасно виступають і як об'єкти управління, і як його суб'єкти. Головним в об'єкті управління є людина — працівник сільського господарства, який виступає перед управлінням у різних ролях, його поведінка. 2. В умовах ринкової економіки, її багатоукладності суб'єктний склад управління розширюється. Основною рисою, яка характерна для будь-якого підприємства, є те, що ним управляє його власник або уповноважена ним особа. З цього випливає, що державним сільськогосподарським підприємством управляє держава. Оскільки держава — поняття узагальнююче, широке і вживається для різних аспектів її діяльності, то правильним буде сказати, що державним підприємством управляє уповноважений нею орган. Таким виступає директор радгоспу чи іншого ДСГП, призначений (найнятий) на цю посаду міністерством, відомством, якому підпорядковане підприємство. Здебільшого — це Міністерство агропромислового комплексу України, якщо підприємство засноване на загальнодержавній власності, або ж обласна чи районна рада та місцева державна адміністрація. Якщо побудувати структуру органів управління державним сільськогосподарським підприємством, яке підпорядковане Міністерству сільського господарства і продовольства, то вона буде такою: Верховна Рада України; Президент України; Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України; Міністерство агропромислового комплексу України; обласне управління сільського господарства, обласна рада; районне управління сільського господарства, районна рада; державне сільськогосподарське підприємство. Можна зробити декілька модифікацій цих схем, виходячи з того, що окремі підприємства підпорядковані безпосередньо районній раді, інші — обласній раді, а деякі з них — Мін-агропрому. Таким чином, директор ДСГП від імені органу державного управління уповноважений управляти державним майном, загальнодержавною чи комунальною власністю, а також виробництвом. Призначення заступників керівника підприємства, спеціалістів і керівників підрозділів здійснюється керівником підприємства відповідно до Закону "Про підприємства в Україні" і КЗпП України. 3. За умов ринку державні сільськогосподарські підприємства мають пристосовуватись до нових взаємовідносин із споживачами сільськогосподарської продукції, постачальниками техніки, мінеральних добрив, інших матеріально-технічних ресурсів, з підприємствами та організаціями, а також із громадянами. Якщо принципові планово-регулювальної економіки відповідали командно-адміністративні методи управління, жорсткий централізм, то принципові товарно-грошових відносин притаманні економічні методи управління, господарська самостійність підприємства та його керівника, свобода маневру, підвищення ролі власника майна і трудових колективів у розв'язанні виробничих і соціальних питань підприємства. Звуження сфери вертикальних і розширення горизонтальних зв'язків ДСГП, перехід на повний госпрозрахунок і самофінансування створюють передумови для забезпечення поєднання прав власника щодо господарського використання свою майна і самоврядування трудового колективу, розширення господарської самостійності підприємства у вирішенні внутрішньогосподарських і зовнішніх питань, для зменшення, а згодом і усунення впливу міністерств і відомств, територіальних державних органів. Згідно з законодавством сільськогосподарські підприємства незалежно від форми власності, на базі якої вони функціонують, користуються рівними правами у вирішенні своїх виробничих і соціальних питань. Вони мають рівні можливості для організації сільськогосподарського виробництва, створення умов для задоволення економічних і соціальних інтересів підприємства і членів трудового колективу. 4. Основні принципи управлінської діяльності на підприємствах незалежно від форм власності закріплено в Законі "Про підприємства в Україні", їх слід вважати відправними при розгляді спеціальних принципів управлінської діяльності на державних сільськогосподарських підприємствах, які випливають із специфіки організації аграрного виробництва, пов'язаного з рільництвом. До основних принципів управління ДСГП, які випливають із законодавчих актів про підприємства, належать: а) поєднання прав власника щодо використання свого майна і самоврядування трудового колективу; б) розмежування форм і методів участі в управлінні власника майна, уповноважених ним органів і колективу. Для державного сільськогосподарського підприємства суб'єктом власності буде адміністративно-територіальна одиниця, Автономна Республіка Крим або держава Україна в цілому залежно від підпорядкування підприємства. Уповноваженими власником органами будуть директор (керівник підприємства), вищестоящі органи державного управління. Компетенція керівника та уповноважених органів визначається відповідними органами, які виступають від імені держави, а компетенція трудового колективу — законодавчими актами та статутами; в) поєднання і розмежування в управлінні інтересів власника і колективу. Узгодження таких інтересів забезпечується трудовими і колективними договорами, створенням умов для участі колективу в управлінні підприємством; г) контрактна форма призначення міністерством чи іншим органом керівника підприємства, який виступає в ролі уповноваженого власником органу; д) підзвітність керівника власникові та трудовому колективу, є) законність в управлінні та відповідальність органів управління і посадових осіб за результатами управління і господарської діяльності, а також відповідальність власника за законність прийнятих ним рішень і створення умов для належної організації виробництва. Поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і самоврядування трудового колективу підприємства — основний принцип управлінської діяльності власника, уповноважених ним органів і колективу, покликаний забезпечити у процесі сільськогосподарського виробництва раціональне використання майна, землі та інших природних ресурсів, майнових прав власника, майнових і трудових прав колективу та його членів. Наділяючи ДСГП землею в постійне користування, закріплюючи за ними засоби виробництва, інше майно з правом повного господарського відання, вносячи в розвиток господарства капітальні вкладення, інші форми інвестицій, власник (у даному разі держава) може розраховувати на певну віддачу від господарської діяльності, досягнення закріплених у Статуті підприємства цілей і завдань, на одержання запрограмованої кількості сільськогосподарської продукції відповідної якості, прибуткове господарювання і розв'язання соціальних завдань. 