Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Конституція України і закони — основа аграрного праваСодержание книги
Поиск на нашем сайте
1. Конституція є основоположним законом України, який містить в собі правові норми, що лежать в основі аграрного права і аграрного законодавства. Положення Конституції України визначають права, свободи та обов'язки людини і громадянина, що повною мірою поширюються і на селян як працівників сільського господарства у всіх його формах організації. Конституція визначає, закріплює і гарантує форми і види власності. Через систему правових інститутів і галузей права вона забезпечує здійснення права державної і приватної власності на засоби і продукцію сільськогосподарського виробництва, окреслює основні правомочності колективних і державних сільськогосподарських підприємств і громадян, які займаються сільським господарством. Конституція України в ст. 36 визначає право громадян України на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод і задоволення політичних, економічних і соціальних, культурних та інших інтересів. На підставі цієї норми права селяни та інші громадяни об'єдналися в колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, спілки селян, акціонерні товариства, агрофірми та Інші форми сільськогосподарського виробництва та підприємництва. Конституція України визнала землю, її надра, водні та інші природні ресурси об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування (ст. 13). Встановлені в статті 13 і 14 Конституції земельні правомочності конкретизовано в Земельному кодексі України та земельному, аграрному, цивільному законодавстві. В Основному Законі (ст. 41) закріплено три форми власності: державна, комунальна і приватна. На підставі цієї правової норми здійснюється право повного господарського відання державними сільськогосподарськими підприємствами. Безпосереднє відношення до усіх форм організації сільськогосподарського виробництва має ст. 42 Конституції України, в якій йдеться про правоздатність усіх громадян України займатися підприємницькою діяльністю. Це право громадянина тісно пов'язане з реалізацією ст. 36 Конституції України і утворенням цілої системи сільськогосподарських виробничих, сервісних, заготівельних, постачальницьких, переробних підприємств, товариств, фірм та об'єднань. 2. В Україні основним виробником сільськогосподарської продукції є колективні сільськогосподарські підприємства. Україна — єдина держава, що прийняла Закон "Про колективне сільськогосподарське підприємство". Правовими нормами цього Закону визначено правове становище КСГП як виробничо-господарського утворення, що поряд з виробництвом продуктів харчування і сировини для харчової і легкої промисловості виконує неоціниму суспільно-соціальну функцію працевлаштування працездатного населення сіл і селищ та вирішення соціальних проблем селян похилого віку. Цим Законом регулюються відносини права членства в КСГП, відносини власності і паювання майнових фондів, оплата праці членів КСГП, основний режим виробничо-господарської діяльності, право самоврядування, взаємини держави і колективного сільськогосподарського підприємства, регулюються відносини в разі реорганізації або ліквідації КСГП. Згідно зі ст. 6 Закону основними завданнями підприємства є виробництво товарної продукції рослинництва і тваринництва, а також її переробка та інші види діяльності, спрямовані на задоволення інтересів членів підприємства, трудового колективу і населення України в цілому. З метою розширення виробничо-господарської, сервісної, заготівельної, збутової діяльності громадян, які проживають у сільській місцевості, розвитку підприємництва і забезпечення зайнятості населення в Україні 17 липня 1997 р. прийнято Закон "Про сільськогосподарську кооперацію". Цим Законом окреслено види сільськогосподарських кооперативів, обов'язковість їх державної реєстрації, права та обов'язки членів кооперативу, правовий режим майна і землі, засади самоврядування, господарська правоздатність кооперативу, розподіл доходів, взаємини держави і кооперативу та ін. В Україні 10 квітня 1992 р. прийнято Закон "Про спожив чу кооперацію". Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні. Споживча кооперація становить собою добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел. Членами споживчих товариств є, головним чином, працівники сільського господарства. У Законі "Про сільськогосподарську кооперацію" міститься норма (ст. 4), згідно з якою дія цього Закону не поширюється на споживчу кооперацію. Правове становище державних сільськогосподарських підприємств (радгоспів, племінних господарств) визначається Законом "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1992 р. Правові норми цього Закону визначають правове становище всіх типів і видів державних підприємств. Ст. 1 цього Закону містить визначення державного підприємства. Підприємство—.