Частина перша Загальна теорія аграрного права

Частина перша Загальна теорія аграрного права

Розділ І. Предмет і система аграрного права........................................6

§ 1. Поняття і предмет аграрного права

§ 2. Методи регулювання в аграрному праві

§ 3. Принципи аграрного права

§ 4. Система аграрного права

§ 5. Визначення аграрного права, його завдання та функції

Розділ II. Джерела аграрного права...........................................................................................................

§ 1. Поняття і види джерел аграрного права

§ 2. Конституція України і закони — основа аграрного права

§ 3. Підзаконні акти

§ 4. Внутрішньо-господарські нормативні акти.

§ 5. Проблеми і шляхи вдосконалення аграрного законодавства України

Розділ III. Аграрні правовідносини........................................................................................................30.

§ 1. Поняття і особливості аграрних правовідносин

§ 2. Розмежування аграрних правовідносин

§ 3. Види і структура внутрішніх правовідносин

§ 4. Структура внутрішніх правовідносин у державних сільськогосподарських підприємствах

§ 5. Правовідносини в аграрно-виробничих та інших агропромислових утвореннях

§ 6. Спільність галузей права і співвідношення аграрних та інших правовідносин

Розділ IV. Правосуб'єктність аграрних товаровиробників-підприємців......................

§ 1. Поняття і класифікація правосуб'єктності аграрних товаровиробників

§ 2. Правосуб'єктність колективних і кооперативних сільськогосподарських підприємств

§ 3. Правосуб'єктність акціонерних сільськогосподарських товариств

§ 4. Правосуб'єктність державних аграрних товаровиробників

§ 5. Особливості правосуб'єктності міжгосподарських підприємств і об'єднань

§ 6. Реорганізація, ліквідація і банкрутство суб'єктів аграрного підприємництва

Розділ V. Право членства громадян у сільськогосподарських підприємствах

кооперативного типу..........................................................................................................................50

§ 1. Поняття права членства в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу

§ 2. Права та обов'язки членів сільськогосподарських підприємств кооперативного типу.

§ 3. Підстави й порядок припинення права членства в сільськогосподарських підприємствах

Розділ VI. Право засновництва і участі в аграрних корпоративних правовідносинах...58

§ 1. Поняття права засновництва і права участі в аграрних корпоративних правовідносинах

§ 2. Права та обов'язки учасників аграрних (сільськогосподарських) підприємств (товариств) корпоративного типу

§ 3. Підстави, порядок і правові наслідки припинення права участі в аграрних підприємствах (товариствах)

Розділ VII. Правове становище працівників державних сільськогосподарських підприємств...........................................................................................................................................

§ 1. Сільськогосподарські працівники як суб'єкти аграрних правовідносин

§ 2. Права та обов'язки сільськогосподарських працівників як членів виробничих підрозділів підприємств

§ 3. Особливість правового становища працівників міжгосподарських підприємств в аграрному секторі

Розділ VIII. Правове становище селянського (фермерського) господарства...............

§ 1. Поняття селянського (фермерського) господарства та його правові ознаки

§ 2. Порядок створення селянського (фермерського) господарства

§ 3. Земельні правовідносини в селянському (фермерському) господарстві

§ 4. Майнові правовідносини селянського (фермерського) господарства

§ 5. Господарська діяльність селянського (фермерського) господарства

§ 6. Взаємовідносини селянського (фермерського) господарства з бюджетом, банківськими установами і страховими органами

§ 7. Припинення діяльності селянського (фермерського) господарства

Розділ IX. Правове становище приватного підсобного господарства...................77

§ 1. Поняття приватного підсобного господарства

§ 2. Земельні правовідносини у приватному підсобному господарстві

§ 3. Майнові правовідносини у приватному підсобному господарстві

§ 4. Договірні зобов'язання приватного підсобного господарства

Розділ X. Державно-правове регулювання сільського господарства...............