5. Розмежування форм і методів управління підприємством — один із важливих принципів управління. Управління сільським господарством за дорученням держави-власника здійснюють Мінагропром України, відповідні органи на обласному і районному рівнях. Уповноваженим представником власника на рівні підприємства буде директор, який призначається тим державним органом районного, обласного чи республіканського і загальнодержавного рівня, котрому підпорядковане господарство. Той орган, що призначає директора, встановлює і його компетенцію. Залежно від економічної ситуації в країні держава може замінити один оріан, який виконує функції управління державним майном, Іншим. У перші дні становлення економіки незалежної України державним майном на всіх рівнях розпоряджались міністерства і відомства, певні права надавались державним підприємствам. 6. Кожний з учасників господарських відносин (власник і трудовий колектив) повинен знати, яка частка майнових і соціальних благ, одержаних унаслідок аграрного виробництва, має належати державі як власникові землі та майна, а котра — колективові, завдяки праці якого досягнуто кінцевих результатів, певного економічного ефекту. Це досягається завдяки: справедливим пропорціям розподілу між власником і колективом одержаного прибутку і виробленої продукції, забезпеченню еквівалентного обміну між сільським господарством і промисловістю, пільговим податкам, інвестиціям і кредитуванню. Найбільш повно даний принцип проявляється у прийнятті управлінського рішення про розподіл прибутків. Відповідно до Закону "Про підприємства в Україні" порядок використання прибутку (доходу) визначається власником підприємства або уповноваженим ним органом. За загальними правилами вирішення цього питання належить до компетенції директора. У випадках, передбачених Статутом підприємства, частина чистого прибутку передається у власність трудового колективу. Від правильності прийняття рішення про розподіл прибутків залежить узгодження інтересів власника і колективу. Особистий інтерес кожного члена колективу полягає щонайперше в тому, що певна частка доходу утворює його внесок у спільне майно підприємства, на яке він щорічно одержує відсотки (дивіденди). 7. Контрактний порядок призначення директора підприємства — новий принцип управління, встановлений законодавчими актами України в процесі посилення ролі власника щодо вирішення питань управління підприємством. Контрактний порядок призначення директора ставить його в залежність від органу, уповноваженого власником добирати кадри керівників і укладати з ними контракти. В разі призначення директора на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, обов'язки і відповідальність, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом і законодавством. Сторони обумовлюють і строк контракту. З укладенням контракту керівник у письмовій формі бере на себе зобов'язання досягти певних результатів господарської діяльності. В ньому визначається також відповідальність керівника за його невиконання. Принцип підзвітності директора підприємства власникові майна і трудовому колективові органічно доповнює вищезгадані принципи. Він є формою реалізації забезпечення в управлінні прав власника і самоврядування колективу. Власникові майна директор підзвітний, оскільки він призначається на посаду. Підзвітність колективові визначається ст. 15 закону "Про підприємства в Україні" і колективним договором (ст. 17). Останній регулює виробничі, трудові та економічні відносини колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соціального розвитку, участі працівників у використанні прибутку господарства. Законом встановлено, що сторони, які уклали колективний договір, не менше двох разів на рік взаємозвітують про його виконання на зборах (конференції) колективу. Принципи законності в управлінні та відповідальності органів управління і посадових осіб за результати управління і господарської діяльності, а також відповідальності власника за законність прийнятих ним рішень і створення умов для належної організації виробництва відповідають вимогам правової держави про необхідність забезпечення додержання законодавства як органами управління, посадовими особами, так і громадянами України, особами без громадянства та іноземними громадянами. З поняттям законності узгоджуються вимоги необхідності додержання технології сільськогосподарського виробництва, організації трудового процесу, захисту трудових прав працівників, створення належних умов праці та відпочинку, оплати праці, забезпечення соціальних благ. Принцип законності узгоджується з такими правовими категоріями, як державна, виробнича і трудова дисципліна, правопорядок. Без точного і неухильного додержання державою, власником, його уповноваженими органами, керівниками і посадовими особами принципу законності неможливий перехід до ринкової економіки, забезпечення сталих господарських відносин, договірної дисципліни. Додержання цього принципу забезпечується посиленням відповідальності за правильність і законність прийнятого управлінського рішення. В разі прийняття державним чи іншим органом, у тому числі й уповноваженим власником, акта (управлінського рішення), що не відповідає його компетенції чи вимогам законодавства, підприємство може звернутися в державний арбітражний суд для визнання його недійсним. Збитки включно з очікуваними, але не одержаними доходами (прибутком), заподіяні підприємству внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів, їхніх посадових осіб, якими порушені права господарства, а також унаслідок неналежного здійснення такими органами або їхніми посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємства, піддягають відшкодуванню за їх рахунок. Відповідно до п. 5 ст. 48 Закону "Про власність" підприємство має право на захист права повного господарського відання не тільки від уповноважених державою органів, а й безпосередньо від власника.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; просмотров: 204; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.149.240.101 (0.009 с.) |