основна організаційна ланка народного господарства України, воно є самостійним, господарюючим статутним суб'єктом, має права юридичної особи, провадить свою виробничу діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). На рівні законодавчого акта визначається правове становище селянського (фермерського) господарства. Цим актом є Закон "Про селянське (фермерське) господарство", що прийнятий Верховною Радою України від 20 грудня 1991 р. із змінами і доповненнями, внесеними 22 червня 1993 р. Цей Закон визначає економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні. Закон гарантує права громадян на добровільне створення цих господарств, самостійність їх господарювання, рівність з іншими формами господарювання в агропромисловому комплексі, а працюючих у селянських (фермерських) господарствах — із зайнятими в інших сферах народного господарства. До джерел аграрного права відноситься ряд законів, безпосередньо спрямованих на ведення сільськогосподарського виробництва та його окремих галузей. Серед цих законів звертає на себе увагу Закон "Про насіння" від 15 грудня 1993 р. Цей Закон містить основні положення, що регулюють виробництво, реалізацію та використання насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських, декоративних, лікарських та лісових рослин, на які затверджено державні стандарти і правові відносини між виробниками та споживачами насіння і садивного матеріалу, а також охороняє їх права. Закон "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 квітня 1993 р. регулює відносини, з приводу одержання, використання, захисту, відчуження і припинення дії права на сорти рослин в Україні. Закон "Про карантин рослин", який прийнятий ЗО червня 1993 р. У Законі визначено загальні правові, організаційні та фінансово-економічні основи карантину рослин, діяльність державних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян, спрямовану на запобігання завезенню та поширенню відсутніх на території України небезпечних шкідників, хвороб рослин і бур'янів. Правові норми щодо регулювання суспільних аграрних відносин, пов'язаних з державною реєстрацію, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, реалізацією та безпечним для здоров'я людини, навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, передбачені в Законі "Про пестициди і агрохімікати", прийнятому 2 березня 1995 р. Цей Закон визначає права і обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів державної влади і посадових осіб у даній сфері. 4. Складову частину аграрного законодавства становлять акти про тваринництво в Україні. Зокрема, Верховна Рада України 15 грудня 1993 р. прийняла Закон "Про племінне тваринництво", яким визначено загальні правові, економічні та організаційні основи племінного тваринництва. Ним регламентована діяльність у галузі племінного тваринництва, визначено правове становище суб'єктів і структур племінного тваринництва, встановлено вимоги до племінних ресурсів і основи контролю за їх дотриманням. 5. Ветеринарія та зооінженерія — це важливі елементи аграрного виробництва, діяльність, спрямована на розвиток тваринництва, забезпечення здоров'я тварин, екологічну безпеку продукції тваринництва. Тому Закон "Про ветеринарну медицину" та інші закони про тваринництво, зооінженерію є джерелами аграрного права. Визначною правомочністю всіх виробників товарної сільськогосподарської продукції є дотримання ними вимоги виробляти і реалізовувати цю продукцію. Саме ці вимоги визначені Законом "Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", прийнятим Верховною Радою України 23 грудня 1997 р. Цим Законом визначено правові засади забезпечення якості і безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини для здоров'я населення. Ним регулюються відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями, постачальниками і споживачами під час розробки, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспортування, реалізації, використання, споживання і утилізації харчових продуктів і продовольчої сировини. Практика виробничо-господарської діяльності суб'єктів підприємництва з часу дії Закону "Про колективне сільсько-господарське підприємство" дає підстави вважати, що стосовно таких підприємств цей Закон не став ефективним засобом правового забезпечення їх діяльності. Його правові норми недостатньо спрямовані на забезпечення прав та інтересів підприємств у їхніх взаєминах щодо матеріально-технічного забезпечення, встановлення економічно обгрунтованих цін на сільськогосподарську продукцію, вироблювану ними, і сільськогосподарську техніку, мінеральні добрива, отрутохімікати та інші предмети постачання, без яких ці суб'єкти підприємництва в сучасних умовах не можуть господарювати. Цей акт визначає виробничо-господарську самостійність і правоздатність аграрного підприємства на рівні закону, а також, права і обов'язки членів такого підприємства, їхні правові гарантії, принципи самоврядування і повноваження представницьких органів. На рівні спеціальних законодавчих актів встановлено режим власності підприємств, вимоги щодо виробничо-господарських правомочностей підприємств як виробників-підприємців, щодо розподілу доходів, розширення майнових, управлінсько-контрольних, соціальних прав їхніх членів і/чи учасників. 