§ 1. Характеристика державно-правового регулювання сільського господарства

§ 2. Органи державного управління сільським господарством та їхні повноваження

§ 3. Органи державного контролю та інспекції в сільському господарстві

§ 4. Державно-економічне сприяння розвитку сільського господарства

§ 5. Правові методи регулювання сільського господарства

§ 6. Здійснення державно-правового регулювання сільського господарства

Частина друга Аграрні внутрішньогосподарські правовідносини

Розділ XI. Право власності колективного сільськогосподарського підприємства........................................................................................................................

§ 1. Поняття права власності колективного сільськогосподарського підприємства

§ 2. Суб'єкти права власності колективного сільськогосподарського підприємства

§ 3. Об'єкти права власності колективного сільськогосподарського підприємства

§ 4. Зміст права власності колективного сільськогосподарського підприємства

§ 5. Правовий режим майна колективного сільськогосподарського підприємства

§ 6. Пайовий фонд майна членів сільськогосподарського підприємства та його правовий режим

§ 7. Охорона права власності колективного сільськогосподарського підприємства

Розділ XII. Правовий режим майна державних сільськогосподарських підприємств........................................................................................................................

§ 1. Державне сільськогосподарське підприємство як суб'єкт майнових прав

§ 2. Правовий режим основних та інших фондів державного сільськогосподарського підприємства

§ 3. Особливості приватизації державного майна радгоспів

Розділ XIII. Правові засади використання земель та інших природних ресурсів в аграрному виробництві.........................................................................................................

§ 1. Організаційно-правове забезпечення використання земель та інших природних ресурсів в аграрному виробництві

2. Правові форми використання земель та інших природних ресурсів в аграрному виробництві

§ 3. Права і обов'язки власників і користувачі земель та природокористувачів в аграрному виробництві

§ 4. Особливості права орендного землекористування в аграрному виробництві

§ 5. Відповідальність за порушення вимог ефективного використання земель та Інших природних ресурсів в аграрному виробництві

Розділ XIV. Право колективного самоврядування............................................................

§ 1. Поняття права колективного самоврядування

§ 2. Система органів управління в колективному сільськогосподарському підприємстві

§ 3. Повноваження найвищого органу управління

колективного сільгосппідприємства

§ 4. Повноваження правління колективного сільськогосподарського підприємства

§ 5. Повноваження голови, спеціалістів та інших керівників колективного сільськогосподарського підприємства

§ 6. Повноваження зборів працівників виробничого підрозділу та його ради

§ 7. Ревізійна комісія колективного сільськогосподарського підприємства та її повноваження

§ 8. Представницькі органи колективних сільськогосподарських підприємств

Розділ XV. Управління державним сільськогосподарським підприємством

§ 1. Характеристика управління державним сільськогосподарським підприємством

§ 2. Система органів управління в державних сільськогосподарських підприємствах

§ 3. Правове становище директора (керівника) радгоспу та іншого державного сільськогосподарського підприємства і його компетенція

Розділ XVI. Правове регулювання виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств

§ 1. Поняття виробничо-господарської діяльності. її правове регулювання

§ 2. Організаційно-правове забезпечення впровадження господарського розрахунку і рентабельності

§ 3. Правове регулювання діяльності підсобних промислових підприємств і промислів

§ 4. Додержання законодавства щодо якості і безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів

§ 5. Організація збуту (продажу) сільськогосподарської продукції

Розділ XVII. Правове регулювання фінансової діяльності

Сільськогосподарських підприємств

§ 1. Поняття фінансової діяльності та її правове регулювання

§ 2. Фінансові правомочності сільськогосподарського підприємства

§ 3. Фінансово-кредитні правомочності сільськогосподарських товаровиробників

§ 4. Оподаткування сільськогосподарського товаровиробника

§ 5. Банкрутство сільськогосподарського підприємства

Частина третя Аграрні господарчо-підприємницькі правовідносини

Частина четверта Аграрне право зарубіжних країн

Частина перша

Розділ І

Принципи аграрного права

. 1. Поняття аграрного права охоплює його принципи. В за­гальній теорії права під принципами розуміють основополож­ні засади, ідеї, наукові положення, що визначають загальну спрямованість і найбільш суттєві риси правового регулюван­ня; принципи визначають характер права в цілому або окре­мих груп правових норм, інститутів галузей права. Аналіз принципів права дає відповідь на запитання: на яких засадах, яким чином здійснюється правове регулювання, які політичні та наукові ідеї лежать в його основі.

