Зміст права власності колективного сільськогосподарського підприємства

1. Поняття права колективної власності певною мірою ха­рактеризується його змістом. Зміст права власності КСГП, ВСГК, АСГТ становлять його права та обов'язки щодо володіння, користування і розпорядження засобами та продук­цією колективного виробництва. Це — сукупність правомочностей щодо здійснення прав володіння, користування і роз­порядження всіма об'єктами права колективної власності. Визначенню змісту права власності присвячена ст. 8 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство", нор­ми якої грунтуються на засадах Закону "Про власність". Зок­рема, підприємство самостійно володіє, користується і розпо­ряджається належними йому об'єктами власності.

Право володіння — юридичне забезпечена можливість господарського володіння підприємством тими чи іншими засобами і продуктами виробництва, коштами або іншими матеріальними цінностями начебто власними. Право воло­діння являє собою початкову правомочність, необхідний юридичний засіб досягнення певної економічної цілі, є пере­думовою права підприємства користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

Володіння тим чи іншим майном є юридичне правомір­ним, якщо воно здійснюється самим власником-підприємством, його виробничо-господарським підрозділом або відпо­відно до волевиявлення першого іншою особою. В решті випадків матиме місце фактичне володіння річчю, що здій­снюється проти волі власника. Практичне значення відмежу­вання права володіння від інших правомочностей власника полягає в його праві вимагати захисту свого права володіння у порядку, передбаченому законом, — у порядку віндикації. Підставою для такого захисту є право володіння, а не сам факт заволодіння майном.

Підприємство має право володіти лише майном, необхід­ним йому для господарської діяльності в межах його право­здатності. Володіння засобами і продуктами сільськогоспо­дарського виробництва є не тільки правом, а й відповідним обов'язком підприємства.

2. Право користування — це юридичне забезпечена мож­ливість і обов'язок експлуатації речей через одержання від них корисних властивостей для досягнення певного матері­ального результату. Виходячи з цього загального положення, Таким правом для КСГП, СпС, ВСГК є виробниче користування знаряддями і засобами виробництва, господарськими спорудами і технікою, експлуатація робочої худоби, використання іншого майна (зокрема виробів підсобних цехів, підприємств), а також одержання відповідних господарських ре­зультатів: урожаю сільськогосподарських культур, продуктів тваринництва, приросту живої ваги стада тварин, плодів са­дівництва і виноградарства, прибутків від зданих в оренду ху­доби, засобів виробництва, приміщень тощо. Отже, внаслідок права користування колективним майном створюються нові матеріальні цінності, на які у підприємства виникає право власності.

Належне підприємству право користування здійснюється застосуванням праці його членів та осіб, які працюють на ньому за трудовим договором. Майно КСГП, СпС, ВСГК по­винно використовуватись відповідно до його цільового при­значення — для подальшого розвитку господарства. Водночас підприємство може надавати своє майно безоплатно або за невелику плату в користування (оренду, прокат) своїм членам або іншим особам для одержання прибутку, задоволення їх матеріальних і культурно-побутових потреб (як-от допомога членам підприємства у будівництві або ремонті житлових бу­динків, обробітку присадибних земельних ділянок тощо).

В аграрному законодавстві закріплюється вимога раціо­нально використовувати належні підприємству знаряддя і за­соби виробництва, дбайливо зберігати, своєчасно ремонтува­ти і доглядати трактори, комбайни та інше сільськогосподар­ське знаряддя, а також належним чином зберігати насіння і корми.

3. Право розпорядження — це можливість вчинення юри­дичних дій щодо певного майна, коштів або інших матеріаль­них цінностей. Наслідком цих дій є виникнення, зміна або припинення права власності підприємства на майно (його привласнення), надання цього майна іншій особі на праві ко­ристування, в тому числі в оренду, прийняття рішення про використання коштів на придбання майна. Право розпоря­дження майном і коштами підприємства належить тільки самому підприємству як юридичній особі, його органам управління.