6. Усі учасники аграрного підприємства (всіх форм власності та господарювання) мають справу з використанням землі та інших природних ресурсів. Правовий режим, зокрема землі як головного засобу сільськогосподарського (аграрного) виробництва, права та обов'язки власників і користувачів землі, відповідальність за її раціональне використання, збереження родючості й екологічної чистоти регулюються нормами Земельного кодексу України. Цей законодавчий акт є основним джерелом земельного права. Однак у ньому містяться окремі правові норми, що визначають земельну правоздатність усіх суб'єктів аграрного підприємництва і приватних підсобних господарств. А тому певною мірою Земельний кодекс України є також джерелом аграрного права. Джерелами саме аграрного права є Водний кодекс України та інші закони, окремі правові норми яких регулюють виробництво (в тому числі відтворення) продукції харчування тваринного, зокрема водного походження, розведення хутрових диких тварин, промислове мисливство тощо. 7. Джерелами аграрного права є закони, норми яких стосуються одночасно аграрних та інших галузей народного господарства. Зокрема, Закон "Про підприємництво", прийнятий Верховною Радою України 7 лютого 1991 р. містить в собі важливий принцип виробничо-господарської діяльності — підприємництво. Цим Законом визначено загальноправові економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлено гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Цей принцип є настільки загально визначальним, що знайшов своє закріплення в ст. 42 Конституції України. Він також включається до аграрного законодавства. На всі сфери трудових правовідносин, включаючи ці відносини в сільському господарстві, поширюються норми Закону "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 p., яким визначено основні положення щодо здійснення конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності та регулювання за участю відповідних державних органів відносин між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлюється єдиний порядок охорони праці в Україні. Такі ж за своїм суспільним значенням й інші закони. Підзаконні акти 1. Підзаконними актами е нормативні укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази, положення, інструкції, шо приймаються Міністерством агропромислового комплексу України, Державним комітетом в справах земельних ресурсів, Міністерством охорони здоров'я, іншими відомствами України з питань сільськогосподарського виробництва і підприємництва, виробництва продуктів харчування і продовольства рослинного і тваринного походження та їхньої безпеки для споживачів, а також із питань охорони здоров'я працівників. Укази Президента України видаються на розвиток чинного законодавства для термінового правового врегулювання питань, що мають загальнодержавне значення. Головним чином укази Президента України спрямовані на: а) здійснення Національної аграрної програми; б) проведення приватизації майна; в) прискорення земельної реформи. Цими указами визначаються повноваження окремих міністерств, комітетів та відомств як органів державного управління. Так, Указом Президента від 15 листопада 1997 р. затверджено Положення про Міністерство агропромислового комплексу України. Воно є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової, переробної та виноробної промисловості, здійснення заходів для гарантування продовольчої безпеки держави. Зважаючи на актуальність проведення земельної реформи, Президент своїм Указом від 13 травня 1996 р. затвердив Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах. Цей комітет є центральним органом державної виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України і входить до складу агропромислового комплексу. Держкомзем відповідає за реалізацію державної політики в галузі земельних відносин і проведення земельної реформи. 2. Питанню реалізації земельної реформи присвячено, зокрема, Указ від 10 листопада 1994 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва", яким установлено, що приватизація земель у колективну і приватну власність є першочерговим невідкладним заходом у здійсненні земельної реформи. Цим указом, зокрема, передбачено: а) передавання землі у власність колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, акціонерних товариств, у тому числі створених на базі державного сільськогосподарського підприємства; б) поділ земель на частки (паї) без виділу їх у натурі на місцевості; в) видання кожному членові колективного сільськогосподарського підприємства сертифіката на право приватної власності на земельну частку (пай). Указом