Принципи права проявляються при визначенні структури системи права, механізму правового регулювання, визнача­ють нормотворчу і правозастосувальну діяльність, впливають на формування правового мислення і правову культуру, за­безпечують логічність системи права. Принципи права відіг­рають певну роль при розробці правових теорій і концепцій, як правової орієнтації суб'єктів права, змісту правових норм чи їхніх груп, забезпечення ефективного правового регулю­вання суспільних відносин і законності.

Як загальноправові, так і принципи аграрного права мають своєю основою положення Конституції України.

Політична, соціально-економічна і правова значущість ви­значення і послідовного додержання принципів права взагалі, принципів аграрного права України зокрема, набуває особли­вої ваги в умовах становлення і зміцнення засад правової дер­жави. Повсюдна реалізація цього принципу і першорядної вимоги сучасного суспільства і державовладдя безпосередньо стосується всіх суб'єктів — учасників аграрно-правових від­носин.

2. Основними принципами права, закріпленими у чинно­му національному законодавстві, є: пріоритетність права власності, захист прав власника, рівноправність, нерозрив­ний зв'язок прав і обов'язків, захист соціально не захищених верств населення, законність, відповідальність за вину, а та­кож загальносвітові принципи діяльності аграрних підпри­ємств кооперативного типу (членство, демократичні ідеали, суспільна свідомість тощо). Ці правові принципи визнача­ються і закріплюються правом власності на знаряддя і засоби виробництва, правом власності на нерухомість, державною підтримкою та захистом прав власників, державною владою (з додержанням вимоги "держава для людини"), необхідністю чіткої організованості і дисципліни праці.

Кожний з даних загальних принципів дістає своє втілення в аграрних відносинах, так би мовити, на двох рівнях — на рівні сукупності правових норм та на рівні їх ефективного правозастосування.

При визначенні принципів аграрного права головним чи­ном приділяється увага засадам внутрішньогосподарських правовідносин, що виникають, функціонують і припиняють­ся в діяльності колективних сільськогосподарських підпри­ємств як основного товаровиробника в сільському господар­стві. Принципи діяльності суб'єктів аграрного права в сфері зовнішніх аграрних правовідносин, а це головним чином сис­тема ринкових економічних відносин є тотожними з принци­пами діяльності суб'єктів господарського права; вони обгрун­товані в науці цієї галузі права і враховуючи це в цьому під­ручнику не висвітлюються.

3. Аграрне право є галуззю, з допомогою норм якої реалі­зовується ст. 36 Конституції України про правоздатність гро­мадян України на свободу об'єднуватися для здійснення і за­хисту своїх прав і свобод, для задоволення своїх економічних, соціальних та інших інтересів. В нормах аграрного права ця конституційна норма конкретизується, зокрема у законах "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про господарські това­риства". У конституційному положенні закріплено принцип права членства у колективному сільськогосподарському під­приємстві, що грунтується на праві вільного вступу і безперешкодного виходу з його складу. За цими ж засадами регу­люються відносини членства Законом "Про сільськогоспо­дарську кооперацію".

4. Приватна (її, по суті, різновид, прояв — колективна) і державна власність становлять економічну основу утворення та діяльності приватних, колективних і державних сільсько­господарських підприємств, селянських (фермерських) гос­подарств та господарювання орендарів землі як виробників товарної сільськогосподарської продукції та учасників ринко­вих економічних відносин.