У науці аграрного права право розпорядження розмежову­ється за двома аспектами: а) як організація або встановлення порядку внутрішньогосподарського використання колектив­ного майна, закріплення його за виробничими підрозділами і окремими членами підприємства з метою одержання від нього корисних властивостей (ці розпорядчі дії називають також правом управління майном); б) як передача об'єктів пра­ва колективної власності у власність або користування іншій особі. Саме цією частиною права розпорядження зумовлено участь підприємства як суб'єкта права власності та юридичної особи в ринкових економічних відносинах.

4. Право розпорядження майном криє в собі здійснення органами самоврядування управлінських дій, спрямованих на визначення цільового призначення конкретних об'єктів пра­ва власності підприємства, закріплення майна за його вироб­ничими підрозділами, визначення порядку і умов викорис­тання корисних властивостей того чи іншого майна. Право розпорядження в цьому аспекті охоплює дії підприємства як власника щодо обліку і зберігання одержаної натуральної продукції, розподілу одержаних доходів, утворення внутріш­ньогосподарських фондів для задоволення поточних вироб­ничих потреб. У цьому випадку право розпорядження не спричиняє зміну суб'єкта права власності. Останнім, як і ра­ніше, залишається підприємство. Внаслідок цих розпорядчих дій підприємство наділяє свої виробничі підрозділи правом повного внутрішньогосподарського відання згідно з цілями 'їх діяльності і господарського призначення майна, забезпечен­ня внутрішньогосподарського розрахунку і підприємництва.

Для відносин, що складаються у процесі реалізації підпри­ємством своїх правомочностей власника, характерне злиття в тих самих діях двох правомочностей: права користування і права розпорядження. Наприклад, використовуючи насіння для посіву, підприємство водночас здійснює і право користу­вання, і право розпорядження ним.

5. Зміст права власності кожного окремого підприємства визначається нормами Закону "Про власність", де поняття змісту права власності трактується у ст. 4 "Здійснення права власності", згідно з якою власник на свій розсуд володіє, ко­ристується і розпоряджається належним йому майном. Влас­ник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать законові. Він може використовувати його для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності. Закон проголошує, по-перше, принцип — усім власникам рівні умови здійснення своїх прав і, по-друге, га­рантує, що держава безпосередньо не втручатиметься в госпо­дарську діяльність суб'єктів права власності.

6. Правомочності підприємства як власника визначаються його статутом, зокрема вони полягають: у набутті у власність матеріально-технічних засобів і ресурсів, будівельних та ін­ших матеріалів, залученні при необхідності на добровільній основі грошових і майнових внесків членів підприємств, ор­ганізацій та громадян, у розподілі між ними частини доходів або продукції пропорційно до розмірів зроблених внесків, а також у створенні пайового фонду членів підприємства.

Істотним елементом права розпорядження власністю під­приємства є встановлені його статутом правила, що регулю­ють розподіл валової продукції та доходів. Правове регулю­вання розподілу здійснюється таким чином, щоб із виробле­ної власної продукції відшкодовувалися матеріальні витрати на її виробництво (амортизація основних засобів, витрати на насіння, корми, добрива, пальне, витрати на поточний ре­монт тощо). Валовий дохід підприємство використовує для розрахунків за своїми зобов'язаннями перед бюджетом і бан­ками, спрямовує на розширення виробництва, оплату праці, здійснення соціального розвитку, утворення страхових фон­дів, а також для участі своїми коштами у створенні й діяль­ності міжгосподарських підприємств, організацій, об'єднань. Своє право розпоряджатися коштами підприємство здійснює так, щоб своєчасно внести платежі державі та повернути гро­шові позики, не допускати дебіторської заборгованості, своє­часно розраховуватися з працівниками і кредиторами, утво­рювати й поповнювати громадські фонди. В сучасних умовах впровадження нових форм і методів ринкової економіки особливого значення набувають відрахування дивідендів на рахунки пайовиків і кошти для участі недержавних суб'єктів аграрного підприємництва у приватизації, зокрема перероб­них підприємств.

Здійснюючи право розпорядження майном і коштами, підприємство виходить із своєї господарської самостійності, економічної незалежності та правоздатності як юридичної особи.