встановлено також, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави; власники земельних часток (паїв) мають право на їхній основі створювати асоціації, спілки, господарські товариства тощо. Кабінет Міністрів своєю постановою від 23 березня 1995 р. затвердив Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (зі змінами, внесеними постановою від 31 жовтня 1995 p.). Постановою від 28 грудня 1995 р. "Про звільнення натуральної оплати праці працівників сільськогосподарських підприємств від оподаткування прибутковим податком" врегульовано питання оподаткування натуральної оплати, а постановою від 31 травня 1995 р. "Про додаткові заходи щодо підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян і селянських (фермерських) господарств" встановлено цілий ряд пільг громадянам та фермерам. 3. Серед джерел аграрного права важливе місце посідають нормативно-правові акти уряду, зокрема його декрети, постанови, положення, інструкції, що приймаються з різних питань приватизації, організації виробництва, його матеріально-технічного забезпечення, закупівель тощо. Так, на виконання Указу Президента України №208 від З квітня 1992 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою затвердив заходи щодо виконання Указу Президента України "Про компенсацію грошових втрат сільськогосподарським товаровиробникам і банкам". У системі аграрних правовідносин виникають такі питання, врегулювання яких потребує прийняття спільних правових актів різними відомствами. У цьому відношенні таким спільним актом і одночасно джерелом аграрного права є наказ Міністерства агропромислового копмлексу України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України "Про затвердження Порядку поставки концерном "Украгротехсервіс" державним машинно-технологічним станціям, сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання усіх форм власності тракторів, сільськогосподарської техніки фірми "Дір енд Компані", запасних частин і технічних рідин та проведення розрахунків за них" від 14 травня 1999 р. № 195/129/65. 4. Відомчі нормативно-правові акти Міністерства сільського господарства і продовольства України та Державного комітету України по земельних ресурсах продовжують займати чільне місце серед джерел аграрного права. Наприклад, у межах своєї компетенції згадане міністерство своїм наказом від 10 жовтня 1995 р. затвердило "Порядок приймання, зберігання, переробки і розрахунків за молочну сировину на давальницьких умовах", визначило порядок оплати робіт наказом від ЗО листопада 1993 р. "Про порядок оплати робіт, що виконуються проектно-розвідувальними станціями хімізації сільського господарства", а Державний комітет по земельних ресурсах своїм наказом від 15 березня 1995 р. затвердив "Тимчасовий порядок проведення робіт з видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, на право колективної власності на землю". 5. Забезпечення проведення Національної аграрної програми має визначальне значення для України і перебуває під постійною опікою глави держави. Так, Указом від 18 січня 1995 р. "Про заходи щодо реформування аграрних відносин" визначено правомочності аграрних товаровиробників щодо самостійного розпорядження своєю продукцією, права іноземних інвесторів та національних аграрних товаровиробників, передбачено створення ринкової інфраструктури (спеціалізованих аграрних бірж), встановлено обов'язки міністерств і відомств із питань реформування аграрних відносин, передбачено можливість одержання кредитів під урожаї майбутніх років тощо. Для здійснення матеріально-технічного забезпечення аграрних товаровиробників Уряд прийняв постанови від 23 серпня 1995 р. "Про забезпечення господарств агропромислового комплексу кормозбиральною технікою" (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 2 жовтня та 22 грудня 1995 p.), від 22 грудня 1995 р. "Про забезпечення господарств агропромислового комплексу кормо-та бурякозбиральною технікою", від 9 січня 1996 р. "Про забезпечення підготовки машинно-тракторного парку до польових робіт у 1996 році". Зокрема, останньою дозволено, як виняток, надати Міністерству сільського господарства і продовольства для централізованої закупівлі запасних частин до тракторів та інших машин бюджетну позичку з нарахуванням 30 відсотків річних у рахунок коштів, передбачених на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним контрактом 1996 р. з поверненням їх до 1 листопада 1996 р. 6. Характерною особливістю джерел аграрного права є те, що важливе місце серед них займають рекомендаційні акти. Правила з цих актів (зразків норм) набувають юридичної сили лише після того, як їх покладено в основу локальних актів і прийнято вищими органами самоврядування аграрних, колективних і корпоративних сільськогосподарських підприємств.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; просмотров: 219; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.219.158.84 (0.011 с.) |