При визначенні принципів аграрного права має пер­шорядне значення та правова обставина, що Земельний ко­декс України, прийнятий Верховною Радою України 13 бе­резня 1992 p., визнав право власності на землю не лише за державою, але й за громадянами та за аграрними підприєм­ствами кооперативного типу. Згідно зі ст. 6 Земельного ко­дексу України, право приватної власності на землю стоїть на першому місці. За цим правом приватної власності громадя­ни України мають право отримати землю, зокрема для веден­ня селянського (фермерського) чи приватного підсобного господарства.

З викладеного належить зробити висновок: принципом аг­рарного права є право власності на землю, що належить ви­робникам сільськогосподарської продукції з усіма правовими наслідками, які з цього права випливають.

5. Власність, будучи економічною основою будь-якого ви­робництва, і право власності визначають характер і зміст виробничо-господарської діяльності аграрних товаровироб­ників. Виробничо-господарська діяльність є неодмінною умовою і характерною засадою упевненості приватних, коо­перативних (колективних), державних сільськогосподарських підприємств і селянських (фермерських) господарств у са­мостійному ефективному підприємницькому господарюван­ні. Ці засади закріплені в законах "Про підприємства в Україні" (статті 13,14), "Про господарські товариства" (статті 6, 7), "Про селянське (фермерське) господарство" (статті 6, 7), "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (статті 7—9).

6. Закріплення в законодавстві права всіх суб'єктів аграр­ного підприємництва самостійно здійснювати свою виробни­чо-господарську діяльність дістає свій прояв при визначенні правового становища цих суб'єктів як юридичних осіб, їх спеціальну правоздатність щодо всіх видів діяльності і відоб­ражається відповідно у конкретних правових інститутах аг­рарного права.

Враховуючи все викладене, є підстави визнати принципом аграрного права принцип правового забезпечення господар­ської самостійності й незалежності селянських господарств, агрогосподарських товариств, колективних сільськогосподар­ських підприємств, спілок селян, радгоспів та інших суб'єктів аграрних ринкових правовідносин.

7. Всі суб'єкти аграрного підприємництва здійснюють свою виробничо-господарську діяльність у межах, визначе­них законодавством України, та відповідно до своєї статутної мети і правоздатності. Як зазначено в Законі "Про колектив­не сільськогосподарське підприємство", основними завдан­нями цього підприємства є виробництво товарної продукції рослинництва і тваринництва, а також її переробка та інші види діяльності, спрямовані на задоволення інтересів усіх членів підприємства.

Неодмінною умовою зазначеної діяльності підприємства є її підприємницька результативність, тобто кожна з галузей господарювання повинна бути прибутковою, економічно ви­гідною. Додержання цих умов випливає з вимог, викладених у Законі "Про підприємництво". Згідно зі ст. 1 цього Закону підприємництво становить собою самостійну ініціативу, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконан­ня робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одер­жання прибутку.

За умов повної господарської самостійності сільськогос­подарських підприємств як юридичних осіб набуває особли­вої значущості додержання принципу правового забезпечен­ня раціонального поєднання високорентабельного вироб­ництва та оптимального підприємництва у процесі їхньої ді­яльності.

Звідси належить зробити висновок, що правове забезпе­чення підприємництва в сутності існування та самозабезпе­чення суб'єктів аграрного підприємництва є принципом аг­рарного права.

8. Діяльність колективних, кооперативних, акціонерних і державних сільськогосподарських підприємств, селянських господарств здійснюється з неодмінним використанням договірної форми регулювання економічних та інших суспільних відносин.

Реалізація принципу підприємництва охоплює як внут­рішньогосподарські, так і зовнішні ринкові економічні відно­сини. Виробничо-господарська діяльність колективних і дер­жавних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств здійснюється з неодмінним вико­ристанням договірної форми регулювання економічних та ін­ших суспільних відносин. Договірні зобов'язання є основною правовою формою регулювання ринкових економічних відносин. Ці підприємства та селянські (фермерські) господар­ства укладають на добровільних засадах з підприємствами і організаціями, які здійснюють заготівлю і переробку сільсь­когосподарської продукції, договори на її продаж. Окрім то­го, ці товаровиробники можуть реалізовувати таку продукцію за власним розсудом будь-яким іншим споживачам, у тому числі через біржу або на ринках.

У цьому зв'язку аграрному праву властиві принципи пра­вового забезпечення оптимального використання аграрно-договірних відносин, посилення частки майнових аспектів у системі аграрних правовідносин, зміцнення договірної дис­ципліни в АПК.

9. Аграрні підприємці — юридичні особи приватного права є суб'єктами права власності на землі сільськогосподарського призначення та інші природні ресурси, без яких неможливе ведення сільського господарства, знаряддя, засоби, кошти і продукцію сільськогосподарського виробництва. Державні сільськогосподарські підприємства володіють, користуються і розпоряджаються землею сільськогосподарського призначен­ня на праві користування. Засоби і сільськогосподарська про­дукція належать їм на праві повного господарського відання. Зазначені форми власності і право власності забезпечують рівноправність виробникам продуктів харчування і сільсько­господарської сировини у здійсненні аграрно-підприємниць­кої діяльності та їхньої участі у ринкових економічних відно­синах. Вони створюють необхідні засади і умови для членів колективних та працівників державних сільськогосподар­ських підприємств брати участь у суспільному виробництві і одержувати винагороду за свою працю, вирішувати соціальні, культурно-побутові та інші питання суспільного співжиття.

За сучасних умов функціонування цих форм власності суб'єктів сільськогосподарського виробництва розвивається у взаємозв'язку з приватною власністю працівників сільського господарства у вигляді паю і дивідендів від їхньої частки в ос­новних та обігових фондах та обсягу вкладеної праці. У най­ближчі роки зростатиме роль та значення паїв на земельні ділянки, що припадають на кожного члена КСГП як суб'єкта права власності в разі його виходу із колективного підпри­ємства.

Власність і право власності в сільськогосподарському ви­робництві є визначальними для встановлення рівноправності сторін.

10. Притаманні суб'єктам аграрного підприємництва всіх форм власності і форм господарювання господарська само­стійність і самофінансування, правомочності суб'єкта права власності або суб'єкта права повного господарського відання майном і коштами, піднесення самоврядування зумовили по­требу в ширшому застосуванні локальної правотворчості. То­му цілком правомірно вважати поєднання правового регулю­вання діяльності всіх суб'єктів аграрного підприємництва за допомогою державно-правових і локальних внутрішньогоспо­дарських правових актів принципом аграрного права.

11. Закон "Про колективне сільськогосподарське підпри­ємство" вперше на рівні законодавчого акта визначив зміст самоврядування, тобто зміст колективної демократії (ст. 22). Зазначена норма дала підставу вважати правове регулювання відносин колективної демократії правовим інститутом аграр­ного права під назвою право самоврядування. Подібна право­ва норма і є в Законі "пpo сільськогосподарську кооперацію" (статті 13—19).

Реалізація права самоврядування провадиться шляхом ви­значення компетенції органів управління колективних і дер­жавних сільськогосподарських підприємств, додержання їхніх статутів з питань колективної демократії. Зважаючи на важ­ливу практичну значущість управлінської діяльності КСГП, цілком підставно додержання вимог колективної демократії вважати принципом аграрного права.

12. Право громадян організовувати господарства і ставати членами агропідприємства кооперативного типу, зокрема спі­лок селян, сільгоспкооперативу тощо, передбачено ст. 5 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство", згідно з якою членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкод­ного виходу з його членів. Таким чином, ця правова норма визначає важливий принцип аграрного права — принцип добровільного вступу до членів суб'єктів підприємництва ко­лективного та кооперативного типу і право безперешкодного виходу з цих утворень.

Система аграрного права

1. Система (структура) аграрного права як галузі права — це науково обгрунтоване, логічно послідовне розміщення аграрно-правових інститутів, нормами яких регулюються суспільні аг­рарні відносини суб'єктів аграрного підприємництва всіх форм власності й форм господарювання їх представницьких органів управління, а також селянських (фермерських) господарств, приватних підсобних домашніх господарств членів КСГП, ВСГК, СпС, найманих сільськогосподарських працівників ДСП, AT та інших громадян, які проживають у сільській місцевості.

Визначення системи аграрного права має важливе наукове і практично-прикладне значення при застосуванні й тлума­ченні правових норм, систематизації (кодифікації, інкорпорації, консолідації) аграрного (сільськогосподарського) законо­давства, при з'ясуванні науково обгрунтованого співвідно­шення поняття системи аграрного права як галузі правової науки і навчальної дисципліни.

2. Особливим інститутом аграрного права є інститут права членства в юридичних особах. Юридичні норми, що утворю­ють цей інститут, регулюють організаційно-правові відноси­ни, пов'язані з умовами і порядком вступу в члени КСГП, ВСГК, СпС тощо і виходом з нього, порядком і наслідками припинення членства.

Важливим інститутом є також інститут права самовряду­вання в колективному сільськогосподарському підприємстві, сільгоспвиробничому кооперативі, спілці селян і міжгоспо­дарському утворенні (підприємстві, організації, об'єднанні). В ньому закріплено метод колективного самоврядування.

Правовий режим основних, обігових та інших громадських фондів у колективному сільськогосподарському підприємстві визначається інститутом права колективної власності. Його нормами регулюється порядок утворення, використання, по­повнення всіх фондів у процесі розподілу продукції та доходів у колективному сільськогосподарському підприємстві, правомочностей органів управління щодо здійснення права розпо­рядження майном і коштами, паювання і визначення диві­дендів та їхня виплата.

3. Важливим інститутом аграрного права є інститут права засновництва та корпоративного права. Правові норми, що регулюють цей інститут, пов'язані з умовами і порядком зас­нування господарських товариств шляхом, по-перше, прива­тизації ДСП через створення відкритих AT, по-друге, пере­творення КСГП, СпС, ВСГК у AT (відкритого чи закритого типу) або товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Правові норми цього інституту визначають корпоративні пра­ва акціонерів та/чи учасників щодо отримання дивідендів та управління справами AT чи ТОВ залежно від частки (паю) громадян у статутному фонді (капіталі) цих юридичних осіб.

Правові норми цього інституту регулюють також відносини щодо повного чи часткового розпорядження громадянами своїми акціями, частками у статутних фондах (капіталах) AT та ТОВ. Таке розпорядження акціями, частками акціонери та учасники здійснюють у порядку, визначеному Законом "Про господарські товариства" та установчими документами цих господарських товариств.

4. З прийняттям Закону "Про селянське (фермерське) господарство" правовим інститутом даної галузі права слід вва­жати правове становище селянських (фермерських) господарств.

Своєрідним інститутом аграрного права є інститут право­вого становища приватних підсобних господарств інших гро­мадян, які проживають у сільській місцевості. Правовими нормами цього інституту регламентуються відносини щодо суб'єкта права ведення приватного підсобного господарства, права останнього на присадибну земельну ділянку і майно, що є об'єктами права приватної власності, правовий режим доходів, договори, стосунки приватних підсобних господарств та інші питання.

5. Інститут правового регулювання виробничо-господар­ської діяльності всіх суб'єктів аграрного підприємництва рег­ламентує правове становище і господарську самостійність сільськогосподарського товаровиробника як юридичної особи приватного права, державних сільськогосподарських під­приємств, порядок утворення його виробничих підрозділів в основних, спеціалізованих і допоміжних галузях господарю­вання. Норми цього інституту регулюють відносини плану­вання виробничої та фінансової діяльності всього господар­ства і його підрозділів. Сюди входять норми, що мають здійс­нити правове забезпечення функціонування господарського розрахунку, чекові форми контролю, самоокупності й само­фінансування. Даний інститут спрямований на організацію виконання виробничих планів, ефективної фінансової діяль­ності та додержання фінансової дисципліни, підвищення рентабельності кожної галузі господарювання, створення умов для активної участі підприємства в ринкових економіч­них відносинах, обліку і звітності, а також вирішення проб­лем соціального розвитку господарства та ін.

6. Вимоги успішного здійснення соціально-економічної реформи зумовлюють необхідність вдосконалення внутрішньо­господарських трудових відносин у всіх суб'єктах аграрного під­приємництва, що позначається на вдосконаленні відповідних правових інститутів, норми яких регулюють трудові відносини в сільському господарстві. Таким є інститут правового регулю­вання робочого часу і часу відпочинку працівників.

Аграрне право містить ряд правових норм, які визначають трудові повноваження окремих категорій працівників, зокре­ма спеціалістів, керівників, механізаторів, тваринників, буді­вельників, буряководів та ін. Сукупність цих повноважень становить зміст трудової дисципліни як правової категорії та соціально-юридичного явища. А тому є підстави правову рег­ламентацію дисципліни праці в сільському господарстві також вважати інститутом аграрного права.

У сфері аграрних відносин інститутами аграрного права є інститут правового регулювання оплати праці, інститут пра­вового регулювання соціального забезпечення членів держав­них сільськогосподарських підприємств кооперативного типу (мається на увазі доплата до державних пенсій і соціальне страхування), інститут дисциплінарної та матеріальної відпо­відальності працівників.

7. Здійснення завдань соціальної переорієнтації економіки країни в цілому зумовлює активізацію соціального розвитку села, зокрема на рівні членів, акціонерів АСГТ, фермерів та інших селян. Цим зумовлюється потреба об'єднання таких правових норм у спеціальному правовому інституті. За своїм характером і змістом соціальні питання є однаковими і спіль­ними як для членів сільськогосподарських підприємств, так і для працівників господарських товариств, і для державних сільськогосподарських підприємств (організацій, об'єднань). Взяті в сукупності правові норми в цьому плані становлять інститут правового забезпечення соціального розвитку суб'єктів аграрного підприємництва.

8. За своїм суспільним призначенням, відповідною специ­фікою властивостей об'єкта і змісту регулювання характери­зуються відносини щодо додержання правил техніки безпеки, вимог виробничої санітарії та інших умов праці у суб'єктах аграрного підприємництва всіх форм власності. Ці відносини є аграрними, а правові норми, що їх регулюють, становлять інститут правового забезпечення охорони здоров'я працівників сільськогосподарського виробництва.

9. у вирішенні завдань аграрної політики сучасного суспільства зростає значущість аграрної оренди як організаційно-виробничої форми сільського господарства, відповідно ся коло аграрно-орендних відносин, набуває нового змісту аграрне право. Зі створенням аграрно-орендних відносин з'явилася потреба в їхньому правовому забезпеченні визначення правового становища орендодавця та орендаря у правовому регулюванні відносин щодо порядку та умов надання земельної ділянки, призначеної для виробництва сільськогосподарської продукції, регулювання внутрі­шньогосподарської оренди у тваринництві.

10. Характеризуючи суспільні відносини з приводу раціонального використання земель і вод сільськогосподарського: Призначення як предмета аграрного права, належить керуватися принципом, згідно з яким до правового інституту аграрного права належать ті правові норми, які регулюють відносини, що є предметом аграрного права. А такими є лише ті відносини щодо використання земель і водокористування, які безпосередньо стосуються організаційно-управлінської, виробничо-господарської та агроекологічної діяльності сільськогосподарських підприємств.

11. Аграрно-договірні відносини, без яких практично Неможлива виробничо-господарська діяльність аграрних то­варовиробників, дають підставу розглядати їх як правовий інститут аграрного права. Ті ж договори, які не мають такого значення для здійснення суб'єктами аграрного підприєм­ництва всіх форм власності своєї виробничо-господарської діяльності, слід відносити до цивільно-господарських дого­ворів.

Розділ II

ДЖЕРЕЛА АГРАРНОГО ПРАВА

Підзаконні акти

1. Підзаконними актами е нормативні укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів Ук­раїни, накази, положення, інструкції, шо приймаються Мі­ністерством агропромислового комплексу України, Держав­ним комітетом в справах земельних ресурсів, Міністерством охорони здоров'я, іншими відомствами України з питань сільськогосподарського виробництва і підприємництва, ви­робництва продуктів харчування і продовольства рослинного і тваринного походження та їхньої безпеки для споживачів, а також із питань охорони здоров'я працівників.

Укази Президента України видаються на розвиток чинно­го законодавства для термінового правового врегулювання питань, що мають загальнодержавне значення. Головним чи­ном укази Президента України спрямовані на: а) здійснення

Національної аграрної програми; б) проведення приватизації майна; в) прискорення земельної реформи.

Цими указами визначаються повноваження окремих мі­ністерств, комітетів та відомств як органів державного управ­ління. Так, Указом Президента від 15 листопада 1997 р. за­тверджено Положення про Міністерство агропромислового комплексу України. Воно є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політи­ки у сфері сільського господарства, садівництва, виноградар­ства, харчової, переробної та виноробної промисловості, здійснення заходів для гарантування продовольчої безпеки держави.

Зважаючи на актуальність проведення земельної реформи, Президент своїм Указом від 13 травня 1996 р. затвердив По­ложення про Державний комітет України по земельних ре­сурсах. Цей комітет є центральним органом державної вико­навчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України і входить до складу агропромислового комплексу. Держкомзем відповідає за реалізацію державної політики в галузі земель­них відносин і проведення земельної реформи.

2. Питанню реалізації земельної реформи присвячено, зокрема, Указ від 10 листопада 1994 р. "Про невідкладні захо­ди щодо прискорення земельної реформи у сфері сільсько­господарського виробництва", яким установлено, що прива­тизація земель у колективну і приватну власність є першочер­говим невідкладним заходом у здійсненні земельної реформи. Цим указом, зокрема, передбачено: а) передавання землі у власність колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, акціонерних товариств, у тому числі створених на базі державного сільськогосподар­ського підприємства; б) поділ земель на частки (паї) без виді­лу їх у натурі на місцевості; в) видання кожному членові ко­лективного сільськогосподарського підприємства сертифіката на право приватної власності на земельну частку (пай). Ука­зом встановлено також, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успад­кування, застави; власники земельних часток (паїв) мають право на їхній основі створювати асоціації, спілки, господар­ські товариства тощо.

Кабінет Міністрів своєю постановою від 23 березня 1995 р. затвердив Методику грошової оцінки земель сільськогоспо­дарського призначення та населених пунктів (зі змінами, вне­сеними постановою від 31 жовтня 1995 p.).

Постановою від 28 грудня 1995 р. "Про звільнення нату­ральної оплати праці працівників сільськогосподарських під­приємств від оподаткування прибутковим податком" врегу­льовано питання оподаткування натуральної оплати, а поста­новою від 31 травня 1995 р. "Про додаткові заходи щодо під­тримки розвитку особистих підсобних господарств громадян і селянських (фермерських) господарств" встановлено цілий ряд пільг громадянам та фермерам.

3. Серед джерел аграрного права важливе місце посідають нормативно-правові акти уряду, зокрема його декрети, поста­нови, положення, інструкції, що приймаються з різних пи­тань приватизації, організації виробництва, його матеріально-технічного забезпечення, закупівель тощо.

Так, на виконання Указу Президента України №208 від З квітня 1992 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою затвердив заходи щодо виконання Указу Президента України "Про компенсацію грошових втрат сільськогосподарським товаровиробникам і банкам".

У системі аграрних правовідносин виникають такі питан­ня, врегулювання яких потребує прийняття спільних право­вих актів різними відомствами. У цьому відношенні таким спільним актом і одночасно джерелом аграрного права є на­каз Міністерства агропромислового копмлексу України, Мі­ністерства фінансів України, Міністерства економіки України "Про затвердження Порядку поставки концерном "Украгроте<